Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 752/18817/16-ц
провадження № 61-129св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником Олійником Олегом Станіславовичем , на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року у складі судді Чередніченко Н. П. та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» (далі - ТОВ «Ліко-Житлосервіс»), про усунення перешкод у користуванні квартирою.
Позов мотивований тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 .
Власником квартири АДРЕСА_3 , відповідачем у справі, проведено перепланування, а саме змінено місце розташування вхідних дверей до квартири шляхом їх переміщення в бік вхідних дверей до квартири позивача.
В результаті таких дій відповідача ускладнено вхід та вихід з квартири позивача, що на переконання останньої, порушує її права як власника квартири, оскільки перешкоджає вільному користуванню власністю.
На підставі викладеного просила суд зобов`язати ОСОБА_2 вжити заходів щодо повернення самовільно перепланованого приміщення - квартири АДРЕСА_3 у попередній стан, шляхом приведення вхідної групи квартири АДРЕСА_3 та загального коридору до попереднього стану.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києвавід 10 липня 2019 року, залишеним без змінпостановою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року, позов задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 вжити заходи щодо приведення вхідної групи квартири АДРЕСА_3 до попереднього проєктного стану.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 275,60 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в частині приведення вхідної групи квартири АДРЕСА_3 до попереднього проєктного стану, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права власності та перешкод у користуванні власником своєю власністю. У даному випадку перешкодою у використанні позивачем квартирою є зміна відповідачем місця розташування вхідних дверей до її квартири, внаслідок чого одночасне відкриття вхідних дверей до квартири позивача та відповідача є неможливим. Доводи сторони відповідача про те, що нею встановлений обмежувач, який обмежує відкриття дверей до квартири АДРЕСА_3 таким чином, щоб не створювати незручності для власників (користувачів) квартири АДРЕСА_1 , суд відкидає, оскільки такий обмежувач не передбачений жодною проєктною документацією, а тому його існування жодним чином не гарантується, так само як і право позивача безперешкодно користуватися своєю власністю. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та доведеним, в зв`язку з чим підлягає задоволенню у відповідній частині.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача привести загальний коридор до попереднього проєктного стану, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що відповідачем допущено облаштування тамбуру в коридорі загального користування, чим обмежено доступ до квартири позивача.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведення факту здійснення перепланування шляхом перенесення дверного проходу до квартири відповідача, що призвело до виникнення зони перетинання з дверима до квартири позивача, чим створюються перешкоди у вільному доступі до неї.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2020 року представник ОСОБА_2 - Олійник О. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 липня 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що в порушення частини третьої статті 89 ЦПК України суди не дали оцінки та не мотивували відхилення наданих відповідачем доказів, через що постановили незаконне рішення. Суди, визнаючи позовні вимоги обґрунтованими, не встановили: в якому напрямку ніби то було перенесено двері; на яку відстань; хто здійснив таке перенесення; суди не з`ясували місце первинного розташування дверного прорізу. Крім того, незважаючи на те, що на користь ОСОБА_1 винесено рішення (набуло законної сили 15 січня 2019 року), яким зобов`язано ДАБІ провести перевірку з метою встановлення факту перенесення дверного прорізу і їй відомо, що лише ДАБІ може підтвердити факт порушення будівельних норм, вона свідомо не звертається до компетентного органу держави з метою проведення останнім такої перевірки і як наслідок не надає в рамках даної справи доказів, які б підтвердили факт порушення будівельних норм і факт перенесення дверного прорізу. Разом з тим, подані відповідачем та третьою особою документи не мають юридичної сили, оскільки у встановленому порядку не засвідчені.
22 січня 2020 року представником ОСОБА_2 - Олійник О. С. було направлено до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги, в межах строку на касаційне оскарження, в якому просив касаційну скаргу задовольнити та прийняти нову постанову, якою постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року та рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 липня 2019 року скасувати, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Аналіз змісту касаційної скарги та доповнень до неї свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог, тому в іншій частині судом касаційної інстанції не перевіряються.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року відмовлено.
У лютому 2020 року матеріали цивільної справи № 752/18817/16-ц надійшли до Верховного Суду та 06 лютого 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання про проведення відкритого розгляду касаційної скарги за участю представника відповідача та про повідомлення про дату, місце та час розгляду справи, призначено справу до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3 з 23 серпня 2015 року.
В листі ТОВ «Ліко-Житлосервіс» від 20 травня 2016 року зазначено, що не забороняється перепланування квартири, за виключенням втручання в несучі та огороджувальні конструкції.
З довідки ФОП ОСОБА_4 № 20 від 20 травня 2016 року вбачається, що загальна площа квартири відповідача збільшена за рахунок демонтажу стіни без порушення несучих конструкцій.
ОСОБА_1 неодноразово зверталась із скаргами про проведення перевірок об`єкта будівництва житлового будинку по АДРЕСА_3 , а саме квартири АДРЕСА_3 з питань самовільного перепланування - перенесення дверного прорізу.
За результатами звернення, щодо перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності на АДРЕСА_3 , Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві повідомив, що станом на 19 серпня 2015 року не видавав дозволу та не реєстрував інших документів дозвільного характеру, які б надавали право на виконання підготовчих або будівельних робіт за вказаною вище адресою. Під час виїзду на місце посадової особи Департаменту, суб`єкт містобудування на об`єкті був відсутній, провести перевірку не видалось можливим.
21 грудня 2017 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змінпостановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у м. Києві, за участю третіх осіб - Голосіївського районного управління Головного управління ДСНС України у м. Києві, ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії. В мотивувальній частині судового рішення зазначено, що у даному випадку не мала місце бездіяльність, оскільки Голосіївським РУГУ ДСНС України в м. Києві проведена позапланова перевірка з виходом на місце розташування об`єкту. Та обставина, що позивач не погоджується з результатом вже проведеної перевірки, не кваліфікує зазначені дії суб`єкта владних повноважень як «бездіяльність».
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2018 року, яким визнана протиправною бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо невжиття заходів по проведенню позапланової перевірки об`єкта будівництва, квартири, з питань самовільного перепланування - перенесення дверного прорізу, що ускладнює доступ до квартири позивача та зобов`язано відповідача провести перевірку даного об`єкту. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції і залишив рішення суду без змін. В мотивувальній частині судового рішення апеляційний суд вказав на те, що не приймає висновок експерта, як такий що є передчасним, оскільки предметом спору в даній справі є неправомірність дій відповідача щодо не проведення перевірки.
Матеріали справи містять копії двох технічних паспортів на квартиру відповідача, виготовлених до і після здійсненого перепланування квартири.
Згідно з висновком судового експерта Тітенка І. О. № 15/01-2018 від 15 січня 2018 року, складеного за результатами експертного будівельно-технічного дослідження за замовленням позивача, місце розташування дверного отвору до квартири АДРЕСА_3 не відповідає місцю розташування такого отвору, визначеному в проєктній документації. Наявне на день огляду розташування дверного отвору до квартири АДРЕСА_3 , є наслідком перепланування у вказаній квартирі. Наявне на день огляду місце розташування дверного прорізу до квартири АДРЕСА_3 , з врахуванням напрямку відкриття дверей, на момент проведення дослідження є порушенням п.2.23 Правил пожежної безпеки України та п. 3.7.14 Правил утримання житлових будинків через звуження шляху евакуації та блокування вхідних дверей розташованої поруч квартири АДРЕСА_1 в разі повного відкриття вхідних дверей в квартиру АДРЕСА_3 .
У Звіті про технічне обстеження, складеному провідним будівельним експертом Сокологорським І. Г. , на замовлення відповідача, завдання, яке було поставлене перед експертом, полягало у проведенні технічного обстеження дверного прорізу квартири АДРЕСА_3 на предмет отримання об`єктивних даних щодо дотримання вимог пожежної безпеки на шляху евакуації з квартири до поверхового коридору в частині розташування та напрямку відкриття дверей. Експерт дійшов висновку про відсутність порушень Правил пожежної безпеки в України.
За Експертною оцінкою про проведення обстеження технічного стану та експлуатаційної придатності конструкцій квартири АДРЕСА_3 , проведеною експертом Погорельским I. A. та затвердженою 21 лютого 2017 року ТОВ «Інженерно-технічний центр «Будівельна експертиза» встановлено, що технічний стан приміщень квартири АДРЕСА_3 відповідає вимогам надійності і можливості їх безпечної експлуатації; роботи з перепланування приміщень квартири виконано згідно з вимогами діючих будівельних норм; у зв`язку з відсутністю зауважень рекомендації не надаються.
В технічному паспорті на квартиру АДРЕСА_1 , виготовленому ФОП ОСОБА_4 20 травня 2016 року, вхідний дверний проріз зміщений в бік житлової кімнати, у той час як у технічному паспорті від 08 грудня 2014 року на цю квартиру та поверховому плані на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок АДРЕСА_3 вхідний дверний проріз розташований посередині передпокою квартири АДРЕСА_3 .
Згідно з статтею 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Частинами першою, другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.
Стаття 391 ЦК України наділяє власника правом вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, встановивши наявність перешкод у позивача в користуванні своєю власністю, суди дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Аргументи касаційної скарги про те, що суди визнаючи позовні вимоги обґрунтованими не встановили в якому напрямку ніби то було перенесено двері, на яку відстань, хто здійснив таке перенесення та не з`ясували місце первинного розташування дверного прорізу є безпідставними.
У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Отже, на підставі оцінки належних та допустимих доказів суди правильно встановили, що в квартирі відповідача було здійснено перепланування, зокрема, здійснення перенесення дверного проходу до квартири відповідача в сторону квартири позивача.
Доводи касаційної скарги про незастосування судами преюдиції, безпідставні, оскільки рішеннями адміністративних судів, на які посилався відповідач, обставини, які мають правове значення для вирішення даної справи, не були встановлені.
Аргументи касаційної скарги про те, що висновок експерта, виготовлений на замовлення позивача, є недопустимим доказом, необґрунтовані, оскільки експерт Тітенко І. О. попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (т. 2 арк. спр.82).
Доводи касаційної скарги про порушення положень статей 14 та 40 ЦПК України при вирішенні заявлених відводів безпідставні.
Відповідно до частини першої та другої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статтях 36 37 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2017 року надійшла заява про відвід судді Чередниченко Н. П., оскільки вона розглядала іншу справу за участі адвоката, який представляє інтереси відповідача та відмовила в задоволенні заявленого ним клопотання, що свідчить про упереджене ставлення до нього, як до адвоката та необ`єктивність судді.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 02 лютого 2017 року в задоволенні клопотання про відвід обґрунтовано відмовлено, що відповідає змісту статей 20 24 ЦПК України, в редакції, яка діяла на час розгляду заяви.
У лютому 2019 року надійшла заява про відвід судді Чередниченко Н. П., оскільки вона створила позивачу умови, які ставлять його у краще становище порівняно з відповідачем.
12 лютого 2019 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва питання про відвід головуючого судді Чередніченко Н. П. передано на вирішення іншому судді, визначеному в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12 лютого 2019 року визначено суддю Хоменко В. С. (т. 3 арк. спр. 22). 13 лютого 2019 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва у задоволенні заяви представника відповідача - Олійника О. С. про відвід судді Чередніченко Н. П. відмовлено.
У березні 2019 року надійшла заява про відвідсудді Чередниченко Н. П. з аналогічних підстав.
28 березня 2019 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва питання про відвід головуючого судді Чередніченко Н. П. передано на вирішення іншому судді, визначеному в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02 квітня 2019 року визначено суддю Хоменко В. С. (т. 3 арк. спр. 106). 03 квітня 2019 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва у задоволенні заяви представника відповідача - Олійника О. С. про відвід судді Чередніченко Н. П. відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В., у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Олійника О. С. про відвід секретаря судового засідання Лугового Р. В. залишено без задоволення. Аналіз ухвали апеляційного суду свідчить, що за результатами розгляду заяви про відвід секретаря судового засідання не встановлено будь-яких з вищенаведених обставин, які б давали підстави для сумніву в об`єктивності та неупередженості секретаря судового засідання Лугового Р. В. при розгляді справи.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, не дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником Олійником Олегом Станіславовичем , залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вжити заходів щодо приведення вхідної групи квартири до попереднього проєктного стану, залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. Ю. Тітов