Постанова
Іменем України
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 754/13738/13-ц
провадження № 61-3911св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач за зустрічним позовом - публічне акціонерне товариства «ОТП Банк»
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року у складі судді Лісовської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»)звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява ТОВ «ОТП Факторинг Україна» мотивована тим, що 14 травня 2008 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі у розмірі 76 875,00 дол. США із сплатою плаваючої процентної ставки, що складається з фіксованих процентів у розмірі 5,99 % річних та FIDR, терміном на 15 років, а позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит і сплатити проценти за його користування.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 14 травня 2008 року було укладено договір іпотеки, за умовами якого останні передали банку в іпотеку належну їм квартиру АДРЕСА_1 .
29 червня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого банк відступив, а товариство отримало право вимоги за рядом кредитних договорів, у тому числі за договором, укладеним 14 травня 2008 року з ОСОБА_2
07 липня 2010 року між банком і ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого банк відступив, а товариство отримало право вимоги за договором іпотеки, укладеним 14 травня 2008 року з відповідачами по справі.
За умовами кредитного договору позичальник мав повертати кредит щомісячними платежами згідно графіка, однак не виконував належним чином цих обов`язків та має прострочену заборгованість, яка станом на 22 травня 2013 року становила 4 295 385,68 грн., з яких: тіло кредиту - 74 312,46 дол. США, що еквівалентно 593 979,49 грн, проценти - 45 410,01 дол. США, що еквівалентно 362 962,21 грн, пеня - 3 338 443,98 грн.
Вимога ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про дострокове повернення кредитних коштів, яка направлена відповідачам 30 травня 2013 року, залишена без задоволення.
Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а кошти, отримані від реалізації заставного майна, направити на погашення заборгованості у сумі 4 295 385, 68 грн перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором від 14 травня 2008 року.
У грудні 2017 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов, в якому просила суд визнати припиненим договір іпотеки від 14 травня 2008 року, укладений між нею та ПАТ «ОТП Банк», посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який був позичальником і відповідно боржником за кредитним договором. Вважає, що смерть позичальника призвела до припинення дії кредитного договору і заміни боржника у зобов`язанні, у зв`язку з чим кредитор автоматично втратив право на звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому договір іпотеки повинен бути визнаний судом припиненим.
Короткий зміст ухвал та рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року задоволено позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Звернуто стягнення на підставі договору іпотеки № PML-005/099/2008 від 14 травня 2008 року на іпотечне майно - двокімнатну квартиру, загальною площею 54, 90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Кошти, отримані від реалізації заставного майна, направити на погашення заборгованості в сумі 4 295 385, 68 грн перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № PML-005/099/2008 від 14 травня 2008 року.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2017 року заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року скасоване, а справу призначено до розгляду у загальному позовному провадженні.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року провадження у справі закрито в частині позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно у зв`язку із смертю останнього.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» залишено без задоволення.
Задоволено зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визнано договір іпотеки № PML-005/099/2008 від 14 травня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк», припиненим.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник не виконував передбачених кредитним договором обов`язків по поверненню кредиту, мав прострочену заборгованість, чим у свою чергу порушив права кредитора, проте, вимоги нового кредитора ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволенню не підлягають, так як у зв`язку із смертю позичальника за кредитним договором відбулася заміна боржника у зобов`язанні, а майновий поручитель ОСОБА_1 не надавала згоди нести відповідальність за нового боржника, тому договір іпотеки припинив свою дію.
З огляду на припинення кредитного договору, як основного зобов`язання, у зв`язку із смертю позичальника, припинилося і забезпечувальне зобов`язання у вигляді договору іпотеки, а відтак новий кредитор втратив право на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
На рішення місцевого суду у справі подано апеляційну скаргу товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна».
Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року скасовано у частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 .
У зазначеній частині ухвалено нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення, а у частині вирішення первісних позовних вимог, рішення місцевого суду змінено у частині правових підстав відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи дійшов хибного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у частині вимог до ОСОБА_2 як позичальника і іпотекодавця у зв`язку зі смертю останнього, не з`ясувавши коло спадкоємців померлого та не залучивши їх до участі у справі, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Задовольняючи зустрічний позов та визнаючи оспорюваний договір іпотеки припиненим, суд не звернув уваги на те, що такий спосіб захисту цивільних прав чинне законодавство не передбачає, оскільки правова природа припинення іпотеки є відмінною від визнання договору припиненим.
Аналіз змісту статей 523 593 ЦК України та статті 17 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що право іпотекодавця підлягає судовому захисту за позовом іпотекодавця про визнання іпотеки припиненою, а не шляхом визнання припиненим договору іпотеки, оскільки це суперечило б положенням наведених правових норм.
Помилковим є висновок місцевого суду про те, що з огляду на припинення кредитного договору, як основного зобов`язання, у зв`язку із смертю позичальника, припинилося і забезпечувальне зобов`язання у вигляді договору іпотеки, а відтак новий кредитор втратив право на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Місцевий суд не врахував, що мати померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , яка є іпотекодавцем разом із позичальником, зареєстрована з померлим за однією адресою і в силу положень статті 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину.
Ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову і визнання припиненим договору іпотеки, місцевий суд не врахував, що ОСОБА_1 одночасно є як одним із іпотекодавців за договором іпотеки, так і спадкоємцем майна померлого позичальника і іпотекодавця ОСОБА_2 , що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для припинення іпотеки.
відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна», апеляційний суд вказав про те, що первісні позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на те, що ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 06 вересня 2018 року провадження у справі в частині вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно закрито у зв`язку із смертю останнього.
Вказана ухвала не оскаржена ТОВ «ОТП Факторинг Україна» і набрала законної сили, а відтак суд позбавлений можливості згідно приписів статті 55 ЦПК України залучити до участі у справі правонаступника (правонаступників) померлого позичальника та вирішити спір згідно вимог закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2019 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги стосуються виключно первісних позовних вимог про звернення стягнення на заставне майно. Касаційна скарга не містить доводів відносно зустрічних позовних вимог про визнання припиненим договору іпотеки.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що місцевий та апеляційний суд повно і всебічно не з`ясували обставини справи.
Місцевий суд дійшов неправильного висновку про закриття провадження у справі у частині вимог до позичальника.
Спірні правовідносини носять майновий характер, отже допускають правонаступництво.
Місцевим судом залишено поза увагою те, що ОСОБА_1 є одночасно іпотекодавцем та спадкоємцем померлого ОСОБА_2 .
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Справа надійшла до Верховного Суду 19 квітня 2019 року.
Справу розподілено судді-доповідачу Мартєву С. Ю.
04 червня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.
17 червня 2021 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відзиву на касаційну скаргу не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 травня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі у розмірі 76 875,00 дол. США із сплатою змінної процентної ставки, яка включає фіксований процент у розмірі 5,99 % річних та FIDR, терміном до 14 травня 2023 року, а позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит і сплатити проценти за його користування.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком з одного боку і ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з іншого боку 14 травня 2008 року укладено договір іпотеки, за умовами якого останні передали банку в іпотеку належну їм двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
29 червня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» і ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого банк відступив, а товариство отримало право вимоги за рядом кредитних договорів, у тому числі за кредитним договором, укладеним 14 травня 2008 року з ОСОБА_2
07 липня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» і ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого банк відступив, а товариство отримало право вимоги за договором іпотеки, укладеним 14 травня 2008 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Встановлено, що за умовами кредитного договору позичальник мав повернути кредит щомісячними платежами згідно графіка платежів, однак не виконував цих обов`язків та має прострочену заборгованість.
Вимога ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про дострокове повернення боргу за кредитним договором, направлена відповідачам 30 травня 2013 року, залишена без задоволення.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник за кредитним договором - ОСОБА_2 помер.
Після його смерті П`ятнадцятою Київською Державною нотаріальною конторою на підставі претензії ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 27 квітня 2017 року заведена спадкова справа.
Станом на 11 травня 2017 року ніхто зі спадкоємців померлого не звертався до нотаріальної контори для оформлення спадкових прав.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційну скаргу було подано у лютому 2019 року то розгляд даної справи має відбуватись у порядку та за правилами, що діяли до 08 лютого 2020 року.
Частинами першою-третьою статті 400 ЦПК України (тут і надалі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Приписи статей 1281 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою.
За змістом цих приписів:
у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця;
спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця;
спадкоємець фізичної особи не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки;
спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього;
кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги;
наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.
Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який, як спадкоємець, набуває статус іпотекодавця. Тому іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється.
Правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України (з урахуванням положень статті 1281 ЦК України).
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати зокрема такі обставини:
чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України;
коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.
Встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто після звернення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до суду із зазначеним позовом.
Якщо кредитор звернувся до позичальника з позовом про стягнення заборгованості/звернення стягнення на іпотеку, то у випадку смерті відповідача під час розгляду судової справи в суді, положення статті 1281 ЦК України не застосовуються, а застосовуються загальні процесуальні норми, які передбачають процесуальне правонаступництво (висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановахВерховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 661/3379/15-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 311/2172/13, від 11 листопада 2020 року у справі № 468/2121/14-ц).
Ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд вірно врахував, що оскільки провадження у справі у частині вимог до позичальника про звернення стягнення на іпотечне майно, яке зокрема належало й померлому ОСОБА_2 , закрито, незважаючи на те, що у справі допускається правонаступництво, і ухвала про закриття провадження не скасована у судовому порядку, суд позбавлений можливості вирішити питання про залучення правонаступників та розглянути справу по суті заявлених вимог.
Отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину є правом, а не обов`язком, а тому зволікання з його отриманням спадкоємцем, який фактично прийняв спадщину не може шкодити кредитору в задоволенні його вимог (висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановахВерховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц,від 23 вересня 2020 року у справі № 750/5506/19).
Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 та його єдиним спадкоємцем.
Враховуючи, що співвласниками предмету іпотеки були ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» щодо звернення стягнення на частку квартири, яка належить ОСОБА_1 .
Нескасована ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року про закриття провадження у справі в частині вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно є перешкодою для подальшого розгляду цієї справи та унеможливлює задоволення вимог іпотекодержателя.
Разом з цим, апеляційний суд не навів достатніх мотивів для залишення без задоволення позовних вимог банку до ОСОБА_1 , як співвласника предмету іпотеки.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору. Частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.
Чинне законодавство, зокрема ЦК України, Закон України «Про іпотеку», не містить норм, які б дозволяли кредитору звертати стягнення на частку предмету іпотеки без її попереднього виділення в натурі між співвласниками.
Матеріали справи не містять інформації про те, що кредитор звертався до суду з окремим позовом про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, а судами під час розгляду справи не встановлено, що частки у спірній квартирібули виділені в натурі між співвласниками.
Оскільки частина квартири, яка належить ОСОБА_1 , не була самостійним предметом іпотеки, тому позивач не вправі реалізувати свої права іпотекодержателя шляхом примусового звернення стягнення на неї у встановленому законом порядку, бо частина квартири, як окрема частина об`єкта нерухомого майна, не була самостійним предметом іпотеки, а є частиною квартири, який є предметом іпотеки.
За викладених обставин неможливо звернути стягнення на квартиру як на частину об`єкта нерухомого майна (частину предмета іпотеки) в разі визначення предметом іпотеки за договором іпотеки квартиру у цілому, а не окремих її частин.
Висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палата від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19), у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 643/10533/13-ц (провадження № 61?12911св18), у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 643/19763/13-ц (провадження № 61-4059св19), у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 643/9788/13-ц (провадження № 61?35784св18), у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 643/19240/13-ц (провадження № 61-12942св18), у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 643/4636/16-ц (провадження №61-5157св19).
Таким чином, неможливим є розгляд справи виключно відносно ОСОБА_1 , оскільки іпотекодавцями були: померлий ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять відомостей про те, що спірна квартира була поділена в натурі між співвласниками ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ).
Чинним законодавством не передбачено правових підстав, процедури та порядку звернення стягнення на частину квартиру як складову частину предмета іпотеки.
Разом з тим, наведені обставини не перешкоджають іпотекодержателю звернутись із самостійним позовом до спадкоємців ОСОБА_2 , у межах вартості предмета іпотеки, та ОСОБА_1 , як іпотекодавця.
У справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів.
З урахуванням наведеного, постанова апеляційного суду підлягає зміні шляхом доповнення її мотивувальної частини щодо мотивів відмови ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної частини та (або) резолютивної частини.
Оскільки рішення суду першої інстанції під час апеляційного розгляду скасовано в частині задоволення зустрічного позову, а його мотивувальна частина щодо відмови у задоволенні первісного позову змінена, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 402 409 412 413 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийІ. М. Фаловська СуддіВ. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук