ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 754/9866/18
провадження № 51-4782км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_10.,
суддів ОСОБА_11., ОСОБА_12.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_13.,
прокурора ОСОБА_14,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_15.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100030001978, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шменьки Ратнівського району Волинської області, зареєстрованого там же ( АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_16. на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 06 лютого 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 06 лютого 2019 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року, ОСОБА_1 засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.
Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 02 березня 2018 року приблизно о 01:00, знаходячись у приміщенні коридору квартири АДРЕСА_3 , підійшов до своєї дружини ОСОБА_2 та налякав її, від чого остання впала на підлогу. Після цього у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_2 . Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1 тримаючи в руці скляну пляшку з-під мінеральної води "Моршинська" ємкістю 0,5 літра, вдарив нею по голові потерпілої спричинивши їй легкі тілесні ушкодження. Надалі ОСОБА_1 взявши шнур подовжувача із іншої кімнати квартири, повернувся у коридор до ОСОБА_2 , яка продовжувала лежати на спині, накинув шнур на шию потерпілої та з достатньою силою затягнув петлю, стиснувши її шию, внаслідок цих дій настала смерть ОСОБА_2 на місці події.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_17., посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 . Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник, по суті, вказує на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що досліджені в судовому засіданні докази не доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Захисник стверджує, що під час досудового розслідування та вже при розгляді провадження судом першої інстанції не було встановлено у ОСОБА_1 мотиву та мети умисного вбивства своєї дружини ОСОБА_2 . Крім того, захисник вказує, що місцевий суд з огляду на вимоги ч. 4 ст. 95 КПК України безпідставно обґрунтував свої висновки показаннями ОСОБА_1 , надані ним під час досудового розслідування, оскільки останній під час судового розгляду не підтвердив відповідні факти щодо вчинення ним злочину. При цьому захисник наголошує на тому, що апеляційний суд не звернув належної уваги на вказані порушення, а також, як і суд першої інстанції не перевірив версію засудженого про його алібі, у зв`язку із чим його ухвала не відповідає вимогам статей 370 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Захисник та засуджений, висловивши свої доводи на підтримання касаційної скарги, кожен окремо, просили скасувати оскаржувані судові рішення та закрити кримінальне провадження.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів захисника, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені у кримінальному провадженні судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційній скарзі захисника, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до вимог ст. 438 КПК України у касаційному порядку не підлягають.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
При цьому матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суди першої і апеляційної інстанцій ретельно перевіряли доводи сторони захисту, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі захисника ОСОБА_16. Зазначені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
За фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні умисних дій, які виразилися в протиправному заподіянні смерті іншій людині, тобто у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 115 КК України, колегія суддів касаційного суду вважає правильним і таким, що підтверджується сукупністю зібраних доказів, перевірених у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оцінених у судовому рішенні судом у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході судового провадження засуджений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 115 КК України, не визнав.
Незважаючи на таку позицію засудженого, місцевий суд належним чином проаналізував і оцінив показання потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Показання вказаних осіб місцевий суд правильно визнав об`єктивними й обґрунтовано поклав їх в основу свого рішення, оскільки вони підтверджуються даними, що містяться у протоколах огляду місця подій від 03 березня та 04 березня 2018 року, протоколі проведення слідчого експерименту від 04 березня 2018 року за участю ОСОБА_1 (який розказав та показав за яких обставинах він вдарив свою дружину ОСОБА_9 скляною пляшкою по голові та як за допомогою шнура подовжувача душив останню), висновку експерта № 8-1\968 від 15 березня 2018 року з фототаблицями до нього (вилучені під час огляду місця події 03 березня 2018 року сліди папілярних узорів з чашки з-під кави на балконі та з пачки з-під цигарок "ЛМ" на балконі залишені середнім пальцем правої руки ОСОБА_1 , з пластикової пляшки 1,5 л - залишений середнім пальцем лівої руки ОСОБА_1 , з дверцят шафи - залишений безіменним пальцем правої руки ОСОБА_1 ), висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 212 від 22 березня 2018 року ( ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, у скоєнні якого він підозрюється, яким-небудь психічним захворюванням не страждав, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; на період кримінального правопорушення, у скоєнні якого він підозрюється, тимчасовим хворобливим розладом психічного здоров`я не страждав, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; на час проведення експертизи яким-небудь психічним розладом не страждав, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує), висновку експерта № 143 від 12 квітня 2018 року (на вилучених у ОСОБА_1 кальсонах (підштаниках) виявлена кров людини, походження якої від ОСОБА_2 не виключалася), висновку експерта № 142ц від 02 травня 2018 року (при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту рук підозрюваного ОСОБА_1 виявлені клітини багатошарового плаского незроговілього епітелію осіб чоловічої та жіночої генетичної статі, походження яких, враховуючи позитивний результат на наявність слини, можливе за рахунок ротової порожнини та не виключало їх походження від потерпілої ОСОБА_2 та чоловіка, якому властивий антиген А по системі АВО), висновку експерта № 140ц від 02 травня 2018 року (при судово-цитологічному дослідженні 16-ти фрагментів скла, вилучених під час огляду місця події 03 березня 2018 року, знайдена кров особи жіночої генетичної статі при визначенні групової належності крові, що не виключало походження слідів від потерпілої ОСОБА_2 ), висновку судово-медичної експертизи № 12/527/2 від 13 липня 2018 року (смерть ОСОБА_2 настала від механічної асфіксії внаслідок удавлення петлею), висновку експерта № 12/527/2 від 13 липня 2018 року (вказані відомості ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту стосовно взаємного розташування потерпілої ОСОБА_2 та підозрюваного ОСОБА_1 в момент спричинення ушкоджень, місць травмування на тілі потерпілої, спосіб утримування шнура в руках та положення петлі на шиї потерпілої в момент удавлення, відповідали виявленим судово-медичним даним стосовно кількості та характеру ушкоджень, механізму їх утворення та послідовності спричинення), висновку експерта № 269 від 19 липня 2018 року (генетичні ознаки крові, виявленої на кальсонах (підштаниках) по всіх досліджуваних локусах ДНК ідентичні генетичним ознакам крові ОСОБА_2 , підтверджуються дані про те, що генетичні ознаки крові на фрагменті скла, вилучених під час огляду місця події, ймовірно походили від ОСОБА_2 ), висновку експерта № 270 від 20 липня 2018 року (генетичні ознаки крові, виявленої на фрагментах скла з речовиною бурого кольору по всіх досліджуваних локусах ДНК ідентичні генетичним ознакам крові ОСОБА_2 ), довідці з ломбардних відділень м. Києва (в період часу з 09 березня 2017 року по 02 березня 2018 року ОСОБА_2 закладав майно - золоті вироби, техніку, зокрема: 02 березня 2018 року до ломбардного відділення по вул. Закревського, 27/2, в м. Києві о 14.06 - плойку «Ровента», о 15.45 - ноутбук «Асус» та фен «Ровента», о 17.55 год золоті сережки 585 проби) та в інших наведених у вироку доказах.
Уся сукупність зібраних у провадженні доказів була ретельно проаналізована судом, у тому числі й було проведено ретельний аналіз тверджень ОСОБА_1 про його непричетність до вбивства своєї дружини ОСОБА_2 , що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність винуватості останнього у вчиненні зазначеного у вироку злочину. Виходячи зі встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно.
При цьому судами першої та апеляційної інстанцій також перевірялася версія ОСОБА_1 про те, що під час досудового розслідування останній себе оговорив та надавав покази під час проведення слідчого експерименту 04 березня 2018 року за вказівками працівників поліції, однак суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про безпідставність вказаних доводів з чим також погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Крім того, судами попередніх інстанцій також перевірялися доводи сторони захисту та засудженого ОСОБА_1 про наявність у останнього алібі, однак сторона захисту та засуджений будь-яких доказів на підтвердження вказаного факту до судів першої та апеляційної інстанцій не надали. Посилання захисника на існування у ОСОБА_1 алібі нічим не підтверджується та не ґрунтується на долучених до матеріалів кримінального провадження доказах.
Що стосується доводів сторони захисту про не встановлення судами мотиву та мети умисного вбивства, то вказані доводи також були предметом ретельної перевірки судом апеляційної інстанції, та вказані доводи цим судом були обґрунтовано визнанні безпідставними.
Виходячи з положень статей 23 24 КК України, умисел є однією з форм вини, яка включає інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання. Питання про наявність умислу необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Мотив злочину це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.
Так, мотив злочину є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони умисного складу злочину лише в тих випадках, коли він, по-перше, безпосередньо передбачений в диспозиції закону; по-друге, коли диспозиція закону його не називає, але наявність такого мотиву випливає з характеру діяння. За характером мотиви поділяються на низькі (мотив помсти, корисливі, хуліганські мотиви тощо) і такі, що не мають характеру низьких (жалість, співчуття та ін.)
Стосовно мети злочину, то слід зазначити, що мета характерна лише для злочинів, які вчиняються з прямим умислом, але обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину вона визнається тільки тоді, коли передбачена в диспозиції відповідного закону.
Для встановлення вищевказаних обставин, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу, мотиву та мети винної особи суди дослідили докази, надавши їм оцінку, та дійшли обґрунтованого висновку про те, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України.
Як вбачається із фактичних обставин, встановлених під час розгляду провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, зокрема під час розгляду провадження стало відомо про напруженні стосунки між ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_2 перед вчиненням злочину. ОСОБА_2 хотіла розлучитись із ОСОБА_1 , мали місце скандали, через те, що останній грав в азартні ігри.
Також суди попередніх інстанцій врахували спосіб, знаряддя злочину, характер та локалізацію тілесних ушкоджень виявлених у ОСОБА_2 .
Враховуючи вищевказане суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтовано висновку про те, що ОСОБА_1 усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті дружини й бажав їх настання.
Що стосується доводів захисника про порушення місцевим судом вимог ч. 4 ст. 95 КПК України через те, що цей суд обґрунтував свої висновки показаннями ОСОБА_1 наданими ним під час слідчого експерименту то колегія суддів касаційного суду дійшла до наступного.
Відповідно до правового висновку, викладеному у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року № 740/3597/17 (51-6070кмо19) про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК України. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.
Як вбачається із вироку місцевого суду цей суд дійсно, з огляду на вимоги процесуального закону та вищевказане рішення Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, необґрунтовано поклав в основу свого рішення показання обвинуваченого ОСОБА_1 надані ним під час слідчого експерименту.
Разом із цим колегія суддів касаційного суду вважає, що вказана обставина хоч і є порушенням, але не є таким, що могло вплинути на законність судових рішень, оскільки з огляду на наявність інших доказів, що узгоджуються між собою та які були безпосередньо досліджені у місцевому суді, зокрема і протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 , свідчать про доведеність винуватості останнього у вчиненні зазначеного у вироку злочину.
Безпідставними виявилися також і доводи захисника про невідповідність оскаржуваної ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України.
Статтею 419 цього Кодексу передбачено, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , належним чином виконав вищевказані вимоги кримінального процесуального закону.
Переглянувши вирок місцевого суду в апеляційному порядку, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, і залишив вирок без зміни. При цьому суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги з доповненнями захисника ОСОБА_18., в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду є належним чином вмотивованою та відповідає вимогам статей 370 419 КПК України.
Покарання призначено ОСОБА_1 з урахуванням положень ст. 65 КК України, і підстав вважати таке покарання несправедливим через суворість колегія суддів касаційного суду не вбачає.
Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370 374 419 КПК України, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, касаційний суд не встановив, а тому підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 06 лютого 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_16. - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12