Постанова
Іменем України
09 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 753/19519/18
провадження № 61-6419св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
особа, дії якої оскаржуються - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жаботинський Іван Володимирович,
заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2018 року у складі судді Коренюк А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця.
Скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні № 55229314 з примусового виконання виконавчих листів Дарницького районного суду м. Києва № 753/6449/17 про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 коштів. 01 жовтня 2018 року на його адресу надійшли постанова та акт приватного виконавця Жаботинського І. В. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 24 вересня 2018 року. Постанова мотивована тим, що в рамках вищевказаного виконавчого провадження передано на реалізацію майно, яке належить ОСОБА_1 , а саме, Ѕ частка трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Електронні торги не відбулися тричі. 24 вересня 2018 року надійшла заява від стягувача про залишення за нею нереалізованого майна. Вважає, що виконавець передав нереалізоване майно стягувачу незаконно.
До 24 вересня 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 була зареєстрована за дружиною боржника ОСОБА_2 .
Належна йому, ОСОБА_1 , частка у праві власності на квартиру в натурі не виділена, тому звернення на неї стягнення є порушенням вимог статті 371 ЦК України. Крім того, вищевказана квартира АДРЕСА_1 є місцем постійного проживання його та його дружини, звернення приватним виконавцем стягнення на частку у цій квартирі порушує права заявника та його дружини, зважаючи на наявність у боржника іншого майна, яке можна було реалізувати в першу чергу: садовий будинок та земельну ділянку в Бориспільському районі Київської області. Порушенням є і те, що приватний виконавець вчинив дії по зверненню стягнення на квартиру, знаючи про наявність заборони вчиняти будь-які дії по її відчуженню, яка була накладена ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2018 року у справі №359/6969/18.
Просив визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І. В. по зверненню стягнення на Ѕ частку трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , без виділу частки в натурі, також передачу цієї частки майна стягувачу у виконавчому провадженні № 55229314 з примусового виконання виконавчих листів Дарницького районного суду м. Києва № 753/6449/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 коштів, а також скасувати постанову та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 24 вересня 2018 року (ЗВП №55229314),
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І. В., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відмовлено.
Вирішено питання про стягнення судового збору.
Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що приватний виконавець при проведенні виконавчих дій не порушив встановлений законом порядок їх проведення.
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У липні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року, постановити нове рішення про задоволення скарги ОСОБА_1
Касаційна скарга обґрунтована тим, що виконавець звернув стягнення на майно боржника, яке за боржником не зареєстроване, звернув стягнення на Ѕ частку спільної сумісної власності подружжя без виділу її в натурі. Закон передбачає можливість продажу частки спільної сумісної власності лише після виділу її в натурі для звернення стягнення на неї, а також права іншого співвласника заперечувати проти цього виділу або придбати частку боржника. Виконавцем порушено черговість звернення стягнення на майно боржника. Приватним виконавцем встановлено наявність у власності боржника садового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами по АДРЕСА_2 та земельної ділянки під ним площею 0, 44 га та окремої земельної ділянки розміром 0,36 га. Виконавцем було допущено проведення торгів та відчуження майна, яке ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2018 року у справі № 359/6969/18 суду було арештоване та заборонено вчиняти будь-які дії по його відчуженню, зокрема, квартири АДРЕСА_1 .
Аргументи учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_3 подала до Верховного суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 рокузалишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 753/19519/18, витребувано справу із суду першої інстанції.
У лютому 2020 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з огляду на наступне.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
На підстав частини першої статті 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Згідно з частиною п`ятою статті 48 Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Відповідно частини четвертої статті 50 Закону у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
За змістом статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І. В. перебуває зведене виконавче провадження № 55229314 по виконанню виконавчого листа, виданого Дарницьким районним судом м. Києва 08 листопада 2017 року на підставі рішення цього ж суду по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто борг за договором позики від 10 жовтня 2016 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в розмірі 72 651 дол. США 43 центи, що еквівалентно 1 890 651 грн 75 коп. Виконавче провадження було відкрите постановою приватного виконавця Жаботинського І. В. від 22 листопада 2017 року.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року, за поданням приватного виконавця Жаботинського І. В. визначена частка боржника ОСОБА_1 в розмірі Ѕ частини у спільному сумісному майні подружжя - квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2
09 серпня 2018 року та 03 вересня 2018 року призначені електронні торги щодо реалізації вищевказаної належної боржнику Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , які не відбулися в зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів.
24 вересня 2018 року не відбулися треті електронні торги з продажу належної боржнику Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , в зв`язку із чим приватним виконавцем на підставі частини шостої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» в той же день було направлено ОСОБА_3 повідомлення про вирішення питання щодо залишення за нею нереалізованого майна.
24 вересня 2018 року ОСОБА_3 надала приватному виконавцю відповідь про те, що вона не заперечує проти передачі їй майна у рахунок погашення боргу ОСОБА_5
24 вересня 2018 року приватним виконавцем прийнято постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
Судом встановлено, що в добровільному порядку рішення суду боржником ОСОБА_1 про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 грошових коштів не виконане, в зв`язку із чим приватним виконавцем, зважаючи на його обов`язок здійснювати всі заходи, необхідні для виконання рішення суду, були вжиті заходи примусового виконання рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529 цс 19) зазначено, що «поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону про ВП 1999 (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. (…) частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об?єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні».
У справі, яка переглядається, визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, було необхідно для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення боргу за судовим рішенням.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_2 .
Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
ОСОБА_2 зі скаргою на дії виконавця не зверталась, в касаційній скарзі посилалась на порушення судами прав боржника ОСОБА_1 , доводи щодо порушення судовими рішеннями її прав та інтересів в касаційній скарзі відсутні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат