ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 лютого 2022 року
м.Київ
справа № 750/5589/18
провадження № 51-4874км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120182700010000408, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Деснянський районний суд м. Чернігова вироком від 12липня 2021року засудив ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК допокарання у виді позбавлення волі на строк 5років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку 3 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76цього Кодексу.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8
у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8831,77 грн та моральної шкоди 300000грн.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_8 5067,50 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у цьому кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 26 січня 2018року о 08:00, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , під час конфлікту, що виник з мотивів особистих неприязних відносин, з метою заподіяння шкоди здоров`ю, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажаючи, але свідомо припускаючи їх настання, умисно завдав одного цілеспрямованого удару кулаком уділянку правого ока ОСОБА_8 , внаслідок чого розбив окуляри, одягнені на потерпілому, уламком від яких пошкодив йому праве око, заподіявши тяжке тілесне ушкодження за ознакою стійкої втрати працездатності не менш ніж на одну третину (35 %) у вигляді проникаючого корнеосклерального поранення з випадінням внутрішніх оболонок правого ока.
Чернігівський апеляційний суд 28 вересня 2021 року скасував вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 у частині призначеного покарання та ухвалив свій вирок, яким призначив йому покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати оскаржений вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону через його незаконність та необґрунтованість. На думку адвоката, суд не оцінив показання його підзахисного в сукупності з іншими доказами у справі з точки зору достатності та взаємозв`язку. Стверджує, що ОСОБА_6 лише захищався від ударів потерпілого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і, відмахуючись, зачепив потерпілого. Вважає, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях, а винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину не підтверджується достовірними та допустимими доказами, що свідчить про відсутність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
Також зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст.419 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) ретельно не перевірив викладених у його апеляційній скарзі доводів щодо порушення вимог кримінального процесуального закону, не спростував їх, не навів переконливих і достатніх мотивів для ухвалення свого вироку.
Позиції інших учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити вирок апеляційного суду без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення умежах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чиіншого доказу.
Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим івмотивованим.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст.407і ч. 1 ст.421 КПК передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою прокурора, потерпілого чи його представника на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок, зокрема, з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (частини 1, 2ст. 409 КПК), а також неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання (п. 4 ч. 1ст. 420 КПК).
Вирок суду апеляційної інстанції за ч. 2 ст. 420 КПКповинен відповідати загальним вимогам до вироків.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених у вироку.
Перевіряючи правильність судових рішень, постановлених стосовно
ОСОБА_6 , з огляду на наведені вимоги закону колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким правильно погодився апеляційний суд, відповідно до приписів ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно зі ст. 94 КПК.
Такими доказами, зокрема, є показання потерпілого ОСОБА_8 про те, що після того як він сфотографував ОСОБА_6 на телефон і нахилився сховати його, останній підбіг до нього і почав завдавати ударів руками в голову, від яких він закривався. Потім ОСОБА_6 ніби заспокоївся, і він підняв голову, а останній у цей час вдарив його в око, він (потерпілий) був в окулярах.
Також свідок ОСОБА_9 , яка була очевидицею події, у судовому засіданні пояснила, що під час перебування у кімнаті квартири ОСОБА_6 почав голосно кричати на неї, у цей час до кімнати зайшов її чоловік ОСОБА_8 з мобільним телефоном та сфотографував його. Після цього ОСОБА_6 завдав 5 6 ударів у голову її чоловікові. Потім ОСОБА_6 призупинився, а коли
ОСОБА_8 підняв голову, завдав йому удару кулаком у праве око.
Показання потерпілого узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , даними протоколу огляду місця події від 26 січня 2018 року, даними протоколів слідчих експериментів від 26 березня 2018 року із застосуванням відеозйомки за участю потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 , даними протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 березня 2018 року, даними протоколу огляду речей від 17 квітня 2018 року, висновками експертів від 15 березня 2018року № 209, від 29 січня 2018 року № 67, від 10 квітня 2018 року № 173,
від 18квітня 2018 року № 182, від 16 травня 2018 року № 531 та іншими доказами, зміст яких докладно відображено у вироку.
З даних протоколу слідчого експерименту від 26 березня 2018 року із застосуванням відеозйомки видно, що потерпілий ОСОБА_8 у присутності свого представника та двох понятих детально та послідовно пояснив і показав на місці про обставини заподіяння йому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, а саме, після того як він сфотографував останнього на свій мобільний телефон, той підбіг до нього та завдав 5 7 ударів кулаками в голову, у цей час він зігнувся
і прикривав обличчя руками, а коли підняв голову, ОСОБА_6 завдав удару в праве око, розбивши при цьому окуляри, які були на ньому.
Свідок ОСОБА_9 під час слідчого експерименту 26 березня 2020 року на місці події також показала і підтвердила зазначені обставини.
Дані протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 березня 2020 року свідчать про те, що потерпілий ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_9 на пред`явлених фотознімках упізнали ОСОБА_6 як особу, яка 26 січня 2018року завдала удару кулаком у праве око потерпілому. Згідно з висновком експерта від 15 березня 2018року № 209 у ОСОБА_8 наявне тілесне ушкодження у вигляді проникаючого корнеосклерального поранення з випадінням внутрішніх оболонок правого ока, яке за механізмом утворення може відповідати умовам, викладеним потерпілим, і належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою стійкої втрати працездатності не менше як на одну третину (35 %).
Доводи захисника про те, що суди не дали оцінки показанням ОСОБА_6
у сукупності з іншими доказами, внаслідок чого неправильно встановили обставини кримінального провадження, не були підтвердженіматеріалами справи.
Переконливих доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів статей84,91,94 КПК, укасаційній скарзі не міститься.
Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_6 лише захищався від ударів ОСОБА_8 та зачепив його рукою по обличчю, ретельно перевірені судом і з наведенням відповідних мотивів обґрунтовано визнані безпідставними.
Були перевірені судами нижчих інстанцій та визнані необґрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження, доводи захисника про те, що показання свідків з приводу місця виявлення окулярів потерпілого, їх пошкоджень,розташування слідів крові у квартирі, мають з даними протоколу огляду місця події розбіжності, а також доводи стосовно пояснень свідка ОСОБА_13 про те, що виявлені та вилучені під час огляду місця події окуляри відрізняються від тих, які вона бачила після прибуття за викликом до потерпілого.
Суди першої та апеляційної інстанцій належним чином обґрунтували ці висновки
і колегія суддів з ними погоджується.
Доводи захисника про наявність у матеріалах провадження фотознімків потерпілого,на яких у нього зафіксована травма лівого ока, спростовуються висновком експерта №209, згідно з яким установлено пошкодження саме правого ока, показаннями самого потерпілого та свідка ОСОБА_9 . До того ж у картці виїзду швидкої медичної допомоги № 4243 А 08 від 26 січня 2018 року фельдшером після огляду потерпілого було зазначено попередній діагноз «Закрита травма правого ока? Чужорідне тіло (скло) правого очного яблука (проникаюче?)».
У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, взяті судом за основу обвинувачення, відповідають положенням закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності.
Призначене ОСОБА_20 покарання не суперечить вимогам статей 50 65 КК, принципу справедливості та співмірності, є необхідним і достатнім для виправлення винного і попередження вчинення ним нових злочинів.
Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника та прокурора з дотриманням положень статей 404 405 КПК
у межах апеляційних скарг.
Посилання захисника назалишення цим судом без уваги доводів, наведених у його скарзі, у тому числі про порушення вимог кримінального процесуального закону,
є безпідставними.
Як убачається з вироку суду апеляційної інстанції від 28 вересня 2021 року, суд надав вичерпні відповіді на всі доводи, наведені в апеляційній скарзі сторони захисту, і обґрунтовано залишив вирок місцевого суду в частині встановлених цим судом обставин та кваліфікації вчиненого ОСОБА_21 діяння за ч. 1ст. 121 КК без змін, а доводи скарги без задоволення, належним чином мотивувавши свій висновок із цього приводу. Вважати рішення суду апеляційної інстанції таким, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, немає приводів.
Вирок апеляційного суду містить належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення і за своїм змістом відповідає положенням ст. 420 КПК.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які би були підставами для скасування вироку апеляційного суду, за результатами перевірки кримінального провадження не встановлено. Тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Чернігівського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника останнього адвоката ОСОБА_7 без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3