Постанова
Іменем України
02 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 753/17190/18
провадження № 61-4879св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач ?ОСОБА_1 ,
відповідачі: Моторне (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2020 року у складі судді Комаревцевої Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Шахової О. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, завданої злочином,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ), ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, завданої злочином.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 18 травня 2016 року близько 08 годин 50 хвилин ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «Аcura MDX», державний номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною, допустив порушення вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_2 , під його керуванням, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості та був доставлений до медичного закладу. На момент дорожньо-транспортної події (далі - ДТП) ОСОБА_2 не мав полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України. Діями ОСОБА_2 йому було заподіяно моральну шкоду, розмір відшкодування якої становить 100 000,00 грн. Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження з визначення майнової шкоди, заподіяної володільцю автомобіля «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_3 , від 18 листопада 2016 року № 22 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП 18 травня 2016 року, складає 368 829,63 грн, а майнова шкода, заподіяна володільцю автомобіля «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП 18 травня 2016 року, становить 213 423,96 грн. Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження з визначення утилізаційної вартості автомобіля «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_2 , від 23 квітня 2018 року № 9, утилізаційна вартість автомобіля «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП 18 травня 2016 року, становить 61 413,18 грн. Таким чином, відшкодуванню підлягає сума у розмірі 152 010,78 грн, що складає різницю між вартістю автомобіля «Volkswagen Passat» до ДТП та після неї, витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження від 18 листопада 2016 року № 22 у сумі 3 000,00 грн та від 23 квітня 2018 року № 9 у сумі 2 500,00 грн, витрати на виклик про огляд автомобіля МТСБУ у сумі 67,92 грн та ОСОБА_2 у сумі 64,32 грн. Він звертався до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування, проте МТСБУ було відмовлено у задоволенні цієї заяви.
Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд стягнути із МТСБУ 100 067,92 грн на відшкодування майнової шкоди, яка складається із страхового відшкодування майнової шкоди, заподіяної володільцю автомобіля «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, у сумі 100 000,00 грн, витрат на виклик про огляд автомобіля у сумі 67,92 грн. Позивач просив суд стягнути із ОСОБА_2 58 656,83 грн на відшкодування майнової шкоди, що складається із вартості придбаних ліків, перев`язочних та фіксовочно-бандажних матеріалів, проїзду в таксі у сумі 1 081,73 грн та майнової шкоди, заподіяної володільцю «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, у сумі 52 010,78 грн, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 5 500,00 грн, витрати на виклик про огляд автомобіля у сумі 64,32 грн, та стягнути із ОСОБА_2 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди (а. с. 6, т. 1).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені позивачем витрати на придбання ліків, перев`язочних матеріалів та фіксовано-бандажних матеріалів у розмірі 1 081,73 грн, 15 000,00 грн - на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із наявності підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходив із засад розумності та справедливості, з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивача, враховуючи, що внаслідок травми, отриманої під час ДТП, позивач перебував на лікарняному, втрата працездатності становила більше шести днів, тому розмір відшкодування моральної шкоди становить 15 000,00 грн, що відповідає принципам розумності та справедливості.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з МТСБУ майнової шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивач звернувся із заявою про відшкодування шкоди з пропуском строку, встановленого статтею 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення із ОСОБА_2 майнової шкоди, суд першої інстанції виходив із відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження розміру завданої шкоди. Надані позивачемвисновки автотоварознавчих експертиз складені із порушенням вимог чинного законодавства України, а тому не є належними та допустимими доказами на підтвердження розміру заподіних позивачу майнових збитків.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року у частині відшкодування моральної шкоди змінено. Збільшено розмір відшкодування моральної шкоди із 15 000,00 грн до 50 000,00 грн, стягнувши вказану суму із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Частково змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, врахувавши тяжкість та тривалість моральних страждань позивача, суттєві зміни у його житті, дійшов висновку щодо наявності підстав для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь позивача, із 15 000,00 грн до 50 000,00 грн. Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог до відповідачів про відшкодування майнової шкоди є законним та обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року, у якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди та передати справу у цій частині на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що вартість проданого аварійного транспортного засобу у розмірі 218 605,00 грн судами визначена як компенсація шкоди за рахунок третьої особи - покупця ОСОБА_6 , проте заподіяна позадоговірна шкода жодним чином не залежить від договірної продажної ціни пошкодженого транспортного засобу, що встановлюється домовленістю сторін та законодавчо необмежена, оцінена шкода автомобіля має бути відшкодована незалежно від подальшого продажу. Судами не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 369/11812/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 706/12308/15-ц, від 15 червня 2020 року у справі № 205/5436/16-ц.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У жовтні 2021 року справу № 753/17190/18 передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В ухвалі Верховного Суду від 20 травня 2021 року про відкриття касаційного провадження вказано, що касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що надані позивачем висновки експертного автотоварознавчого дослідження не є належними доказами, оскільки вказані висновки складено із порушенням норм чинного законодавства України, а тому позивачем не доведено розмір заподіяної йому майнової шкоди.
МТСБУ у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що позивачем на підтвердження утилізаційної вартості автомобіля надано висновок експертного автотоварознавчого дослідження, який складений із порушенням норм чинного законодавства України. Вказаний висновок складено після продажу транспортного засобу, а тому пошкоджений автомобіль ніким не оглядався, будь-яких рішень посадових осіб щодо надання такого висновку не приймалося. Крім того, позивач не є власником спірного транспортного засобу, а тому не має права на отримання відшкодування заподіяної майнової шкоди.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 18 травня 2016 року близько 08 годин 50 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Аcura MDX», державний номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною перехрестя вул. Дніпровська набережна та вул. Здолбунівська у місті Києві, допустив порушення вимог пункту 10.1 та розділу 33 інформаційно-вказівного знаку 5.16 Правил дорожнього руху України, у зв`язку із чим допустив зіткнення з автомобілем марки «VolkswagenPassat», державний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .
На момент ДТП ОСОБА_2 не мав полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (а. с. 8-11, т. 1).
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 15 січня 2004 року власником автомобіля «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_2 , 2003 року випуску, є ОСОБА_4 (а. с. 12, т. 1).
ОСОБА_1 користувався автомобілем «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_2 , на підставі довіреності від 07 квітня 2011 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області Бірюк О. В. (а. с. 93, т. 1).
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, спричиненого володільцю транспортного засобу, від 18 листопада 2016 року № 22 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Passat», пошкодженого внаслідок ДТП 18 травня 2016 року, становить 368 829,63 грн. Матеріальний збиток, спричинений власнику автомобіля «Volkswagen Passat», пошкодженого внаслідок ДТП 18 травня 2016 року, становить 213 423,96 грн. Експертом встановлено, що вартість матеріального збитку є рівним ринковій вартості транспортного засобу, а тому відновлення автомобіля є економічно невигідним (а. с. 22-59, т. 1).
04 березня 2017 року укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8044/2017/358878, згідно з яким ОСОБА_4 (продавець) зобов`язався передати у власність ОСОБА_6 (покупець) транспортний засіб «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_2 , який належить продавцю на праві приватної власності. Ціна транспортного засобу становить 218 605,00 грн (а. с. 166-167, т. 1).
04 березня 2017 року транспортний засіб «VolkswagenPassat», державний номер НОМЕР_2 , 2003 року випуску, шасі (рама, кузов) № НОМЕР_4 , зареєстровано на нового власника - ОСОБА_6 (а. с. 164, т. 1).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2017 року у справі № 753/4523/17 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: МТСБУ, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої злочином (а. с. 157, т. 1).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року у справі № 753/4523/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: МТСБУ, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої злочином, залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України (а. с. 160, т. 1).
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження по відшкодуванню утилізаційної вартості автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , від 23 квітня 2018 року № 9 утилізаційна вартість автомобіля «Volkswagen Passat», пошкодженого внаслідок ДТП 18 травня 2016 року, становить 61 413,18 грн (а. с. 67-74, т. 1).
01 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом, власник якого не застрахував своюцивільно-правову відповідальність, у якій просив сплатити страхове відшкодування майнової шкоди у розмірі 100 000,00 грн, заподіяної автомобілю «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, яка відбулася 18 травня 2016 року, завданої винними діями водія автомобіля «Acura MDX», державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована; сплатити страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн, заподіяної винним діями водія автомобіля «Acura MDX», державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована (а. с. 84-89, т. 1).
Листом від 11 червня 2018 року МТСБУ повідомило ОСОБА_1 про відмовуу виплаті страхового відшкодування у зв`язку з відсутністю в останнього пошкодженого транспортного засобу (а. с. 90-91, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо позовних вимог до МТСБУ про відшкодування майнової шкоди
Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Згідно з підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.
Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35 Закону № 1961-IV).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV строк є присічним і поновленню не підлягає.
Із аналізу наведених норм спеціального Закону № 1961-IV можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачені у статті 37 Закону № 1961-IV, їх перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 753/5293/16-ц (провадження № 14-310цс18), від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19) та Верховним Судом у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 758/16132/16-ц (провадження № 61-30263св18), від 01 липня 2019 року у справі № 513/1275/14-ц (провадження № 61-22420св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 748/1893/18 (провадження № 61-11557св19), від 18 травня 2020 року у справі № 572/49/17 (провадження № 61-1570св17).
Встановивши, що ДТП за участю автомобіля «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 відбулася 18 травня 2016 року, а із заявою про відшкодування шкоди останній звернувся до МТСБУ лише 01 червня 2018 року, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення із МТСБУ на користь позивача страхового відшкодування, оскільки позивачем пропущений встановлений пунктом 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Відповідно до пункту 33.3 статті 33 Закону № 1961-IV водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Згідно з підпунктом 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
Встановивши, що позивач звернувся до МТСБУ із заявою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, після продажу ним пошкодженого автомобіля, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що МТСБУ було позбавлене можливості встановити факт ДТП, причини та обставини її настання, а також розмір заподіяної шкоди, що є самостійною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Враховуючи наведене, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судупогоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності у МТСБУ достатніх підстав для відмови у відшкодуванні позивачу майнової шкоди та відсутності підстав для задоволення позовних вимог до МТСБУ.
Щодо позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди
Згідно з пунктами 30.1, 30.2 статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.
На підтвердження розміру відшкодування майнової шкоди позивачем надано висновок експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, спричиненого володільцю транспортного засобу, від 18 листопада 2016 року № 22 (а. с. 22-59, т. 1) та висновок експертного автотоварознавчого дослідження по відшкодуванню утилізаційної вартості автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , від 23 квітня 2018 року № 9 (а. с. 67-74, т. 1).
Положеннями частин першої, шостої, сьомої статті 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 (далі - Методика).
Відповідно до пунктів 7.17, 7.18, 7.20 Методики, якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ.
Вартість утилізації КТЗ визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися, або із застосуванням методу питомої ваги окремої складової КТЗ від ринкової вартості КТЗ.
Вартість технічно справних складників визначається на підставі результатів їх діагностування на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві автосервісу, а у разі необхідності - дефектування.
Згідно з пунктом 5.1 Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.
Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.
Відповідно до частини першої статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Дослідивши надані позивачем висновки експертних автотоварознавчих досліджень від 18 листопада 2016 року № 22 та від 23 квітня 2018 року № 9, суди попередніх інстанцій встановили, що у висновку від 18 листопада 2016 року № 22 не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок; у висновку від 23 квітня 2018 року № 9 не зазначено підставу проведення експертизи, а визначення утилізаційної вартості здійснено експертом без технічного огляду розукомплектованого внаслідок пошкодження транспортного засобу, не проведено огляд технічно справних складників, не проведено їх діагностування на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві автосервісу та не визначено результати такого діагностування.
За таких обставин, судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що надані позивачем висновки експертів не відповідають вимогам законодавства України, а тому не є належними доказами у справі, що підтверджують розмір майнових збитків.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що пошкоджений транспортний засіб проданий його власником 04 березня 2017 року, тобто до моменту звернення до суду із цим позовом (04 вересня 2018 року), а тому провести судову автотоварознавчу експертизу у справі не видається можливим.
Обов`язок доведення розміру заподіяної позивачу шкоди покладається саме на нього.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення майнової шкоди із ОСОБА_2 , суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності, обґрунтовано виходили із того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження розміру заявленої до стягнення із відповідача суми, що є обов'язком саме позивача.
Крім цього, Верховний Суд враховує покази, надані стороною позивача у судовому засіданні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, а саме те, що власником транспортного засобу «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_2 ,не було проведено відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та продано його у такому стані іншій особі за 218 605,00 грн (пункт 3 договору купівлі-продажу від 04 березня 2017 року), що підтверджується технічним записом судового засідання. Наведені обставини також підтверджені стороною позивача у поданих апеляційній та касаційній скаргах, у яких зазначено про те, що транспортний засіб проданий у аварійному стані.
Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Враховуючи те, що вартість транспортного засобу «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_2 ,до ДТП визначена у сумі 213 423,96 грн, тоді як продаж залишків вказаного транспортного засобу здійснено за 218 605,00 грн, тому відсутні підстави для покладення обов`язку на ОСОБА_2 відшкодувати позивачу різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.
Доводи касаційної скарги про те, що вартість проданого аварійного транспортного засобу у розмірі 218 605,00 грн судами визначена як компенсація шкоди за рахунок третьої особи - покупця ОСОБА_6 , проте заподіяна позадоговірна шкода жодним чином не залежить від договірної продажної ціни пошкодженого транспортного засобу, що встановлюється домовленістю сторін та законодавчо необмежена, оцінена шкода автомобіля має бути відшкодована незалежно від подальшого продажу, є необґрунтованими та по своїй суті зводяться до неправильного розуміння заявником змісту оскаржуваних судових рішень та норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 706/12308/15-ц, від 15 червня 2020 року у справі № 205/5436/16-ц, є необґрунтовані, оскільки встановлені фактичні обставини у зазначених справах та у цій справі не є подібними. Так, у справах № 760/12308/15-ц, № 205/5436/16-ц судами встановлено, що потерпілими доведено розмір заподіяної майнової шкоди належними доказами - висновками експертизи, тоді як у цій справі позивачеві відмовлено у задоволенні позову у зв`язку із недоведеністю розміру заподіяної шкоди, оскільки надані ним висновки експертиз проведені із порушенням вимог законодавства, а тому не є належними доказами.
Доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 369/11812/18, є необґрунтованими, оскільки судами не порушено висновків, зроблених Верховним Судом у зазначеній справі. Як у справі № 369/11812/18, так і у цій справі судами відмовлено у задоволені позовів із тих підстав, що потерпілою особою не доведено належними доказами розміру заподіяної шкоди, а саме: різниці у вартості транспортного засобу до ДТП та після.
Таким чином, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до неправильного тлумачення заявником норм матеріального права. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
Є. В. Петров
О. С. Ткачук