Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 753/10137/15-ц
провадження № 61-8143св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (судді-доповідача),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року, ухвалене у складі судді Леонтюк Л. К., та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
В лютому 2013 року публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»
(далі - ПАТ «Альфа-Банк») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування позову посилалось на те, що 15 липня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк»
(далі - ПАТ «Сведбанк»),та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2621/0708/71-155, відповідно до умов якого позичальнику надано кредитні кошти в сумі 100 000 доларів США на строк до 13 липня 2032 року за користування якими позичальник зобов`язалась сплатити проценти.
Кредитні зобов`язання забезпечені іпотекою квартири АДРЕСА_1 , згідно з іпотечним договором № 2621/0708/71-155-Z-1, укладеним 15 липня 2008 року між сторонами.
25 травня 2012 року кредитор відступив своє право вимоги на користь
ПАТ «Дельта Банк», яке, в свою чергу, 15 червня 2012 року відступило його на користь ПАТ «Альфа-Банк».
У зв`язку із неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань, не усунення існуючих порушень, кредитор скористався правом вимагати дострокового виконання зобов`язання, яке станом на 01 грудня 2012 року складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 59 590,55 доларів США, що еквівалентно 476 307,26 грн; заборгованості за процентами у розмірі 3 014,61 доларів США, що еквівалентно 24 095,78 грн; пені у розмірі
49,21 доларів США, що еквівалентно 393,34 грн.
За таких обставин позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2621/0708/71-155 від 15 липня 2008 року, яка станом на 01 грудня 2012 року становить 500 446,31 грн та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 476 307,26 грн, заборгованості за процентами у розмірі 24 095,78 грн та пені у розмірі 393,34 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру
АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дмухом Б. Л. 15 липня 2008 року, зареєстрованого за № 2419, шляхом проведення публічних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеного на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2621/0708/71-155 від 15 липня 2008 року, яка станом на 01 грудня 2012 року становить 500 446,31 грн та складається з 476 307,26 грн заборгованість за кредитом, 24 095,78 грн заборгованості за процентами та 393,34 грн пені, звернуто стягнення на предмет іпотеки на користь ПАТ «Альфа-Банк», саме: на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дмухом Б. Л. 15 липня 2008 року за реєстровим № 2419, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.
Відстрочено виконання рішення суду в частині звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань утворилась заборгованість, яка позичальником не спростована, відтак наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_2 , залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року залишено без змін.
Приймаючи постанову від 14 березня 2019 року, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про існування правових підстав для задоволення позову та зазначив, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Короткий зміст вимог касаційної скарг
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду м. Києва.
У серпні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
02 жовтня 2019 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду, у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_3 справу № 753/10137/15-ц передано судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що зі змісту договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року не вбачається відомостей про відступлення ПАТ «Сведбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк» будь-яких вимог до
ОСОБА_1 . Крім того, акт приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги нотаріально не посвідчений. Таким чином договір купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року відносно відповідача фактично є неукладеним у зв`язку із недотриманням нотаріальної форми правочину при оформленні однієї зі складових частин цього договору: акту приймання передачі прав вимоги і додатку до нього. На думку заявника, недійсність договору про відступлення права вимоги зумовлює недійсність відступлення прав вимоги за договором про передачу прав за іпотечним договором. Також вказує, що відповідача не повідомили про заміну кредитора у зобов`язанні.
Суди не врахували часткове погашення відповідачем боргу згідно квитанцій № 156185115 від 07 червня 2012 року на суму 981 долар США та № 156185115 від 07 липня 2012 року на суму 1 000 доларів США.
Судами не встановлено з якої дати виникла заборгованість з погашення чергових платежів, як наслідок, не встановлено дату з якої у позивача виникло право для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів. На думку заявника, судами помилково не застосовано наслідки спливу позовної давності до частини щомісячних платежів, за якими спливла позовна давність.
Відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 15 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2621/0708/71-155, за умовами якого банк надав кредит у розмірі 100 000 доларів США на строк з 15 липня 2008 року по 13 липня
2032 року включно зі сплатою 11,9 процентів річних за весь строк фактичного користування кредитом із можливістю їх зміни.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором
15 липня 2008 року між його сторонами укладено іпотечний договір № 2621/0708/71-155-Z-1, за умовами якого позичальник передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
Суди встановили, що 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги.
За вказаними договорами відступлено право вимоги за кредитним договором № 2621/0708/71-155 та іпотечним договором № 2621/0708/71-155-Z-1.
27 грудня 2012 року ПАТ «Альфа-Банк» надіслало Бойченко Н. В.
претензію-вимогу про наявність простроченої заборгованості за кредитним договором, необхідність повного дострокового погашення кредиту та можливість звернення стягнення на предмет іпотеки. Вимога залишилась без задоволення.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі за текстом, в редакції на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень статей 610 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».
Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»)
Відповідно до статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується наданим позивачем розрахунком. ОСОБА_1 наданий банком розрахунок заборгованості не спростовано.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши наявність заборгованості за кредитним договором та факт порушення взятих на себе зобов`язань іпотекодавцем, дійшов обґрунтованого висновку про набуття банком права на звернення стягнення на предмет іпотеки із застосуванням процедури, передбаченої статтею 41 Закону України «Про іпотеку», шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, визначеної Законом України «Про виконавче провадження».
При цьому, в оскарженому рішенні суду зазначено складові заборгованості, опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя та спосіб реалізації предмета іпотеки.
Доводи касаційної скарги про недійсність договорів купівлі-продажу майнових прав укладених між ПАТ «Сведбанк» і ПАТ «Дельта Банк» та
ПАТ «Дельта Банк» і ПАТ «Альфа-Банк», а також про неповідомлення відповідача про зміну кредитора є безпідставними.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Суди попередніх інстанцій, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, дійшли обґрунтованого висновку про належне, у спосіб, визначений статтями 512-517 ЦК України, набуття ПАТ «Альфа-Банк» прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними з ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги щодо пропуску позовної давності відносно частини чергових платежів та незастосування наслідків її спливу до цієї частини заборгованості відхиляються касаційним судом, оскільки відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішенні. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій відповідач не заявляла про сплив позовної давності, застосувати наслідки її спливу не просила, а тому доводи заявника в цій частині не можуть бути враховані на стадії касаційного перегляду справи.
Посилання заявника про помилкове визначення судами розміру заборгованості та неврахування платежів внесених нею 07 червня та 07 липня 2012 року є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким апеляційним судом надана належна оцінка. Судовим рішенням апеляційного суду обґрунтовано відхилено ці доводи заявника та наведено мотиви на їх спростування, з якими погоджується і касаційний суд.
Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі
Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення позовних вимог та не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального чи допущено порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, відсутні.
Відповідно до частин четвертої-п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного суду у складі колегії суддів або Великої Палати Верховного Суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, як про це просив в касаційний скарзі представник ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 , касаційним судом не встановлені.
Керуючись статтями 400 402 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович