23.08.2023

№ 753/8508/19

Постанова

Іменем України

17 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 753/8508/19

провадження № 61-1576св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (місто Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області, Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у складі колегії суддів:Мостової Г. І., Коцюрба О. П., Лапчевської О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), ОСОБА_2 , у якому просила: визнати недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , проведені 05 вересня 2018 року ДП «Сетам», результати яких оформлені протоколом № 356098; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів, серія та номер 2532, ОСОБА_2 зазначеної квартири, посвідчене 16 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трач Г. М.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 07 червня 1986 року ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_4 . У період зареєстрованого шлюбу подружжя ОСОБА_5 придбало квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22 лютого 2007 року.

Згідно із зведеним виконавчим провадженням від 05 серпня 2013 року № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1465/10, виданого Печерським районним судом м. Києва від 17 лютого 2011 року, про стягнення з ОСОБА_4 на користь АКБ «Український бізнес банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 6 450 022,06 грн, судових витрат в розмірі 2 799,70 грн та виконавчого листа № 21904/10, виданого Печерським районним судом м. Києва від 18 квітня 2011 року, про стягнення з ОСОБА_4 на користь АКБ «Український бізнес банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 495 453,92 доларів США, які знаходяться на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, 05 вересня 2018 року ДП «Сетам» на підставі поданих для проведення реалізації майна документів відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві здійснило реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів через веб-сайт (https://setam.net.ua) у мережі Інтернет.

19 вересня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві складено акт про проведені електронні торги, за змістом якого відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 356098, сформованого 05 вересня 2018 року ДП «СЕТАМ», переможцем торгів лоту № 296917 (квартира АДРЕСА_1 ) визнано учасника під № 4 - ОСОБА_2 . На підставі акта про проведені електронні торги приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трач Г. М. переможцю торгів ОСОБА_2 видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів від 16 жовтня 2018 року № 2532.

Позивачка вважала, що електронні торги з продажу спірної квартири потрібно визнати недійсними, як і свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів № 2532, оскільки це відчуження спірної квартири порушує право власності позивачки на користування, володіння та розпорядження належною їй часткою у праві власності на цю квартиру. Квартира придбана під час шлюбу і перебуває у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , тому при продажу її з електронних торгів державний виконавець мав би право виставляти на продаж тільки 1/2 частину, яка належить на праві власності боржнику ОСОБА_4 . Проте, спірну квартиру продали з електронних торгів разом із зазначеною часткою позивачки, яка не перебувала у договірних відносинах із банком і не має відповідати за заборгованість перед АКБ «Український бізнес банк» свого чоловіка ОСОБА_4 .

На підставі зазначеного позивачка просила задовольнити її позов та стягнути із відповідачів понесені нею судові витрати.

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року позов задоволено частково. Визнано електронні торги з реалізації нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , проведені 05 вересня 2018 року ДП «СЕТАМ», результати яких оформлені протоколом № 356098, недійсними. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів, серія та номер 2532, ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 , посвідчене 16 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трач Г. М. Стягнено з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві на користь ОСОБА_1 1 536,80 грн судового збору, у задоволенні інших сум судових витрат відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що реалізації на електронних торгах підлягала частка боржника ОСОБА_4 у спірній квартирі, а не вся спірна квартира, яка належить боржнику ОСОБА_4 та позивачці ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності. Проте, частка боржника не була виділена, тобто не набула статусу самостійного об`єкта нерухомості в передбаченому законом порядку, тому не могла бути реалізована на електронних торгах, а реалізація всієї квартири, у праві на яку частка належить позивачці, не відповідає вимогам закону.

Також суд вказав, що позивачка не надала належних доказів щодо сплати вартості правової допомоги, а звідси і понесених судових витрат у сумі 7 000,00 грн, тому в задоволенні вимоги про стягнення цієї суми суд вирішив відмовити.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 травня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача ДП «Сетам» про перегляд заочного рішення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду, відповідач ДП «Сетам» подало апеляційну скаргу на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року, яка направлена засобами поштового зв`язку 08 лютого 2022 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДП «Сетам» у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу подано більше, ніж через один рік після постановлення ухвали про відмову у перегляді заочного рішення, а докази виникнення обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасне звернення до суду із апеляційною скаргою, в матеріалах справи відсутні.

Ухвала Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року у касаційному порядку не оскаржувалася.

12 липня 2022 року ДП «Сетам» повторно направило апеляційну скаргу на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДП «Сетам» на підставі пункту 3 частини 1 статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки відповідач вже звертався з апеляційною скаргою на заочне рішення та йому було відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у касаційному порядку не оскаржувалася.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 травня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви відповідачки ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду, відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу подано більше, ніж через рік після постановлення ухвали про відмову у перегляді заочного рішення, а докази виникнення обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасне звернення до суду із апеляційною скаргою, в матеріалах справи відсутні.

Ухвала Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року у касаційному порядку не оскаржувалася.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду, Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) подало апеляційну скаргу на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2022 року залучено Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (місто Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області до участі в справі як правонаступника відповідача Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі Управління державної виконавчої служби; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою, оскільки відповідач до суду із заявою про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року не звертався.

Ухвала Київського апеляційного суду від 09 вересня 2022 року у касаційному порядку не оскаржувалася.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Оскаржуваною ухвалою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 закрито.

Апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалося, мотивувальна частина оскаржуваного рішення не містить висновків або судження суду про права та обов`язки ОСОБА_3 , в резолютивній частині суд першої інстанції не вказує про права та обов`язки ОСОБА_3 , тому відкрите апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

30 січня 2023 року ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_6 , звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права щодо прав та обов`язків осіб, не залучених до участі у справі, неврахування правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 463/3226/16-ц (частина друга статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявник також зазначає, що в результаті проведення електронних торгів в рамках зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1, де одним із стягувачів виступав ОСОБА_3 , заявником отримано кошти від реалізації арештованого майна боржника від державного виконавця. На підставі заочного рішення про визнання недійсними електронних торгів, за підсумками яких ОСОБА_3 перераховано грошові кошти, заявник зобов`язаний повернути отримані кошти, тому заочне рішення суду першої інстанції стосується інтересів ОСОБА_3 як стягувача у виконавчому провадженні, адже припиняє підставу для зберігання таких коштів. Ураховуючи, що суд першої інстанції визнав електронні торги недійсними, у отримувача коштів (органу ДВС) від переможця торгів ОСОБА_2 виникає право регресу до стягувача ОСОБА_3 про повернення отриманих ним від реалізації арештованого майна коштів, що апеляційний суд не врахував. На переконання заявника, заочне рішення суду першої інстанції безпосередньо впливає на права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_3 як стягувача у виконавчому провадженні, в рамках якого і було проведено електронні торги, за результатами яких ОСОБА_3 отримав кошти.

Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_3 станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ОСОБА_3 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків (для подання доказів на підтвердження дати отримання заявником копії рішення суду апеляційної інстанції та доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги).

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2023 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 753/8508/19 із Дарницького районного суду міста Києва та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У квітні 2023 року матеріали справи № 753/8508/19 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанційустановили, що позивачка ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_4 .

У період зареєстрованого шлюбу подружжя ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 22 лютого 2007 року придбало квартиру АДРЕСА_1 , яка була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4 (чоловіком позивачки).

Згідно із зведеним виконавчим провадженням від 05 серпня 2013 року № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1465/10, виданого Печерським районним судом міста Києва від 17 лютого 2011 року, про стягнення з ОСОБА_4 на користь АКБ «Український бізнес банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 450 022,06 грн, судових витрат у розмірі 2 799,70 грн та виконавчого листа № 21904/10, виданого Печерським районним судом міста Києва від 18 квітня 2011 року, про стягнення з ОСОБА_4 на користь АКБ «Український бізнес банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 495 453,92 доларів США, які знаходяться на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві 05 вересня 2018 року ДП «Сетам» на підставі поданих для проведення реалізації майна документів відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у міста Києві здійснило реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів через веб-сайт (https://setam.net.ua) у мережі Інтернет.

На підставі акта про проведені електронні торги приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трач Г. М. переможцю торгів ОСОБА_2 видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів від 16 жовтня 2018 року № 2532.

ОСОБА_3 як стягувача за виконавчим листом № 750/7629/14 про стягнення з ОСОБА_4 суми заборгованості на користь ОСОБА_3 приєднано до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 через місяць після того, як відбулися електронні торги, - 10 жовтня 2018 року, отже, на момент здійснення оспорюваного правочину - проведення електронних торгів, стягувач ОСОБА_3 не був учасником зведеного виконавчого провадження.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов`язки цих осіб.

Судове рішення належить вважати таким, яким вирішено питання про права та обов`язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов`язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки цих осіб. У такому разі рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов`язки цієї особи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 2-1426/08, від 30 січня 2020 року у справі № 646/6461/17, від 30 червня 2021 року у справі № 758/9350/19).

Отже, первинним для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 - особи, яка не брала участі у цій справі, є з`ясування апеляційним судом тієї обставини, чи суд оскаржуваним рішенням вирішив питання про його права, інтереси, та (або) обов`язки.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша, п`ята, шоста, сьома статті 81 ЦПК України).

Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою у серпні 2022 року, ОСОБА_3 указував на те, що у випадку прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору. Це відповідно призведе до коригування погашених зобов`язань боржника перед кредитором-стягувачем. Звертаючись із позовом про визнання недійсними електронних торгів, позивачка пред`явила позов до продавців та переможця, проте боржник та стягувач, майнових прав яких стосується оскаржуване судове рішення, участі у справі не брали. Приймаючи судове рішення у справі, суд першої інстанції не врахував, що у справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, необхідна була участь стягувача і боржника, грошові зобов`язання між якими будуть відкориговані в залежності від розгляду справи. Так, стягувач-кредитор після визнання недійсними електронних торгів повинен повернути грошові кошти, отримані від продавців, як такі, що зберігаються без достатніх правових підстав. На переконання заявника, заочним рішення суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки осіб, що були залучені до участі у справі.

Водночас, установивши, що ОСОБА_3 не є учасником справи, яка розглядається, не був учасником електронних торгів із реалізації спірної квартири, а також те, що суд першої інстанції при прийнятті заочного рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 питання про його права та обов`язки не вирішував, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження.

Апеляційний суд на виконання процесуального закону відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який не брав участі у справі, належно дослідив доводи апеляційної скарги та встановив, що обставини про вирішення місцевим судом питання про права, інтереси, свободи та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися.

Встановивши, що суд першої інстанції не вирішував в оскаржуваному рішенні питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки заявника, апеляційний суд дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкованим іншими правовідносинами, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги про ймовірне повернення заявником грошових коштів, отриманих ним від реалізації арештованого майна, відхиляються.

Суд апеляційної інстанції слушно звернув увагу на те, що заочне рішення суду оскаржувалося в апеляційному порядку всіма відповідачами. За наслідками розгляду апеляційних скарг відповідачів апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження на заочне рішення суду. Ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті у касаційному порядку відповідачами не оскаржувалися. Лише після відмови у відкриті апеляційного провадження відповідач ОСОБА_2 01 серпня 2022 року звернулася з листом до ОСОБА_3 , де просила оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку, на що посилається і сам заявник у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.

У справі № 463/3226/16-ц, на яку посилався заявник як на підставу касаційного провадження, предметом спору було визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, визнання права власності на них. У наведеній справі апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що позивач та суд першої інстанції не вжили передбачених цивільним процесуальним законодавством заходів для залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, проте, на думку апеляційного суду, рішення суду стосується його прав, інтересів та обов`язків як іпотекодержателя. У свою чергу Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного суду та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, дійшов висновку, що апеляційний суд, виявивши порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке виразилось у незалученні до участі у справі особи, щодо прав, свобод, інтересів та обов`язків якої суд прийняв рішення, повинен був самостійно залучити таку особу до участі у справі на стадії підготовки до апеляційного провадження; апеляційний суд відповідно до пункту 1 частини першої статті 365 ЦПК України міг залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, особу, яка не брала участі у справі, встановивши, що рішення суду першої інстанції може вплинути на її права та обов`язки.

Тобто у справі № 463/3226/16-ц йшлося про статус іпотекодержателя спірного майна, не залученого до участі у справі, а висновки суду касаційної інстанції стосувалися питання застосування пункту 1 частини першої статті 365 ЦПК України, тому не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції у справі № 753/8508/19.

На предмет подібності належить оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19).

Обставини у наведеній постанові Верховного Суду відрізняються від обставин у цій справі, що переглядається в касаційному порядку, тому немає підстав вважати, що апеляційний суд ухвалив своє судове рішення без урахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. У наведеній заявником справі суди виходили із конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші аргументи касаційної скарги на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, висновків апеляційного суду не спростовують.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої та апеляційної інстанцій і не належить до компетенції касаційного суду.

Суд апеляційної інстанції надав спірним правовідносинам належну правову оцінку, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду апеляційної інстанції та зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням і необхідності переоцінки доказів у справі, що не належить до компетенції касаційного суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак