ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2025 року
м. Київ
справа № 753/970/24
провадження № 61-14158св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 ,
особа, дії якої оскаржуються - Дарницький відділ Державної виконавчої служби в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
заінтересована особа (стягувач) -Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Бабенко Юлія Володимирівна, на постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Дарницького ВДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просив:
визнати неправомірною бездіяльність Дарницького ВДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незняття арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 постановою від 10 квітня 2012 року, запис про обтяження № 12510310;
зобов`язати Дарницький ВДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт, накладений на майно ОСОБА_1 постановою від 10 квітня 2012 року, та вилучити запис про обтяження № 12510310 від 18 травня 2012 року з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
В обґрунтування скарги посилався на те, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 січня 2012 року у справі № 2-2246/12 за позовом ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 з відповідачів стягнуто заборгованість в загальному розмірі 1 634 946,95 грн та судовий збір 1 820,00 грн.
10 квітня 2012 року державним виконавцем ВДВС Дарницького РЮУ у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 щодо стягнення судового збору у розмірі 1 820,00 грн.
10 квітня 2012 року державним виконавцем ВДВС Дарницького РЮУ ум. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з накладенням арешту на майно боржника ОСОБА_1 (стягнення 1634946,95 грн).
24 жовтня 2014 року між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_1 укладено договір «Про припинення договору поруки», за умовами якого сторони вирішили припинити дію договору поруки № 13644-ДП1 від 02 березня 2010 року з моменту укладення цього договору. Цей договір набирає сили з моменту його укладення та є невід`ємною частиною договору поруки.
25 грудня 2014 року державним виконавцем ВДВС Дарницького РЮУ у м. Києві винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки до відділу надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа (пункт 1 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»).
Однак, у 2023 році від нотаріуса боржнику стало відомо, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна стосовно ОСОБА_1 зареєстроване обтяження у вигляді арешту нерухомого майна.
З метою захисту свого права він 03 листопада 2023 року звернувся до Дарницького ВДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із вмотивованою заявою про скасування арешту.
Станом на день подання даної скарги відповідь на вказану заяву отримано не було, а арешт не знято.
Скаржник вважає, що доцільність існування арешту на майно відсутня, а його наявність порушує права боржника.
Посилаючись на викладені обставини, просив задовольнити скаргу.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 березня 2024 року скаргу задоволено.
Визнано неправомірною бездіяльність Дарницького ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у незнятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 при поверненні виконавчого листа № 2-2246/12, виданого Дарницьким районним судом м. Києва.
Зобов`язано Дарницький ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії по зняттю арешту з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , накладеного в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 (НОМЕР_3) з примусового виконання виконавчого листа № 2-2246/12, виданого Дарницьким районним судом м. Києва; вилучити обтяження, зареєстрованого у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер запису про обтяження 12510310; тип обтяження - арешт нерухомого майна; дата та час реєстрації - 18 травня 2012 року; підстава - постанова про відкриття виконавчого провадження б/н, 10 квітня 2012 року, ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виконавче провадження, в межах якого було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , завершено, виконавчий документ повернуто стягувачу, проте всупереч вимогам статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем безпідставно не знято арешт на майно, накладений в процесі проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 (НОМЕР_3), що й стало підставою для звернення заявника до суду зі скаргою. Тому відсутні будь-які правові підстави для продовження існування арешту та обмеження щодо розпорядження боржником належним йому майном.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, головний державний виконавець Дарницького ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк О. Б. звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року апеляційну скаргу головного державного виконавця Дарницького ВДВС ум. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задоволено частково, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 березня 2024 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким у задоволенні скарги відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що повернення виконавчого документа постановою державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві від 25 грудня 2014 року за заявою стягувача ПАТ «ПроКредит Банк», відповідно до вимог частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» не є підставою для скасування арешту, враховуючи наявність непогашеного виконавчого збору.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
23 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Бабенко Ю. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржена постанова ухвалена апеляційним судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
18 листопада 2024 року державний виконавець Дарницького ВДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк О. Б. подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
12 листопада 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року зупинено касаційне провадження у справі № 753/970/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24).
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2025 року касаційне провадження у справі поновлено.
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 січня 2012 року у справі № 2-2246/12 стягнуто на користь ПАТ «Прокредит Банк» солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 634 946,95 грн, а також 1 820 грн судових витрат.
На виконання вказаного рішення Дарницьким районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 2-2246/12.
10 квітня 2012 року Дарницьким відділом Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 (НОМЕР_2) з примусового виконання виконавчого листа № 2-2246/12, в рамках якого було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за суб`єктом.
30 січня 2013 року державним виконавцем в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 163 494 грн.
24 жовтня 2014 року між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_1 укладено договір «Про припинення Договору поруки», який набирає чинності з моменту його укладення.
25 грудня 2014 року державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» заборгованості у розмірі 1 634 946,95 грн, оскільки до відділу надійшла заява представника стягувача про повернення виконавчого документа (пункт 1 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»).
13 листопада 2023 року на адресу відділу державної виконавчої служби надійшла заява ОСОБА_1 про скасування арешту на майно, в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 (НОМЕР_2). Проте, відповідь на цю заяву відділом державної виконавчої служби скаржнику надано не було.
30 листопада 2023 року начальник відділу Дарницького ВДВС у м. Києві Заєць А. надав відповідь на інший адвокатський запит від 22 листопада 2023 року Бабенко Ю. в якому зазначив про надходження заяви ОСОБА_1 від 13 листопада 2023 року про скасування арешту на майно. У відповіді повідомив, що у зв`язку з тим, що боржником не було сплачено виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, підстав для звільнення з під арешту майна боржника не вбачається.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частиною другою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час проведення виконавчих дій з виконання виконавчого листа № 2-2246/12 від 28 березня 2012 року, виданого Дарницьким районним судом м. Києва, були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.
Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV (тут і далі - у редакції, чинній на час проведення виконавчих дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частинами першою, другою статті 11 Закону№ 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ,на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщоє письмова заява стягувача.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону № 606-XIV).
Частиною першою статті 50 Закону № 606-XIV визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.
Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року
№ 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.
Згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1404-VIII уразі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
У справі, яка є предметом перегляду, встановлено, що 10 квітня 2012 року Дарницьким відділом Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 (НОМЕР_2) з примусового виконання виконавчого листа № 2-2246/12, в рамках якого було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_7 та протягом 2012-2014 років вчинялись виконавчі дії щодо виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 січня 2012 року.
25 грудня 2014 року державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 (НОМЕР_2) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» заборгованості у розмірі 1634946,95 грн, оскільки до відділу надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа (пункт 1 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»).
Разом із цим, встановлено, що 30 січня 2013 року державним виконавцем в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 163 494 грн.
Відомостей про сплату ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 163 494,00 грн матеріали справи не містять.
Докази на підтвердження того, що державним виконавцем неправомірно нараховано указану суму виконавчого збору або про скасування зазначеної вище постанови від 30 січня 2013 року у матеріалах справи також відсутні.
Ураховуючи, що за наявності непогашеного виконавчого збору повернення виконавчого документа постановою державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві від 25 грудня 2014 року за заявою стягувача ПАТ «ПроКредит Банк», відповідно до вимог Закону України «Про виконаче провадження», в редакціях, чинних як на момент здійснення виконавчих дій, так і на момент судового розгляду справи, не є підставою для скасування арешту, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання бездіяльності неправомірною та скасування арешту на майно.
Зазначене у повній мірі узгоджується з правовими висновками, що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у cправі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78 81 89 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, які відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального
і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Бабенко Юлія Володимирівна, залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов