Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 753/10315/19
провадження № 61-2603св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
відповідачі за первісним та зустрічним позовами: ОСОБА_3 , Коцюба Віра Луківна, ОСОБА_4 , від імені якого діє його законний представник ОСОБА_5 ,
треті особи: Київська міська державна адміністрація, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної
у місті Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пікольська-Пукас Анна Володимирівна, Державна іпотечна установа, Фонд гарантування вкладівфізичних осіб,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Дарницького районного суду міста Києва
від 19 листопада 2020 рокуу складі судді Каліушка Ф. А. та постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 рокуу складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сушко Л. П., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
від імені якого діє його законний представник ОСОБА_5 , треті особи: Київська міська державна адміністрація (далі - КМДА), Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»(далі - ПАТ «Ощадбанк»), Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»(далі -
ПАТ АБ «Укргазбанк»), Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»
(далі - ПАТ «Дельта Банк»), Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації(далі - Служба у справах дітей Дарницької РДА), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пікольська-Пукас А. В., Державна іпотечна установа, про визнання права власності в порядку спадкування.
Позовну заяву мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_10 . На час відкриття спадщини
ОСОБА_10 , він постійно проживав разом зі спадкодавцем та вважається таким, що прийняв спадщину.
Крім нього,законними спадкоємцями першої черги є інші діти спадкодавця: дочка ОСОБА_8 та син ОСОБА_9 , а також батьки: батько ОСОБА_7 та мати ОСОБА_6 .
Спадкодавець ОСОБА_10 в період з 29 серпня 1998 року до 27 лютого 2007 року перебував у зареєстрованому шлюбі з його матір`ю -
ОСОБА_5 . Проте на час відкриття спадщини шлюб між нимибуло розірвано, а отже, ОСОБА_5 не є спадкоємцем першої черги.
До складу спадкового майна входить таке майно:
- трикімнатна квартира
АДРЕСА_1 , загальною площею 90,20 кв.м (жилою площею
47,30 кв. м);
- двокімнатна квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 79,70 кв. м (житловою площею 37,80 кв.м);
- транспортний засіб (автомобіль) марки «Jeep», модель «GrandCherokee», номер шасі НОМЕР_1 , колір чорний, реєстраційний номер
НОМЕР_2 , рік випуску - 2012;
Крім того, на ім`я ОСОБА_11 відкрито банківські рахунки
у ПАТ «Ощадбанк», а саме: картковий рахунок № НОМЕР_3
по платіжній системі MasterCard, на якому знаходяться грошові кошти
у розмірі 1 067 583,12 грн; депозитний рахунок № НОМЕР_4 ,на якому знаходяться грошові кошти у розмірі 500 000,00грн; депозитний рахунок
№ НОМЕР_5 , на якому знаходяться грошові кошти у розмірі
500 000,00 грн.
Також спадкодавець був вкладником у ПАТ«Дельта Банк». Сума гарантованого відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб йому як вкладнику складає 196 379,73 грн.
Посилаючись на наведене, позивач, як законнийспадкоємець першої черги, просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування на 1/5 частиниквартири АДРЕСА_1 , 1/5 частини квартири АДРЕСА_2 , мікрорайон «Берізки», 6,
1/5 частинитранспортного засобу (автомобіля) марки «Jeep», модель «GrandCherokee», реєстраційний номер НОМЕР_2 та 1/5 частинигрошових коштів, на рахунках в банках.
У червні ОСОБА_5 пред`явила зустрічний позов до ОСОБА_5 ,
ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , від імені якого діє його законний представник ОСОБА_5 , треті особи: КМДА,
ПАТ «Ощадбанк», ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ «Дельта Банк», Служба
у справах дітей Дарницької РДА, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пікольська-Пукас А. В., Державна іпотечна установа, Фонд гарантування вкладівфізичних осіб, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно, виключення його зі складу спадкового майна.
Зустрічний позов мотивувала тим, що 29 серпня 1998 року між нею та ОСОБА_10 бувзареєстрований шлюб. Ушлюбі народилися діти - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За час шлюбуз ОСОБА_10 набуто право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
27 лютого 2007 року шлюб між нею та ОСОБА_10 розірвано.
Незважаючи на розірвання шлюбу, воната ОСОБА_10 продовжили проживати однією сім`єю, вели спільне господарство, були поєднані спільним побутом, веденням домашнього господарства, вихованням спільних дітей. Між ними протягом усього часу зберігались відносини, які притаманні подружжю.
За час спільного проживання з ОСОБА_10 у квартирі АДРЕСА_1 , ними за спільні кошти здійснювались її поліпшення, були придбані меблі, побутоватехніка та інші предмети домашнього вжитку. Вони спільно сплачували комунальні платежі за вказану квартиру, в якій вони разом проживали з січня 2001 року і до смерті ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також спільно сплачували рахунки за дитячі садочки, школи, інтернет, телефон, спільно купували продукти харчування та товари побуту, спільно відпочивалитощо.
Під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу було набуто у власність квартиру АДРЕСА_2 , а також транспортний засіб (автомобіль) марки «Jeep», модель «GrandCherokee», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Також за вказаний період ОСОБА_10 були відкритібанківські рахунки
у ПАТ «Ощадбанк», на яких розміщено спільні кошти, а також він був вкладником у ПАТ «Дельта Банк», на банківському рахунку у якому зберігались спільні кошти.
В результаті фактичного збереження сталих подружніх відносин та спільного проживання однією сім`єю, не дивлячись на формальне розірвання шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_4 у неїта ОСОБА_10 народилася спільна дитина - ОСОБА_9 .
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_5 просила суд: встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_5 та ОСОБА_10 в період
з 27 лютого 2007 року до 09травня 2015 року; визнати за нею право власності на 1/2 частиниквартири
АДРЕСА_1 ; 1/2 частиниквартири
АДРЕСА_2 ; 1/2 частини грошових коштів на картковому рахунку
№ НОМЕР_3 по платіжній системі MasterCard, що становить
533 791,56 грн; 1/2 частини грошових коштів на депозитному рахунку
№ НОМЕР_4 ,що становить 250 000,00 грн; 1/2 частинигрошових коштів на депозитному рахунку № НОМЕР_5 ,
що становить 250 000,00 грн; 1/2 частини грошових коштів на банківському рахунку (вкладі), відкритому у ПАТ «Дельта Банк», що становить
98 189,87 грн; 1/2 частинитранспортного засобу (автомобіля) «Jeep», модель «GrandCherokee»,реєстраційний номер НОМЕР_2 , та виключити
1/2 частинизазначеного рухомого і нерухомогомайна, грошових коштів
зі складу спадщини (спадкового майна) ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року первісний та зустрічний позови об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 листопада
2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 рокупервісний позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Визнано в порядку спадкування право власності за ОСОБА_5 на
1/10 частини трикімнатної квартири
АДРЕСА_1 , загальною площею 90,20 кв. м (жилою площею 47,30 кв. м).
Визнано в порядку спадкування право власності за ОСОБА_5 на
1/10 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 79,70 кв. м (жилою площею 37,80 кв. м).
Визнано в порядку спадкування право власності за ОСОБА_5
на 1/10 частини транспортного засобу (автомобіля) «Jeep» «GrandCherokee», номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2012 року.
Визнано в порядку спадкування право власності за ОСОБА_5
на 1/10 частини грошових коштів на рахунку № НОМЕР_3 (IBANUA НОМЕР_6 ), відкритому на ім`я ОСОБА_10
у ПАТ «Державний ощадний банк України», що становить 106 701,31 грн.
Визнано в порядку спадкування право власності за ОСОБА_5
на 1/10 частини грошових коштів на банківському рахунку (вкладі), відкритому ОСОБА_10 у ПАТ «Дельта Банк», що становить
19 637,97 грн, виплату за яким має бути здійснено ПАТ АБ «Укргазбанк» або іншим банком чи фінансовою установою, визначеною згідно із законодавством.
Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_5 та ОСОБА_10 в період з 27 лютого 2007 року до 09 травня 2015 року.
Визнано право власності за ОСОБА_5 на 1/2 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 90,20 кв. м, жилою площею 47,30 кв. м.
Виключено 1/2 частини трикімнатної квартири
АДРЕСА_1 , загальною площею 90,20 кв. м (жилою площею 47,30 кв. м) зі складу спадщини (спадкового майна) ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано право власності за ОСОБА_5 на 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 79,70 кв. м (жилою площею 37,80 кв. м).
Виключено 1/2 частини двокімнатної квартири
АДРЕСА_2 , загальною площею 79,70 кв. м (жилою площею 37,80 кв. м)
зі складу спадщини (спадкового майна) ОСОБА_10 , померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано право власності за ОСОБА_5 на 1/2 частини грошових коштів на рахунку № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_7 ), відкритому ОСОБА_10 у ПАТ «Державний ощадний банк України»,
що становить 533 506,56 грн.
Виключено 1/2 частини грошових коштів на картковому рахунку
№ НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_7 ), відкритому ОСОБА_10 у ПАТ «Державний ощадний банк України», що становить
533 506,56 грн, зі складу спадщини (спадкового майна) ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано право власності за ОСОБА_5 на 1/2 частини грошових коштів на банківському рахунку (вкладі), відкритому ОСОБА_10 у ПАТ «Дельта Банк», що становить 98 189,87 грн, виплату за яким має бути здійснено
ПАТ АБ «Укргазбанк» або іншим банком чи фінансовою установою, визначеною згідно із законодавством.
Виключено 1/2 частини грошових коштів на банківському рахунку (вкладі), відкритому ОСОБА_10 у ПАТ «Дельта Банк», виплату за яким має бути здійснено ПАТ АБ «Укргазбанк», що становить 98 189,87 грн, зі складу спадщини (спадкового майна) ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано право власності за ОСОБА_5 на 1/2 частини транспортного засобу (автомобіля) «Jeep», «GrandCherokee», реєстраційний номер
НОМЕР_2 .
Виключено 1/2 частини транспортного засобу (автомобіля) марки «Jeep», «GrandCherokee», реєстраційний номер НОМЕР_2 , зі складу спадщини (спадкового майна) ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що набуття у власність майна, про поділ якого заявлено у зустрічному позові, було здійснено внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків
ОСОБА_5 з ОСОБА_10 . Майно є їх спільною сумісною власністю як жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували
у шлюбі між собою, з наслідками, які передбачені вимогами СК України.
Наявність грошових коштів у розмірі 1 067 013,13 грн на рахунку
№ НОМЕР_3 (ІВАN НОМЕР_7 ),
у ПАТ «Ощадбанк», відкритому на ім`я ОСОБА_10 , та вкладу ОСОБА_10 у ПАТ «Дельта Банк» (гарантована сума відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб йому як вкладнику складає
196 379,73 грн), виплату за яким має бути здійснено ПАТ АБ «Укргазбан», підтверджується наявними та допустимими доказами. Отже, ці грошові кошти є спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_10 ,
а відповідно за ОСОБА_5 має бути визнано право власності
на 1/2 частини цих грошових коштів та виключено зі складу спадщини (спадкового майна).
Перевіряючи доводи сторін щодо наявності грошових коштів на депозитних рахунках № НОМЕР_4 на суму 500 000,00 грн та № НОМЕР_5 на суму 500 000,00 грн, відкритих ОСОБА_10 у ПАТ «Ощадбанк», суди попередніх інстанції виходили з їх недоведеності та послались на відповідь ПАТ «Ощадбанк» про відсутність депозитів (вкладів) на ім`я ОСОБА_10
вПАТ «Ощадбанк».
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний судвиключив
1/2 частини нерухомого майна, транспортного засобу та частини грошових коштів на рахунках зі складу спадкового майна.
Вирішуючи вимоги первісного позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що на час відкриття спадщини ОСОБА_5 постійно проживав разом зі своїм батьком ОСОБА_10
та вважається таким, що прийняв спадщину.Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, тому частка ОСОБА_5 становить
1/5 частини спадкового майна.
Разом з тим, враховуючи наявність підстав для часткового задоволеннязустрічнихпозовних вимог та виключення 1/2 частини нерухомого майна, транспортного засобу та частини грошових коштів зі складу спадкового майна, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд,
визнав у порядку спадкуванняза законом за ОСОБА_5 право власності на 1/10 частини спірного майна, крім грошових коштів на депозитних рахунках № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 (наявність цих депозитів і коштів на них є недоведеним).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2022 року ОСОБА_6 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасуватиухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог за первісним і зустрічним позовами та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2022 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.
30 серпня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14 (провадження № 14-59цс18) та постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 753/15881/15 (провадження
№ 61-22193св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17 (провадження № 61-46210св18), від 22 грудня 2020 року у справі
№ 127/31921/18 (провадження № 61-15552св20), від 08 грудня 2021 року
у справі № 531/295/19 (провадження № 61-3071св21).
Також заявник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено приписи статей 45 61 81 255 ЦПК України.
В обґрунтування касаційної скарги зазначила, що суди безпідставно встановили факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_5 та ОСОБА_10 та не врахували, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення такого юридичного факту. Проте в основу судових рішень суди поклали саме покази свідків і спільні фотографії. Жодних доказів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету у спадкодавця з ОСОБА_5 матеріали справи не містять.
Суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про віднесення майна ОСОБА_10 до спільної сумісної власності, як такого, що набуте ним під час спільного проживання з ОСОБА_5 . Висновки судів про визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/2 частини спірного майна
є безпідставними, не відповідають статті 74 СК України та статті 368
ЦК України. Також є безпідставними висновки судів про визнання
за ОСОБА_5 права власності на 1/10 частини спірного майна, оскільки
у матеріалах справи відсутні докази його постійного проживання із спадкодавцем.
Під час розгляду справи суди не врахували, що тотожні вимоги з цих же підстав про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно, виключення його зі складу спадкового майна вже розглядалися судом
у справі №753/15881/15 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 ,
ОСОБА_6 , треті особи: Служба у справах дітейДарницької районної
у місті Києві державної адміністрації, ПАТ «Ощадбанк», ПАТ «Дельта Банк», ПАТ АТ «Укргазбанк», Київська міська державна адміністрація, Державна іпотечна установа.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 20 березня 2018 року,
яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року, скасовано заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва
від 07 квітня 2017 року та відмовлено ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог.Копії цих судових рішень містяться в матеріалах справи
(т. 2, а. с. 174-191), проте не враховані судами.
Частково задовольнивши зустрічний позов ОСОБА_5 , суди попередніх допустили порушення статті 255 ЦПК України, оскільки прийняли інше
по суті судове рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет
і з тих самих підстав.
Заявник також посилається на те, що оскаржуваними судовими рішення порушено права неповнолітнього ОСОБА_9 , оскільки ОСОБА_5
є одночасно і позивачем, і законним представником відповідача у справі,
що не допускається частиною другою статті 61 ЦПК України. При цьому вона діє на порушення прав ОСОБА_9 , оскільки внаслідок задоволення її позову обсяг майнових прав останнього зменшився.
Судами не перевірено дотримання строку позовної давності та обставин щодо наявності підстав для відмови у задоволенні первісного і зустрічного позовів. Апеляційний суд проігнорував заяву про застосування строку позовної давності та не врахував, що ця заява не була подана
ОСОБА_6 до суду першої інстанції з поважних причин, зокрема
у зв`язку з тим, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому до Верховного Суду відзиві ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_12 заперечує проти доводів касаційної скарги ОСОБА_6
та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись
на їх законність та обґрунтованість.
У поданому до Верховного Суду відзиві ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_13 заперечує проти доводів касаційної скарги ОСОБА_6 та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.
Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали.
Фактичні обставини, встановлені судами
29 серпня 1998 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 .
У шлюбі народилися діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
27 лютого 2007 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 розірвано Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції м. Києва, про що в Книзі розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 185 (підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу).
ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_5 та ОСОБА_10 народилася спільна дитина - ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_8 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві 08 червня 2013 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер, у зв`язку з чим відкрилася спадщина на належне йому майно.
Спадкоємцями першої черги є діти спадкодавця ОСОБА_10 : ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також батьки ОСОБА_7 і ОСОБА_6 .
До складу спадкового майна увійшли: квартира
АДРЕСА_1 , загальною площею 90,20 кв.м; квартира АДРЕСА_2 ; транспортний засіб (автомобіль) марки «Jeep», модель «GrandCherokee»,реєстраційний номер НОМЕР_2 ; грошові кошти у розмірі 1 067 583,12 грн, що знаходяться на картковомурахунку № НОМЕР_3 по платіжній системі MasterCard , відкритому
у ПАТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_10 , а також гарантована сума
(196 379,73 грн) за вкладами, розмішеними у ПАТ«Дельта Банк».
Право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності від 23 листопада 2000 року НОМЕР_9 . Право власності на це майно набуто під час перебування з ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі.
Ця квартира була придбана шляхом отримання пільгового довготермінового кредиту молодим сім`ям на придбання житла.
Так, 01 серпня 2000 року між ОСОБА_10 та Київською міською державною адміністрацією було укладено кредитну угоду № 57 про довготермінове пільгове кредитування житлового будівництва. Відповідно до умов цієї угоди ОСОБА_10 було надано кредит у розмірі 67 408,20 грн строком на 30 років, до 01 листопада 2030 року.
На момент набуття цієї квартири у власність та погашення кредиту,
за рахунок якого вона була придбана, з 26січня 2000 року до 25 листопада 2002 року та з 19 жовтня 2001 року до 07 серпня 2004 року ОСОБА_5 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується довідкою Міністерства фінансів України від 23 січня 2019 року № 17040-26/14.
Квартира АДРЕСА_2 , набута у власність на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири, укладеного 21 червня 2012 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_10 . Ціна квартири, згідно з договором купівлі-продажу, становить 1 300 000,00 грн.
21 червня 2012 року між ПАТ «Терра Банк» та ОСОБА_10
як позичальникомукладено договір про іпотечний кредит № 91-Ф/12/08,
у пункті 1.2 якого передбачено, що кредит надається на придбання
у власність за договором купівлі-продажу від 21 червня 2012 року окремої квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , з метою постійного проживання. Строк повернення кредиту встановлено не пізніше 21 червня 2030 року.
16 липня 2012 року між ПАТ «ТЕРРА БАНК» та ОСОБА_10 укладено іпотечний договір № 91-І/12/08, предметом іпотеки за яким є квартира АДРЕСА_2 .
Транспортний засіб (автомобіль) марки «Jeep», модель «GrandCherokee», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску - 2012, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10 , було придбано за кредитні кошти, отримані на підставі кредитного договору від 06квітня 2012 року № 3-К/12-VIP, укладеного між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_10 .
Пунктом 1.2 цього кредитного договору передбачено, що кредит надається на придбання автомобіля марки «Jeep», модель «GrandCherokee», 2012 року випуску, який буде використовуватись в особистих та сімейних цілях. Строк повернення кредиту було встановлено не пізніше 03 квітня 2015 року.
На виконання ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 23 липня 2019 року про витребування доказів, ПАТ «Ощадбанк» надало суду належним чином засвідчені виписки про рух коштів, з яких вбачається наявність фактичного залишку грошових коштів на рахунку IBAN НОМЕР_7 (номер рахунку НОМЕР_3 ), відкритому 10 грудня 2014 року на ім`я ОСОБА_11 у розмірі
1 067 013,13 грн.Водночас ПАТ «Ощадбанк» повідомлено, що наявні депозити (вклади) на ім`я ОСОБА_10 у ПАТ «Ощадбанк» відсутні.
Також ОСОБА_10 був вкладником ПАТ «Дельта Банк». Сума гарантованого відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб йому як вкладнику складає 196 379,73 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У справі, що переглядається, ОСОБА_5 (син спадкодавця) звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на частину спадкового майна у розмірі належної йому за законом частки.
ОСОБА_5 (колишня дружина спадкодавця) пред`явила зустрічний позов, у якому заявляла вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із спадкодавцем, визнання за нею
1/2 частини майна, набутого під час спільного проживання, та виключення належної їй частини майна із спадкової маси.
Вирішення вимог зустрічного позову впливає на склад спадкового майна, на яке мають право спадкоємці, зокрема на розмір частки у цьому майні, що підлягає спадкуванню.
Під час розгляду справи позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 доводила факт спільного проживання з ОСОБА_10 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 27 лютого 2007 року до 09 травня 2015 року, тобто з дати розірвання шлюбу до моменту смерті.
Стаття 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом
є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
Згідно з частиною першою статті 36 СК Українишлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
За статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Таким чином, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають
у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року
у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно
з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15 (провадження
№ 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3 74 СК України),
і підсумувала, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Отже, під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, суд має установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін
у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок їхньої спільної праці.
Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю у наведеному визначенню. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.
Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя.
З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3 74 СК України).
Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи
і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,
на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується
на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів
у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому,
так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Задовольняючи вимоги зустрічного позову про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_5 та спадкодавця ОСОБА_10 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, з`ясував усі обставини, які мають значення для встановлення такого юридичного факту, та на які посилався позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 під час розгляду справи. Суд дав оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, у їх сукупності, так і кожному доказу (групам однотипних доказів).
Установивши на підставі належної оцінки доказів, що ОСОБА_5 та ОСОБА_10 після розірвання шлюбу продовжували проживати однією сім`єю, постійно мешкали в одній квартирі, вели спільне господарство, були поєднані спільним побутом, веденням домашнього господарства, вихованням спільних дітей,між ними існували усталені відносини, притаманні подружжю, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про доведення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_5 та ОСОБА_11 без реєстрації шлюбу в період
з 27 лютого 2007 року до 09 травня 2015 року.
Так, надаючи оцінку сукупності доказів, суд установив, що протягом тривалого періоду, з 27 лютого 2007 року до 09 травня 2015 року, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_10 перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, під час яких вони проживали разом тривалий час, вели спільне господарство, мали спільний побут, бюджет, придбавали майно та збільшували його вартість, дбали один про одного, святкували свята, народили дитину та виховували усіх своїх дітей разом.
Під час розгляду справи ці обставини і докази, якими вони обґрунтовувались, не спростовані. ОСОБА_6 , яка заперечує зазначений юридичний факт, не спростувала поданих на підтвердження спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу доказів, на підтвердження своїх контраргументів належних доказів не подала.
Установивши факт спільного проживання ОСОБА_15 та ОСОБА_11 однією сім`єю без реєстрації шлюбу,суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, перевірив обставини набуття ними за спільні кошти
і спільною працею нерухомого та рухомого майна, а також розміщення спільних коштів на банківських рахунках, та правильно визначив перелік майна, на яке поширюється інститут спільної сумісної власності. При цьому суд встановив та врахував період спільного проживання сім`єю без реєстрації шлюбу, час і джерела набуття цього майна, мету його придбання, спрямовану на забезпечення інтересів сім`ї.
Крім наведеного, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявні
у справі докази, надані на підтвердження джерел набуття спірного майна
у власність, тобто коштів, за які таке майно було набуто, свідчать про відсутність підстав вважати відповідне майно особистою приватною власністю спадкодавця ОСОБА_10 . Доказів на спростування цих висновків суду не надано.
Вирішуючи позовні вимоги первісного позову ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування, суди правильно виходили з такого.
Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Установивши, що на час відкриття спадщини ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_5 , досяг 16-річного віку, тобто був неповнолітнім
тапостійно проживав разом зі своїми батьками ОСОБА_5
та ОСОБА_10 , у квартирі АДРЕСА_1 умісті Києві, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що він є таким, що прийняв спадщину після смерті
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_16 .
Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця),
до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відповідно до статті 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що частка ОСОБА_5 (позивача за первісним позовом) становить 1/5 частини у складі спадкового майна, визначив перелік майна,
яке входить до складу спадщини та, з урахуванням належності 1/2 його частини на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , обґрунтовано визнав за ОСОБА_5 (позивачем за первісним позовом) право власності в порядку спадкування за законом на 1/10 конкретно визначеного майна, зокрема двох квартир, транспортного засобу
та грошових коштів на рахунках.
У справі, яка переглядається, колегія суддів, проаналізувавши зміст судових рішень з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду первісного і зустрічного позовів та вирішення справи по суті, дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій правильно застосовано норми матеріального права у спірних правовідносинах та ухвалено рішення відповідно до встановлених обставин на підставі поданих сторонами доказів.
Колегія суддів не бере до уваги аргументи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій пункту 3 частини першої статті 255
ЦПК України, зокрема, що суди не врахували наявність судових рішень - постанови Апеляційного суду міста Києва від 20 березня 2018 року, залишеної без змін постановою Верховного Суду від 26грудня 2518 року, яким вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет
і з тих самих підстав.
Так, постановою Апеляційного суду міста Києва від 20 березня 2018 року скасовано заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва
від 07 квітня 2017 року у справі № 753/15881/15 за позовом ОСОБА_5
до ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , треті особи: Служба у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, ПАТ «Ощадбанк», ПАТ «Дельта Банк», ПАТ АБ «Укргазбанк», Київська міська державна адміністрація, Державна іпотечна установа, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно, виключення його зі складу спадкового майна. Постановлено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року постанову Апеляційного суду міста Києва від 20 березня 2018 року залишено без змін (провадження № 61-22193св18).
За змістом постанови Апеляційного суду міста Києва від 20 березня
2018 року, з висновками якої погодився Верховний Суд у постанові
від 26 грудня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно, виключення його зі складу спадкового майна відмовлено з підстав неналежного складу учасників справи. Апеляційний суд не здійснював аналіз і дослідження доказів та не встановлював фактів і обставин, щодо яких виник спір.
Тобто спір по суті з належним складом учасників справи цим судовим рішенням не вирішено, а отже, таке рішення не свідчить про наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, для закриття провадження у справі.
Посилання у касаційній скарзі на те, що світлини (фотокартки), покази свідків, якими підтверджується факт спільного відпочинку ОСОБА_5
зі спадкодавцем, їхня спільна присутність на святах, не можуть свідчити про те, що між вказаними особами склались та мали місце протягом відповідного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю,
є необґрунтованими, оскільки ці докази були використані судом разом
з іншими доказами, які у своїй сукупності доводять факт ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та підтверджують існування взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю.
Колегія суддів не бере до уваги послання у касаційній скарзі на те,
що оскаржуваними судовими рішення порушено права неповнолітнього ОСОБА_9 , оскільки ОСОБА_6 не є представником неповнолітнього ОСОБА_9 , не наділена повноваженнями представництва щодо захисту його інтересів. У справі він брав участь через законного представника - матір ОСОБА_17 , а також з участю Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації. Представництво інтересів в суді здійснювалось адвокатом Дорошенком Г. Г. на підставі договору про надання правової допомоги від 19 липня 2019 року.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 про неналежне її повідомлення про розгляд справи та неможливість у зв`язку з цим подати суду першої інстанції заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, відповідно до яких ОСОБА_6 повідомлялась судом першої інстанції про розгляд справи за двома адресами: АДРЕСА_5 , та АДРЕСА_6 (ця ж адреса вказана заявником у касаційній скарзі), про що свідчать зворотні поштові повідомлення (т. 3, а.с. 151, 152, 236, 237,
т. 4, а.с. 53, 55, 123). Заявник була обізнана про розгляд справи судом першої інстанції, неодноразово направляла на електронну адресу суду першої інстанції заяви про відкладення розгляду справи (т. 3, а.с. 172, 240), тобто не була обмежена у реалізації наданих їй процесуальних прав, в тому числі щодо подання суду першої інстанції заяви про застосування наслідків пропуску строку позовної давності. За таких умов суд апеляційної інстанції обґрунтовано не врахував її заяву про позовну давність, зазначену в апеляційній скарзі.
Доводи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди заявника
з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, в тому контексті, який, на думку заявника ОСОБА_6 (мати спадкодавця),свідчить про відсутність підстав для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_10 та ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу, а також віднесення частини належного спадкодавцю ОСОБА_10 майна до спільної сумісної власності. Проте аналогічні доводи були предметом ретельної перевірки судів попередніх інстанцій та спростовані судами під час розгляду справи.
В силу вимог статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може вдаватись до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вирішує питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів
є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18)).
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 403 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 листопада
2020 рокута постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня
2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець