Постанова
Іменем України
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 753/8215/19
провадження № 61-8605св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його адвокатом Кокаревою Євгенією Олександрівною, на постанову Київського апеляційного суду
від 20 лютого 2020 року,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь кошти за договором банківського вкладу від 17 вересня 2013 року
№ SAMDN25000737716499 у розмірі 75 800,75 доларів США, з яких:
52 358,40 доларів США - сума неповернутого банківського вкладу,
23 442,35 доларів США - нараховані та невиплачені відсотки.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 17 вересня 2013 року між ним та банком був укладений договір банківського вкладу до 17 вересня 2014 року включно, з автоматичною пролонгацією на новий термін у разі відсутності заяви про повернення вкладу та з відсотковою ставкою 8% річних. На виконання умов договору позивач вніс в касу банку 52 358,40 доларів США.
Позивач вказує, що виявив бажання достроково повернути депозитний вклад, проте на його звернення від 18 лютого 2019 року відповідач не повернув вказані кошти.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року у складі судді Лужецької О. Р. позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу за договором від 17 вересня 2013 року у розмірі
52 358,40 доларів США, відсотки у розмірі 20 071,95 доларів США.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору банківського вкладу, не повернув належні позивачу кошти разом із нарахованими відсотками, у зв`язку із чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню у заявленому позивачем розмірі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого
2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року в частині стягнення відсотків та судового збору скасовано та ухвалено нове в цій частині, яким позов задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 відсотки за договором банківського вкладу у розмірі 4 188,67 доларів США, стягнуто з банку на користь держави судовий збір у розмірі 7 499,58 грн. В решті рішення суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позовні вимоги про стягнення тіла вкладу є обґрунтованими, однак задовольняючи позовні вимоги про стягнення процентів за договором банківського вкладу у розмірі 20 943,35 доларів США за період з 18 вересня 2013 року по 18 вересня
2018 року, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що банківський вклад було оформлено до 17 вересня 2014 року з процентною ставкою 8 % річних, а вже після 17 вересня 2014 року, відповідно до пункту 8 договору банківського вкладу, мала діяти нова процентна ставка, що діяла для вкладів даного найменування вкладу та строку на день закінчення попереднього строку вкладу, тобто станом на 17 вересня 2014 року.При цьому, позивачем на обґрунтування своїх позовних вимог, в цій частині не надано доказів у розумінні статей 77-80 ЦПК України про те, що розмір процентної ставки після 17 вересня 2014 року становив 8% річних.
Окрім іншого, позивач не заявив вимог щодо стягнення процентів після спливу річного терміну дії правочину на підставі частини другої статті 1061 ЦК України. Таким чином, на переконання апеляційного суду, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими лише за період дії правочину у розмірі
4 188,67доларів США. Крім того, суд першої інстанції стягнув з банку судовий збір у неналежному розмірі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення процентів та залишити в цій частині рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно поклав на нього тягар доказування розміру процентної ставки після закінчення попереднього строку вкладу. Пред`являючи позов, ним було зазначено відому йому проценту ставку, яка передбачена договором, 8% річних. Такий розмір зазначив й банк у відзиві на позов, а тому у суду не було жодних підстав зменшувати розмір процентів.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 05 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та банком був укладений договір банківського вкладу № SAMDN25000737716499, оригінал якого долучено до матеріалів справи (а. с. 112).
Згідно з пунктом 25 вказаного правочину сума вкладу -
52 358,40 доларів США, вклад оформлено на 366 днів до 17 вересня 2014 року, включно, банком відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 на який зараховується вклад, на суму вкладу нараховуються проценти по ставці 8 % річних.
Також, позивачем на підтвердження заявлених вимог надано оригінал квитанції від 17 вересня 2013 року про зарахування 52 358,40 доларів США за договором банківського вкладу №SAMDN25000737716499 (а. с. 110).
19 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку із заявою, в якій він повідомив про припинення дії з 18 лютого 2019 року договору банківського вкладу від 17 вересня 2013 року №SAMDN25000737716499 і просив повернути йому грошові кошти, що розміщені на депозитному вкладі, разом з процентами, нарахованих станом на 18 лютого 2019 року
(а. с. 10).
Зазначена вимога банком була отримана 26 лютого 2019 року.
Будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження повернення грошових коштів за укладеним договором банківського вкладу відповідачем не надано.
Позиція Верховного Суду
Оскільки постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів на банківський вклад, то відповідно до статті 400 ЦПК України її законність в іншій частині колегією суддів не перевіряється.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до положень статей 526 530 598 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.(стаття 1061 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.
Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
З умов договору вкладу вбачається, що у випадку, якщо по закінченню строку вкладу клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку, вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк, зазначений у розділі «Дані по вкладу». Строк вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта до банку (пункт 6).
Суди установили, що строк дії договору вкладу неодноразово продовжувався, із вимогою про припинення дії договору та повернення суми вкладу із нарахованими на неї відсотками ОСОБА_1 звернувся до банку 19 лютого 2019 року, яку відповідач отримав 26 лютого 2019 року.
Проценти у період нового строку вкладу нараховуються на суму вкладу за процентною ставкою для вкладів даного найменування і строку, діючої в банку на день закінчення попереднього строку вкладу, без укладення додаткових угод до договору. Поточний розмір діючої процентної ставки за вкладом можливо дізнатися у відділенні або на сайті банку (пункт 8 договору).
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив стягнути проценти за користування вкладом у розмірі 20 071,95 доларів США, виходячи із процентної ставки 8% річних, за період з 18 вересня 2013 року по 28 лютого 2019 року.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову про стягнення процентів після 17 вересня 2014 року, виходив із того, що у період нового строку вкладу мала діяти нова процентна ставка, що діяла для вкладів даного найменування вкладу та строку на день закінчення попереднього строку вкладу, тобто станом на 17 вересня 2014 року, однак позивачем не надано доказів того, що після зазначеної дати розмір процентної ставки становив 8% річних.
Колегія суддів вважає такий висновок необґрунтованим, оскільки банк у відзиві на позов також вказав процентну ставку за користування вкладом за період з 15 травня 2014 року по 28 лютого 2019 року у розмірі 8% річних та навів свій розрахунок процентів, розмір яких склав 20 071,95 доларів США, та просив застосувати цей розрахунок у разі, якщо суд дійде висновку про задоволення позову.
Позивач погодився з таким розрахунком банку, уточнив позовні вимоги і просив суд стягнути проценти у зазначеному банком розмірі (а. с. 41-44, 59).
При цьому жодна із сторін не надала до суду відомості про розмір діючої процентної ставки за вкладом у період з 17 серпня 2014 року по 28 лютого 2019 року, які згідно з пунктом 8 укладеного між сторонами договору можливо було дізнатись у відділенні або на сайті банку.
Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).
При цьому ЦПК України передбачає підстави звільнення учасників справи від доказування.
Так, відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Суд апеляційної інстанції на вищезазначену норму процесуального законодавства уваги не звернув, не врахував зазначені у відзиві
АТ КБ «ПриватБанк» та поясненні на відзив обставини, зокрема щодо визнання учасниками справи розміру процентної ставки за спірний період (8% річних), не мотивував чому він ці обставини не бере до уваги, зокрема не послався на наявність обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, у зв`язку із чим помилково поклав на позивача тягар доказування обставин, які в силу частини першої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Крім того, за змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів, не звернув уваги на те, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильного застосування місцевим судом процентної ставки за вкладом, не мотивував свої висновки про вихід за межі доводів апеляційної скарги, зокрема в чому полягає порушення судом норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, які можуть бути підставою для застосування судом апеляційної інстанції положення частини четвертої статті 367 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з статтею 413 ЦК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване судове рішення першої інстанції в частині стягнення процентів за користування вкладом у розмірі 20 071,95 доларів США, апеляційний суд допустив помилку в застосуванні процесуального та матеріального закону, у зв`язку із чим оскаржувана постанова суду апеляційної інстанцій в цій частині підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його адвокатом Кокаревою Євгенією Олександрівною, задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення процентів у розмірі 20 071,95 доларів США скасувати і залишити в цій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович