№ 751/1543/19

Постанова

Іменем України

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 751/1543/19

провадження № 61-11444св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 липня 2020 року у складі колегії суддів Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., Губар В. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 має у власності об`єкт нерухомості по АДРЕСА_1 , який розміщено на земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:01:011:0091 площею 0,1798 га, з них 968 кв. м під будівлями і спорудами і 830 кв. м прилегла територія. Власником даної земельної ділянки по АДРЕСА_1 є Чернігівська міська рада. Однак, з квітня 2010 року ОСОБА_1 договір оренди з Чернігівською міською радою не уклав, право користування земельною ділянкою у визначений законом спосіб не оформив, хоча управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради неодноразово зверталось до ОСОБА_1 з вимогою оформити право користування зазначеною земельною ділянкою. 3 клопотанням про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради не звертався.

Цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:011:0091, площею 0,1798 га - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Відносини з фактичного користування ОСОБА_1 земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання Чернігівською міською радою доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними.

ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельної ділянки по АДРЕСА_1 , який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти Чернігівській міській раді на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Розмір збитків розраховувався позивачем на підставі Положення, затвердженого рішенням 8 сесії 6 скликання Чернігівської міської ради від 28 квітня 2011 року. Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 27 липня 2017 року № 326 створено комісію з визначення розміру збитків, заподіяних порушниками земельного законодавства власникам землі та землекористувачам (зі змінами) та актом комісії від 04 жовтня 2017 року № 15 визначено розмір коштів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 за період з 01 вересня 2014 року по 31 серпня 2017 року включно, в сумі 82 224,88 грн. Обрахування суми як збитків (упущеної вигоди), завданих Чернігівській міській раді здійснених відповідною комісією 04 жовтня 2017 року не відрізняється від методики обрахування безпідставно утриманої ОСОБА_1 орендної плати за фактичне використання землі під нерухомістю.

На підставі викладеного позивач просив:

стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернігівської міської ради кошти в сумі 82224,88 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність факту неправомірного набуття (збереження) майна ОСОБА_1 та обов`язку відшкодувати його вартість саме у розмірі 82 224,88 грн, та що витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_1 при визначенні розміру орендної плати за вказану земельну ділянку позивачем не використовувався, хоча згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 03 липня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради - задоволено частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 січня 2020 року скасовано.

Позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернігівської міської ради кошти в сумі 48 876,21 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Чернігівської області судовий збір в сумі 1 133,39 грн за подання позовної заяви та в сумі 1 700,09 грн за подання апеляційної скарги, а разом 2 833,48 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 , користуючись земельною ділянкою без укладення із Чернігівською міською радою відповідного договору оренди земельної ділянки, позбавив територіальну громаду міста можливості отримати дохід у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою у визначеному позивачем розмірі. Але під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 заявляв про застосування строку позовної давності. Враховуючи те, що заступник прокурора Чернігівської області в інтересах Чернігівської міської ради звернувся з позовом 28 лютого 2019 року та просив стягнути збитки за період з 01 вересня 2014 року по 31 серпня 2017 року в сумі 82 224,88 грн, то вимога про стягнення збитків за період з 01 вересня 2014 року по 28 лютого 2016 року заявлена з пропуском позовної давності. В межах строку позовної давності розрахунок суми, яка підлягає стягненню має бути таким: І період з 01 березня 2016 року по 31 грудня 2016 року - 10 місяців; ІІ період з 01 січня 2017 року по 31 серпня 2017 року - 8 місяців. По першому періоду: 31740,99 грн : 12 х 10 = 26 450,83 грн. По другому періоду: 33638,06 грн : 12 х 8 = 22 425,38 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 липня 2020 року та залишити в силі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 січня 2020 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки позовні вимоги заявлені позивачем саме з розрахунку орендної плати за користування земельною ділянкою, то необхідною умовою її визначення відповідно до Закону України «Про оренду землі» та Земельного Кодексу України є встановлення нормативно грошової оцінки землі, на підставі якої визначається розмір орендної плати.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Те, що при використанні розрахунку орендної плати в заявлених позовних вимогах про стягнення недоотриманих коштів, в матеріалах справи обов`язково повинен бути витяг з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки неодноразово наголошував Верховний Суд, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 749/230/15-ц, постановах Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 922/551/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18, від 09 жовтня 2019 року у справі № 917/1997/17.

Натомість, суд першої інстанції визначивши правову природу спору, зміст статей 1212 1214 ЦК України зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині не оскаржується та в касаційному порядку не переглядається.

Аргументи учасників справи

У вересні 2020 року керівник Чернігівської обласної прокуратури Василина С. подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якій просить залишити без змін постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 липня 2020 року.

Відзив мотивований тим, що безоплатне використання спірної земельної ділянки відповідачем позбавляє Чернігівську міську раду, як власника землі, можливості ефективної реалізації права комунальної власності та отримання місцевим бюджетом відповідного доходу (плати за землю), які можуть бути використанні для задоволення нагальних потреб населеного пункту. Відсутність у матеріалах справи документу з назвою «витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки» станом на 2014 - 2017 року не є підставою для відмови в позові та не надає відповідачу права безкоштовно користуватися майном територіальної громади.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 751/1543/19, зазначено, що справа є малозначною , але аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що вона може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню; витребувано справу з суду першої інстанції.

У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 13 серпня 2020 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: не врахування правового висновку Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 749/230/15-ц, від 11 червня 2019 року у справі № 922/551/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18, від 09 жовтня 2019 року у справі № 917/1997/17, від 28 січня 2019 року у справі № 922/3782/17, від 12 березня 2019 року у справі № 916/2948/17, від 12 червня 2019 року у справі № 922/902/18, від 09 липня 2019 року у справі № 922/535/18 та від 12 квітня 2019 року у справі № 922/981/18.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 придбав майно, що складається з об`єкту нерухомості - картоплесховище № 5 літ. «Б-1», «Б1 », «Б2», «Б3», «Б4», загальною площею 863,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належало ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс», що підтверджується свідоцтвом від 08 квітня 2010 року та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 лютого 2019 року.

Згідно листа відділу у м. Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській обл. від 22 серпня 2017 року, земельна ділянка що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до 11-ї економіко-планувальної зони м. Чернігова, коефіцієнт Км2 для якої становить 1,67. Якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код відповідно до класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) застосовується із значенням 2,0. Якщо присвоєно код КВЦПЗ 11.02, нормативна грошова оцінка кв. м. даної земельної ділянки становить: станом на 01 січня 2014 року - 328 грн 74 коп.; на 01 січня 2015 року - 410 грн 60 коп.; на 01 січня 2016 року - 588 грн 45 коп.; 01 січня 2017 року - 623 грн 62 коп.

Рішенням Чернігівської міської ради від 28 квітня 2011 року затверджено Положення про порядок визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам в м. Чернігові.

Рішенням Чернігівської міської ради від 27 липня 2017 року № 326 утворено комісію з визначення розміру збитків, заподіяних порушниками земельного законодавства власникам землі та землекористувачам.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 31 жовтня 2017 року № 471 затверджено акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, серед яких і ОСОБА_1 . З акту вбачається, що за використання земельної ділянки площею 0,178 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 нараховано збитки за період з 01 вересня 2014 року по 31 серпня 2017 року в сумі 8 224 грн 88 коп. При цьому ОСОБА_1 був запрошений на засідання комісії по нарахування збитків, а в подальшому повідомлений про необхідність відшкодування даних збитків.

В додатку до позовної заяви надано розрахунок безпідставно збережених коштів орендної плати від використання земельної ділянки, розрахованих виходячи з орендної плати, яка повинна була сплачуватись за період з 01 вересня 2014 року по 31 серпня 2017 року в сумі 8 224 грн 88 коп.

Договір оренди земельної ділянки № 2119 укладений між Чернігівською міською радою та ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс» на земельну ділянку для експлуатації картоплесховища АДРЕСА_1 , яка надана в короткострокове платне користування. Об`єктом оренди була земельна ділянка площею 0,1798 га та земельна ділянка без реального виділення у натурі площею 0,0478 га - проїзд загального користування. Строк дії договору - до 23 червня 2014 року. Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється після державної реєстрації Договору за актом її приймання - передачі.

План зовнішніх меж земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:011:0091 та акт прийому-передачі є додатками до договору оренди земельної ділянки № 2119 від 31 липня 2009 року і свідчать про те, що земельна ділянка за вказаною адресою на дату укладення договору оренди була сформованою та має кадастровий номер.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року частково задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області та змінено рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 вересня 2018 року в частині мотивів відмови у задоволенні позову заступника прокурора. Даним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 з 2010 року є власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка за вказаною адресою є сформованою та має кадастровий номер 7410100000:01:011:0091, площею 0,1798 га, з яких 968 кв. м. під будівлями і спорудами і 830 кв. м. прилегла територія. Постанова набула чинності.

Матеріали справи містять схему розміщення спірної земельної ділянки.

З Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 09 липня 2018 року на земельну ділянку з кадастровим номером - 7410100000:01:011:0091 площею 0,1798 га, за адресою: АДРЕСА_1 , передано в оренду ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс». Тобто, вбачається, що дійсно земельна ділянка станом на 09 липня 2018 року була сформованою, однак, придбавши об`єкти нерухомості в 2010 році ОСОБА_1 не було здійснено реєстрацію права оренди земельної ділянки на якій вони розташовані.

Згідно з технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:011: (останній розділ номеру відсутній) яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,7479 га була надана користувачу ТОВ «Гуртово-роздрібний комплекс «СеДаМ», про що складено акт прийому-передачі межових знаків на зберігання від 27 березня 2018 року в присутності користувачів суміжних ділянок, в тому числі ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс», що свідчить про відмінність цієї ділянки і спірної земельної ділянки, на що не звернув уваги суд першої інстанції.

Згідно з договором оренди земельної ділянки № 2119 від 31 липня 2009 року, укладеним між Чернігівською міською радою та ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс» щодо оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1798 га та площею 0,0478 га - проїзд загального користування, без реального виділення в натурі, зокрема п. 8 визначено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати до 30 числа місяця наступного за звітним на рахунок, вказаний орендодавцем.

В договорі зазначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка становить 382 595,60 грн (168,10 грн за 1 кв м.). Земельна ділянка передана в оренду згідно акту. Згідно технічної документації по складанню договору на право оренди спірної земельної ділянки для ТОВ «Агрокомпанія «Фрут-сервіс», земельна ділянка надається за рахунок вилучення із користування земельної ділянки у ТОВ «Агрофірма «Плодоовочпром», загальною площею 2276 кв м, в тому числі: під будівництвом та спорудами - 968 кв м, прилегла територія - 830 кв м, проїзди спільного користування - 478 кв м.

Позиція Верховного Суду

Предметом позову у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати згідно зі статтями 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності на якій грошову оцінку цей об`єкт розташований.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що відповідач є власником вказаного нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці Чернігівської міської ради.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 ЗК України).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Отже суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що між сторонами виникли правовідносини з приводу повернення безпідставно набутого майна.

Задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд виходив з розрахунку, наданого позивачем з урахуванням позовної давності.

З такими висновками погодитись неможливо.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач посилався на те, що в матеріалах справи відсутні витяги з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, як підстави для розрахунку розміру недоотриманої орендної плати.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 646/4738/19 (провадження № 61-17197 сво 20) зроблено висновок, що «єдиною формою здійснення плати за користування спірною земельною ділянкою для ОСОБА_1 , як землекористувача, могла бути орендна плата. Таким чином, розмір безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою має визначатися як розмір неодержаної орендної плати за землю. Згідно з частиною другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, чинної на час виникнення спірних правовідносин. Згідно з частиною другою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Таким чином, апеляційний суд у порушення вищезазначених положень закону належним чином не встановив розмір безпідставно збережених коштів ОСОБА_1 , а автоматично дійшов висновку про задоволення позову прокурора».

В справі, що переглядається, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України «Про оцінку земель»). При визначенні розміру орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_1 витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку позивачем не використовувався.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що позивачем при нарахуванні коштів за фактичне користування земельною ділянкою вірно застосовано інформацію, що міститься у листі Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки (арк.спр.18).

За змістом даного листа вбачається, що відділ у місті Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на запит щодо надання витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, на якій розташовані будівлі відповідача, повідомив, що середня вартість 1 кв. м земель м. Чернігова становить 176,39 грн/кв. м та провів розрахунок з урахуванням відповідних коефіцієнтів.

Таким чином апеляційний суд не обґрунтував відхилення доводів відповідача щодо відсутності в матеріалах справи витягу з із технічної документації про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 646/4738/19 (провадження № 61-17197 сво 20) колегія суддів вважає, що оскаржена постанова прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 липня 2020 року скасувати.

Справу № 751/1543/19 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Чернігівського апеляційного суду від 03 липня 2020 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов