П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2023 року
м. Київ
справа № 754/4810/21
провадження № 51 - 2805 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року стосовно
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1 ,
за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року, ОСОБА_6 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що 16 квітня 2020 року приблизно о 14:30 в ході виниклого конфлікту між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 біля гаражного кооперативу на вул. Пухівській, 2 у м. Києві він наніс удари палицею по правій нозі ОСОБА_8 , спричинивши останньому тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_6 , не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд першої інстанції призначив надмірно суворе покарання, без урахування даних про його особу та пом`якшуючих обставин, і неправильно вирішив цивільний позов, безпідставно задовольнивши вимоги потерпілого у завищеному розмірі. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в апеляційному порядку без належного повідомлення обвинуваченого та постановив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого, просив залишити без зміни оскаржувані судові рішення.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 122 КК України в касаційному порядку не оспорюються.
Доводи засудженого щодо істотного порушення вимог КПК України, суворості призначеного покарання та неправильного вирішення цивільного позову є неспроможними з огляду на таке.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що засуджений, вказуючи на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та його особі через суворість, фактично порушує питання про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані з суддівським розсудом.
Проте вирішення цього питання належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням загальних засад призначення покарання визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому ч. 1 ст. 122 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наявність обставини, що пом`якшує покарання - щире каяття, обтяжуючої покарання обставини - рецидив злочинів, дані про особу винного, а саме те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, працює, проте не вжив заходів щодо відшкодування завданої шкоди, а також позицію потерпілого, який наполягав на реальному покаранні.
При цьому суд першої інстанції не знайшов правових підстав для звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Водночас суд визнав, що призначене обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Таким чином суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_6 покарання дотримався вимог статей 50 65-67 КК України.
Що стосується доводів касаційної скарги ОСОБА_6 про неправильне вирішення цивільного позову, то вони також є необґрунтованими.
Так, цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.
Положенням ч. 1 ст. 129 КПК України визначено, що суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Положенням п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, адвокат ОСОБА_9 , діючи в інтересах потерпілого ОСОБА_8 , заявив вимогу про відшкодування завданої шкоди в розмірі 117 226 грн (матеріальної шкоди в розмірі 19 326 грн, моральної шкоди - 20 000 грн та 77 9000 грн витрат на правову допомогу), заподіяної ОСОБА_6 унаслідок його неправомірних дій.
Суд першої інстанції, дослідивши долучені до позову документи, цивільний позов представника потерпілого задовольнив частково, стягнув з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 13 191,64 грн матеріальних збитків та 20 000 грн моральної шкоди.
При цьому суд вказав на належне документальне підтвердження понесених на лікування витрат ОСОБА_8 у сумі 1 191,64 грн та 12 000 грн втраченого заробітку за період лікування, а також визнав визначену потерпілим суму моральної шкоди в розмірі 20 000 грн обґрунтованою.
В іншій частині суд відмовив у задоволенні позову через відсутність документального підтвердження понесених потерпілим витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, неправильне вирішення цивільного позову, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій із наведенням відповідних обґрунтувань просив вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити йому покарання, не пов`язане з позбавленням волі, та стягнути з нього на користь потерпілого 548,24 грн матеріальних збитків і 10 000 грн моральної шкоди.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченого, яка є аналогічною касаційній скарзі, перевірив викладені в ній доводи і вказав на те, що суд першої інстанції відповідно до статей 50 65 КК України з урахуванням сукупності всіх обставин та даних про особу обвинуваченого обґрунтовано призначив покарання саме у такому виді й розмірі, визнавши його достатнім і необхідним для його виправлення. При цьому апеляційний суд також не встановив підстав для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України.
Відхиляючи доводи обвинуваченого в частині вирішення цивільного позову, суд апеляційної інстанції слушно зазначив про їхню необґрунтованість з огляду на те, що розмір матеріальних збитків у загальній сумі 13 191,64 грн, понесених потерпілим на лікування та придбання ліків (1 191,64 грн) і втраченого заробітку у зв`язку з перебуванням на лікуванні з 21 квітня до 20 червня 2020 року (12 000 грн), підтверджується наявними в матеріалах провадження копіями чеків та довідкою від 23 березня 2021 року, виданою фізичною особою - підприємцем ОСОБА_10 , згідно з якою ОСОБА_8 працював на посаді заступника адміністратора автомийки у ФОП ОСОБА_10 та отримував заробітну плату в місячному розмірі 6000 грн.
Також суд апеляційної інстанції погодився з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди у 20 000 грн, урахувавши характер й тривалість фізичних і душевних страждань ОСОБА_8 , змін в його житті внаслідок отриманого тілесного ушкодження, та визнав цю суму достатньо справедливою.
Викладена в ухвалі позиція апеляційного суду є правильною та узгоджується з приписами статей 1166 1167 1195 ЦК України, тому доводи засудженого щодо неправильного вирішення цивільного позову є безпідставними.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Колегія суддів касаційного суду погоджується з викладеними в судових рішеннях висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх достатньо обґрунтованими, вмотивованими та переконливими.
Водночас викладені у касаційній скарзі доводи про апеляційний розгляд справи без участі обвинуваченого, який не був повідомлений про день, час і місце розгляду його апеляційної скарги спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Так, згідно з наявною в матеріалах кримінального провадження телефонограмою від 22 серпня 2022 року головний консультант відділу забезпечення судового процесу управління забезпечення діяльності судової палати з розгляду кримінальних справ ОСОБА_11 повідомив обвинуваченого ОСОБА_6 про призначене на 11:00 год 31 серпня 2022 року судове засідання в суді апеляційної інстанції за номером телефону, вказаним обвинуваченим в апеляційній скарзі як номер засобу зв`язку.
Прослуховуванням звукозапису судового засідання від 31 серпня 2022 року встановлено, що, вирішуючи питання про можливість проведення апеляційного розгляду, апеляційний суд заслухав думку учасників судового провадження і на підставі ч. 4 ст. 405 КПК України ухвалив проводити апеляційний розгляд без участі обвинуваченого та його захисника, мотивуючи своє рішення тим, що, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, обвинувачений та його захисник в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, питання про їхню участь в судовому засіданні не ставили.
Наведене узгоджується з положеннями ст. 135 КПК України та не свідчить про наявність такого істотного порушення кримінального процесуального закону, яке вплинуло чи могло вплинути на законність прийнятого рішення. При цьому судом відповідно до положень КПК України участь обвинуваченого не визнавалась обов`язковою.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441 442 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року стосовно нього - без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
С у д д і:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3