Постанова
Іменем України
08 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 755/14912/19
провадження № 61-10723св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Дмитро Анатолійович,
заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Шкоріної О. І.,
Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., від 24 червня 2020 року.
Короткий зміст скарги та її обґрунтування
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А., в якій просила визнати протиправними дії приватного виконавця при винесенні постанови від 16 листопада 2018 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 57706563 з виконання виконавчого листа
№ 755/17565/17 від 10 жовтня 2018 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва, у частині накладення арешту на рахунок
№ НОМЕР_1 (ІBAN НОМЕР_2 )
в AT «Альтбанк»; скасувати зазначену постанову від 16 листопада 2018 року та зняти арешт, накладений на підставі цієї постанови; зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. викликати ОСОБА_1 не частіше, ніж один раз на місяць.
Свою скаргу ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що приватний виконавець наклав арешт на її рахунок № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), який відкритий в АТ «Альтбанк» для нарахування заробітної плати.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва, у складі судді
Гончарука В. П., від 17 грудня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. щодо винесення постанови від 16 листопада 2018 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 57706563 з виконання виконавчого листа № 755/17565/17 від 10 жовтня 2018 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва, у частині накладення арешту на рахунок боржника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (ІBAN НОМЕР_2 ) в AT «Альтбанк», протиправними. Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. від 16 листопада 2018 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 57706563. В іншій частині скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що накладення арешту на зарплатний рахунок боржника № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), відкритий в AT «Альтбанк», призначений для виплати заробітної плати, унеможливило своєчасну виплату і отримання заробітної плати, що призвело до порушення конституційних прав заявника. У зв`язку із наведеним, районний суд дійшов висновку про визнання незаконними дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. при винесенні постанови від 16 листопада 2018 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадження ВП № 57706563 у частині накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 (ІBAN НОМЕР_2 ) в AT «Альтбанк», та скасування зазначеної постанови. При вирішенні вимог заявника у частині арешту з рахунку № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), відкритому в AT «Альтбанк», та зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. викликати ОСОБА_1 не частіше, ніж один раз на місяць, суд першої інстанції зазначив, що не має повноважень підміняти виконавця при вирішенні питань, які законодавством віднесені до компетенції останнього.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. задоволено. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року в частині задоволення скарги про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. неправомірними та скасування постанови від 16 листопада 2018 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення в цій частині, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні скарги. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що боржник, звертаючись 10 вересня 2019 року до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. із заявою про зняття арешту з її рахунку, відкритого в АТ «Альтбанк», не надала останньому документи на підтвердження того, що цей рахунок має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на такому рахунку, заборонено законом. Також апеляційний суд зазначив, що на момент звернення ОСОБА_1 зі скаргою на рішення приватного виконавця інформації від АТ «Альтбанк» щодо статусу коштів і рахунку, відкритого на ім`я боржника, до приватного виконавця не надходило.Отже суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що приватний виконавець на момент звернення ОСОБА_1 до суду не мав передбачених законом підстав для зняття арешту з рахунку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року та залишити в силі ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм Закону України «Про виконавче провадження» та порушення норм ЦПК України.
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що банківський рахунок, на який було накладено арешт відповідно до постанови приватного виконавця, знаходиться під зарплатним проектом. ОСОБА_1 зазначає, що приватним виконавцем було порушено порядок звернення стягнення на грошові кошти боржника. Стверджує, що арешт коштів на рахунку, на який перераховується заробітна плата, позбавив її можливості отримувати нараховану заробітну плату, що є порушенням гарантій, встановлених Конституцією України.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Д. А. просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обгрунтованість. Заявник вказує, що постановою приватного виконавця від 10 липня 2020 року було знято арешт з коштів боржника у ВП № 57706563, а саме з рахунку № НОМЕР_1 (ІBAN НОМЕР_2 ), відкритому в AT «Альтбанк».
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. перебуває виконавче провадження ВП № 57706563 з примусового виконання виконавчого листа № 755/17565/17 від 10 жовтня 2018 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартості відновлюваного ремонту автомобіля в сумі 107 178,87 грн, втрати товарної вартості автомобіля в сумі 56 826,94 грн, вартості розбирання автомобіля для дефектування в сумі 351 грн, вартості дефектування пошкоджень автомобіля в сумі 468 грн, вартості зберігання автомобіля (стоянки) в сумі 1 950 грн, моральної шкоди в сумі 5 тис. грн, а також судового збору сумі 2 218,95 грн, всього 173 993,76 грн.
16 листопада 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Д. А. винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 57706563, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на будь-яких розрахункових, депозитних, карткових рахунках боржника ОСОБА_1 , відкритих та тих, які будуть відкриті після винесення постанови.
У зв`язку з винесенням постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. про арешт коштів боржника від 16 листопада 2018 року у виконавчому провадженні ВП № 57706563, арештовано кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), відкритому у АТ «Альтбанк».
Згідно довідки товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФЕКС ГРУП» від 16 вересня 2019 року ОСОБА_1 працює в ТОВ «ПРОФЕКС ГРУП»
з 30 липня 2019 року. Заробітну плату отримує на розрахунковий рахунок
№ НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), відкритий
в AT «Альтбанк».
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Положеннями частини першої статті 18 ЦПК України також визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою, - і за її межами.
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до
статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до
статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до
статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Частиною першою статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Частиною першою статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності у боржника кошів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Розмір відрахувань із заробітної плати визначено статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір відрахувань із заробітної плати встановлюється у постанові виконавця про звернення стягнення на заробітну плату (пункт 1 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5).
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
Зі змісту наведених норм права слідує, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, оскільки законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).
Звернення стягнення на заробітну плату має здійснюватись виконавцем у відповідності до положень статтей 68-70 Закону України «Про виконавче провадження» та інших нормативно-правових актів, не повинно унеможливлювати своєчасну виплату боржнику заробітної плати.
Накладаючи арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 , яка не виконала судове рішення, приватний виконавець у постанові
від 16 листопада 2018 року зазначив, що арешт накладається на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. Отже, приватним виконавцем при винесенні вказаної постанови не було порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Рахунок № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ) був відкритий в AT«Альтбанк» після винесення постанови від 16 листопада
2018 року, а банк, на якого нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладено обов`язок визначати статус рахунку та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову приватного виконавця про накладення арешту на кошти боржника, які знаходяться на рахунку
№ НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ) виконав. ОСОБА_1 не довела, що вона надавала приватному виконавцю достатні документи на підтвердження того, що її рахунок, на який було накладено арешт, має спеціальний режим використання, а також, що така інформація надходила до приватного виконавця від АТ «Альтбанк», в якому відкрито відповідний рахунок.
Після звернення боржника зі скаргою на дії приватного виконавця у справі, яка переглядається, та надання нею документів на підтвердження того, що постановою від 16 листопада 2018 року накладено арешт на грошові кошти, які містяться на рахунку для виплати заробітної плати, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Д. А. мав всі передбачені законом підстави для зняття арешту із рахунку
№ НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), відкритого
в АТ «Альтбанк», на підставі частини другої статті 59 Закону України
«Про виконавче провадження». Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Гненного Д. А. від 10 липня 2020 року знято арешт, накладений постановою про арешт коштів боржника від 16 листопада
2018 року, з рахунку № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), відкритому AT «Альтбанк», який належить боржнику ОСОБА_1 .
З огляду на зазначене, враховуючи межі касаційного оскарження, взявши до уваги доводи касаційної скарги, а також поновлення обмежених прав заявника, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За змістом частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович