Постанова
Іменем України
31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 753/7089/18
провадження № 61-2634св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Альфамарис Плюс», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова Ольга Іванівна, Київська міська рада,
треті особи: об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Княже-14», Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Баховський Михайло Михайлович, а також ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва у складі судді Трусової Т. О. від 15 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М.,
Рейнарт І. М., Семенюк Т. А. від 31 січня 2023 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У квітні 2018 року ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ТОВ «Альфамарис Плюс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу
Разумової О. І., Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Княже-14», Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , про усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю шляхом визнання договору купівлі-продажу нікчемним, визнання незаконним рішення, визнання недійсним і скасування рішення державного реєстратора та запису про реєстрацію права власності, зобов`язання вчинити дії.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що є співвласником квартири АДРЕСА_1 .
3. 04 грудня 2016 року у цьому будинку було створене ОСББ «Княже 14». Під час створення об`єднання їй стало відомо, що приміщення загального користування у їхньому будинку, яке запроектовано, побудовано та прийнято в експлуатацію як колясочна, тобто призначене для спільного користування співвласників, зареєстроване на праві власності за фізичною
особою-підприємцем ОСОБА_3 та використовується нею як перукарня. Підставою для реєстрації права власності на це приміщення було рішення Дарницької районної в м. Києві ради від 01 червня 2007 року та укладений
18 липня 2007 року між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу нежилого приміщення. Крім того, за ОСОБА_3 також зареєстроване право власності на допоміжне приміщення будинку (підвал) - групу приміщень НОМЕР_1, площею 187,2 кв. м.
4. Позивачка вважає, що Дарницька районна в м. Києві рада не мала права розпоряджатись спільним майном співвласників багатоквартирного будинку. Приміщення колясочної та підвалу призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир будинку, у підвалі до того ж розташовані загальнобудинкові мережі, а тому їх передача у приватну власність без згоди усіх співвласників суперечить закону та порушує її права.
5. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: усунути перешкоди у користуванні спільною сумісною власністю шляхом визнання нікчемним договору купівлі-продажу нежилого приміщення (колишньої колясочної) площею 26,7 кв. м, розташованого у буд.
АДРЕСА_2 , укладеного 18 липня 2007 року між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва та ОСОБА_3 ; визнати незаконним з моменту прийняття пункт 33 додатку до рішення Дарницької районної в м. Києві ради від 14 червня 2007 року № 15 - Перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва, дозволених до приватизації у 2007 році; визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І. від 16 лютого 2018 року, індексний номер: 39784277, про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на допоміжне приміщення будинку (підвал) - групу приміщень НОМЕР_1, площею 187,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1490833680000, та запис про проведену державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на вказане допоміжне приміщення; зобов`язати ОСОБА_3 , як фізичну особу-підприємця звільнити приміщення № 1, № 2 (групи приміщень 90) площею 26,7 кв. м; зобов`язати ОСОБА_3 , як фізичну особу, та ТОВ «Альфамарис Плюс» звільнити допоміжне підвальне приміщення - групу приміщень НОМЕР_1, площею 187,2 кв. м.
6. Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року
ОСОБА_2 залучено до участі в справі як правонаступника позивача
ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стислий виклад позиції інших учасників спору
7. ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у позивача відсутнє формалізоване майнове право відносно спірного майна, а тому його права та інтереси не порушені. Зазначала, що вимоги заявлені щодо неіснуючих приміщень та до неналежного відповідача - державного реєстратора. Вважала, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог та обрано неналежний спосіб захисту. Додатково просила суд застосувати наслідки спливу позовної давності щодо вимог про визнання правочину нікчемним, посилаючись на те, що вона відкрито володіє своїм майном протягом 11 років, а тому задоволення позову порушить її право на мирне володіння майном.
8. ТОВ «Альфамарис Плюс» заперечувало проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 посилаючись на те, що комерційну діяльність у спірних приміщеннях вони не здійснюють, доказів протилежного позивачем не надано, як і не обґрунтовано та не доведено належними доказами порушення його прав. Вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту та пропущено строк позовної давності.
9. Київська міська рада заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначала, що оскаржуване рішення Дарницької районної у м. Києві ради є таким, що прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
10. Треті особи ОСББ «Княже 14», ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали позовні вимоги ОСОБА_1 з наведених у позовній заяві підстав.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
11. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 листопада
2021 року, з урахуванням ухвали Дарницького районного суду м. Києва
від 08 серпня 2022 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
12. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на допоміжне приміщення НОМЕР_1, площею 187,2 кв. м - частину основної (підвал), вхід у підвал, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1490833680000), за ОСОБА_3 , прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О. І., індексний номер 39784277, від 21 лютого 2018 року 10:31:23, та припинено право власності ОСОБА_3 на вищевказане допоміжне приміщення.
13. Скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: реєстрацію права власності ОСОБА_3 на допоміжне приміщення НОМЕР_1, площею 187,2 кв. м - частину основної (підвал), вхід у підвал, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1490833680000), з виключенням запису про право власності номер 24936574.
14. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
15. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 19 206,70 грн.
16. Скасовано арешт об`єкта нерухомого майна, накладений ухвалою Київського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року.
17. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги про визнання незаконним рішення Дарницької районної в м. Києві ради в частині включення нежилих приміщень № І, № 1, № 2 (групи приміщень НОМЕР_2) до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва, дозволених до приватизації, визнання нікчемним договору купівлі-продажу, на підставі якого право власності на вказані нежилі приміщення перейшло до ОСОБА_3 , та зобов`язання останньої їх звільнити є необґрунтованими, оскільки у 2007 році нежилі приміщення № І, № 1, № 2 (групи приміщень НОМЕР_2), загальною площею 26,70 кв. м, які розташовані в
АДРЕСА_2 , відповідно до встановленого на той час порядку, були передані у комунальну власність. Правомірність зазначеної передачі в судовому порядку не спростована, а тому у ОСОБА_1 , як співвласника квартири, розташованої у буд. АДРЕСА_2 , відсутнє суб`єктивне право на нежилі приміщення № І, № 1, № 2 (групи приміщень НОМЕР_2).
18. Водночас, вимоги про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на допоміжне приміщення (група приміщень НОМЕР_1) суд вважав обґрунтованими, з огляду на те, що зазначена реєстрація була проведена з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень». Державному реєстратору не було надано передбачених зазначеним законом та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України
№ 1127 від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), документів для реєстрації за ОСОБА_3 права власності на спірні допоміжні приміщення (групу приміщень НОМЕР_1). Законних підстав для реєстрації за нею права власності на вказані приміщення не було.
19. Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова О. І. не є належним відповідачем у справі. Вимоги, заявлені до ТОВ «Альфамарис Плюс», про звільнення допоміжного приміщення не підлягають задоволенню, ураховуючи, що допоміжне приміщення (група приміщень НОМЕР_1) вибуло з володіння власників квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , що виключає застосування до спірних правовідносин положень статті 391 Цивільного кодексу України. При цьому вирішення питання про витребування спірного майна із чужого незаконного володіння можливе лише на підставі вимог усіх співвласники такого майна.
20. Постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , правонаступника ОСОБА_1 , задоволено частково.
21. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 листопада
2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю, шляхом визнання договору купівлі-продажу нікчемним змінено, шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року в частині розподілу судових витрат змінено. Зменшено суму судових витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих з ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_3 , з 20 025,00 грн до 12 825,00 грн, а загальний розмір стягнутих судом судових витрат з 19 206,70 грн до
12 006,70 грн.
22. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року в частині задоволених позовних вимог залишено без змін.
23. Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання нікчемним договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 18 липня 2007 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у вказаній частині, проте не навів мотивів відхилення доводів позивачки щодо нікчемності договору купівлі-продажу. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутні правові підстави, передбачені статтею 228 ЦК України, для висновку про нікчемність договору купівлі-продажу нежилого приміщення, як такого, що порушує публічний порядок.
24. Зменшуючи суму витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих судом першої інстанції з позивача на користь ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції зазначив про недоведеність відповідачкою понесення таких витрат у заявленому розмірі. Водночас, судом взято до уваги фіксовану ставку гонорару, визначену у договорі про надання професійної допомоги адвокатом
від 18 липня 2018 року, факт участі адвоката Славяніна М. О. у судовому засіданні, а також відсутність заяви позивача про не співмірність таких витрат, що є підставою для відшкодування відповідачці визначеного у договорі розміру витрат на правову допомогу в порядку їх розподілу.
25. В частині вирішення інших позовних вимог суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції.
Узагальнені доводи касаційних скарг
26. 24 лютого 2023 року ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат
Баховський М. М., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва
від 15 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду
від 31 січня 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні цих вимог повністю.
27. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Баховський М. М., зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права
без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 04 липня 2018 рокуу справі № 653/1096/16-ц, від 14 листопада 2018 року
у справі № 183/1617/16, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц,
від 01 квітня 2020 рокуу справі № 520/13067/17 та у постановах Верховного Суду від30 липня 2020 рокуу справі № 752/13695/18, від 20 серпня 2020 року
у справі № 916/2464/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України),а також посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Крім того, указує, що апеляційним судом порушено норми процесуального права під час залучення правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та під час допуску до участі у цій справі представника ОСОБА_2 за довіреністю -
Кіщук Т. В. без підтвердження повноважень адвоката (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
28. На обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Баховський М. М., зазначає, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що спірні приміщення (група приміщень НОМЕР_1) є допоміжними приміщеннями до належного їй нежитлового приміщення. Позивачем не доведено наявності у багатоквартирному будинку на АДРЕСА_2 допоміжних приміщень з характеристиками спірних приміщень.
29. Позивач не надав правовстановлюючих документів, які б підтверджували, що він є власником місць загального користування багатоквартирного будинку і таке право власності зареєстровано. Таких прав немає і ОСББ, а тому сама наявність реєстрації права власності не порушує прав інших осіб. Посилається на положення норм міжнародного права щодо недопущення позбавлення права власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
30. Додатково зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині допуску до участі у справі представника ОСОБА_2 - Кіщук Т. В. , без підтвердження наявності у неї статусу адвоката, а також в частині безпідставного, на думку заявниці, залучення до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Посилається на те, що у спірних правовідносинах неможливе правонаступництво, оскільки позов пов`язаний з особистими правами самого позивача - усунення перешкод, які чинились саме позивачу, а не його правонаступнику. Крім того, посилається на те, що ОСОБА_2 не надано свідоцтво про право на спадщину.
31. 14 березня 2023 року ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат
Баховський М. М., через підсистему Електронний суд подала до Верховного Суду клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що спір між ОСББ та членом ОСББ власником нерухомого майна відноситься до компетенції судів господарської юрисдикції. Оскільки спірні правовідносини стосуються експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями, управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку та з урахуванням суб`єктного складу сторін, вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
32. 23 березня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року в частині відмови у задоволенні вимог про визнання нікчемним договору купівлі-продажу, визнання незаконним рішення, стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
33. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 04 лютого 2003 року у справі № 17-6-3/02-1980, від 01 червня 2004 року у справі №11/68-03, у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 04 квітня 2018 року у справі № 361/2965/15-а, від 09 листопада 2021 року
у справі № 542/1403/17 та у постановах Верховного Суду від 18 липня
2018 рокуу справі № 916/2069/17, від 22 листопада 2018 року у справі
№ 904/1040/18, від 15 травня 2019 року у справі № 906/1169/17, від 30 червня 2022 року у справі № 922/1406/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також посилається на те, що суди неналежним чином дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
34. На обґрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що судами попередніх інстанцій не ураховано, що для здійснення приватизації спірних приміщень обов`язковим є прийняття державним органом приватизації (ФДМ України) рішення про затвердження переліків об`єктів групи «А», які підлягають приватизації певним способом (аукціон, конкурс, викуп). Посилається на те, що положеннями Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств» не визначено випадків наявності у орендаря права викупу такого майна, як приміщення у багатоквартирних будинках. Зазначене, на думку заявника, свідчить про нікчемність договору купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення. Вважає застосовані судом апеляційної інстанції правові висновки Верховного Суду нерелевантними до спірних правовідносин.
35. Спірне нежитлове приміщення (колясочна) є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, а тому Дарницька районна у м. Києві рада, не будучи власником будинку, без згоди співвласників будинку не мала права надавати дозвіл на приватизацію та продаж такого приміщення.
36. Вважає, що оспорюваний договір купівлі-продажу є таким, що порушує публічний порядок, оскільки спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
37. Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 753/7089/18 за касаційною скаргою ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Баховський М. М., на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
38. Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року поновлено
ОСОБА_2 строк на касаційне оскарженнярішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, відкрито касаційне провадження за його касаційною скаргою.
39. 15 березня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
40. Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скарги
41. 17 квітня 2023 року ОСББ «Княже-14» через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому, посилаючись на обґрунтованість доводів зазначеної касаційної скарги, просило її задовольнити.
42. Висловлює думку про необґрунтованість та незаконність рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову про захист права співвласника будинку на допоміжне приміщення будинку - колясочну, не встановлення обставин набуття відповідачкою права власності на зазначене приміщення та протиправності пункту 33 додатку до рішення Дарницької районної у м. Києві ради від 01 червня 2007 року № 15.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
43. Відповідно до розпорядженням відділу приватизації житла Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 11 грудня 2006 року №45290, квартира АДРЕСА_1 , була приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 11 грудня 2006 року квартира належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_29 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у рівних долях.
44. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом
від 16 вересня 2010 року ОСОБА_1 успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_29 1/3 частину вищевказаної квартири.
45. Згідно з розпорядженням Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 04 листопада 2002 року № 744 ОСОБА_3 , як орендарю нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 , дозволено виконати перепланування цього приміщення із збереженням його загальної площі 23,46 кв. м.
46. Після перепланування та переобладнання приміщення Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація на підставі акту державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту - орендованого нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 видала розпорядження від 24 жовтня 2003 року № 714, яким надала згоду на введення цього об`єкта в експлуатацію.
47. Рішенням Київської міської ради від 25 січня 2007 року № 16/677 «Про внесення змін до рішення Київради від 27 грудня 2001 року № 208/1642 з питань формування комунальної власності м. Києва» до відання Дарницької районної в м. Києві ради було передано будинок АДРЕСА_2 .
48. 04 квітня 2007 року Дарницька районна в м. Києві рада звернулася до Головного управління комунальної власності м. Києва із заявою про оформлення права комунальної власності на нежиле приміщення першого поверху НОМЕР_2, площею 26,70 кв. м, яке розташоване в м. Києві за адресою: АДРЕСА_2 .
49. 25 квітня 2007 року Головним управлінням комунальної власності
м. Києва видано наказ № 481-В про оформлення права комунальної власності на об`єкт, на підставі якого територіальній громаді Дарницького району м. Києва видано свідоцтво про право власності на нежилі приміщення № І,
№ 1, № 2 (групи приміщень НОМЕР_2), загальною площею 26,70 кв. м, які розташовані в АДРЕСА_2 .
50. Рішенням Дарницької районної в м. Києві ради від 14 червня 2007 року № 15 «Про приватизацію об`єктів комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва» затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва, дозволених до приватизації у 2007 році згідно з додатком.
51. У додатку до цього рішення - Перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва, дозволених до приватизації у 2007 році, під пунктом 33 зазначено нежитлове приміщення,
АДРЕСА_2 , орендар - СПД ФО ОСОБА_3 , спосіб приватизації - викуп.
52. 18 липня 2007 року між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва (продавець) та СПД ФО ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, орендованого СПД ФО ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори.
53. За умовами вказаного договору продавець передає, а покупець приймає у власність нежилі приміщення (в літ. А) з № І, № 1, № 2 групи приміщень НОМЕР_2) загальною площею 26,70 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , а покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі та пройти реєстрацію об`єкту приватизації у бюро технічної інвентаризації (пункт 1.1 договору).
54. Право власності СПД ФО ОСОБА_3 на вищевказані нежилі приміщення було зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що підтверджується реєстраційним посвідченням № 038150 від 26 вересня 2007 року.
55. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності СПД ФО ОСОБА_3 на нежилі приміщення (літ. А) з № І, № 1, № 2 (групи приміщень НОМЕР_2), загальною площею 26,70 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , було зареєстроване державним реєстратором 16 лютого 2018 року.
56. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що 16 лютого 2018 року державний реєстратор Разумова О. І. зареєструвала за ОСОБА_3 право власності на допоміжні приміщення (групу приміщень НОМЕР_1) «А» площею 187,2 кв. м - частина основної (підвал), вхід в підвал, вхід в підвал, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , індексний номер рішення: 39784277, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1490833680000. Підстава: довідка про показники об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 418
(НЖ-2018), видана: 30 січня 2018 року, видавник: ТОВ «Техінвентаризація».
57. Згідно з технічним паспортом, виготовленим ТОВ «Техінвентаризація» за замовленням ОСОБА_3 , станом на 30 січня 2018 року допоміжні приміщення (група приміщень НОМЕР_1) мають загальну площу 187,2 кв. м і складаються з тринадцяти приміщень, а саме: тамбура площею 4,2 кв. м; підсобного площею 21,2 кв. м; підсобного площею 27,8 кв. м; підсобного площею 15,5 кв. м; коридору площею 9,7 кв. м; тамбура площею 1,5 кв. м; підсобного площею
39,5 кв. м; підсобного площею 31,5 кв. м; вбиральні площею 1,3 кв. м; тамбура площею 6,4 кв. м; підсобного площею 13,9 кв. м; підсобного площею 12,4 кв. м; санвузла площею 2,3 кв. м.
Позиція Верховного Суду
58. Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
59. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
60. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
61. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
62. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
63. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Щодо вирішення позовних вимог про незаконність передачі у приватну власність нежилого приміщення (літ. А) з № І, № 1, № 2 (групи приміщень
НОМЕР_2), загальною площею 26,70 кв. м
64. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
65. Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
66. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
67. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
68. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня
2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц,
від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
69. Спірні правовідносини стосуються реалізації права позивача на користування допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку.
70. Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
71 . Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
72. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 вищевказаного Закону спільне майно багатоквартирного будинку - це приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
73. У частині другій статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і та інше) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
74. Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
75. У Рішенні від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.
76. На час набуття позивачем права власності на частину квартири у будинку АДРЕСА_2 було чинним Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затверджене наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56, відповідно до пункту 17 якого нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад народних депутатів. Порядок передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України.
77. Отже у житлових будинках можуть бути як допоміжні, так і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 ЖК України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.
78. Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, і до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.
79. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження
№ 14-363цс19).
80. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19) зазначено, що нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.
81. Встановивши, що приміщення № І, № 1, № 2 (групи приміщень НОМЕР_2) в будинку АДРЕСА_2 до приватизації позивачем частини квартири у зазначеному будинку використовувалися на умовах оренди суб`єктом підприємницької діяльності, у наявних у матеріалах справи документах ці приміщення зазначені як нежитлове/нежиле приміщення, у ньому не знаходяться комунікації будинку, суди попередніх інстанцій дійшли загалом обґрунтованого висновку про відсутність порушення прав позивача при прийнятті оспореного ним рішення органу місцевого самоврядування.
82. Слід погодитися також із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу нікчемним, як такого, що порушує публічний порядок.
83. Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
84. Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 18 липня 2007 року укладений між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва та
ОСОБА_3 , предметом договору були нежилі приміщення, площею 26,7 кв. м, які належали продавцю на праві комунальної власності (свідоцтво про право власності від 25 квітня 2007 року № 481-В).
85. Ураховуючи, що правова підстава для укладення зазначеного договору купівлі-продажу не визнана судом недійсною, передача спірного нежилого приміщення у комунальну власність не визнана незаконною, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог у цій частині.
86. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
87. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
88. Суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку доводам позивача, а також поданим на їх обґрунтування доказам у їх сукупності щодо належності спірного приміщення до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку на АДРЕСА_2 . Суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність зазначених обставин належними та допустимими доказами. У цьому аспекті заслуговує на увагу також той факт, що матеріали справи не містять даних про наявність у зазначеному приміщенні технічного обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою. Зазначене приміщення має окремий вхід та тривалий час (ще до набуття позивачем в порядку приватизації державного житлового фонду права власності на частину квартири у зазначеному будинку) використовувалось як самостійний об`єкт цивільно-правових відносин.
Щодо вирішення вимог про незаконність реєстрації права власності на допоміжне приміщення будинку (підвал, група приміщень НОМЕР_1 площею 187,2 кв. м)
89. Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
90. Відповідно до частини третьої статті 10 зазначеного Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
91. Перевірка документів на наявність підстав, зокрема, для прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 4 частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
92. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставами для відмови в державній реєстрації прав є те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
93. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (частина перша статті 328 ЦК України).
94. Встановивши, що правовою підставою для набуття ОСОБА_3 права власності на допоміжне приміщення будинку (група приміщень НОМЕР_1, підвал) була довідка про показники об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 418 (НЖ-2018), видана 30 січня 2018 року ТОВ «Техінвентаризація», суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про незаконність здійснення такої державної реєстрації речових прав, а також порушення права позивача на користування належним йому, як співвласником багатоквартирного будинку, допоміжним приміщенням.
95. Обставин, які б свідчили, що ОСОБА_3 набула право власності на спірне приміщення підвалу у встановленому законом порядку, суди попередніх інстанцій не встановили. Слід враховувати, що згідно з технічним паспортом, складеним ТОВ «Техінвентаризація», спірні приміщення визнані допоміжними приміщеннями.
96. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
97. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
98. Суди попередніх інстанцій правильно визначились із характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, встановили фактичні обставини справи, надали належну правову оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності та дійшли загалом правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
99. Доводи касаційних скарг ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Баховський М. М., а також ОСОБА_2 зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
100. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
101. В контексті доводів касаційної скарги щодо порушення права відповідачки на мирне володіння майном колегія суддів зауважує, що з огляду на те, що ОСОБА_3 набула право власності на спірне допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які належать до спільної сумісної власності власників квартир такого будинку та призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, без відповідної правової підстави та з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», скасування державної реєстрації її права власності на такі приміщення є легітимним та пропорційним заходом втручання у її права, з огляду на поставлену мету - відновлення законного права спільної сумісної власності власників квартир багатоквартирного будинку (зокрема позивача).
102. Безпідставними є доводи касаційної скарги ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Баховський М. М., щодо неналежності обраного позивачем способу захисту його прав, оскільки згідно зі змінами до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», внесених Законом України від 12 травня 2022 року, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення відповідні права чи обтяження припиняються.
103. Необґрунтованими є також доводи касаційної скарги ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Баховський М. М., щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема в частині залучення до участі у справі правонаступника позивача та допуску до участі у справі його представника ОСОБА_30 , без підтвердження її статусу адвоката.
104. Судом апеляційної інстанції встановлено, що після ухвалення судом першої інстанції судового рішення ОСОБА_1 померла, а її спадкоємцем, який звернувся в установлений законом строк із заявою про прийняття спадщини, є її син ОСОБА_2 , який зареєстрований, проживає та є співвласником квартири, з приводу захисту права користування якою (допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку) подано позов у цій справі. Посилання касаційної скарги ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Баховський М. М., на відсутність у ОСОБА_29 свідоцтва про право на спадщину після смерті його матері є безпідставними, з огляду на положення частини третьої статті 1296 ЦК України.
105. Також судом апеляційної інстанції було перевірено повноваження представниці ОСОБА_29 - Кліщук Т. В., яка представляла інтереси позивача на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 13 січня 2022 року, в якій визначено повіреним - адвоката Кіщук Т. В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 486, видане на підстав рішення Харківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 07 від 26 травня 1994 року).
106. В частині вирішення судами попередніх інстанцій питання розподілу судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зауважує, що судом апеляційної інстанції було обґрунтовано розмір таких витрат, які підлягають стягненню в порядку статті 141 ЦПК України з позивача. При цьому ОСОБА_2 ні в судах попередніх інстанцій, ні в касаційній скарзі не наводить мотивів не співмірності таких витрат зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим на їх виконання, їх обсягом, ціною позову, значенням справи для сторони.
107. Колегія суддів зауважує, що склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Щодо клопотання про закриття провадження у справі
108. Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
109. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
110. При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 Господарського кодексу України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
111. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
112. Стаття 20 ГПК України визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема й справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
113. Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що спори, які стосуються порядку створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку з огляду на характер спірних правовідносин, оскільки такі спори виникають при здійсненні права управління юридичною особою, а тому є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, у зв`язку із чим повинні розглядатися за правилами господарського судочинства (постанови від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц(провадження № 14-472цс19), від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 12-1272апп18)).
114. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 , ТОВ «Альфамарис Плюс», приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Разумової О. І., Київської міської ради про усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю - допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку, спір не стосується порядку створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднання власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку.
АДРЕСА_4 . З огляду на викладене, враховуючи предмет, характер спору та суб`єктний склад його сторін, колегія суддів Верховного Суду вважає, що спір у цій справі виник стосовно прав і обов`язків позивача щодо користування та розпорядження спільним майном, як співвласника допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, тому має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
116. З огляду на викладене колегія суддів Верховного Суду відхиляє доводи ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Баховський М. М., про те, що цей спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
117. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається (в оскаржених частинах), сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.
118. Колегія суддів зауважує, що судові рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються заявниками в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідачів звільнити спірні приміщення, а також вимог, заявлених до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І., а тому в силу положень статті 400 ЦПК України в зазначених частинах не переглядаються в касаційному порядку.
119. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилаються заявники у касаційних скаргах.
120. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 402 403 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Баховський Михайло Михайлович, а також ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 листопада
2021 року, з урахуванням змін, внесених після апеляційного перегляду, та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович