№ 752/16020/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2020 року

м. Київ

справа №752/16020/16-а

адміністративне провадження №К/9901/22704/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 752/16020/16-а

за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Управління соцзахисту), третя особа - служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Управління соцзахисту

на постанову Голосіївського районного суду від 14.03.2017, ухвалену у складі головуючого судді Ладиченка С.В. та

ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Чаку Є.В., суддів Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І., -

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 04.10.2016 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила:

визнати протиправними дії Управління соцзахисту щодо відмови у призначенні тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме (далі - тимчасова допомога);

зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 , яка діє в інтересах своїх малолітніх дітей, вищезазначену тимчасову допомогу, починаючи з 22.08.2016.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 № 189 (далі - Порядок № 189) нею були подані всі необхідні документи для призначення такої допомоги, і тому, на її думку, відповідач протиправно відмовив їй у призначенні цієї допомоги, чим позбавив її малолітніх дітей права на належний життєвий рівень та соціальний захист.

2. Голосіївський районний суд міста Києва постановою від 14.03.2017 позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив повністю.

3. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.05.2017 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

4. 06.06.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Управління соцзахисту, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 14.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

5. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08.06.2017 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

6. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

7. Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

8. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 08.10.2008 позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Республіки Туніс.

07.08.2009 у даному шлюбі народилася дочка ОСОБА_3 - після поновлення актового запису та видачі свідоцтва про народження - ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 у даному шлюбі народився син ОСОБА_5 - після поновлення актового запису та видачі свідоцтва про народження - ОСОБА_6 .

24.09.2013 рішенням Голосіївського районного суду міста Києва шлюб між позивачем та ОСОБА_2 було розірвано.

12.12.2013 Голосіївським районним судом міста Києва було прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача аліментів на утримання: дочки у розмірі 2000 грн щомісячно, починаючи з 02.07.2013 і до досягнення нею повноліття; сина у розмірі 2000 грн щомісячно, починаючи з 02.07.2013 і до досягнення ним повноліття.

На підставі зазначеного судового рішення від 12.12.2013 видано виконавчий лист, згідно з яким відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції відкрив виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів.

Крім того, оскільки ОСОБА_2 не виконував батьківських обов`язків, а саме - не приймав жодної участі у вихованні та забезпеченні дітей, 25.02.2014 органом опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації було надано висновок про необхідність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , в результаті чого рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24.04.2014 ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав стосовно малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Відповідно до довідок-розрахунків від 06.04.2016 №№ 10493, 10494 загальна сума заборгованості по виплаті аліментів на утримання малолітніх дітей станом на 31.03.2016 складала 131 870 грн 96 коп.

08.07.2016 Голосіївським районним судом міста Києва також було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_2 пені за прострочення сплати аліментів у сумі 40 121 грн 28 коп.

Згідно з листами відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві від 18.08.2016 батько дітей ОСОБА_2 не сплачував аліменти.

Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 26.09.2016 № 549, громадянка ОСОБА_1 останній раз перетинала державний кордон України у червні 2013 році.

Згідно з листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 27.12.2016 № 0.64-28733/0/15-16 інформація стосовно перетинання державного кордону України громадянином Республіки Туніс ОСОБА_2 відсутня.

Позивач, звертаючись 22.08.2016 до відповідача про призначення тимчасової допомоги, відповідно Порядку № 189 подала заяву встановленого зразка та додала до неї всі необхідні документи, передбачені цим Порядком.

09.09.2016 позивач отримала від відповідача лист від 29.08.2016 № 9011 про відмову у призначенні допомоги дітям, мотивом відмови якого була встановлена Голосіївським районним судом міста Києва обставина у рішенні від 24.04.2014 у справі № 752/20188/13-ц про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , а саме, що батько дітей постійно проживає у Туніській республіці, періодично відвідує дітей та дружину під час поїздок в Україну.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність відмови відповідача щодо призначення тимчасової допомоги, оскільки позивач відповідно Порядку № 189 подала заяву встановленого зразка та додала до неї всі необхідні документи, передбачені цим Порядком, якими підтверджується, зокрема й те, що аліменти ОСОБА_2 не сплачуються та інформація щодо його місцезнаходження відсутня.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано встановлену Голосіївським районним судом міста Києва у справі 752/20188/13-ц обставину - наявність інформації про місцезнаходження ОСОБА_2 у Туніській республіці, та не взято до уваги Інструкцію про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2006 № 12/15 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 29.12.2006 за № 1390/13264.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.

13. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Відповідно до частини третьої статті 51 Основного Закону сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

15. Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

16. Нормативно-правовим актом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини, є Закон України від 26.04.2001 № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-ІІІ).

17. Абзацом 7 частини третьої статті 5 Закону № 2402-ІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо надання пільг та державної допомоги дітям та сім`ям з дітьми відповідно до законодавства.

18. При цьому, частинами першою та другою статті 25 цього Закону передбачено, що діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

19. Відсутність одного або обох з батьків та батьківського піклування підтверджується відповідними документами, які є підставою для надання цим дітям матеріального забезпечення і пільг, передбачених законодавством України.

20. Отже, законодавець передбачив право дитини на особливий захист і допомогу з боку держави у звязку з настанням певних негативних сімейних обставин, зокрема таких як відсутність одного або обох з батьків та батьківського піклування. При цьому, якщо настання зазначених обставин підтверджується документально, то це є підставою для надання місцевими органами виконавчої влади цим дітям матеріального забезпечення і пільг, передбачених законодавством України.

21. За правилами частини восьмої статті 181 Сімейного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - СК України) якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім`ї, у якій виховується дитина. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

22. Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, її розмір визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 181 Сімейного кодексу України).

23. 22.02.2006 Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 189, яким визначено механізм надання тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме.

24. Пунктом 2 цього Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що тимчасова допомога призначається у разі, коли:

- рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв`язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення;

- стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;

- місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.

25. Також за приписами пункту 6 Порядку № 189 для призначення тимчасової допомоги одержувач подає органу соціального захисту населення за місцем проживання (перебування):

- заяву за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

- копію свідоцтва про народження дитини;

- довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини;

- довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) одержувача;

- декларацію про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї).

26. Крім того, залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи:

- рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;

- довідка відповідної установи про здійснення стосовного одного з батьків кримінального провадження або про його перебування на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;

- повідомлення органів внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.

27. При цьому, у пункті 7 цього Порядку зазначено, що у разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє одержувачу, які документи повинні бути подані протягом місяця.

Рішення про призначення або відмову в призначенні тимчасвої допомоги приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів після надходження усіх необхідних документів.

Органи соціального захисту населення мають право робити запити та у строк до 15 календарних днів з дня надходження відповідного запиту безоплатно отримувати від територіальних органів ДФС, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для перевірки достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за призначенням тимчасової допомоги.

28. Аналіз вищезазначених норм права свідчить про те, що право на призначення тимчасової допомоги, встановленої у статті 181 СК України, виникає у дитини у зв`язку з виникненням хоча б однієї із підстав, передбачених у пункті 2 Порядку № 189. При цьому, за процедурою, передбаченою цим Порядком, зацікавленою особою (одержувачем), крім документів, які подаються органу соціального захисту населення для призначення тимчасової допомоги, додатково додаються документи, які офіційно підтверджують хоча б одну із підстав (підстави), передбачених пунктом 2 Порядку № 189, за наявності якої призначається така допомога. При цьому, при надходженні усіх необхідних документів орган соціального захисту населення має право на здійснення перевірки достовірності даних у цих документах, після перевірки яких приймає відповідне рішення.

29. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що наявність усіх поданих зацікавленою особою (одержувачем) відповідно до Порядку № 189 необхідних документів для призначення тимчасової допомоги, та відсутність недостовірної інформації у цих докуметах є підставою для прийняття органом соціального захисту населення рішення про призначення тимчасової державної допомоги дітям.

30. У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивач відповідно до Порядку № 189 подала усі необхідні документи для призначення тимчасової допомоги, зокрема: рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12.12.2013 про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача аліментів на утримання дочки та сина; виконавчий лист відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів та листи цього державного органу від 18.08.2016 про те, що батько дітей ОСОБА_2 не сплачуває аліменти. Наданими документами підтверджується факт несплати ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки та сина.

31. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо визнання протиправною відмови Управління соцзахисту щодо призначення тимчасової допомоги та зобов`язання відповідача призначити дану допомогу.

32. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

33. Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

34. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних рішень і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

35. Відповідно до статті 350 КАС України (у редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі») суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації залишити без задоволення.

Постанову Голосіївського районного суду від 14.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик

С.Г. Стеценко ,

Судді Верховного Суду