29.09.2023

№ 753/14154/19

Постанова

Іменем України

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 753/14154/19

провадження № 61-10405св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),

Ткачука О. С.,

учасники справи:

боржник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ушенко Юлія Петрівна,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року у складі судді Каліушка Ф. А. та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2020 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І.,у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ушенко Юлії Петрівни,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст скарги

У липні 2019 рокуОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ушенко Ю. П. (далі - головний державний виконавець Дарницького районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Ушенко Ю. П.).

Скарга мотивована тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року, яке змінене рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 червня 2016 року, з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 1 000,00 грн щомісячно, починаючи з 07 березня 2016 року і до повноліття дитини.

В подальшому рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року змінено розмір аліментів, які стягувались за рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 червня 2016 року з 1 000,00 грн на ј частину від його заробітку щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня набрання чинності цього рішення і до досягнення дитиною повноліття. Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року рішення залишено без змін і набрало законної сили.

За заявою ОСОБА_2 від 19 червня 2019 року був виданий виконавчий лист, який містив резолютивну частину рішення Апеляційного суду м. Києва, а саме «стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1 000,00 грн щомісячно, починаючи з 07 березня 2016 року і до повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Рішення набрало законної сили 29 квітня 2016 року».

Постановою від 20 червня 2019 року головний державний виконавець Дарницького ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкриває виконавче провадження № 59386870. При цьому в постанову про відкриття виконавчого провадження державний виконавець, не маючи виконавчого листа, вносить резолютивну частину рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року, яке набрало законної сили 27 травня 2019 року.

В порушення вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець почала здійснювати заходи примусового виконання рішення суду, не маючи підстави для його виконання.

Постанову про відкриття виконавчого провадження йому направлено не було. Не з`ясувавши, чи сплачував він аліменти, виконавець нарахувала заборгованість в сумі 39 000,00 грн.

Постановою державного виконавця від 20 червня 2019 року звернено стягнення на доходи боржника.

Постановою державного виконавця від 20 червня 2019 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 39 000,00 грн.

За постановою державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника, головний бухгалтер «Украероруху», підприємства, де працює ОСОБА_1 , 04 липня 2019 року перерахувала на реквізити ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 26 661,60 грн.

09 липня 2019 року він отримав листа від Дарницького районного ВДВС м. Києва, з якого він дізнався, що відкрито виконавче провадження, нарахована заборгованість зі сплати аліментів та накладено арешт на його майно.

На прийомі у ВДВС, 10 липня 2019 року, він надав документи про сплату аліментів, на що отримав відповідь від виконавця, що він сплачував не на ті реквізити. При цьому, під час ознайомлення з провадженням, ОСОБА_1 встановив, що провадження відкрито лише на підставі виконавчого листа № 753/4597/16, виданого 19 червня 2019 року, який містив лише одну резолютивну частину про стягнення з нього аліментів в розмірі 1 000,00 грн щомісячно, тоді як сама постанова про відкриття виконавчого провадження містила ще і резолютивну частину іншого рішення, що є порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень.

ОСОБА_1 зазначав, що державний виконавець діяв неправомірно під час відкриття виконавчого провадження, своїми незаконними діями неправомірно зобов`язав головного бухгалтера «Украерорух» перерахувати на реквізити ОСОБА_2 суму 26 661,60 грн, нарахувала заборгованість якої не існує, обмежила ОСОБА_1 у користуванні майном, наклавши на нього арешт.

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень до скарги, просив суд визнати дії державного виконавця Ушенко Ю. П. незаконними, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження та всі інші постанови, які були винесені при здійсненні виконавчих дій в рамках цього виконавчого провадження, а саме постанову про накладення арешту на майно, постанову про звернення стягнення на доходи боржника, а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дарницького ВДВС м. Києва шкоду в сумі 82 669, 68 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2020 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано дії головного державного виконавця Дарницького районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Ушенко Ю. П. незаконними.

Скасовано постанову головного державного виконавця Дарницького районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Ушенко Ю. П. від 20 червня 2019 року № 59386870 про відкриття виконавчого провадження.

Скасовано постанову головного державного виконавця Дарницького районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Ушенко Ю. П. від 20 червня 2019 року № 59386870 про арешт майна боржника.

Скасовано постанову головного державного виконавця Дарницького районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Ушенко Ю. П. від 20 червня 2019 року № 59386870 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

У іншій частині вимог у задоволенні скарги відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що державним виконавцем однією постановою відкрито фактично два різних виконавчих провадження на підставі лише одного виконавчого листа, а також рішення суду, що взагалі не передбачено чинним законодавством, у зв`язку з чим суди дійшли висновку про незаконність дій державного виконавця стосовно винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 20 червня 2019 року. Оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження є незаконною та скасована судом, підлягають скасуванню прийняті державним виконавцем 20 червня 2019 року, в межах цього виконавчого провадження, постанови про арешт майна боржника та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника під час проведення подальших виконавчих дій.

При цьому відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1, починаючи з 30 березня 2016 року до 29 травня 2019 року, перераховував щомісяця кошти в розмірі 1 000,00 грн на ім`я ОСОБА_2 , що відповідає рішенню суду від 06 червня 2016 року, і є добровільним його виконанням, враховуючи, що ОСОБА_2 в період з 06 червня 2016 року до 19 червня 2019 року заяв про примусове виконання рішення суду не подавала.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2020 року Дарницький районний ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

01 вересня 2020 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року призначено справу до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року, яке залишено в силі постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року, не звільнено ОСОБА_1 від сплати аліментів за період з 07 березня 2016 року до 27 травня 2019 року у розмірі визначеному рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 червня 2016 року.

Крім того, суди не взяли до уваги те, що рішення суду про збільшення розміру аліментів не є підставою для видачі нового виконавчого документа, проте може бути підставою для перерахунку розміру стягнутих аліментів державним виконавцем в рамках виконавчого провадження.

Також суди попередніх інстанцій не врахували те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 20 червня 2019 року направлена боржнику за адресою: АДРЕСА_1 , рекомендованим повідомленням. При цьому відповідно до абзацу 3 частини п`ятої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Разом з тим відомості про здійснені боржником платежі за період з 30 березня 2016 року до 29 травня 2019 року не містять призначення платежу «Аліменти», у зв`язку з чим не можуть бути підставою для здійснення перерахунку заборгованості.

З огляду на викладене дії державного виконавця здійснені в порядку, визначеному чинним законодавством, останнім в подальшому вживалися заходи щодо забезпечення виконання рішення суду, що свідчить про відсутність факту порушення прав сторони виконавчого провадження, а саме боржника, а тому немає підстав для задоволення цієї скарги.

Окрім цього, сторона виконавчого провадження не обґрунтувала, а суд не встановив, яке саме право боржника порушено. Оспорювані боржником дії державного виконавця з виконання судового рішення навпаки не порушили права та інтереси ОСОБА_1 , а запобігли можливості застосування відповідальності до відповідача за невиконання рішення суду. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року, яке змінене рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 червня 2016 року з ОСОБА_1 стягнено аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 1 000,00 грн щомісяця, починаючи з 07 березня 2016 року до повноліття дитини (т. 1 а. с. 9 - 14).

В подальшому рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року змінено розмір аліментів, які стягувались за рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 червня 2016 року, з 1 000,00 грн на ј частину від заробітку ОСОБА_1 щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня набрання чинності цього рішення і до досягнення дитиною повноліття. Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін і набрало законної сили (т. 1 а. с. 15 - 20).

Постановою Дарницького ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 20 червня 2019 року головний державний виконавець відкрив виконавче провадження № 59386870. При цьому, в постанову про відкриття виконавчого провадження державний виконавець, не маючи виконавчого листа, вніс резолютивну частину рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року, яке набрало законної сили 27 травня 2019 року (т. 1 а. с. 36).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року, яке залишене в силі постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2019 року, змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 , за рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 червня 2016 року, а саме з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) боржника, чим змінено спосіб присудження аліментів, що є зміною способу виконання первісного рішення.

До виконавчих документів, визначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», належать, зокрема, виконавчі листи та накази, які виконуються органами державної виконавчої служби або іншими органами виконання на підставі судових рішень, що мають самостійний процесуальний характер і є актами вирішення спору по суті.

Аналіз положень статті 435 ЦПК України, статей 3, 4, 33 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави вважати, що рішення про зміну розміру аліментів на утримання дитини спрямоване на забезпечення повного виконання первісного рішення суду і відповідного виконавчого листа та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на зміну матеріального стану сторін.

Таке рішення має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і є обов`язковим для державної виконавчої служби при виконанні відповідного виконавчого листа у межах виконавчого провадження.

Таким чином, врахувавши стадійність цивільного процесу, процедуру виконання рішення судів у цивільних справах на підставі виконавчого листа, юридичну природу рішення суду про зміну розміру аліментів, вбачається обґрунтованим висновок, що таке рішення не є підставою для відкриття нового виконавчого провадження, а підлягає виконанню у виконавчому провадженні (відкритому на підставі виконавчого листа, який виданий на підставі первісного рішення суду, яким спір вирішено по суті) як процесуальний акт (документ), який лише змінює порядок виконання судового рішення.

Отже, рішення про збільшення розміру аліментів не є підставою для видачі нового виконавчого документа, проте може бути підставою для перерахунку розміру стягнутих аліментів державним виконавцем в рамках виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог статей12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, вбачається відсутність підстав для задоволення вимог скарги ОСОБА_1 , та правомірності дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження за заявою ОСОБА_2 від 19 червня 2019 року про примусове виконання рішення.

Щодо надсилання державним виконавцем боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження слід зазначити таке.

20 червня 2019 року державним виконавцем Ушенко Ю. П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59386870, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження до відома та виконання.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як вбачається з реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції, постанова про відкриття виконавчого провадження від 20 червня 2019 року направлена боржнику за адресою, визначеною у виконавчому документі ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим поштовим відправленням за № 0212112181340.

Відповідно до абзацу третього частини п`ятої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені вище докази та дійшов до безпідставного висновку про те, що державним виконавцем не дотримано порядку надсилання документів виконавчого провадження.

Щодо правомірності нарахування та стягнення з боржника заборгованості зі сплати аліментів, та відсутності факту добровільної сплати слід зазначити таке.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі надходження виконавчого документа на виконання від стягувача, тобто при відкритті виконавчого провадження.

Згідно з частиною другою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

20 червня 2019 року державним виконавцем обчислено розмір заборгованості зі сплати аліментів та складено відповідний розрахунок, згідно з яким заборгованість по аліментам станом на 27 травня 2019 року становила 39 000 грн. Копії розрахунку направлено сторонам виконавчого провадження на зазначені у виконавчому документі адреси.

20 червня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, внесено відповідні відомості до Єдиних та Державних реєстрів та здійснено заходи для отримання інформації про доходи боржника, шляхом направлення засобами Системи відповідних запитів до Державної фіскальної служби та Пенсійного фонду України.

Згідно з листом Пенсійного фонду України від 20 червня 2019 року № 1053808859, з`ясовано, що джерелом доходу боржника є Державне підприємство Обслуговування повітряного руху України за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, аеропорт, код ЄДРПОУ 19477064.

Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Відповідно до частини першої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Частиною другою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків.

З огляду на відомості, надані стягувачем у заяві про примусове виконання рішення, відомості, надані Пенсійним фондом України щодо джерел доходів боржника, 20 червня 2019 року державним виконавцем, правомірно, винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату (доходи) боржника.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини постанови державного виконавця від 20 червня 2019 року зобов`язано проводити утримання із заробітної плати (доходів) боржника щомісячно у розмірі 50 % до погашення заборгованості, яка станом на 27 травня 2019 року становила 39 000 грн, та заборгованості, яку нарахувати за період з 27 травня 2019 року у розмірі 1/4 частини від усіх доходів заробітку щомісяця, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

05 липня 2019 року Дарницьким РВ ДВС у місті Києві на адресу ОСОБА_1 направлено відповідь на його запит від 03 липня 2019 року, якою роз`яснено положення статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 11 розділу ІІ Інструкції, що встановлюють порядок ознайомлення сторін з матеріалами виконавчого провадження.

10 липня 2019 року до ВДВС надійшло клопотання боржника щодо здійснення перерахунку заборгованості по аліментам, скасування арешту майна, та скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 20 червня 2019 року. До клопотання додано виписки з рахунку боржника, квитанцію про здійснення переказу через Укрпошту від 27 березня 2019 року та довідку ДП обслуговування повітряного руху України про виплачені кошти.

Відомості виписки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 05 липня 2019 року № JI 95 SFNKGQDJ 2 DOK за період з 07 червня 2019 року до 21 червня 2019 року містять інформацію про здійснені перерахування на користь ОСОБА_2 на загальну суму 9 235 грн з призначенням платежу «Аліменти».

Інші відомості з виписки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 05 липня 2019 року № JI 95 SFNKGQDJ 2 DOK за період з 30 березня 2016 року до 29 травня 2019 року такої ідентифікації платежів (призначення) не містять.

Відповідно до пункту 103 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 25 вересня 2018 року № 103, касові документи мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) найменування банку, який здійснює касову операцію; 2) дату здійснення операції; 3) зазначення платника та отримувача; 4) суму касової операції; 5) призначення платежу; 6) власноручні підписи або ЕП платника/отримувача; 7) власноручні підписи або ЕЦП працівників банку (філії, відділення), уповноважених здійснювати касову операцію; 8) номер рахунку отримувача; 9) найменування і код банку отримувача.

З огляду на викладене відомості про здійснені платежі за період з 30 березня 2016 року до 29 травня 2019 року не містять призначення платежу «Аліменти», у зв`язку з чим не можуть бути підставою для здійснення перерахунку заборгованості.

Крім цього, з квитанції Укрпошти від 27 березня 2019 року вбачається здійснення адресного переказу на ім`я « 02125 , Київ, ОСОБА_2» на суму 1 000 грн із зазначенням цільового призначення платежу «Аліменти».

17 липня 2019 року до відділу надійшла заява боржника щодо поважності причин неявки до державного виконавця 12 липня 2019 року у зв`язку із несвоєчасним отриманням виклику державного виконавця (т. 1 а. с. 113).

19 липня 2019 року державним виконавцем обчислено розмір заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням поданих боржником документів, які можуть бути розцінені як допустимі платежі, та складено відповідний розрахунок, згідно з яким заборгованість по аліментам станом на 01 липня 2019 року становить 17 434,20 грн (т. 1 а. с. 117 - 118).

Копії розрахунку заборгованості від 19 липня 2019 року направлено сторонам виконавчого провадження за їх адресами, зазначеними у виконавчому документі.

19 липня 2019 року на адресу ДП обслуговування повітряного руху України направлено вимогу щодо врахування перерахунку заборгованості при здійснені подальших утримань із заробітної плати (доходів) боржника (т. 1 а. с. 126).

З огляду на вищевикладене вбачається, що дії державного виконавця здійснені в порядку, визначеному чинним законодавством, останнім надалі вживалися заходи щодо забезпечення виконання рішення суду, що свідчить про відсутність факту порушення прав сторони виконавчого провадження - боржника, а отже, і відсутність підстав для задоволення його скарги.

Оскільки розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, складений державним виконавцем у рамках цього виконавчого провадження сторонами (в тому числі боржником) не оскаржувався, та не був предметом судового розгляду, висновок суду щодо встановлення факту добровільного виконання рішення боржником, а отже, і неправомірного стягнення заборгованості (коштів) є необґрунтованим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Верховний Суд дійшов висновку, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, проте допущено неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин касаційну скаргу слід задовольнити, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2020 рокускасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволенні скарги, судові витрати, понесені відповідачем за подання апеляційної скарги у розмірі 2 102,00 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 2 102,00 грн, а всього - 4 204,00 грн, слід стягнути із ОСОБА_1 на користь Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ушенко Юлії Петрівни відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 4 204,00 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп. судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук