Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 751/1649/17
провадження №61-11978св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Амбарнова Людмила Михайлівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 травня 2019 року та додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року у складі колегії суддів: Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., Онищенко О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати 24/100 частин будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на 24/200 частин даного житлового будинку з надвірними спорудами.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що 21 листопада 1990 року уклала із ОСОБА_5 шлюб, після чого вони почали проживати у її батьків у квартирі АДРЕСА_2 .
09 липня 1993 року ОСОБА_4 отримав у спадок 43/100 частини будинку з надвірними спорудами на АДРЕСА_1 , в якому вони стали проживати з січня 1993 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер у віці 68 років.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями померлого ОСОБА_4 .
Під час спільного проживання подружжя вони зробили ремонт у спірному будинку та облаштували його. У зв`язку з проведеними роботами вартість будинку значно збільшилася за рахунок особистої праці та грошових затрат подружжя, відтак вказаний будинок може бути визнаний спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_1 відповідно до статті 62 СК України.
У зв`язку з наведеним, просила задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що житлова площа спірного будинку за час перебування позивача із ОСОБА_4 у шлюбі не збільшилась, фактична оцінка вартості будинку станом на 1993 рік та на момент смерті ОСОБА_4 не може бути підставою для визнання цього житлового будинку спільною сумісною власністю відповідно до статті 25 Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України), статті 62 СК України. Участь члена сім`ї власника у ремонті житла може бути підставою для відшкодування витрат на будівництво і ремонт, якщо допомога в ньому була не безоплатною і її розмір перевищував обов`язок щодо участі у витратах на утримання будинку, його ремонт, покладений на нього статтею 156 ЖК УРСР, оскільки всі дорослі члени сім`ї мають піклуватися про підтримання житлової квартири, в якій вони проживають на правах членів сім`ї, у належному стані, а при перевищенні такого свого обов`язку мають право на відшкодування понесених затрат.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 травня 2019 року рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 січня 2019 року скасовано та ухвалене нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 12/100 частин будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_3 .
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 34-17 від 22 лютого 2018 року встановлено істотне збільшення цінності спірного домоволодіння на 59%, а згідно з висновком за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 32-18 від 26 листопада 2018 року вартість 43/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 після здійснення реконструкції та ремонту без урахування прибудови санвузла збільшилася на 56 %, що складає 24/100 від спірної частини житлового будинку з господарськими будівлями.
Враховуючи наведене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення статті 62 СК України та статті 25 КпШС України, оскільки вирішення питання про те, чи є збільшення цінності майна істотним, відносить до компетенції суду, однак питання цінності будинку та здійснених щодо нього поліпшень вирішується шляхом проведення відповідної експертизи, тому що для вирішення такого питання потребуються спеціальні знання.
Оскільки вартість спірної частини будинку збільшилася за рахунок сумісних трудових і грошових внесків позивача та ОСОБА_4 , вона відповідно до статті 62 СК України є спільним сумісним майном подружжя, тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Додатковою постановою Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 9 193, 75 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 9 193, 75 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в дохід держави по 330, 50 грн з кожної.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що при поданні позову ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в сумі 640 грн та 1 951, 50 грн при поданні апеляційної скарги, тому грошові кошти у сумі 2 991, 50 грн підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в повному обсязі.
Оскільки позивач не в повній мірі сплатила судовий збір при поданні позовної заяви, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає стягненню 661 грн судового збору в дохід держави.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
За клопотанням ОСОБА_1 було проведено судову будівельно-технічну експертизу та додаткову судову будівельно-технічну експертизу, тому витрати, пов`язані з їх проведенням у розмірі 7 396 грн підлягають стягненню з відповідачів.
Також з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені останньою витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, оскільки факт понесення таких витрат підтверджений належними доказами, зокрема, договором про надання правової допомоги від 09 березня 2017 року, ордером, додатком №1 до договору, розрахунком оплати витрат за правову допомогу (та квитанцією № 09/17 від 10 квітня 2018 року, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатила адвокату Жилінському О. В. грошові кошти в сумі 8 000 грн за надання правничої допомоги згідно договору №09/17 від 09 березня 2017 року.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 26 липня 2019 року внесено виправлення в текст постанови Чернігівського апеляційного суду від 22 травня 2019 року, зазначено в абзацах 28, 29, 68 описової та мотивувальної частин та абзаці 4 резолютивної частини номер будинку « АДРЕСА_1 », замість номеру будинок « АДРЕСА_3 .
Внесено виправлення в текст додаткової постанови Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2017 року, зазначено в абзаці 1 описової частини номер будинку « АДРЕСА_1 » замість номеру АДРЕСА_3 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 травня 2019 року та додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року і залишити в силі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 січня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржене рішення апеляційного суду ухвалене на підставі неналежних, недопустимих, недостовірних і недостатніх доказів.
За період перебування позивача із ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі кардинальних та суттєвих змін якісних характеристик спірного будинку, а також збільшення його житлової площі не відбулося.
Позивач не надала докази на підтвердження оплати нею проведених у будинку ремонтних робіт.
Судовий експерт, розраховуючи вартість придбаних матеріалів для проведення ремонту будинку та їх кількість, керувалася виключно поясненнями позивача.
Фактична оцінка вартості будинку станом на 1993 рік та на момент смерті чоловіка позивача 24 серпня 2016 року не може бути підставою для визнання цього житлового будинку об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки його вартість змінилась внаслідок виконання поточних ремонтно-будівельних робіт з метою поліпшення стану будинку та зміни цін на ринку нерухомості.
Позивач є спадкоємцем першої черги після померлого ОСОБА_4 , має право на спадкування 1/3 частини від спадкового майна, тому її права як власника захищені в повному обсязі та не порушені відповідачами.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Новозаводського районного суду м. Чернігова.
15 жовтня 2019 року справа № 751/1649/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
ОСОБА_1 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 21 листопада 1990 рокуміж ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено шлюб.
ОСОБА_4 був власником 43/100 частин будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 липня 1993 року.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 25 серпня 2016 року Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області.
З копії спадкової справи до майна померлого ОСОБА_4 вбачається, що із заявами про прийняття спадщини звернулися позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки вуличного комітету № 6 Новозаводської районної у м. Чернігові ради від 07 вересня 2016 року померлий ОСОБА_4 на день смерті постійно проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , склад сім`ї був наступний: померлий ОСОБА_4 , дружина ОСОБА_1 .
Згідно витягу з рішення виконавчого комітету Новозаводської районної у м. Чернігові ради «Про індивідуальне будівництво» № 92 від 10 травня 2011 року на підставі заяв громадян та пропозиції відділу житлово-комунального господарства та архітектури районної у місті ради, керуючись підпунктом 9 пункту «а» частини 1 статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»; статями 53 54 81 83 84 112 122 124 125 Земельного кодексу України; статями 6, 32, 36 Закону України «Про охорону культурної спадщини»; статтею 7 Закону України «Про охорону археологічної спадщини»; Правилами забудови та використання території м. Чернігова (коригування), затвердженими рішенням Чернігівської міської ради від 31 травня 2007 року (17 сесія 5 скликання), Тимчасовим порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом прибудованих лоджій (балконів) до жилих приміщень у багатоквартирних житлових будинках, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим рішенням Чернігівської міської ради від 25 грудня 2009 року (45 сесія 5 скликання) зі змінами (5 сесія 6 скликання), Тимчасовим порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених до 5 серпня 1992 року без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим рішенням Чернігівської міської ради від 24 червня 2010 року (51 сесія 5 скликання) зі змінами (6 сесія 6 скликання), виконавчий комітет районної у місті ради вирішив: дозволити ОСОБА_4 будівництво прибудови розміром 3,0 х 2,8 м для розміщення санвузла по АДРЕСА_1 ; ділянка знаходиться в 3 охоронній археологічній зоні.
Згідно Повідомлення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Чернігові від 19 травня 2011 року було зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт/про зміну даних у повідомленні про початок будівельних робіт № ЧГ 3110000046.
Згідно технічного паспорта на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , складеного 25 травня 1993 року, його власником є ОСОБА_4 , частка - 43/100, площа по внутрішнім замірам - 46,4 кв. м, житлова площа - 22,0 кв. м, допоміжна площа - 20,3 кв. м, площа приміщень, які не включені в загальну площу - 4,1 кв.м.
Відповідно до технічного паспорту на даний житловий будинок від 13 лютого 2015 року, його загальна площа становить 52,4 кв.м, житлова - 22,1 кв. м, допоміжна площа - 26,2 кв. м, площа літніх приміщень - 4,1 кв.м.
Актом, складеним сусідами прилеглих будинків по АДРЕСА_1 , підтверджено, що за адресою: АДРЕСА_1 , з січня 1993 року постійно проживає ОСОБА_1 , яка по день смерті свого чоловіка ОСОБА_4 вела з ним спільне господарство.
Проведення численних ремонтних робіт спірної частини будинку за період перебування ОСОБА_1 із ОСОБА_4 у шлюбі підтверджуються численними договорами на виконання робіт та актами прийому-передачі виконаних робіт.
Відповідно до висновку судового експерта Солдатової В.С. №34-17 від 22 лютого 2018 року, складеного за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи, дійсна ринкова вартість 43/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , датою оцінки на час проведення дослідження, технічним станом та площею станом на 24 серпня 2016 року, складає 550 839 грн. Дійсна ринкова вартість частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , датою оцінки на час проведення дослідження, технічним станом та площею станом на 09 липня 1993 року, складає 224 221 грн. Вартість фактично виконаних робіт, здійснених в 43/100 частинах житлового будинку АДРЕСА_3 та зазначених в матеріалах справи, становить 280 733,00 грн, у тому числі вартість будівельних матеріалів складає 210 617 грн. Вартість 43/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 після здійснення прибудови та ремонту збільшилась на 59 % відсотків.
Відповідно до висновку експертів Чернігівського відділення КНДІСЕ Рубан Т. І. , Шевченко К. В. № 2593/2594/18-24 від 28 вересня 2018 року, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, вартість фактично виконаних будівельних робіт (в тому числі будівельних матеріалів) на проведення реконструкції 43/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , на яку зареєстроване в установленому порядку право власності, станом на час проведення експертизи, з урахуванням фізичного зносу будівельних матеріалів, становить 218 095, 67 грн; вартість фактично виконаних будівельних робіт (в тому числі будівельних матеріалів) для здійснення добудови санвузла до житлового будинку АДРЕСА_1 станом на час проведення експертизи, з врахуванням фізичного зносу будівельних матеріалів, становить 66 513, 18 грн.
Відповідно до висновку судового експерта Солдатової В. С. №32-18 від 26 листопада 2018 року, складеного за результатами проведеної додаткової судової будівельно-технічної експертизи, вартість 43/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 після здійснення реконструкції та ремонту без урахування прибудови санвузла збільшилась на 56 % відсотків, що складає 24/100 від житлового будинку з господарськими будівлями.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцевих положень» СК України зазначений кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом, тобто з 01 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.
Статтею 24 КпШС України визначено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Таке ж положення закріплене у статті 57 СК України.
Згідно зі статтею 25 КпШС України якщо майно, яке будо власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.
Аналогічне положення закріплене у статті 62 СК України, відповідно до якої якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Аналіз положень статей 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що стаття 57 цього Кодексу визначає правила віднесення майна до об`єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об`єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об`єктами спільної сумісної власності подружжя.
Для застосування передбачених статтею 62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об`єкта, його якісних характеристик.
Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з`ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об`єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об`єкта.
Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.
Такий правовий висновок надведений Верховним Судом України у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 6-1447цс17.
Відтак майно, яке належить одному з подружжя відповідно до статті 57 СК України, не перетворюється у спільну сумісну власність. Спільна сумісна власність виникає лише в порядку, визначеному статтею 62 СК України, тобто право спільної сумісної власності виникає на частку майна, яка істотно збільшилася внаслідок обставин, передбачених законом.
Встановивши, що за час перебування ОСОБА_1 із ОСОБА_4 у шлюбі внаслідок спільно здійснених поліпшень, проведених переобладнань та ремонтних робіт вартість 43/100 частин будинку АДРЕСА_1 збільшилася на 56 %, апеляційний суд дійшов правильного висновку про застосування статті 62 СК України до спірних правовідносин та визнання за ОСОБА_1 права власності на 12/100 частин спірного будинку з надвірними спорудами, виходячи з розміру її фактичного внеску у його поліпшення, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 6-1447цс17.
За правилом частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційним судом було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, апеляційний суд при прийнятті додаткової постанови дійшов правильного висновку про стягнення з відповідачів на її користь судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги, стягнення з відповідачів недоплаченого ОСОБА_1 судового збору в дохід держави, а також стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесення яких підтверджене належними доказами, та витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що збільшення житлової площі спірної частини будинку не відбулося, тому відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин статті 62 СК України, оскільки зазначена правова норма передбачає можливість визнання нерухомого майна, яке є власністю дружини, чоловіка, спільною сумісною власністю, у разі істотного збільшення його вартості, та не передбачає обов`язкового збільшення площі такого майна для визнання його спільною сумісною власністю.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, і стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 травня 2019 року та додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року залишити без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 травня 2019 року та додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов