Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 752/24739/19
провадження № 61-20936 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року у складі судді Чередніченко Н. П. та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернуласядо суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за попередніми договорами купівлі-продажу.
Позовна заява мотивована тим, що 21 січня 2014 року між нею та ОСОБА_2 укладено два нотаріально посвідчені попередні договори купівлі-продажу частини житлового будинку у вигляді квартири АДРЕСА_1 . Сторони домовилися про укладання основних договорів купівлі-продажу частини будинку і земельної ділянки у термін одного року та не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання відповідачем документів про право власності на вказане нерухоме майно. В момент підписання попередніх договорів вона передала ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 145 000 грн за кожним договором (пункт 5 договорів).
14 грудня 2014 року між сторонами укладено нотаріально посвідчені договори про внесення змін та доповнень до попередніх договорів купівлі-продажу частини будинку і земельної ділянки та обумовлено укладання основних договорів не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання відповідачем документів про право власності на вказане нерухоме майно, а також визначено остаточну вартість цього майна - 145 000 грн, що еквівалентно 18 125 дол. США, за кожним договором. Також сторони обумовили, що у випадку неукладення основних договорів з вини відповідача, остання має повернути їй сплачені кошти у подвійному розмірі, тобто виходячи з вартості 36250 дол. США на момент розрахунку за кожним із договорів.
Вказувала, що 20 листопада 2019 року вона дізналася про дарування відповідачем 31 липня 2019 року частини житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_5 .
Незважаючи на її неодноразові намагання врегулювати спір і повернути сплачені грошові кошти, відповідачзустрічей уникає, гроші не повернула.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_6 на свою користь сплачені за попередніми договорами купівлі-продажу від 21 січня 2014 року грошові кошти у подвійному розмірі у сумі 1 753 050 грн, що еквівалентно 36 250 дол. США, а також судові витрати по справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факт неукладання основних договорів купівлі-продажу частини будинку і земельної ділянки внаслідок винних дій відповідача, що давало б підстави для стягнення грошових коштів за попередніми договорами в подвійному розмірі.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 876 525 грн.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на положення частини третьої статті 635 ЦК України, згідно якої зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Відповідно, фактично отримані за попереднім договором грошові кошти є авансом і підлягають поверненню особі, яка їх сплатила.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що аванс не має забезпечувальної функції; якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові. Встановивши, що основні договори купівлі-продажу частини житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_2 , не укладено в обумовлений сторонами строк, апеляційний суд дійшов висновку, що передані позивачем за двома попередніми договорами грошові кошти є авансом та підлягають поверненню власникові у одинарному розмірі у сумі, що еквівалентна 18 125 дол. США на час звернення позивача до суду з цим позовом, та становить 438 262,50 грн, за кожним із договорів, що разом становить суму 876 525 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року й передати справу на новий розгляд.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України, оскільки справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 752/24739/19 із Голосіївського районного суду м. Києва.
Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 грудня 2022року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 мотивована тим, що ОСОБА_2 не було належно повідомлено про розгляд справи судом, що позбавило права на належний захист та можливості подання клопотання про застосування строків позовної давності.
Інших доводів касаційна скарга не містить.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , у якому зазначено, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про те, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 21 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено два нотаріально посвідчені попередні договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, згідно яких сторони зобов`язалися у майбутньому укласти договори купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: частини житлового будинку у вигляді квартири АДРЕСА_1 .
За умовами попередніх договорів, які є ідентичними, сторони домовилися про укладання основних договорів купівлі-продажу частини будинку і земельної ділянки у термін одного року та не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання ОСОБА_2 документів про право власності на вказане нерухоме майно.
Згідно пунктів 5 попередніх договорів в момент їх підписання ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 145 000 грн за кожним договором.
14 грудня 2015 року між сторонами укладено два нотаріально посвідчені договори про внесення змін і доповнень до попередніх договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 21 січня 2014 року. Зокрема, сторони обумовили укладання основних договорів купівлі-продажу частини будинку і земельної ділянки не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання ОСОБА_2 документів щодо права власності на нерухоме майно та уточнили індивідуальні ознаки нерухомого майна, визначивши частку будинку, яка відчужується, у розмірі 1/4 та її площу, а також площу земельної ділянки (пункт 1 попередніх договорів). Окрім того, сторони визначили, що сплачена ОСОБА_1 за кожним із попередніх договорів сума 145000 грн еквівалентна 18 125 дол. США на час розрахунку. Додатково обумовили, що у випадку неукладання основного договору з вини ОСОБА_6 , остання має повернути ОСОБА_1 сплачені грошові кошти у подвійному розмірі, тобто сплатити суму, еквівалентну 36 250 дол. США на час розрахунку, за кожним із договорів.
Встановлено, що в обумовлений сторонами строк договори купівлі-продажу нерухомого майна у вигляді 1/4 частини будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_3 укладені не були.
31 липня 2019 року ОСОБА_2 відчужила 26/100 частин будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_3 ОСОБА_5 на підставі договору дарування.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частини перша, друга та п`ята статті 12 ЦПК України).
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 ЦПК України (частина третя статті 368 ЦПК України).
Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частини перша, друга, четверта та п`ята статті 128 ЦПК України).
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Матеріали справи свідчать про те, що ухвалою від 09 серпня 2020 року Київський апеляційний суд закінчив підготовчі дії у справі, призначив справу до розгляду на 01 жовтня 2020 року об 11 год. 30 хв. з повідомленням учасників судового процесу про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_2 отримала копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги з додатками 14 липня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 93).
Верховний Суд критично оцінює доводи відповідача в частині того, що таке повідомлення не отримано відповідачем.
Правила надання послуг поштового зв`язку (далі - Правила), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень.
За пунктом 99 Правил рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо).
Напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв`язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано (постанова Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 222/1402/16).
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що відповідним рекомендованим повідомленням підтверджується вручення ОСОБА_2 копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги з додатками 14 липня 2020 року.
Разом із цим, відповідачкою не спростовано презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків при врученні їй відповідного рекомендованого листа, оскільки докази на підтвердження цих обставин у справі відсутні.
У тексті оскаржуваної постанови апеляційного суду вказано, що відповідачка у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи відповідачка повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Згідно зі статтею 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Із матеріалів справим убачається, що у зв`язку із неявкою відповідачки в судове засідання розгляд справи відкладався неодноразово, судові повістки про призначення справи на 01 жовтня 2020 року, 03 грудня 2020 року та 21 січня 2021 року, направлені ОСОБА_2 за адресою її реєстрації - по АДРЕСА_2 (а. с. 26), повернулися до апеляційного суду за закінченням терміну зберігання на поштовому відділенні (а. с. 99, 112, 113).
Номер телефону або електронна адреса відповідачки, за якими її було б можливо додатково повідомити, в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим апеляційний суд був позбавлений можливості використати альтернативні способи комунікації.
За змістом статей 43 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Єврорпейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Встановивши, що будучи обізнаною про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, відповідачка ОСОБА_2 всупереч положенням статті 44 ЦПК України, яка покладає на учасника обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами, більше півроку не вчинила жодних дій для з`ясування про стан судового провадження, апеляційний суд, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та рівноваги інтересів сторін щодо розгляду справи упродовж розумного строку, дійшов правильного висновку про можливість розгляду справи у її відсутність за наявними у матеріалах справи доказами, які відповідачкою не спростовано.
Отже, доводи касаційної скарги у цій частині відхиляються Верховним Судом, так як зводяться до власного тлумачення заявником норм процесуального права, спростовуються матеріалами справи й не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
При цьому судове рішення не може бути скасованим з формальних підстав (частина друга статті 410 ЦПК України).
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційногоцивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року залишити без змін.
Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта