Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 753/21388/15
провадження № 61-1950св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк»,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Каркаспрофіль», ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Каркаспрофіль», про стягнення заборгованості за кредитом та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Каркаспрофіль», ОСОБА_2 , про визнання договору поруки припиненим
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Голуб С. А., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст первісного та зустрічного позовів
У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» (далі - ПАТ «ПроКредит Банк», банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача як поручителя на свою користь заборгованість за договором про надання овердрафту від 28 серпня 2014 року № 115.44732 (далі - договір № 115.44732) у розмірі 177 233,61 грн.
Як на обґрунтування заявлених вимог банк посилався на те, що 28 серпня 2014 року між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю «Каркаспрофіль» (далі - ТОВ «Каркаспрофіль», товариство) укладено договір № 115.44732, за умовами якого товариству надано кредит у розмірі 150 000,00 грн зі сплатою 25,43 % річних, терміном на 24 місяці. Цього ж дня на забезпечення виконання указаного договору між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 285578-ДП4, за умовами якого поручитель зобов`язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ним зобов`язання за кредитним договором.
Оскільки ТОВ «Каркаспрофіль» взятих на себе зобов`язань належним чином не виконувало, утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів за користування кредитними коштами та пені становить 177 233,61 грн.
Ураховуючи наведене, банк просив позов задовольнити.
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати договір поруки від 28 серпня 2014 року № 285578-ДП4 припиненим відповідно до частини першої статті 559 ЦК України.
Як на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що умовами договору № 115.44732 передбачено, що розмір процентної ставки за користування кредитними коштами становить 24 % річних, а в розрахунку заборгованості за кредитом такий розмір встановлено 25,43 % річних.
Посилаючись на те, що процентна ставка за основним зобов`язанням, за виконання умов якого він поручився, була збільшена без його згоди, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності як поручителя, просив визнати договір поруки від 28 серпня 2014 року № 285578-ДП4 припиненим відповідно до частини першої статті 559 ЦК України.
Крім того, посилався на пропуск позивачем шестимісячного строку пред`явлення до нього як поручителя вимоги від дня настання строку виконання основного зобов`язання, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України також свідчить про припинення поруки.
Справу розглядали суди неодноразово.
Короткий зміст ухвалених у справі рішень
Обухівський районний суд Київської області рішенням від 29 червня 2016 року в задоволенні позову ПАТ «ПроКредит Банк» відмовив. Зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав договір поруки від 28 серпня 2014 року № 285578-ДП4, укладений між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_1 , припиненим. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що зміна умов кредитного договору щодо збільшення обсягу та підстав відповідальності позичальника, зокрема підвищення процентної ставки, відбулася без згоди поручителя, що є підставою для припинення поруки відповідно до частини першої статті 559 ЦК України.
Підстави вважати, що порука є припиненою згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України, відповідач не довів.
Апеляційний суд Київської області ухвалою від 05 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови у задоволенні первісного позову банку до поручителя та задоволенні зустрічного позову про припинення поруки відповідно до частини першої статті 559 ЦК України відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, доводи апеляційної скарги не підтверджені належними і допустимими доказами та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Верховний Суд постановою від 25 вересня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2017 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що в договорі поруки сторони погодили можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням (змінювана процентна ставка) без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про те, що мало місце збільшення обсягу відповідальності поручителя ОСОБА_1 , у зв`язку з чим порука є припиненою відповідно до частини першої статті 559 ЦК України, є передчасними.
Київський апеляційний суд постановою від 10 грудня 2019 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 червня 2016 року скасував, ухвалив нове рішення, яким позов ПАТ «ПроКредит Банк» задовольнив. Стягнув із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 177 233,61 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що пред`явивши 30 жовтня 2015 року вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1052 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання і повинен був пред`явити позов до поручителя протягом шести місяців із цієї дати, що і було зробив 10 листопада 2015 року.Висновок суду першої інстанції про те, що мало місце збільшення обсягу відповідальності поручителя ОСОБА_1 , у зв`язку з чим порука є припиненою відповідно до частини першої статті 559 ЦК України, є хибним, зробленим без повного та всебічного з`ясування обставин справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 22 січня 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для припинення поруки відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України є помилковим, оскільки вимогу до поручителя про виконання ним солідарно з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Разом з тим поруку за договором не можна вважати припиненою в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги щодо виконання відповідної частини зобов`язань.
За договором про надання овердрафту № 115.44732, строк дії якого визначено до 29 серпня 2016 року, порука ОСОБА_1 припинилася в частині зобов`язань, які виникли до квітня 2016 року (за шість місяців до часу подання позову), в іншій частині порука не припинилася.
Належних та допустимих доказів пред`явлення вимоги до поручителя у встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк з моменту настання строку виконання основного зобов`язання за кожним місяцем користування овердрафтом банк не надав, доказів направлення у встановлений законом строк поручителю вимог, на які посилається банк, матеріали справи не містять.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Обухівського районного суду Київської області.
24 лютого 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 серпня 2014 року між ПАТ «ПроКредит Банк» і ТОВ «Каркаспрофіль» укладено договір про надання овердрафту № 115.44732, за умовами якого товариству було надано кредит у розмірі 150 000,00 грн, зі сплатою 24 % річних, терміном на 24 місяці.
Цього ж дня на забезпечення виконання указаного договору між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 285578-ДП4, за умовами якого останній зобов`язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ним зобов`язання за кредитним договором.
Відповідно до пункту 4.1 договору № 115.44732 у зв`язку з простроченням виконання боржником зобов`язань за цим договором банк змінив строк виконання зобов`язання, направивши 28 жовтня 2015 року відповідачу вимогу про сплату поручителем протягом п`яти банківських днів достроково всієї суми заборгованості, з якої 150 000,00 грн - борг за кредитом, 6 803,15 грн - за відсотками, 15 439,67 грн - пеня.
У зв`язку з невиконання поручителем вимоги про дострокове повернення грошових коштів за договором № 115.44732 банк 10 листопада 2015 року звернувся з позовом про стягнення з поручителя на свою користь заборгованості за договором № 115.44732 у розмірі 177 233,61 грн, з яких 150 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 19 148,22 грн - за відсотками, 8 085,39 грн - пеня.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ураховуючи наведене, розгляд касаційної скарги Верховний Суд здійснює у порядку ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Апеляційний суд установив, що пунктом 1.2 договору № 115.44732 сторони погодили розмір процентної ставки 24 % річних, зазначивши її тип як змінювана. Через кожні шість місяців, починаючи з дати видачі кредиту та до моменту його повного погашення розмір процентів за користування кредитом змінюється і встановлюється у розмірі, що визначається за формулою: проценти = індекс UIRD 12 + 4,22 %.
Сторони погодили, що зміна процентів у даному порядку є погодженою, а тому буде вважатися такою, що здійснена за взаємною згодою і не є односторонньою. Зміна відбувається автоматично без необхідності отримання погоджень, вчинення додаткових дій, укладення додаткових договорів чи будь-яких інших документів та жодна із сторін не може в односторонньому порядку відмовитися від такої зміни. Позичальник погоджується, що неотримання повідомлення про зміну процентної ставки, нового графіка чи заперечення проти принципу його формування не може бути підставою для заперечення/недійсності зміни розміру процентів.
Відповідно до пункту 2.2 договору поруки з поручителем погоджено, що встановлена договором порука у повному обсязі поширюється на зобов`язання позичальника із врахуванням усіх змін та/або доповнень до кредитних договорів з моменту набрання ним чинності.
Якщо зміни стосуватимуться збільшення загального строку кредиту, його суми чи процентів за користування кредитом (за винятком зміни змінюваної процентної ставки), то порукою будуть забезпечуватися зобов`язання позичальника з врахуванням таких змін за умови отримання на те попередньої чи наступної згоди поручителя. Така згода може бути надана шляхом внесення змін до цього договору, або вчинення поручителем погоджувального підпису на відповідному договорі про внесення змін до кредитних договорів, або подання поручителем письмової згоди у формі листа. У випадку відсутності такої згоди порукою будуть забезпечуватися зобов`язання позичальника у обсязі та на умовах, які діяли до внесення таких змін до кредитних договорів.
Поручитель безумовно і безвідклично погоджується, що усі інші можливі зміни кредитних договорів (у тому числі зміна структури платежів погашення кредиту, зміна змінюваної процентної ставки, зміна чи введення нових комісій, штрафних санкцій, прав та обов`язків сторін тощо) можуть здійснюватися без будь-якого погодження з поручителем, а тому порукою будуть забезпечуватися зобов`язання позичальника з врахуванням усіх таких змін і нових кредитних договорів без необхідності їх попереднього чи наступного ознайомлення чи погодження із поручителем.
Отже в договорі поруки сторони погодили можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням (змінювана процентна ставка) без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди.
Із довідки-розрахунку заборгованості за договором № 115.44732 вбачається, що банк застосував процентну ставку за користування кредитом 25,43 % річних.
Ураховуючи встановлені апеляційним судом фактичні обставини справи суд дійшов правильних висновків про відсутність правових підстав для припинення поруки, оскільки у цій справі збільшення відповідальності поручителя без його згоди не відбулося.
Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після спливу шести місяців з моменту настання терміну погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання терміну виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (пункт 84), від 03 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11 (пункт 63)).
Відповідно до пункту 4.1 договору поруки від 28 серпня 2014 року кредитор вправі пред`явити вимогу поручителю про погашення заборгованості позичальника протягом трьох років з моменту виникнення існуючої на момент такої вимоги заборгованості позичальника.
Ураховуючи наведене, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) шестимісячний строк дії поруки не застосовується, тому аргументи касаційної скарги про недотримання банком шестимісячного строку на пред`явлення вимоги за кожним черговим платежем з моменту настання терміну його погашення на увагу не заслуговують.
Отже, висновок апеляційного суду про задоволення позовних вимог банку та
відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 ґрунтується на законі та умовах укладеного між сторонами договору поруки.
Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, зводяться до незгоди з ними, власного тлумачення норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та умов укладеного між сторонами договору поруки.
Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі
колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун