Постанова
Іменем України
30 червня 2021 року
м. Київ
справа №752/18796/18
провадження №61-5246св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до дочірнього підприємства «Гранд-Ліцей» приватного учбово-виробничого підприємства «Гранд» про визнання дій незаконними і зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року у складі судді Колдіної О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,
представник позивача - ОСОБА_3 ,
відповідач - дочірнє підприємство «Гранд-Ліцей» приватного учбово-виробничого підприємства «Гранд»,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 , який дії в інтересах свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до дочірнього підприємства «Гранд-Ліцей» приватного учбово-виробничого підприємства «Гранд» (далі - ДП «Гранд-Ліцей») з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив визнати незаконними дії відповідача щодо відмови у створенні групи та відмови у зарахуванні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на інклюзивну форму навчання до закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Ліцей «Гранд»; зобов`язати відповідача організувати інклюзивне навчання шляхом створення групи (класу) з інклюзивним навчанням та зарахувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до класу з інклюзивним навчанням в закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Ліцей «Гранд».
Позовна заява мотивована тим, що з вересня 2015 року по 2017 рік його син ОСОБА_2 відвідував приватний корекційний дошкільний заклад для дітей з особливостями розвитку Центру корекції та розвитку для дітей з аутизмом «Моя Дитина» та навчався там за індивідуальним графіком, з корекційним педагогом, логопедом, нейропсихологом.
Відповідно до витягу з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації від 21 березня 2018 року встановлено загальний недорозвиток мовлення ІІ-ІІІ рівня у дитини з порушенням комунікативної функції, соціальної взаємодії, агроматичне мовлення, наявні ехолалії. Також комісією встановлено, що дитина розуміє інструкції та виконує їх при додатковому роз`ясненні та повторенні, потребує мотиваційних стимулів. Пізнавальний інтерес вибірковий, працездатність нерівномірна, залежить від налаштованості. Взаємодія з дорослим обтяжена дефіцитом уваги та руховою розгальмованістю. Потребує посиленої організуючої та стимулюючої допомоги. Комісією було рекомендовано: навчання за програмою для дітей із тяжкими порушеннями мовлення. Психологічний супровід. За умов інклюзивного навчання потребує 6 годин для проведення корекційно-розвиткових занять з логопедом, психологом та супроводу асистента дитини.
Вказував, що оскільки його старша донька ОСОБА_5 навчалася в ліцеї «Гранд», з метою психологічного комфорту дітей він 29 березня
2018 року подав до ліцею заяву про прийняття сина ОСОБА_2 до першого класу ДП «Гранд-Ліцей», в якій просив організувати інклюзивне навчання сина з урахуванням висновків Київської міської психолого-педагогічної консультації Департаменту освіти і науки, молоді і спорту КМДА, а також зобов`язався здійснювати супровід дитини асистентом та допомогу у створенні інклюзивного класу у ліцеї.
Однак, листом № 18 від 06 квітня 2018 року відповідач відмовив у прийнятті сина до першого класу з посиланням на Порядок організації інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах та рекомендував отримання освітніх послуг в закладах середньої освіти в класі з інклюзивним навчанням за місцем проживання, а також зазначив про відсутність в ліцеї класів з інклюзивним навчанням.
На особистому прийомі директором ліцею повідомлено про неможливість зарахування дитини з особливими освітніми потребами до навчального закладу, який має приватну форму власності та не зобов`язаний створювати інклюзивні умови навчання.
На його повторну заяву від 24 травня 2018 року про прийняття дитини до першого класу та організацію інклюзивного навчання відповідачем надана відповідь № 114 від 23 червня 2018 року про відмову у зарахуванні дитини до навчального закладу, який не входить до закладів загальної середньої освіти, в якому може бути організовано інклюзиве навчання, та не є закладом освіти найбільш доступним і наближеним до місця проживання дитини. Зазначені відмови позивач вважає протиправними, такими що порушують Закон України «Про охорону дитинства», Закон України «Про загальну середню освіту», Закон України «Про освіту», які гарантують особам з особливими освітніми потребами отримання психолого-педагогічної та корекційно-розвиткової допомоги, створення для таких осіб інклюзивних та спеціальних груп (класів) у загальноосвітніх навчальних закладах.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 серпня
2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані відсутністю передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог.
У силу положень Закону України «Про освіту» фінансування організації інклюзивної форми навчання здійснюється за рахунок бюджетних коштів, субвенцій та інших асигнувань, не заборонених законом. Однак, приватні навчальні заклади не є отримувачами бюджетних коштів та субвенцій, і здійснюють свою діяльність за рахунок власних коштів, а тому покладення судом обов`язку за рахунок власних коштів організувати інклюзивну форму навчання суперечить принципу свободи підприємницької діяльності.
Підтвердженням таких висновків є факт утворення в районах м. Києва відповідних класів з інклюзивною формою навчання, які і отримують відповідні дотації та субвенції.
Крім того, відмова відповідача у зарахуванні ОСОБА_2 до ліцею і забезпечення йому інклюзивної форми навчання не суперечить вимогам закону та не обмежує право ОСОБА_2 на отримання освіти в загальноосвітньому навчальному закладі за інклюзивною формою навчання при дотриманні порядку звернення за здобуттям такої освіти до відповідного закладу освіти державної або комунальної форми власності, що гарантовано державою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року, ОСОБА_1 , який дії в інтересах свого сина ОСОБА_2 , просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована неправильним застосування судами норм матеріального права, а саме відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме з питань застосування положень Закону України «Про освіту» щодо інклюзивної освіти, зокрема відкриття інклюзивних класів (груп) у приватних навчальних закладах за зверненнями батьків.
Суди не дали належної оцінки тій обставині, що відповідач є закладом освіти та має право здійснювати освітню діяльність у сфері загальної середньої освіти. Дане право передбачає обов`язок відповідача здійснювати свою діяльність відповідно до Закону України «Про освіту», тобто нести обов`язки, передбачені цим законом, у тому числі щодо створення інклюзивних груп та/або класів, на рівні із закладами освіти державної та комунальної форм власності.
Створення інклюзивного класу входить до освітніх послуг, які надає
ДП «Гранд-Ліцей», бо інклюзивне навчання входить в систему здобуття середньої освіти.
Зауважує, що на момент подачі ОСОБА_1 заяви про зарахування сина ОСОБА_2 до першого класу ДП «Гранд- Ліцей», ІНФОРМАЦІЯ_3 , системи інклюзивно-ресурсних центрів не існувало. Фактично рішення про їх створення № 814/4878 було прийнято Київською міською радою лише 17 травня 2018 року, а їх функціонування розпочалося набагато пізніше.
Також заявник указує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної оцінки, а саме, позивачем надано у повній мірі всі документи (заява та висновок психолого-медико-педагогічної консультації), передбачені пунктом 7 Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 року № 872, необхідні для організації класу з інклюзивним навчанням.
Доводи інших учасників справи
У відзиві ДП «Гранд-Ліцей» заперечило проти доводів касаційної скарги, просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилалось на те, що суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи спір, всебічно і повно дослідили і оцінили обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначили юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що з моменту набрання чинності даним нормативним актом вже недостатньо одного лише витягу з протоколу психолого-медико-педагогічної консультації для зарахування дітей з особливими освітніми потребами до закладів загальної середньої освіти. Дане питання зобов`язані вирішувати спеціально створені інклюзивно-ресурсні центри, які вже здійснювали свою діяльність на момент виникнення спірних правовідносин.
Наголошує, що організація інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітньому навчальному закладі здійснюється лише за рішенням власника такого закладу. ДП «Гранд-Ліцей» є приватним навчальним закладом, тому, відповідно до положень Закону України «Про загальну середню освіту», засновник даного закладу може самостійно встановлювати правила прийому учнів до такого закладу, що затверджується відповідним положенням, з огляду на що зобов`язання відповідача організувати інклюзивне навчання шляхом створення відповідного класу та зарахувати
ОСОБА_2 до класу з інклюзивним навчанням буде суперечити зазначеним положенням Закону, та може бути розцінено як втручання у діяльність суб`єкта господарювання.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до директора ДП «Гранд-Ліцей» з заявою про надання освітніх послуг у сфері загальної середньої освіти ОСОБА_2 у 1 класі в 2018-2019 навчальному році та підтвердив свою обізнаність з діючими в Ліцеї положеннями про прийом і відрахування учнів, системи оплати освітніх послуг, харчування, транспортного забезпечення, а також безпеки у навчальному закладі та взяв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі вносити плату за навчання та забезпечувати відвідування дитиною занять, здачу нею заліків та іспитів, дотримання Правил ліцею «Гранд».
Будь-яких посилань на те, що батько звернувся до навчального закладу з заявою саме про організацію навчання дитини з особливими освітніми потребами (інклюзивну форму навчання) зазначена заява не містить, а також вона не містить відомості, що ОСОБА_2 є дитиною з особливими потребами. Крім того, дана заява не містить переліку додатків, які додавались до неї при зверненні до навчального закладу.
Відповідно до Положення про ліцей «Гранд» зазначений навчальний заклад заснований на приватній формі власності.
Зарахування учнів до закладу здійснюється, як правило, на конкурсній основі.
Відповідно до пункту 17 Положення для проведення конкурсних випробувань у закладі створюється конкурсна комісія, до складу якої залучається практичний психолог та лікар-педіатр або медична сестра закладу.
Законні представники ОСОБА_2 були запрошені з дитиною
на 04 квітня 2018 року на засідання постійно діючої конкурсної комісії для проведення конкурсного випробування та співбесіди, однак в зв`язку з хворобою дитини на таке засідання не з`явились.
06 квітня 2018 року ДП «Гранд-Ліцей» на заяву ОСОБА_1 від 29 березня 2018 року надана відповідь, відповідно до якої позивачу роз`яснено положення Порядку організації інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 року № 872 щодо організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах за місцем проживання та повідомлено про відсутність класів з інклюзивним навчанням в ДП «Гранд-Ліцей».
16 квітня 2018 року законні представники ОСОБА_2 вдруге на запрошення для проведення конкурсного випробування та співбесіди не з`явились, в зв`язку з чим комісія ухвалила рішення про допуск інших претендентів згідно черговості до проходження конкурсних випробувань та співбесід.
24 травня 2018 року адвокат Марченко В. А. звернулась до директора ДП «Гранд-Ліцей», надала заяву ОСОБА_1 від 23 травня 2018 року про організацію інклюзивного навчання його сина, копію Витягу з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації, копію свідоцтва про народження дитини, копію листа Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти.
У відповідь на зазначену заяву 23 червня 2018 року ДП «Гранд-Ліцей» відмовлено у задоволенні прохання щодо прийняття ОСОБА_2 до навчального закладу, оскільки ДП «Гранд-Ліцей» не входить до переліку навчальних закладів, затверджених місцевими органами влади, зарахування до Ліцею ведеться на конкурсних засадах, і в звя?зку з неявкою ОСОБА_1 з дитиною для проходження співбесіди до конкурсу були допущені інші особи, в звя?зку з чим в Ліцеї відсутні вільні місця. Крім того, відповідач повідомив заявнику про необхідність звернення до Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з приводу організації інклюзивного навчання його сина.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом спору у справі, яка переглядається, є визнання незаконними дії відповідача щодо відмови у створенні групи з інклюзивним навчанням та відмови у зарахуванні сина позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на інклюзивну форму навчання до закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Ліцей «Гранд»; зобов`язання відповідача організувати інклюзивне навчання шляхом створення групи (класу) з інклюзивним навчанням та зарахування сина позивача до класу з інклюзивним навчанням в закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Ліцей «Гранд».
Освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об`єднаного спільними цінностями і культурою, та держави.
Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.
Законодавство України про загальну середню освіту базується на Конституції України і складається з Закону України «Про освіту», Закону України «Про загальну середню освіту», інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про освіту» визначено, що для забезпечення територіальної доступності повної загальної середньої освіти органи місцевого самоврядування створюють і утримують мережу закладів освіти та їхніх філій.
Кожна особа має право здобувати початкову та базову середню освіту в закладі освіти (його філії), що найбільш доступний та наближений до місця проживання особи.
Право особи здобувати початкову та базову середню освіту у державному або комунальному закладі освіти (його філії), за яким закріплена територія обслуговування, на якій проживає ця особа, гарантується, що не обмежує право особи обрати інший заклад освіти.
Відповідно до частин першої-шостої статті 20 Закону України «Про освіту» в редакції станом на березень 2018 року, заклади освіти за потреби утворюють інклюзивні та/або спеціальні групи і класи для навчання осіб з особливими освітніми потребами. У разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків така група або клас утворюється в обов`язковому порядку.
Заклади освіти зі спеціальними та інклюзивними групами і класами створюють умови для навчання осіб з особливими освітніми потребами відповідно до індивідуальної програми розвитку та з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей.
Особи з порушеннями фізичного, психічного, інтелектуального розвитку і сенсорними порушеннями забезпечуються у закладах освіти допоміжними засобами для навчання.
Особам з особливими освітніми потребами надаються психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Психолого-педагогічні послуги - це комплексна система заходів з організації освітнього процесу та розвитку особи з особливими освітніми потребами, що передбачені індивідуальною програмою розвитку та надаються педагогічними працівниками закладів освіти, реабілітаційних установ системи охорони здоров`я, соціального захисту, фахівцями інклюзивно-ресурсного центру.
Корекційно-розвиткові послуги (допомога) - це комплексна система заходів супроводження особи з особливими освітніми потребами у процесі навчання, що спрямовані на корекцію порушень шляхом розвитку особистості, її пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери та мовлення.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування утворюють інклюзивно-ресурсні центри з метою забезпечення реалізації права на освіту та психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами.
Психолого-педагогічний супровід - це комплексна система заходів з організації освітнього процесу та розвитку дитини, передбачена індивідуальною програмою розвитку.
Будівлі, споруди і приміщення закладів освіти повинні відповідати вимогам доступності згідно з державними будівельними нормами і стандартами.
Частиною третьою статі 8 Закону України «Про загальну середню освіту» встановлено, що заклади загальної середньої освіти можуть створювати у своєму складі класи (групи) з вечірньою (заочною), дистанційною формою навчання, класи (групи) з поглибленим вивченням окремих предметів, спеціальні та інклюзивні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами.
Порядок утворення та припинення, основні засади діяльності, а також правовий статус інклюзивно-ресурсного центру визначає Положення про інклюзивно-ресурсний центр, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 року № 545, який набрав чинності
26 липня 2017 року (далі - Положення).
Пунктом 1 Положення визначено, що інклюзивно-ресурсний центр є установою, що утворюється з метою забезпечення права дітей з особливими освітніми потребами віком від 2 до 18 років на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти, в тому числі у закладах професійної (професійно-технічної) освіти та інших закладах освіти, які забезпечують здобуття загальної середньої освіти, шляхом проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини (далі - комплексна оцінка), надання психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг та забезпечення їх системного кваліфікованого супроводу. МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо діяльності інклюзивно-ресурсних центрів. Методичне та аналітичне забезпечення діяльності інклюзивно-ресурсних центрів здійснюють ресурсні центри підтримки інклюзивної освіти.
Інклюзивно-ресурсні центри повинні мати приміщення, пристосовані для дітей з особливими освітніми потребами відповідно до вимог законодавства, у тому числі державних санітарних норм і правил та державних будівельних норм (пункт 6 Положення).
Інклюзивне навчання - система освітніх послуг, гарантованих державою, що базується на принципах недискримінації, врахування багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників (пункт 12 статті 1 Закону України «Про освіту»).
Інклюзивне освітнє середовище - сукупність умов, способів і засобів їх реалізації для спільного навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб та можливостей учасників (пункт 12 статті 1 Закону України «Про освіту»).
Інклюзивно-ресурсний центр надає послуги дітям з особливими освітніми потребами, які проживають (навчаються) у відповідній об`єднаній територіальній громаді (районі), місті (районі міста), за умови подання відповідних документів. У разі відсутності інклюзивно-ресурсного центру у відповідній об`єднаній територіальній громаді (районі), місті (районі міста) за місцем проживання (навчання) дитини батьки (один з батьків) або законні представники мають право звернутися до найближчого інклюзивно-ресурсного центру (пункт 7 Положення).
Інклюзивна форма навчання організовується інклюзивно-ресурсними центрами, які надають послуги дітям з особливими освітніми потребами, що створюються відповідними місцевими органами влади та фінансуються за рахунок держави.
Вимоги до організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах з метою реалізації права дітей з особливими освітніми потребами на освіту за місцем проживання, їх соціалізації та інтеграції в суспільство, залучення батьків до участі у навчально-виховному процесі визначає Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 872 від 15 серпня 2011 року (далі - Порядок).
Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку освітні послуги надаються дітям з особливими освітніми потребами загальноосвітніми навчальними закладами у класах з інклюзивним навчанням із застосуванням особистісно орієнтованих методів навчання та з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей. Керівник загальноосвітнього навчального закладу на підставі заяви батьків або законних представників дитини з особливими освітніми потребами, висновку психолого-медико-педагогічної консультації та за підтримки відповідного органу управління освітою організовує клас з інклюзивним навчанням, створює необхідну матеріально-технічну та навчально-методичну базу, здійснює добір відповідних педагогічних працівників тощо
Зарахування дітей з особливими освітніми потребами до класів з інклюзивним навчанням здійснюється в установленому порядку відповідно до висновку психолого-медико-педагогічної консультації (пункт 7 Порядку).
Відповідно до витягу з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації від 21 березня 2018 року щодо ОСОБА_2 встановлено загальний недорозвиток мовлення ІІ-ІІІ рівня у дитини з порушенням комунікативної функції, соціальної взаємодії, агроматичне мовлення, наявні ехолалії. Також комісією встановлено, що дитина розуміє інструкції та виконує при додатковому роз`ясненні та повторенні, потребує мотиваційних стимулів. Пізнавальний інтерес вибірковий, працездатність нерівномірна, залежить від налаштованості. Взаємодія з дорослим обтяжена дефіцитом уваги та руховою розгальмованістю. Потребує посиленої організуючої та стимулюючої допомоги.
Комісією було рекомендовано навчання за програмою для дітей із тяжкими порушеннями мовлення. Психологічний супровід. За умов інклюзивного навчання потребує 6 годин. Для проведення корекційно-розвиткових занять з логопедом, психологом, та супроводу асистента дитини.
Положеннями статті 19 Закону України «Про освіту» в редакції станом на березень 2018 року, органи державної влади та органи місцевого самоврядування створюють умови для забезпечення прав і можливостей осіб з особливими освітніми потребами для здобуття ними освіти на всіх рівнях освіти з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів.
Держава забезпечує підготовку фахівців для роботи з особами з особливими освітніми потребами на всіх рівнях освіти.
Особам з особливими освітніми потребами освіта надається нарівні з іншими особами, у тому числі шляхом створення належного фінансового, кадрового, матеріально-технічного забезпечення та забезпечення розумного пристосування, що враховує індивідуальні потреби таких осіб, визначені в індивідуальній програмі розвитку.
Для навчання, професійної підготовки або перепідготовки осіб з особливими освітніми потребами застосовуються види та форми здобуття освіти, що враховують їхні потреби та індивідуальні можливості.
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування та заклади освіти створюють умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами шляхом забезпечення розумного пристосування та універсального дизайну.
Навчання та виховання осіб з особливими освітніми потребами, зокрема тими, що спричинені порушенням розвитку та інвалідністю, у закладах дошкільної, позашкільної та середньої освіти здійснюються за рахунок коштів освітніх субвенцій, державного та місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі з урахуванням потреб дитини, визначених в індивідуальній програмі розвитку.
Зарахування осіб з особливими освітніми потребами до спеціальних закладів освіти, переведення з одного типу закладу до іншого та відрахування таких осіб здійснюються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Зарахування до ДП «Гранд-Ліцей» ведеться на конкурсних засадах.
Відповідно до пункту 17 Положення для проведення конкурсних випробувань у закладі створюється конкурсна комісія, до складу якої залучається практичний психолог та лікар-педіатр або медична сестра закладу.
У визначені відповідачем дні 04 квітня 2018 року та 16 квітня 2018 року законні представники ОСОБА_2 та дитина для проходження співбесіди до конкурсу не з`являлися.
З правового аналізу статті 19 Закону України «Про освіту» слідує, що саме на державу покладено обов`язок створювати умови для забезпечення прав і можливостей осіб з особливими освітніми потребами для здобуття ними освіти на всіх рівнях освіти з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів, підготовку фахівців для роботи з такими учнями. Фінансування організації інклюзивної форми навчання здійснюється за рахунок бюджетних коштів, субвенцій та інших асигнувань, не заборонених законом.
Організація інклюзивного навчання у закладах середньої освіти здійснюється командою психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами.
Психолого-педагогічний супровід - це комплексна система заходів з організації освітнього процесу та розвитку дитини, передбачена індивідуальною програмою розвитку (пункт 38 Положення).
За положеннями статті 10 Закону України «Про загальну середню освіту» заклад може бути заснований на державній, комунальній чи приватній формі власності.
Статус приватного має заклад загальної середньої освіти, заснований на приватній формі власності (частина четверта статті 10 Закону України «Про загальну середню освіту»).
Згідно із частиною восьмою статті 22 Закону України «Про освіту» заклади освіти діють на підставі власних установчих документів, що затверджуються їх засновниками відповідно до законодавства.
Згідно Положення про ДП «Гранд-Ліцей» зазначений навчальний заклад заснований на приватній формі власності.
Приватні навчальні заклади не є отримувачами бюджетних коштів та субвенцій, і здійснюють свою діяльність за рахунок власних коштів.
Перелік закладів з інклюзивною формою навчання затверджуються наказами Управлінь освіти районів міста Києва.
Місце проживання позивача - АДРЕСА_1 , віднесено до Солом`янського району м. Києва.
Місце розташування відповідача ДП «Гранд-Ліцей» - м. Київ,
вул. Жилянська, 38, відноситься до Голосіївського району м. Києва.
Суди встановили, що наказом Управління освіти Солом`янської районної
в м. Києві державної адміністрації від 16 серпня 2017 року № 266 «Про організацію інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах району у 2017-2018 навчальному році» з метою забезпечення права дітей з особливими освітніми потребами організовано класи з інклюзивною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах району, вказаних у пункті 1 наказу.
Отже, на момент звернення позивача до ДП «Гранд-Ліцей» про створення інклюзивного класу за місцем його проживання вже було організовано класи з інклюзивною формою.
Наказом Управління освіти Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 29 серпня 2018 року № 231 «Про організацію інклюзивного навчання в закладах загальної середньої освіти району у 2018-2019 навчальному році» відповідно до Закону України «Про освіту», постанови Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 року № 872
(з послідуючими змінами) «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» з метою реалізації права дітей з особливими освітніми потребами організовано роботу класів з інклюзивним навчанням у закладах загальної середньої освіти району згідно з додатком.
ДП «Гранд-Ліцей» не включений до освітніх закладів, в яких передбачено організацію класів з інклюзивним навчанням.
Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про освіту» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Батьки мають рівні права та обов`язки щодо освіти і розвитку дитини.
Батьки здобувачів освіти мають право, зокрема звертатися до закладів освіти, органів управління освітою з питань освіти; обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти (частина друга статті 55 Закону України «Про освіту»).
Отже позивач має право забезпечити відповідну освіту сина у будь-якому з визначених державою загальноосвітніх навчальних закладів, визначених наказами уповноважених органів влади, де є таке інклюзивне навчання як за місцем свого проживання так і в іншому районі.
Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ДП «Гранд-Ліцей» взяв іншу дитину чи групу дітей з особливими потребами на навчання і організував інклюзивну форму навчання, а син позивача не був зарахований.
Пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» визначено, що індивідуальна програма розвитку - документ, що забезпечує індивідуалізацію навчання особи з особливими освітніми потребами, закріплює перелік необхідних психолого-педагогічних, корекційних потреб/послуг для розвитку дитини та розробляється групою фахівців з обов`язковим залученням батьків дитини з метою визначення конкретних навчальних стратегій і підходів до навчання.
Індивідуальна програма розвитку ОСОБА_2 на момент звернення позивача до ДП «Гранд-Ліцей» з заявою про забезпечення інклюзивної форми навчання, розроблена уповноваженим органом, була відсутня.
Наявність індивідуальної програми розвитку дає можливість навчальному закладу визначитись щодо можливості створення інклюзивного класу, оскільки визначає перелік необхідних психолого-педагогічних, корекційних потреб/послуг для розвитку дитини.
Посилання позивача на те, що єдиною та безумовною підставою для організації інклюзивного класу в приватному освітньому закладі
ДП «Гранд-Ліцей» є наявність витягу з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації не заслуговує на увагу, оскільки вказаний заклад не включений до освітніх закладів, в яких передбачено організацію класів з інклюзивним навчанням.
Оскільки організація інклюзивного класу, в тому числі організація для цього приміщення, залучення (укладення трудового чи іншого договору) викладачів, психологів тощо, та забезпечення потреб інших людей тягне необхідність витрачання коштів, тому саме лише бажання позивача на отримання освіти його дитиною в конкретному обраному ним приватному навчальному закладі, який не відповідає потребам дитини, за наявності організованих у встановленому законом порядку закладів освіти, не може бути підставою для покладення на відповідача обов`язку по організації інклюзивної форми навчання за рахунок власних коштів організувати інклюзивну форму навчання, є втручанням у господарську діяльність.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що відмова відповідача у зарахуванні ОСОБА_2 до ДП «Гранд-Ліцей» та забезпечення йому інклюзивної форми навчання не суперечила вимогам Закону, така відмова не обмежує право ОСОБА_2 на отримання освіти в загальноосвітньому навчальному закладі за інклюзивною формою навчання при дотриманні порядку звернення за здобуттям такої освіти до відповідного закладу освіти державної або комунальної форми власності, що гарантовано державою.
Посилання в касаційній скарзі на лист Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти та науки України від 08 травня 2018 року № 2.5-1135 колегія суддів не бере до уваги, оскільки інформація, викладена в ньому, носить роз`яснювальний характер не має обов`язкової юридичної сили, не є нормативно-правовим актом і не може встановлювати нові правові норми.
Ураховуючи те, що позивач має право забезпечити відповідну освіту сина у будь-якому з визначених державою загальноосвітніх навчальних закладів, де є таке інклюзивне навчання як за місцем свого проживання так і в іншому районі та зважаючи на те, що відповідач не взяв на навчання іншу дитину чи групу дітей з особливими потребами і не організував інклюзивну форму навчання, суд вірно вказав про відсутність будь-якої дискримінації малолітнього ОСОБА_2 .
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський Суд з прав людини як джерело права неодноразово наголошував, що право на освіту, як викладено в першому реченні статті 2 Протоколу № 1, гарантує кожному, хто знаходиться під юрисдикцією договірних Держав, «право доступу до навчальних закладів, що існують на певний час», але такий доступ становить лише частина права на освіту.
Основним правом кожного на освіту є право, гарантоване однаково для учнів у державних та незалежних школах без різниці (рішення ЄСПЛ Костелло Робертс проти Сполученого Королівства, рішення
від 25 березня 1993 року).
Незважаючи на свою важливість, це право, проте, не є абсолютним, але може бути об`єктом обмежень; вони дозволяються неявно, оскільки право доступу «за своєю суттю вимагає регулювання державою». Слід визнати, що регулювання діяльності навчальних закладів може різнитися за часом і в місцях, зокрема, залежно від потреб та ресурсів громади та відмітних особливостей різних рівнів освіти.
Отже, договірні Держави користуються певною свободою розсуду в цій галузі, хоча остаточне рішення щодо дотримання вимог Конвенції покладається на суд. Для того, щоб забезпечити, щоб накладені обмеження не обмежували розглянуте право до такої міри, що погіршують саму його суть і позбавляють його ефективності, суд повинен переконатись, що вони передбачувані для зацікавлених осіб, і домагатися законного мета.
У справі, яка переглядається, обмеження було передбачуваним для зацікавлених осіб, і переслідував законні цілі захисту прав і свобод інших осіб та підтримання громадського порядку.
Що стосується принципу пропорційності, суд встановив, що існував розумний зв`язок пропорційності між використаними засобами та переслідуваною метою.
Позивач ОСОБА_1 , був достатньо поінформований про внутрішні правила та діяльність відповідача. Він міг обґрунтовано передбачити, що може бути відмовленою у вступі на навчання його синові з особливими освітніми потребами через відсутність умов для такого навчання, як це сталося згодом.
Зважаючи на те, що решта доводів касаційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги, яким суди першої та апеляційної інстанції надали належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, Верховний Суд робить висновок про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко