№ 751/5573/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 751/5573/22

провадження № 61-4661св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченка Володимира Володимировича на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Яременко І. В., та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 березня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (далі - АТ «Облтеплокомуненерго») про стягнення заробітної плати.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що з 01 березня 1996 року вона працювала у відповідача. 08 вересня 2021 року її було переведено на посаду заступника голови правління AT «Облтеплокомуненерго» з фінансового аналізу, бюджетування та тарифної політики, а 26 вересня 2022 року наказом AT «Облтеплокомуненерго» № 164/к звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Вказувала, що при її звільненні з роботи було порушено умови Галузевої угоди та Колективних договорів, які діяли на час її роботи у АТ «Облтеплокомуненерго», внаслідок чого не в повному обсязі нарахована та виплачена заробітна плата, а саме: не донараховано посадовий оклад, надбавки, премії, надбавки за безперервний стаж роботи, матеріальна допомога на оздоровлення та неправомірно зменшено вихідну допомогу при звільненні.

За підрахунками позивача, на її користь підлягала стягненню невиплачена їй заробітна плата в розмірі 2 754 284,55 грн, яка складається із: суми недонарахованого і невиплаченого посадового окладу - 1 077 997,77 грн, суми ненарахованої і невиплаченої надбавки - 430 114,97 грн, суми ненарахованої і невиплаченої премії - 627 668,46 грн, суми ненарахованої і невиплаченої надбавки за безперервний стаж - 563 471,46 грн, суми ненарахованої і невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення - 32 256,00 грн, суми неправомірно зменшеної вихідної допомоги при звільненні - 22 775,90 грн. Крім того, позивач указувала, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

ОСОБА_1 просила суд:

- стягнути невиплачену заробітну плату у розмірі 2 754 284,55 грн, яка складається із: суми недонарахованого і невиплаченого посадового окладу - 1 077 997,77 грн, суми ненарахованої і невиплаченої надбавки - 430 114,97 грн, суми ненарахованої і невиплаченої премії - 627 668,46 грн, суми ненарахованої і невиплаченої надбавки за безперервний стаж - 563 471,46 грн., суми ненарахованої і невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення - 32 256,00 грн, суми неправомірно зменшеної вихідної допомоги при звільненні - 22 775,90 грн;

- стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні;

- вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Облтеплокомуненерго» про стягнення заробітної плати відмовлено.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 13 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2023 року - без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час розгляду справи не встановлено порушення відповідачем прав ОСОБА_1 при здійсненні розрахунку при звільненні.

При цьому суд першої інстанції свої висновки обґрунтовував наступним:

- жодним нормативним чи локальним актом, до якого відноситься Колективний договір, не передбачено встановлення коефіцієнту співвідношення до тарифної ставки (окладу) у твердому, незмінному, сталому значенні 1.3;

- за спірний період адміністрація відповідача та профспілковий комітет не приймали рішень про застосування коефіцієнту 1.3;

- жодним нормативним чи локальним актом не передбачено сталий, незмінний розмір надбавки до посадового окладу в розмірі 50 % та її автоматичне застосування; розмір премії гранично обмежується 50 % (за рішенням власника уповноваженого органу);

- накази про встановлення позивачу премії у розмірі 50 % відсутні;

- у період з 01 березня 2019 року до 09 червня 2021 року діяв колективний договір, в якому відсутній пункт про надбавки за безперервний стаж роботи, а у подальшому, ці надбавки повністю виплачені;

- позивач не зверталась до АТ «Облтеплокомуненерго» із заявою на виплату матеріальної допомоги, рішень щодо надання ОСОБА_1 матеріальної допомоги відповідач не приймав;

- відрахування із заробітної плати позивача у розмірі 22 775,90 грн здійснено з метою повернення виданого в рахунок заробітної плати авансу.

Встановивши, що при звільненні ОСОБА_1 відповідач виконав свій обов`язок із проведення з нею розрахунку, а позивач не довела наявність у АТ «Облтеплокомуненерго» перед нею заборгованості із заробітної плати, суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Короткий зміст касаційної скарги

У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравченко В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 березня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

02 квітня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Новозаводського районного суду м. Чернігова, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Узагальнені доводи касаційної скарги в цілому зводяться до наступного:

- суди попередніх інстанцій не надали належну оцінку всім доказам у сукупності та окремо кожному, не надали належної правової оцінки фактично жодному доводу сторони позивача, що в подальшому призвело до ухвалення необґрунтованих судових рішень, які побудовані на припущеннях;

- суди не дослідили жодного оригіналу письмового доказу, що свідчить про ухвалення оскаржуваних судових рішень на підставі недопустимих доказів та призвело до порушення принципу змагальності та рівності сторін.

- суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу з надзвичайним формалізмом, поверхнево, з невідомої причини залишив поза увагою майже усі доводи сторони позивача, не надавши їм відповідної правової оцінки, що свідчить про неповноту судового розгляду, допущену Чернігівським апеляційним судом;

- суди не врахували, що у випадку укладення між роботодавцем та трудовим колективом колективного договору, його умови є обов`язковими для виконання його сторонами та не можуть нівелюватися на власний розсуд за будь-яких обставин, в тому числі і недостатності фінансування, що повністю узгоджується із сталою позицією суду касаційної інстанції щодо неприпустимості порушення умов колективного договору в односторонньому порядку.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21), у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 225/4384/16-ц (провадження №61-20694св18), від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18), від 07 квітня 2021 року у справі № 466/7212/18 (провадження № 61-19377св20), від 30 червня 2021 року у справі № 759/10613/20 (провадження № 61-5070св21), від 16 листопада 2022 року у справі № 641/4526/20 (провадження № 61-11913св21), від 23 листопада 2022 року у справі № 635/3473/20 (провадження № 61-12426св21) та у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 362/7105/15-ц (провадження № 6-1395цс16).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2024 року АТ «Облтеплокомуненерго» подало відзив, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 березня 2024 року - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосування норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 01 березня 1996 року перебувала у трудових відносинах з АТ «Облтеплокомунерго».

Між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Об`єднанням організацій роботодавців «Всеукраїнська конференція роботодавців житлово-комунальної галузі України» та місцевої промисловосіт, побутового обслуговування населення України на 2017 - 20121 року укладено Галузеву угоду (зі змінами) (далі - Галузева угода на 2017 - 2021 роки).

Пунктом 3.1.8. Галузевої угоди на 2017 - 2021 роки визначено, що перелік та розмір доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів визначається додатком 6 цієї Угоди. При цьому, у додатку 6 Галузевої угоди 2017-2021 передбачено надбавки за високі досягнення у праці до 50 % посадового окладу.

Згідно з пунктом 9 Розділу IV Колективного договору на 2017 - 2018 роки, укладеного між адміністрацією та профспілковим комітетом працівників ПАТ «Облтеплокомуненерго» (зі змінами та доповненнями на 2019 - 2021 роки), керівним працівникам, професіоналам і фахівцям встановлюється надбавка за високі досягнення у праці до 50 % посадового окладу. Такі ж положення містяться у пункту 9 Розділу IV Колективного договору на 2021 - 2024 роки, укладеного між адміністрацією та профспілковим комітетом працівників ПАТ «Облтеплокомуненерго».

Встановлено, що пунктом 6 Розділу IV Колективного договору на 2017 - 2018 роки (зі змінами та доповненнями на 2019 - 2021 роки) АТ «Облтеплокомуненерго», на який посилається ОСОБА_1 у позові як на підставу для нарахування їй заробітної плати з урахуванням коефіцієнту 1.3, оплата праці робітників здійснюється на основі чинної в товаристві тарифної сітки з використанням міжрозрядних тарифних коефіцієнтів, відповідно до Галузевої угоди на 2017 - 2018 роки. Для забезпечення реального росту коефіцієнту заробітної плати працівників товариства протягом дії Галузевої угоди на 2017 - 2018 роки встановлено коефіцієнт співвідношення до тарифної ставки (окладу) робітника 1 розряду у розмірі не більше 1.3.

Питання встановлення коефіцієнту співвідношення до тарифної ставки (окладу) робітника 1 розряду розглядається та вирішується Адміністрацією спільно з профспілковим комітетом з урахуванням економічного становища товариства кожної дільниці, зони обслуговування товариства окремо. Такі ж положення містяться у пункті 6 Розділу IV Колективного договору на 2021 - 2024 роки.

Відповідно до наказів АТ «Облтеплокомуненерго» від 31 жовтня 2019 року № 318 від 29 листопада 2019 року № 349 «Про встановлення розміру надбавок та премії керівникам, професіоналам, фахівцям та технічним службовцям», від 31 грудня 2019 року № 373 «Про виплату премії виробничому персоналу» з додатками, ОСОБА_1 як заступнику голови правління встановлено відсоток надбавки за жовтень - грудень 2019 року на рівні 10 % , відсоток премії - 30 %.

Згідно з наказами АТ «Облтеплокомуненерго» від 31 січня 2020 року № 30, від 28 лютого 2020 року № 52, від 31 березня 2020 року № 75, від 30 квітня 2020 року № 108, від 28 травня 2020 року № 135, від 30 червня 2020 року № 166, від 30 липня 2020 року № 194, від 31 серпня 2020 року № 224, від 30 вересня 2020 року № 258, від 30 жовтня 2020 року № 343, від 30 листопада 2020 року № 384, від 31 грудня 2020 року № 422 «Про встановлення розміру надбавок та премії керівникам, професіоналам, фахівцям та технічним службовцям; про виплату премії виробничому персоналу», з додатками до них, ОСОБА_1 як заступнику голови правління з економіки та тарифної політики, встановлено: % надбавки згідно з Колективним договором за січень - грудень 2020 року - 50 %; % надбавки за січень - грудень 2020 року - 10 %; % премії згідно з колективного договору за січень - грудень 2020 року - до 30 %; % премії за січень - квітень 2020 року - 30 %, за травень - вересень 2020 року - 20 %, за жовтень - грудень 2020 року - 10 %.

Відповідно до наказів АТ «Облтеплокомуненерго» від 29 січня 2021 року № 20, від 26 лютого 2021 року № 42, від 31 березня 2021 року № 65, від 29 квітня 2021 року № 102, від 31 травня 2021 року № 120, від 30 червня 2021 року № 144, від 29 липня 2021 року № 160, від 30 вересня 2021 року № 229, від 28 жовтня 2021 року № 334, від 30 листопада 2021 року № 402, від 30 грудня 2021 року № 444 «Про встановлення розміру надбавок та премії керівникам, професіоналам, фахівцям та технічним службовцям; про виплату премії виробничому персоналу», з додатками до них, ОСОБА_1 як заступнику голови правління з економіки та тарифної політики встановлено: % надбавки згідно з колективного договору за січень - грудень 2021 року - 50 %; % надбавки за січень - травень, вересень - грудень 2021 року - 10 %, червень - липень 2021 року - 5 %; % премії згідно з колективним договором за січень - грудень 2021 року - до 30 %; % премії за січень - грудень 2021 року - 10 %.

На засіданні правління АТ «Облтеплокомуненерго», проведеного 17 травня 2021 року, прийнято рішення (оформлене протоколом), згідно з яким, з метою підтримання стабільного функціонування підприємства, тимчасово з 17 травня 2021 року до 22 жовтня 2021 року, на період подолання фінансових труднощів підприємства, залишити без змін функціонування норм колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених галузевою угодою, з можливістю, за умови наявності фінансової спроможності, поступового застосування (введення) положень галузевої угоди.

Фінансове становище АТ «Облтеплокомуненерго» підтверджено копіями балансів (звітів про фінансовий стан) за 2019 - 2021 роки.

Згідно з наказами від 31 січня 2022 року № 45, від 25 березня 2022 року № 78, від 18 квітня 2022 року № 89 «Про встановлення розміру надбавок та премії керівникам, професіоналам, фахівцям та технічним службовцям; про виплату премії виробничому персоналу», з додатками до них, ОСОБА_1 як заступнику голови правління з фінансового аналізу, бюджетування та тарифної політики встановлено: % надбавки згідно з колективним договором за січень - березень 2022 року - 50 %; % надбавки за січень - березень 2022 року - 10 %; % премії згідно з колективним договором за січень - березень 2022 року - до 30 %; % премії за січень - березень 2022 року - 10 %.

Розпорядженням голови правління АТ «Облтеплокомуненерго» від 01 березня 2022 року, у зв`язку з військовою агресією проти України, врахувавши Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з метою підтримки працівників товариства, виплату авансу зарплати працівникам за березень 2022 року проведено у розмірі 90 % від посадового окладу працівника, а в наступних місяцях здійснити остаточний розрахунок працівників АТ «Облтеплокомуненерго» за фактично відпрацьований час, у тому числі з подальшим відрахуванням зайво виданих коштів у разі виникнення такої необхідності.

У березні 2022 року, на підставі розпорядження, ОСОБА_1 виплачено аванс, виданий в рахунок заробітної плати у сумі 62 952,00 грн.

Наказом голови правління АТ «Облтеплокомуненерго» від 24 березня 2022 року № 74 призупинено дію трудових договорів з працівниками АТ «Облтеплокомуненерго», крім працівників, визначених у додатку № 1 до цього наказу.

Згідно з наказом від 26 вересня 2022 року № 164/к ОСОБА_1 звільнено з роботи 26 вересня 2022 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Наказано: виплатити вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки із розрахунку 31-го календарного дня на рік за періоди роботи: з 16 червня 2020 року до 15 серпня 2021 року - 19 календарних днів (залишок), з 16 серпня 2021 року до 15 серпня 2022 року - 19 календарних днів, з 16 серпня 2022 року до 26 вересня 2022 року - 00 (нуль) календарних днів.

Відповідно до довідки, складеної відповідачем, ОСОБА_1 26 вересня 2022 року нараховано 171 739,19 грн, із яких: 95 294,19 грн - компенсація за невикористану відпустку, 76 445,00 грн - вихідна допомога. Виплачено - 113 756,75 грн (з урахуванням утриманих сум: внески та податки - 32 123,08 грн, виплачений аванс у рахунок заробітної плати - 23 540,36 грн).

Згідно з розрахунком, проведеним позивачем, загальна заборгованість за заробітною платою становить 2 754 284,55 грн, із яких: сума недонарахованого і невиплаченого посадового окладу - 1 077 997,77 грн; сума ненарахованої і невиплаченої надбавки - 430 114,97 грн; сума ненарахованої і невиплаченої премії - 627 668,46 грн; сума ненарахованої і невиплаченої надбавки за безперервний стаж - 563 471, 46 грн; сума ненарахованої і невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення - 32 256,00 грн, сума неправомірно зменшеної вихідної допомоги при звільненні - 22 775,90 грн. Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 26 вересня 2022 року до 09 червня 2023 року становить 220 700 грн.

Із довідки розрахунку середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , складеної АТ «Облтеплокомуненерго», встановлено: її середньоденна зарплата складала за 2019 рік 3 154,18 грн, нарахована заробітна плата за звітний рік - 685 245,76 грн; за 2020 рік - 3 834,16 грн, нарахована заробітна плата за звітний рік - 742 013,17 грн; за 2021 рік - 3 975,04 грн, нарахована заробітна плата за звітний рік - 823 824,64 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченка В. В. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається КЗпП України, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 97 КЗпП України визначено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з статтею 83 КзпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше ніж за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більше як за період, встановлений частиною першою цієї статті (частина друга статті 117 КЗпП України).

Статтями 12 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надаючи оцінку зібраним доказам, суди попередніх інстанцій врахували положення Закону України «Про оплату праці» КЗпП України, Галузевої угоди на 2017 - 2021 роки, пунктів 6, 9 розділу ІV Колективного договору на 2017 -2018 роки, Колективного договору на 2021 - 2024 роки, Положення про преміювання керівника, професіоналів та технічних спеціалістів АТ «Облтеплокомуненерго», що є додатками № 2 до Колективних договорів, Положення про встановлення і умови виплати щомісячної надбавки до тарифної ставки чи посадового окладу правникам основних професій за безперервний стаж роботи на АТ «Облтеплокомуненерго», що є додатками № 23 до Колективних договорів, Положення про встановлення та надання матеріальної допомоги працівникам АТ «Облтеплокомуненерго», що є додатками № 8 до Колективних договорів, надали оцінку зібраним доказам у їх сукупності та кожному доказу окрема, та дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач провів повний розрахунок із ОСОБА_1 під час її звільнення, нарахувавши їй 26 вересня 2022 року 171 739,19 грн, із яких: 95 294,19 грн - компенсація за невикористану відпустку, 76 445,00 грн - вихідна допомога.

При цьому АТ «Облтеплокомуненерго» виплатило їй компенсацію у розмірі 113 756,75 грн, вирахувавши внески та податки у розмірі 32 123,08 грн та виплачений аванс згідно з розпорядженням голови правління від 01 березня 2022 року у рахунок заробітної плати - 23 540,36 грн.

Закріплені у статтях 116 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Отже, при недотриманні роботодавцем вимог статті 116 КЗпП України, для роботодавця настають наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України. Роботодавець не несе відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України, у разі відсутності його вини. Відсутність своєї вини повинен довести роботодавець (див постанову Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 635/3473/20 (провадження № 61-12426св21)).

Встановивши, що при звільненні ОСОБА_1 відповідач виконав свій обов`язок щодо проведення з нею розрахунку, зокрема і виплат, передбачених Колективними договорами та додатками до них, а позивач не довела наявності у відповідача перед нею заборгованості із заробітній платі, що є її обов`язком у силу вимог статей 12 81 ЦПК України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Отже, доводи касаційної скарги про порушення відповідачем умов колективного договору в односторонньому порядку на увагу не заслуговують.

Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій в основу судових рішень поклали неналежні докази, подані відповідачем, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в суді касаційної інстанції. Долучені до відзиву на позовну заяву докази відповідають вимогам частини другої статті 95 ЦПК України, оскільки є оригіналами (довідки, розрахунки) та належним чином завірені копії (Колективні договори, витяг з Галузевої угоди, баланси, звіти тощо).

Посилання заявника у касаційній скарзі на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, не є суперечливими. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Отже, вказані, а також інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суд першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченка Володимира Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник