ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 750/9048/17
провадження № 61-679св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 16 квітня 2018 року, ухвалене у складі судді Логвіної Т. В., та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Онищенко О. І., Скрипки А. А., Харечко Л. К.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 про визнання недійсним договору, відшкодування майнової та моральної шкоди.
В обґрунтування позову вказувала, що у жовтні 2014 року вона знайшла оголошення на веб-сайті «slando.ua» (нова назва сайту - olx.ua) щодо продажу однокімнатної квартири, що знаходиться на
АДРЕСА_1 . Для бронювання та подальшого придбання квартири 6 жовтня 2014 року вона уклала з ФОП ОСОБА_2 договір № 037 про надання послуг щодо оформлення об`єкта нерухомості.
Вказувала, що відповідач під час укладення договору ввела її в оману, тому вказаний договір про надання послуг з підстав, передбачених статтями 203 215 216 230 236 ЦК України, підлягає визнанню недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину.
На думку позивача, у ФОП ОСОБА_2 виникають перед нею фінансові зобов`язання щодо компенсації майнової шкоди, завданої обманом, що складає 234 927 грн, з яких: 14 500 грн - аванс за квартиру; 14 500 грн - упущена вигода, що дорівнює розміру авансу; врахування зазначених збитків у подвійному розмірі на підставі частини другої статті 230 ЦК України; врахування індексу інфляції для житла за період з жовтня 2014 року до січня 2018 року та 3% річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
Крім того, позивач вказувала про завдання їй діями відповідача моральної шкоди, розмір якої оцінює у 179 712 грн.
Уточнивши позовні вимоги, просила визнати недійсним договір про надання послуг № 037, укладений 6 жовтня 2014 року ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 ; стягнути з ФОП ОСОБА_2 у відшкодування майнової шкоди - 234 927 грн та моральної шкоди - 179 712 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 16 квітня 2018 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір № 037, укладений 6 жовтня 2014 року ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 ; стягнено з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 29 000 грн, 5 000 грн - у відшкодування моральної шкоди та 1 920 грн - у відшкодування сплаченого судового збору, а всього - 35 920 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції вважав доведеним належними і допустимими доказами факт обману
ФОП ОСОБА_2 позивача щодо істотних умов договору, тому укладений сторонами договір № 037 від 6 жовтня 2014 року є недійсним з підстав передбачених, статтею 230 ЦК України. Також суд вважав існуючими підстави для застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення у відшкодування другій стороні збитків у подвійному розмірі та моральної шкоди, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину. Інші вимоги позивача суд першої інстанції вважав недоведеними.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задоволено; скасовано рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 16 квітня 2018 року і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції зазначив, що обставини підписання договору про надання послуг, зміст самого договору, а також подальші дії сторони, які полягали в проведенні оплати за надані послуги, спростовують посилання позивача про вчинення дій під впливом обману, а, навпаки, свідчать про те, що сторони діяли цілком свідомо, не мали жодних розбіжностей стосовно змісту договору, взаємних прав та обов`язків, інших складових вчиненого правочину.
Апеляційний суд вказав про недоведення позивачем того, що при укладенні договору № 037 від 6 жовтня 2014 року її введено в оману іншою стороною договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Чернігова
від 16 квітня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду
від 22 листопада 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку суду апеляційної інстанції про недоведення обставин введення її в оману ФОП ОСОБА_2 , оскільки, укладаючи спірний правочин, вона не розуміла дійсну природу договору. Апеляційний суд не врахував обставини, що передували укладенню спірного правочину, а саме показ відповідачем квартири, яку позивач вважала предметом договору, обман ФОП ОСОБА_2 щодо реєстрації вказаної квартири за нею та щодо строку здачі квартири в експлуатацію у січні 2015 року.
Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно не розглянув клопотання про допит її як свідка, яке міститься у відзиві на апеляційну скаргу, та дійшов помилкового висновку про неврахування пояснень заявника у зв`язку з тим, що вона не допитувалась як свідок.
На думку заявника, апеляційний суд безпідставно не прийняв аудіозапис переговорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 , зазначивши про отримання цього доказу із порушенням законодавства, оскільки ЦПК України не містить заборони подання аудіозаписів. Дійшовши такого висновку суд, не врахував, що вказаний запис зроблений особисто
ОСОБА_4 .
Також заявник вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні частини позовних вимог, оскільки місцевий суд, на думку заявника, не надав належної оцінки розрахункам інфляційних втрат, 3% річних та розміру моральної шкоди.
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2019 року представник ФОП ОСОБА_2 - адвокат
Коленченко О. О. подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому послався на безпідставність її доводів та відповідність висновків суду апеляційної інстанції про недоведення позову належними і допустимими доказами нормам матеріального і процесуального права.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 5 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 6 жовтня 2014 року
ФОП ОСОБА_2 (виконавцем) і ОСОБА_1 (замовником) укладено договір № 037, згідно з яким виконавець зобов`язується надати для замовника послуги щодо оформлення об`єкта нерухомості, а саме: бронювання 1-кімнатної квартири
АДРЕСА_2 ; ведення переговорів від імені замовника із будь-якими фізичними та юридичними особами, спрямованих на придбання об`єкта; дослідження, експертиза та аналіз документів на об`єкт (правовстановлюючих документів, технічної документації, довідок та інших правових документів); допомога в зборі необхідної документації на об`єкт; консультації від імені замовника із нотаріусами, юристами, установами банку та ін. установами стосовн відповідності об`єкта і технічної документації на цей об`єкт всім умовам та вимогам, встановленим чинним законодавством України; після закінчення надання послуг виконавець надає замовнику Акт виконаних робіт .
З розділу 3 договору про надання послуг суди встановили, що вартість договору залежить від обсягу наданих послуг, є фіксованою та відображається в акті про надання послуг. Вартість послуг складає 14 500 грн, які сплачуються до 6 жовтня 2014 року. Надання інших послуг замовнику за цим договором оформляється складанням окремих актів після виконання таких послуг, які підписуються сторонами в день фактичного виконання цих послуг.
З акта приймання-здачі виконаних послуг за договором № 037 від 6 жовтня 2014 року суди встановили, що виконавець виконав, а замовник прийняв та оплатив послуги за договором у сумі 14 500 грн.
Суди встановили, що перед підписанням вказаного акта довірена особа
ОСОБА_1 - ОСОБА_4 оглянув однокімнатну квартиру на 8 поверсі, яка знаходилась у новобудові на АДРЕСА_1 . Для огляду вказану квартиру йому надав представник відповідача.
2 липня 2015 року ОСОБА_1 направила відповідачу лист із заявою щодо надання інформації про пошук покупця та продаж зазначеної у договорі квартири, а 10 листопада 2015 року - лист з вимогою про скасування договору № 037 від 6 жовтня 2014 року та повернення коштів, сплачених нею на виконання цього договору.
24 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Чернігівській області із заявою про вчинення ОСОБА_3 і ОСОБА_2 кримінального правопорушення.
Суди встановили, що під час здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні допитано як свідка представника Товариства за обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) « Житлобудсервіс» ОСОБА_5 , яка підтвердила факт бронювання ФОП ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_3 на нетривалий час.
З листів ТОВ «Житлобудсервіс» № 537 від 7 грудня 2017 року та № 71
від 14 березня 2018 року, № 90 від 30 жовтня 2018 року суди встановили, що договори купівлі-продажу квартир вказане товариство укладає виключно із кінцевим покупцем. Співпраця з ріелторами має виключно інформаційний характер. Товариство укладало договори купівлі-продажу квартир з клієнтами АН «Схід-Захід» та ФОП ОСОБА_2 . Квартира
АДРЕСА_4 , здана в експлуатацію 27 жовтня 2015 року та продана товариством 2 червня 2016 року фізичній особі за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 16 квітня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла
до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою
статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Частиною першою статті 230 ЦК України визначено, що якщо одна зі сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у пункті 20 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою омани є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить вирішення спору, правильно застосував норми матеріального права і дійшов обґрунтованого висновку про недоведення позивачем належними та допустимими доказами вчинення оспорюваного у цій справі правочину внаслідок введення її в оману та відмову у позові.
Та обставина, що відповідач не забронювала для позивача вказану у договорі квартиру, не може бути підставою для визнання договору недійсним, а свідчить про невиконання відповідачем вказаної умови договору.
Доводи касаційної скарги позивача про неврахування судом апеляційної інстанції того, що, укладаючи спірний договір вона, не розуміла природу оспорюваного договору, касаційний суд відхиляє, оскільки встановлені у цій справі обставини щодо підписання договору про надання послуг, зміст самого договору, а також подальші дії сторін свідчать про відсутність між ними розбіжностей стосовно змісту договору, взаємних прав та обов`язків, інших складових вчиненого правочину.
Не впливають на правильність висновку суду апеляційної інстанцій посилання заявника про введення її в оману оглядом конкретної квартири, яку позивач вважала зареєстрованою за відповідачем, та неправдивим повідомленням про термін здачі в експлуатацію вказаної квартири, оскільки у договорі відсутні посилання на обставини щодо огляду квартири, її власника та терміну здачі квартири в експлуатацію.
Посилання заявника про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не розглянув викладене у відзиві на апеляційну скаргу клопотання про допит її як свідка, є безпідставними, оскільки у відзиві на апеляційну скаргу таке клопотання відсутнє. Зазначення у описовій частині відзиву на апеляційну скаргу про те, що «Якщо суд апеляційної інстанції вважатиме за потрібне допитати мене як свідка, як того бажає відповідач, то я проти цього не буду заперечувати», не може свідчити про дотримання процесуальної форми, встановленої
статтею 91 ЦПК України, для заяви про допит свідка у суді.
Посилання заявника про помилкове твердження суду апеляційної інстанції щодо аудіозапису переговорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та
ФОП ОСОБА_2 як неналежного і недопустимого доказу відхиляються касаційним судом, оскільки доказів отримання вказаного аудіозапису із додержанням норм процесуального права матеріали справи не містять.
Також відхиленню підлягають доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, оскільки постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано і касаційний суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та законність рішення суду першої інстанції не перевіряє.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення апеляційного суду підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного суду, оскільки суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтею 400 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук