ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 753/15245/22
провадження № 61-4536св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація, Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Дарницького району міста Києва,
третя особа - Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року в складі судді Колесника О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 рокув складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Дарницька РДА в місті Києві), Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Дарницького району міста Києва (далі - Територіальний центр), у якому просила: визнати протиправними та скасувати розпорядження Дарницької РДА в місті Києві від 21 березня 2022 № 37-к та наказ Територіального центру від 21 березня 2022 року № 021/к/тр про її звільнення з посади директора Територіального центру, поновити її на цій посаді з 21 березня 2022 року та стягнути з Територіального центру середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 березня 2022 року до дня ухвалення судового рішення.
На обґрунтування своїх вимог зазначала, що з вересня 2015 року працювала на посаді директора Територіального центру.
Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну та обстрілу міста Києва, 25 лютого 2022 року вона виїхала до міста Львова, а 06 березня 2022 року, у зв`язку з реальною загрозою життю та здоров`ю, виїхала до Франції.
Разом з тим, увесь цей час вона не припиняла виконувати свої посадові обов`язки та виконувала їх належним чином дистанційно, про що відповідач був обізнаний.
23 березня 2022 року через месенджер Viberвона отримала розпорядження Дарницької РДА в місті Києві від 21 березня 2022 року, а 28 квітня 2024 року - наказ Територіального центру від 21 березня 2022 року про її звільнення.
Вважала звільнення незаконним. Ні розпорядження, ні наказ не містить правової підстави звільнення. В усному спілкуванні їй пояснили, що підставою звільнення стало те, що вона покинула межі України, що не є законним, оскільки вона виконувала свої посадові обов`язки дистанційно, а обов`язку повідомляти роботодавця про своє місцезнаходження не мала.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року в позові відмовлено.
Змінено наказ Територіального центру від 21 березня 2022 року № 021/к/тр «Про звільнення ОСОБА_2 », доповнивши його таким змістом: ОСОБА_1 - директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Дарницького району міста Києва звільнити з займаної посади 21 березня 2022 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причини.
Змінено розпорядження Дарницької РДА в місті Києві від 21 березня 2022 року № 37-к «Про звільнення ОСОБА_1 », доповнивши його таким змістом: звільнити ОСОБА_1 з посади директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Дарницького району міста Києва 21 березня 2022 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причини.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно звільнив позивача з роботи, оскільки з 24 лютого 2022 року по 21 березня 2022 року вона була відсутня на роботі без поважних причин.
Водночас, оскільки оскаржувані наказ та розпорядження не містять підстав та правової кваліфікації звільнення позивача, що не є підставою для їх скасування і поновлення ОСОБА_1 на роботі, суд вважав за необхідне привести їх у відповідність з чинним законодавством про працю, зазначивши правовою підставою звільнення позивача - пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивач звернулася до суду з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України й поважних причин для його поновлення не навела.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якійпросить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року й задовольнити позов.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суди не врахували висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі № 758/9773/15-ц та в постановах Верховного Суду від 30 липня 2021 року в справі № 263/6538/18, від 08 лютого 2022 року в справі № 755/12623/19, від 03 травня 2022 року в справі № 317/183/19, від 06 липня 2022 року в справі № 148/201/21, від 14 грудня 2022 року в справі № 750/10938/15-ц, від 06 вересня 2023 року в справі № 910/18489/20, від 11 грудня 2023 року в справі № 947/8885/21, від 10 січня 2024 року в справі № 343/2389/22, від 17 січня 2024 року в справі № 128/1691/22, від 17 січня 2024 року в справі № 130/1596/22, від 14 лютого 2024 року в справі № 537/4343/20 та від 28 лютого 2024 року в справі № 357/15166/21.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що оскаржувані розпорядження та наказ про звільнення не відповідають вимогам КЗпП України, оскільки не містять правової підстави її звільнення.
Змінюючи формулювання причини звільнення, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки таких вимог у справі не заявлено.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що як на час її звільнення, так і на час звернення з позовом до суду в Україні діяв карантин, на строк дії якого строки, визначені статтею 233 КЗпП України, були продовжені.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
29 травня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Відповідачі та третя особа подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, у яких просять залишити касаційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
З 03 вересня 2015 року ОСОБА_1 працювала на посаді директора Територіального центру.
Наказом Територіального центру від 01 березня 2022 року № 019 к/тр «Про запровадження дистанційної роботи», який підписаний кваліфікованим електронним підписом позивача 15 березня 2022 року, ОСОБА_1 запровадила для себе і для інших 62 працівників Територіального центру умови дистанційної роботи з 01 березня 2022 року.
Розпорядженням Дарницької РДА в місті Києві від 14 березня 2022 року № 34-к, у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 на роботі, як керівника Територіального центру, яка припинила виконання своїх службових обов`язків та виїхала за межі України, тимчасове виконання обов`язків директора Територіального центру покладено на ОСОБА_3 , заступника начальника управління соціального захисту населення Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації без вивільнення її від виконання своїх обов`язків.
Розпорядженням Дарницької РДА в місті Києві від 21 березня 2022 року № 37-к, відповідно до статей 6, 39 Закону України «Про місцеве самоврядування», враховуючи розпорядження від 14 березня 2022 року № 34-к, інформацію Державної прикордонної служби України від 14 березня 2022 року, ОСОБА_1 звільнено 21 березня 2022 року з посади директора Територіального центру.
Підстава: лист-погодження Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18 березня 2022 року № 051-1643-006.
21 березня 2022 року Територіальний центр видав наказ № 021/к/тр, яким ОСОБА_1 звільнено з посади директора Територіального центру 21 березня 2022 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Встановлений статтею 233 КЗпП України строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим.
У цій справі суд першої інстанції відмовив через безпідставність позову.
Змінюючи мотиви такої відмови в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач пропустила строк звернення до суду.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на таке.
Позивач звільнена з роботи 21 березня 2022 року. З цим позовом до суду звернулася у грудні 2022 року.
З 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на усій території України діяв карантин, встановлений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України).
Пунктом 1 Глави ХІХ «Прикінцеві положення» визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З огляду на викладене висновок суду апеляційної інстанції про сплив строку на звернення до суду є помилковим.
Водночас питання обґрунтованості позову ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції не досліджував. Висновки суду першої інстанції щодо безпідставності позову належним чином не перевірив, оцінки заявленим позовним вимогам по суті спору не надав, тому передчасно погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в позові.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене, оскільки допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права унеможливили ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення по суті розгляду спору, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого суду належить урахувати вищенаведене та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.
Щодо судових витрат
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов