ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2025 року
м. Київ
справа № 753/2281/23
провадження № 61-4052св25
Верховний Суду складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у вихованні, спілкуванні з дитиною шляхом визначення способу участі у вихованні, спілкуванні з дитиною
за касаційною скаргою адвоката Конюшка Дениса Борисовича як представника ОСОБА_1 на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2024 року у складі судді Митюк О. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М., Талько О. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
встановити такий графік побачень (спілкування) батька ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- кожної першої та третьої суботи місяця з 09:00 год до 19:00 год батько ОСОБА_1 проводить час з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері ОСОБА_2 ;
- кожної другої неділі місяця з 09:00 год до 19:00 год батько ОСОБА_1 проводить час з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері ОСОБА_2 ;
- святкові дні: Різдво, День праці, День Конституції, День Незалежності, День захисників і захисниць України з 10:00 год до 16:00 год батько ОСОБА_1 проводить час з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері ОСОБА_2 ;
- щороку для спільного святкування разом з донькою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , дня народження батька, його батьків (баби та діда), з 11:00 год до 17:00 год наступного дня, який слідує за днем народження з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дитини, без присутності матері ОСОБА_2 ;
- на щорічні весняні канікули, визначені в закладі освіти, де здобуває освіту дитина, визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання без присутності матері ОСОБА_2 ;
- спільний відпочинок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 у літній період до 14 днів та під час щорічної відпустки батька до 14 днів за місцем його фактичного проживання без присутності матері ОСОБА_2 ;
- необмежене спілкування з дитиною особистозасобами телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв`язку;
- у разі хвороби дитини, якщо це припадає на день зустрічі, зустріч підлягає перенесенню на іншу заздалегідь встановлену позивачем та повідомлену відповідачу дату, враховуючи інтереси доньки, її стан здоров`я та потреби у повноцінному розвитку відповідно до віку дитини.
Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_3
01 червня 2021 року шлюб між сторонами розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області. Після розірвання шлюбу донька залишилась проживати з матір`ю.
01 вересня 2021 року Вінницький міський суд Вінницької області видав судовий наказ №127/21436/21 про стягнення аліментів зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання доньки, ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 усіх його доходів. Відповідач перешкоджає спілкуванню позивача з донькою, не допускає його до участі у її вихованні, не віддає дитину на відпочинок. Позивач як батько дитини, який проживає окремо, зобов`язаний брати участь у вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ружинський районний суд Житомирської області рішенням від 14 листопада 2024 року позов задовольнив частково. Визначив участь батька ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за таким графіком: кожна друга, четверта субота місяця з 11:00 год до 18:00 год у присутності матері дитини, ОСОБА_5 . В решті позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване рівністю прав батьків на участь у вихованні дитини. При встановленні способу участі батька у вихованні доньки суд виходив із віку дитини, особливостей її розвитку, виховання, необхідності дотримання розпорядку дня та відпочинку, і взяв за основу висновок органу опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.
ОСОБА_1 не надав доказів вчинення ОСОБА_5 перешкод у спілкуванні батька з дитиною.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Житомирський апеляційний суд постановою від 24 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції. Графік побачень позивача з донькою доцільно встановити у присутності матері, що сприятиме поступовому налагодженню відносин між ними і формуванню емоційного контакту доньки з батьком.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Конюшко Д. Б. як представник ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц та постановах Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 276/1741/22, від 21 березня 2024 року у справі № 711/1839/23, від 26 червня 2023 року у справі № 196/1202/19, від 09 жовтня 2024 року у справі № 753/5374/22, від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідач чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з донькою, постійно змінює місце проживання, що робить неможливим побачення з донькою і встановлення її адреси проживання. Суди не взяли до уваги докази, що підтверджують ці обставини.
Позивач сумлінно сплачує аліменти на утримання доньки, не ухиляється від обов`язків щодо її виховання і утримання. Висновок органу опіки і піклування від 25 грудня 2023 року не відповідає обставинам справи і порушує право батька на вільне спілкування з донькою. Батько прагне частіше бачитись із донькою, з можливістю поїхати на спільний відпочинок.
Між сторонами існують неприязні відносини, суперечки щодо побачень відповідача із донькою, а встановлення відповідачу графіку спілкування батька із донькою в присутності матері може призвести до сварок між батькам, що негативно вплине на емоційний стан дитини.
Суди не дотримали балансу щодо участі обох батьків у вихованні дитини.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
29 квітня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін у шлюбі народилась донька ОСОБА_3
01 червня 2021 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_6 розірвано.
01 вересня 2021 року Вінницький міський суд Вінницької області видав судовий наказ №127/21436/21 про стягнення зі ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 усіх його доходів.
ОСОБА_7 проживає і зареєстрована разом з донькою на АДРЕСА_1 .
Згідно з висновком Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації № 101-11206 від 25 грудня 2023 року вирішено за доцільне визначити участь батька, ОСОБА_1 , у спілкуванні з малолітньою дитиною, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за таким графіком: кожна друга, четверта субота місяця з 11:00 до 18:00 год.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема, він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Батько та мати мають рівні права та обов`язки і при вирішенні питання про періодичність побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає, слід виходити виключно з інтересів дитини.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини,у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Суди встановили, що між сторонами існує конфлікт щодо визначення способу участі батька у спілкуванні з донькою та її вихованні.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив визначити спосіб його участі у вихованні дитини, зокрема шляхом встановлення графіка побачень з донькою, визначеного позивачем, без присутності матері.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_6 частково погоджується із позовними вимогами, а саме щодо систематичних побачень в присутності матері кожної першої і третьої суботи місяця з 9:00 до 19:00 год; кожної другої неділі місяця в присутності матері з 10:00 до 16:00 год; святкові дні в присутності матері з 10:00 до 16:00 год; необмеженого спілкування батька з дитиною засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку.
За змістом частини другої статті 159 СК України обумовлення побачень з дитиною присутністю іншої особи можливе лише в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини.
У справі, що переглядається, суди не встановили негативної поведінки позивача, яка могла б зашкодити дитині, чи виключних обставин, які свідчили б про необхідність обов`язкової присутності відповідача під час побачень батька з донькою.
При цьому наявність між сторонами неприязних стосунків і конфліктів може негативно впливати на ставлення дитини до батька при проведенні його зустрічей з дочкою у присутності матері, що може перешкоджати налагодженню їх спілкування.
Визначаючи порядок побачень дитини з батьком у присутності матері, суди не врахували наявність конфлікту між батьками та неможливість самостійно дійти згоди щодо виховання доньки, тому за відсутності встановлених обставин, які свідчили б про небезпеку для дитини з боку батька, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про доцільність проведення побачень дитини з батьком без присутності матері. Такий порядок відповідатиме найкращим інтересам дитини, сприятиме формуванню емоційного зв`язку з батьком та зменшенню впливу на дитину конфлікту між батьками. Крім того, встановлений судами графік спілкування батька з донькою є обмеженим, а спілкування недостатньо, щоб налагодити контакт з дитиною.
Проаналізувавши встановлені обставини справи, враховуючи характер стосунків, які склались між батьками дитини, вік дитини, а також принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, бажання батька брати участь у вихованні доньки і часткову згоду матері дитини на їх спілкування та проведення зустрічей, колегія суддів вважає за доцільне і таким, що відповідатиме інтересам дитини, встановити такий графік побачень (спілкування) батька ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 :
- кожної першої і третьої суботи місяця з 09:00 до 19:00 без присутності матері ОСОБА_2 ;
- кожної другої неділі місяця з 09:00 до 19:00 без присутності матері ОСОБА_2 ;
- необмежене спілкування з дитиною особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв`язку.
Разом із тим, інші заявлені позовні вимоги щодо проведення святкових днів. спільного відпочинку на період канікул доньки і перебування позивача у відпустці, а також перенесення зустрічей у разі хвороби дитини стосуються договірного врегулювання виконання батьківських обов`язків та потребують досягнення згоди між сторонами, а тому задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з висновками судів про відсутність підстав для задоволення вимоги щодо зобов`язання відповідача не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні доньки та у вільному спілкуванні з нею, оскільки належних і допустимих доказів того, що відповідач фактично перешкоджає цьому позивач не надав. Навпаки, з відзиву на позовну заяву відомо, що мати частково погоджується з позовними вимогами та не заперечує проти встановлення графіка зустрічей батька з дитиною.
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням зазначеного, рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2024 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року в частині визначення способу участі у вихованні, спілкуванні з дитиною підлягають зміні.
Керуючись статтями 400 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу адвоката Конюшка Дениса Борисовича як представника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року в частині визначення способу участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною змінити.
Встановити графік побачень (спілкування) батька ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- кожної першої і третьої суботи місяця з 09:00 до 19:00 год без присутності матері ОСОБА_2 ;
- кожної другої неділі місяця з 09:00 до 19:00 год без присутності матері ОСОБА_2 ;
- необмежене спілкування з дитиною особисто, засобами: телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв`язку.
Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року в решті вимог залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов