Постанова
Іменем України
29 червня 2021 року
м. Київ
справа № 754/15156/15
провадження № 61-19169св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Правекс-Банк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Юровського Андрія Геннадійовича на постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс-Банк») про стягнення сум доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника, суми компенсації втрати частини заробітної плати у вигляді доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника, суми середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з 16 січня 2008 року по 28 липня 2015 року перебував у трудових відносинах із ПАТ КБ «Правекс-Банк».
На підставі наказу ПАТ КБ «Правекс-Банк»» від 04 квітня 2013 року № 1167-к з 08 квітня 2013 року ОСОБА_1 був переведений на посаду директора Комінтернівського відділення ПАТ КБ «Правекс-Банк»».
У той же час, наказом ПАТ КБ «Правекс-Банк» від 08 квітня 2013 року № 1200-к, в зв`язку із виробничою необхідністю, з 08 квітня 2013 року на позивача було покладено тимчасове виконання обов`язків директора відділення «Візовий центр» ПАТ КБ «Правекс-Банк».
Наказом від 01 квітня 2015 року № 1241-к позивачем припинено тимчасове виконання обов`язків директора відділення «Візовий центр» ПАТ КБ «Правекс-Банк», а з 28 липня 2015 року позивач був звільнений з посади директора Комінтернівського відділення ПАТ КБ «Правекс-Банк» за власним бажанням, чим фактично було припинено його трудові відносини з відповідачем.
При цьому, за період з моменту покладення на позивача тимчасового виконання обов`язків директора відділення «Візовий центр» ПАТ КБ «Правекс-Банк», а саме - з 08 квітня 2013 року і до дня подання цієї позовної заяви відповідачем у порушення вимог чинного законодавства України і інтересів позивача не здійснено нарахування та виплату належних йому сум доплати за відповідне тимчасове виконання обов`язків директора відділення «Візовий центр» ПАТ КБ «Правекс-Банк».
З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд стягнути з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на його користь доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутнього директора відділення «Візовий центр» ПАТ КБ «Правекс-Банк» у сумі 229 090,15 грн; компенсацію втрати частини заробітної плати у вигляді доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутнього директора відділення «Візовий центр» ПАТ КБ «Правекс-Банк» у сумі 162 967,23 грн; середній заробіток за весь період затримки розрахунку в сумі 132 787,45 грн; у рахунок відшкодування моральної шкоди - 30 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на користь ОСОБА_1 доплату за виконання обов`язків тимчасово відсутнього директора відділення «Візовий центр» ПАТ КБ «Правекс-Банк» 229 090,15 грн; суму компенсації втрати частини заробітної плати в сумі 162 967,23 грн; суми середнього заробітку за весь період затримки розрахунку - 132 787,45 грн; 5 000,00 грн - на відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог позивачу відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач з 08 квітня 2013 року по 01 квітня 2015 року виконував обов`язки директора відділення «Візовий центр» без звільнення від своєї основної роботи - директора Комінтернівського відділення, то на відповідача згідно зі статтею 105 КЗпП України покладений обов`язок виплатити відповідні доплати. Оскільки відповідач таких доплат за виконання обов`язків директора відділення «Візовий центр» не здійснив, суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.
Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ПАТ КБ «Правекс-Банк» подано апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Правекс-Банк» задоволено.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивач отримував доплату за суміщення посад.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Юровський А. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалена постанова без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
25 січня 2021 року на адресу Верховного Суду від ПАТ КБ «Правекс-Банк» засобами поштового зв`язку надійшов відзив, в якому відповідач просить суд касаційну скаргу представника позивача залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
26 січня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Встановлено, що ОСОБА_1 з 16 січня 2008 року по 28 липня 2015 року перебував у трудових відносинах з ПАТ КБ «Правекс-Банк».
З 08 квітня 2013 року на підставі наказу від 04 квітня 2013 року № 1167-к був переведений на посаду директора Комінтернівського відділення ПАТ КБ «Правекс-Банк» з посадовим окладом згідно з додатком до наказу, з правом використання контрольного електронно-цифрового підпису (згідно особисто поданої заяви від 03 квітня 2013 року).
Відповідно до додатку до наказу від 04 квітня 2013 року № 1167-к посадовий оклад директора Комінтернівського відділення ПАТ КБ «Правекс-Банк» ОСОБА_1 установлено в розмірі 9 763,00 грн.
На підставі заяви ОСОБА_1 від 08 квітня 2013 року з 08 квітня 2013 року згідно наказу № 1200-к від цієї ж дати на ОСОБА_1 - директора Комінтернівського відділення ПАТ КБ «Правекс-Банк» покладено тимчасове виконання обов`язків директора «Візовий центр» ПАТ КБ «Правекс-Банк», у зв`язку з виробничою необхідністю, з правом використання контрольного електронно-цифрового підпису, на умовах повної індивідуальної матеріальної відповідальності.
Тимчасові обов`язки ОСОБА_1 виконувались по 01 квітня 2015 року та були припинені наказом банку від 01 квітня 2015 року № 1241-к.
Згідно штатного розпису посадовий оклад директора Комінтернівського відділення ПАТ КБ «Правекс-Банк» на час виникнення спірних правовідносин установлено у розмірі 6 102,00 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.
Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
У статті 105 КЗпП України визначено, що працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.
Суміщення професій (посад) - це виконання працівником на тому ж підприємстві поряд із основною роботою, встановленою його трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою).
У разі суміщення професій (посад): робота за другою посадою не відображається в табелі обліку використання робочого часу; друга посада залишається вакантною; для допущення працівника до роботи за суміщенням посад, за загальним правилом, достатньо подання заяви працівником та видачі керівником наказу про суміщення; окремий трудовий договір не укладається, запис у трудову книжку про суміщення не вноситься; порядок оплати праці встановлюється на підставі положень колективного договору та вказується у наказі про суміщення; оплата роботи за другою посадою на законодавчому рівні класифікується як надбавка до заробітної плати.
Суміщення професій (посад) дозволяється, як правило, в межах тієї ж категорії персоналу, до якої відноситься даний працівник. При виконанні робіт за суміщенням працівникові встановлюються доплати до основної заробітної плати.
Передумовою суміщення професій (посад) є наявність вакансії суміщуваної професії (посади) в штатному розписі.
Щодо питання оплати праці при суміщенні професій (посад) необхідно зауважити, що в обов`язковому порядку до звичайної заробітної плати працівника здійснюється нарахування відповідної доплати.
На відміну від роботи за сумісництвом, що оплачується пропорційно відпрацьованому часу, доплати при суміщенні професій (посад) встановлюються у фіксованих відсотках до тарифної ставки (окладу).
Розмір доплат встановлюється у колективному договорі підприємства або в іншому локальному акті, що регулює питання оплати праці. Чинне законодавство України не визначає конкретні розміри відповідних доплат для приватної (небюджетної) сфери та вцілому залишає це питання на розсуд роботодавця.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням ПАТ КБ «Правекс-Банк» від 02 січня 2013 року № 1/1 затверджено штатний розпис цієї установи, який введено в дію з 02 січня 2013 року.
Штатний розпис - це документ, що встановлює для даного підприємства, установи, організації структуру, штати та посадові оклади працівників. У штатному розпису містяться назви посад, чисельність персоналу і оклади щодо кожної посади.
Згідно штатного розпису станом на 02 січня 2013 року посадовий оклад директора відділення «Візовий центр» ПАТ КБ «Правекс-Банк» установлено 6 102,00 грн. Аналогічний розмір посадового окладу 6 102,00 грн установлено директору Комінтернівського відділення ПАТ КБ «Правекс-Банк».
З 08 квітня 2013 року ОСОБА_1 переведений на посаду директора Комінтернівського відділення ПАТ КБ «Правекс-Банк», з цієї ж дати на нього покладено тимчасове виконання обов`язків директора «Візовий центр» ПАТ КБ «Правекс-Банк». При цьому, згідно додатку до наказу від 04 квітня 2013 року № 1167-к посадовий оклад директора Комінтернівського відділення ПАТ КБ «Правекс-Банк» ОСОБА_1 установлено в розмірі 9 763,00 грн.
При цьому, до штатного розпису ПАТ КБ «Правекс-Банк» відповідні зміни не вносились.
З огляду на те, що зміни до штатного розпису щодо встановлення посадового окладу директора Комінтернівського відділення ПАТ КБ «Правекс-Банк» не вносились, однак ОСОБА_1 нараховувалась і виплачувалась заробітна плата у визначеному відповідним наказом уповноваженої особи збільшеному розмірі, апеляційний суд, прийнявши до уваги, що колективний договір на час виникнення спірних правовідносин в ПАТ КБ «Правекс-Банк» був відсутній, дійшов правильного висновку щодо здійснення в такий спосіб доплати за виконання обов`язків в порядку суміщення, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення сум доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника.
З огляду на викладене, відсутні також підстави для задоволення інших позовних вимог, які є похідними від вимоги про стягнення сум доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Верховний Суд встановив, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанцій ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Юровського Андрія Геннадійовича залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев