№ 753/22559/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року

м. Київ

справа № 753/22559/18

провадження № 61-8713св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кіщак Людмила Яківна;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 липня 2020 року у складі судді Колесника О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Мережко М. В., Фінагеєва В. О.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кіщак Л. Я. (далі - приватний нотаріус КМНО Кіщак Л. Я.), про визнання недійсним договору дарування частини квартири.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_3 , після смерті якої позивачка як єдиний спадкоємець за законом у встановлений строк прийняла спадщину, подавши відповідну заяву.

Після смерті матері з`ясувалося, що за декілька днів до смерті, а саме 10 вересня 2016 року ОСОБА_3 подарувала належну їй 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 відповідачці ОСОБА_2 , яка через медичну агенцію « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП ОСОБА_4 у квітні 2016 року була найнята доглядальницею за матір`ю.

Договір дарування було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Кіщак Л. Я., однак цей договір було вчинено з порушенням загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, договір від імені ОСОБА_3 підписано іншою особою - ОСОБА_5 , проте причини цього у договорі не зазначені, що суперечить положенням частини четвертої статті 207 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість підписання правочину іншою особою виключно у випадку хвороби, або іншої фізичної вади, яка унеможливлює власноручне підписання правочину стороною. Наведене свідчить про те, що договір вчинено без необхідного обсягу цивільної дієздатності та всупереч внутрішній волі сторони.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , укладений 10 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що сторона позивача не надала доказів, які б свідчили про відсутність у дарувальника ОСОБА_3 волевиявлення на відчуження частини нерухомого майна, яке перебувало у її власності, а також - відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності у ОСОБА_5 , яка від імені дарувальника підписала оспорюваний договір дарування, тому підстави для визнання цього договору недійсним відсутні, і в задоволенні даної позовної вимоги необхідно відмовити.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , укладений 10 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в тексті оспорюваного договору дарування зазначено, що внаслідок хвороби (перелом ключиці правої руки та перелом шийки стегна) від імені дарувальниці ОСОБА_3 за її дорученням договір підписала ОСОБА_5 .

Водночас з матеріалів справи вбачається, що така хвороба як перелом ключиці правої руки у дарувальниці ОСОБА_3 був відсутній, а мав місце вивих лівого плеча та перелом лівої стегнової кістки. Суд першої інстанції не звернув увагу на ці обставини, а також на те, що з приводу вказаних захворювань ОСОБА_3 проходила лікування в період з 12 по 14 січня 2016 року, однак матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо наявності у неї захворювань на момент укладання оспорюваного договору дарування від 10 вересня 2016 року. Крім того, представник третьої особи пояснив, що відомості про захворювання ОСОБА_3 і неможливість підписання нею договору дарування були внесені приватним нотаріусом зі слів дарувальниці, яка лежала у ліжку, а перевірка достовірності цих відомостей не здійснювалася.

Також місцевий суд не врахував, що 01 червня 2016 року ОСОБА_3 видала довіреність на ім`я ОСОБА_2 , яку у присутності нотаріуса у себе вдома підписала власноруч, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази погіршення в подальшому стану дарувальниці та неможливість нею підписання оспорюваного договору дарування.

Наведені обставини, які свідчать про можливість особистого підпису правочину ОСОБА_3 і відсутність передбачених законом підстав для підпису правочину іншою особою, залишилися поза увагою місцевого суду, що призвело до неправильного вирішення спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12 червня 2024 року ОСОБА_2 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга ОСОБА_2 подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 5 частини першої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 1522/17000/12, від 22 січня 2024 року у справі № 949/758/22, а також - розглянули справу за її відсутності, належним чином не повідомивши про дату, час і місце судового засідання.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду міста Києва.

29 жовтня 2024 року справа № 753/22559/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що при вирішенні питання про відкриття провадження суд першої інстанції не виконав вимоги частини шостої статті 187 ЦПК України, запит до відповідного органу щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача не направляв, натомість з незрозумілих підстав направив такий запит щодо надання інформації про зареєстроване місце перебування (проживання) позивача.

Витягом з реєстру територіальної громади та відміткою у паспорті громадянки України підтверджується, що ОСОБА_2 з 24 вересня 2003 року зареєстрована і на час розгляду справи проживала за адресою: АДРЕСА_2 , однак в позовній заяві адреса відповідача зазначена: АДРЕСА_2 , за якою вона не проживала та не була зареєстрована, натомість саме за цією адресою суди попередніх інстанцій направляли судові повідомлення про виклик та інші копії відповідних документів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тоцький Б. А. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 , посилаючись на те, що в оспорюваному договорі дарування, а також в паспорті громадянки України зазначено, що вона зареєстрована за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, село Кунка, без назви вулиці та конкретного номеру будинку. Оскільки населення села Кунка складає лише 962 особи та в цьому населеному пункті лише одне поштове відділення, до якого й направлялися процесуальні документи, то передбачені пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про право власності від 17 листопада 2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були співвласниками в рівних частках квартири АДРЕСА_1 .

У квітні 2016 року відповідачка ОСОБА_2 за допомогою медичної агенції «Сестричка» під керуванням ФОП ОСОБА_4 була найнята на роботу доглядальницею для ОСОБА_3 .

10 вересня 2016 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 належну їй на праві власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , уклавши договір дарування 1/2 частини квартири, який був посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кіщак Л. Я.

В тексті цього договору дарування зазначено, що внаслідок хвороби (перелом ключиці правої руки та перелом шийки стегна) від імені дарувальниці ОСОБА_3 за її дорученням договір підписала ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Позивачка ОСОБА_1 , перебуваючи у Республіці Сербія, 28 жовтня 2016 року подала заяву до Посольства України у Республіці Сербія про прийняття спадщини після смерті матері, яка посвідчена консулом Посольства України ОСОБА_6 .

Апеляційним судом також встановлено, що така хвороба як перелом ключиці правої руки у дарувальниці ОСОБА_3 був відсутній, а мав місце вивих лівого плеча та перелом лівої стегнової кістки. З приводу вказаних захворювань ОСОБА_3 проходила лікування в період із 12 січня по 14 січня 2016 року, однак в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про наявність у неї цих захворювань на час укладання оспорюваного договору дарування 10 вересня 2016 року.

Крім того, представник третьої особи пояснив, що відомості про захворювання ОСОБА_3 і неможливість підписання нею договору дарування були внесені приватним нотаріусом зі слів дарувальниці, яка лежала у ліжку, а перевірка достовірності цих відомостей не здійснювалася.

01 червня 2016 року ОСОБА_3 видала довіреність на ім`я ОСОБА_2 , яку у присутності нотаріуса у себе вдома підписала власноруч, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази погіршення в подальшому стану дарувальниці та неможливість нею підписання оспорюваного договору дарування.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Статтею 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою (частина перша статті 30 ЦПК України).

Місце проживання чи перебування фізичної особи визначається відповідно до статті 29 ЦК України і статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до частини шостої статті 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Згідно з частинами сьомою - дев`ятою статті 187 ЦПК України інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою, шостою статті 128 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 130 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частиною четвертою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи (частина перша статті 280 ЦПК України).

В позовній заяві, а також в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, позивачка ОСОБА_1 зазначила місце проживання чи перебування відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом першої інстанції було направлено до електронного реєстру територіальної громади міста Києва «ГІОЦ/КМДА» запит від 03 грудня 2018 року про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в картотеці реєстраційного обліку про ОСОБА_1 (а.с.36).

У відповідь на вказаний запит місцевим судом отримано відомості з електронного реєстру територіальної громади міста Києва «ГІОЦ/КМДА» станом на 11 грудня 2018 року, згідно з якими ОСОБА_1 за адресою проживання в місті Києві не значиться (а.с.37).

Однак довідка про реєстрацію місця проживання чи перебування відповідачки ОСОБА_2 станом на 15 листопада 2018 року (дата звернення до суду з цим позовом) в матеріалах справи відсутня і суд першої інстанції не здійснив заходів щодо встановлення дійсного місця реєстрації та проживання ОСОБА_2 , запиту до відповідного органу місцевого самоврядування не направив, що свідчить про невиконання місцевим судом вимог частини шостої статті 187 ЦПК України.

Судові повідомлення про виклик та інші копії відповідних документів відповідачці ОСОБА_2 суди попередніх інстанцій направляли за адресою: АДРЕСА_2 , яку позивачка вказала в позовній заяві, а також в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, однак в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про отримання відповідачем ОСОБА_2 зазначених повідомлень та документів.

Крім того, з копії оспорюваного договору дарування, який було подано позивачкою разом із позовною заявою, а також з копії паспорта громадянки України, долученої до матеріалів справи у суді першої інстанції, вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, село Кунка, однак в матеріалах справи відсутні докази направлення як судом першої інстанції, так і апеляційним судом відповідачу за вказаною адресою судових повісток та інших документів.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторона відповідача була належним чином повідомлена про розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої стаття 43 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Всупереч вищенаведеним нормам процесуального права, положенням Конвенції та практиці ЄСПЛ суди попередніх інстанцій розглянули і вирішили справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 , щодо якої немає відомостей про її належне повідомлення про час та місце розгляду справи, про що вона зазначила у касаційній скарзі, у зв`язку з чим порушено її право брати участь в судових засіданнях, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність обов`язкових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович