Постанова
Іменем України
27 січня 2021 року
м. Київ
справа № 753/9824/17
провадження № 61-693св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державна казначейська служба України,
третя особа: прокуратура міста Києва
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах прокуратури міста Києва на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 липня 2019 року у складі судді Колесника О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року складі колегії суддів: Білич І. М., Панченка М. М., Іванченка М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, третя особа: прокуратура міста Києва про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства прокуратури суду.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він працював на посаді заступника начальника відділу карного розшуку Солом`янського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - Солом`янське РУ ГУ МВС України в м. Києві). З 20 квітня 2004 року відносно нього тривало розслідування кримінальної справи, порушеної за частиною другою статті 365 КК України (перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями).
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 липня 2012 року, його було засуджено за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 365 КК України, до 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 січня 2013 року вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 липня 2012 року було скасовано, а кримінальну справу направлено прокурору на нове розслідування.
У подальшому 12 червня 2014 року постановою слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури м. Києва кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 КК України, запобіжний захід скасовано.
Посилаючись на незаконність перебування під слідством та судом протягом 121 місяця 23 днів, з яких під вартою протягом 13 місяців 11 днів, з урахуванням уточнень, просив стягнути з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету завдану йому незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду моральну шкоду, розмір якої оцінив у 1 136 099,25 грн, шляхом списання коштів в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку, та понесені витрати, пов`язані з проведенням судової психологічної експертизи в розмірі 6 435 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 липня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 136 099,25 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, шляхом списання у безспірному порядку коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, а також 6 435 грн судових витрат, пов`язаних із проведенням судово-психологічної експертизи, всього 1 142 534,25 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із наявності підстав та умов для відшкодування шкоди, завданої позивачу незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, відповідно до норм статті 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки встановлено незаконність притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 липня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про те, що ОСОБА_1 нанесена моральна шкода з психологічної точки зору внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності протягом 121 місяця 23 днів, незаконного засудження та відбування покарання протягом 13 місяців 11 днів. Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд залишив його без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Перший заступник прокурора міста Києва в інтересах прокуратури міста Києва подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди неправильно застосували положення статті 23 ЦК України, а також порушили вимоги статей 78 89 110 263 ЦПК України, що призвело до ухвалення незаконних рішень.
Письмові документи, які надані позивачем та містяться в матеріалах справи, зокрема копії медичних документів, пояснень, копії матеріалів кримінальної справи не встановлюють наявність обставин, якими позивач обґрунтовує спричинену моральну шкоду.
Суди, вирішуючи спір, не обґрунтували розмір стягнутої моральної шкоди на користь позивача, не врахували законодавство про відшкодування шкоди, унаслідок чого розмір морального відшкодування безпідставно завищено.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Витребувано з Дарницького районного суду м. Києва цивільну справу № 753/9824/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа: прокуратура міста Києва, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року зупинено виконання заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 липня 2019 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 справу № 753/9824/17 призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що з червня 2001 року до лютого 2004 року ОСОБА_1 обіймав посаду заступника начальника відділу карного розшуку Солом`янського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
20 квітня 2004 року прокуратурою Солом`янського району м. Києва щодо ОСОБА_1 була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 365 КК України, притягнуто як обвинуваченого та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання, пред`явлено обвинувачення, допитано в якості обвинуваченого, відсторонено від займаної посади.
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 16 серпня 2005 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 365 КК України, та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 2 роки зі звільненням від призначеного покарання на підставі статті 75 КК України
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2006 року вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 16 серпня 2005 року скасовано, кримінальну справу направлено до прокуратури Солом`янського району міста Києва для проведення додаткового розслідування.
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 липня 2012 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 365 КК України, та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки. Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту для подальшого утримання в Київському СІЗО № 13 УДДУ ПВП в м. Києві.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24 січня 2013 року вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 липня 2012 року скасовано, кримінальну справу направлено прокурору Солом`янського району м. Києва для додаткового розслідування. Запобіжний захід змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд.
12 червня 2014 року постановою слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури м. Києва Смітюхи О. В. кримінальне провадження № 42013110090000112 закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, запобіжний захід скасовано.
Таким чином, суди встановили, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом 121 місяць 23 дні, з них під вартою - протягом 13 місяців 13 днів.
Обґрунтовуючи підстави позову, ОСОБА_1 посилався на те, що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності йому завдано моральної шкоди, яку просив стягнути з відповідача.
У ході розгляду цієї справи з метою з`ясування обставин, які мають значення для справи, 19 квітня 2018 року Київським науково дослідним інститутом судових експертиз проведена судово-психологічна експертиза, за висновками якої ситуація, пов`язана з незаконним притягненням ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності та незаконним його засудженням, була для позивача психотравмуючою, внаслідок чого йому спричинені страждання (моральна шкода).
ОСОБА_1 нанесена моральна шкода з психологічної точки зору внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності протягом 121 місяця 23 днів, незаконного засудження та відбування покарання протягом 13 місяців 11 днів. Орієнтовний еквівалент грошової компенсації за спричинені страждання (моральну шкоду) ОСОБА_1 з урахуванням психологічних коефіцієнтів в літерному визначенні складає 272,25 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент розгляду справи судом.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах прокуратури міста Києва на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Колегія суддів частково приймає аргументи касаційної скарги з таких мотивів.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешті на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року в справі № 6-2203цс15 вказано, що «відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Як свідчить тлумачення статей 23 1176 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суди встановили, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом 121 місяць 23 дні, а тому мінімальна сума компенсації моральної шкоди за час перебування заявника під слідством та судом становить - 597 239,76 грн (статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено з 1 січня 2019 року мінімальну заробітну плату 4 173 грн * 121 місяць 23 дні). Суди, з урахуванням вимог розумності та справедливості, порушення прав ОСОБА_1 , характеру і обсягу його страждань, обґрунтовано визначили компенсацію моральної шкоди у розмірі 1 136 099,25 грн.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі № 556/896/18 (провадження № 61-8182св19) та від 18 листопада 2020 року у справі № 554/5980/18 (провадження № 61-7636св19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.
Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку. Тому резолютивну частині рішення суду першої інстанції слід змінити.
Згідно частини другої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції постановлена без додержання норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення в іншій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; резолютивну частину рішення суду першої інстанції змінити; оскаржені рішення в іншій частині залишити без змін.
Оскільки ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року зупинено виконання заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 липня 2019 року до закінчення касаційного провадження у справі, то виконання зазначеного судового рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400 та 410, 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах прокуратури міста Києва задовольнити частково.
Резолютивну частину заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 липня 2019 року змінити, виклавши абзац другий в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, зареєстрованого та проживаючого на АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошові кошти в сумі 1 136 099 гривень 25 копійок у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, 6 435 гривень судових витрат, пов`язаних із проведенням судово-психологічної експертизи, а всього 1 142 534 гривень 25 копійок».
В іншій частині заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року залишити без змін.
Поновити виконання заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 липня 2019 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
В. М. Коротун
В. І. Крат