№ 755/16921/19

Постанова

Іменем України

01 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 755/16921/19

провадження № 61-14562св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Боріс»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року у складі судді Арапіної Н. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року у складі колегії суддів Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Сліпченка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боріс» (далі - ТОВ «Боріс») про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я та каліцтвом.

Позов мотивований тим, що 02 квітня 2012 року після невдалого падіння на сходах підземного переходу в районі метро «Палац Спорту» він отримав незначну травму верхньої частини правої руки, наслідком чого була велика гематома, яка його майже не турбувала. Позивач продовжував керувати автомобілем, працювати на комп`ютері, вести господарські справи, оскільки постраждала рука була повністю працездатна.

Разом з тим, оскільки гематома зменшувалась дуже повільно, 06 квітня 2012 року позивач звернувся до ТОВ «Боріс» за медичною допомогою, де після огляду та проведення дослідження лікарями-спеціалістами встановлено діагноз: «вивих правого плечового суглоба». Із застосуванням загальної анестезії позивачу було виконано «закрите усунення вивиху правого плеча», про що зроблено запис у консультативному висновку.

Однак одразу після проведення процедури вправляння вивиху правого плечового суглобу у позивача з`явилися розлади неврологічного характеру, а саме, біль та набряк правої руки, оніміння пальців правої кісті та обмеження рухів у ній, вся права рука розпухла, пальці заніміли та не рухалися, поверхня руки та плеча не відчували дотику.

09 квітня 2012 року позивач звернувся до консультативно-діагностичного центру Дніпровського району м. Києва, де лікар невропатолог встановив йому діагноз «посттравматичний брахіоплексит справа». Цей діагноз з`явився після проведення у закладі відповідача процедури вправляння вивиху лікарем ортопедом-травматологом. В подальшому зазначений діагноз було підтверджено в інших лікувальних закладах.

16 вересня 2014 року Дніпровською медико-соціальною експертною комісією м. Києва встановлено третю групу інвалідності з 02 вересня 2014 року довічно, причиною якої є встановлення діагнозу «посттравматичний брахіоплексит справа».

Отже, внаслідок вправлення вивиху правого плечового суглобу 06 квітня 2012 року у закладі відповідача позивач став інвалідом третьої групи, оскільки отримав травматичне ушкодження правого плечового сплетіння у вигляді проксимальної плечової плексопатії праворуч з переважним ураженням серединного та пахвового нервів і його стійкі наслідки, які складають 15 відсотків стійкої втрати працездатності, що належить до ушкоджень середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм розладу здоров`я, пов`язаного зі стійкою втратою працездатності менше ніж на одну третину.

У січні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Боріс» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої з вини відповідача його працівниками під час виконання ними своїх трудових обов`язків.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Боріс» на його користь майнову шкоду в розмірі 2 890,45 грн. та моральну шкоду в розмірі 450 000,00 грн. Дана справа судами переглядалася неодноразово. Постановою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року залишено в силі.

В мотивувальній частині постанови Верховного Суду зазначено, що «Верховний Суд врахував, що на підставі письмових доказів судом першої інстанції встановлено негативні наслідки у вигляді погіршення стану здоров`я позивача, що виникли у зв`язку з діями лікаря, який надав некваліфіковану медичну допомогу пацієнтові». Таким чином, даними судовими рішеннями встановлено, що відповідач не спростував презумпцію його вини у завданні позивачеві шкоди ушкодженням здоров`я.

Крім того, даними рішеннями встановлено, що в результаті неправомірних дій та бездіяльності працівників відповідача під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків позивач став інвалідом 3 групи довічно та втратив 15 % стійкої працездатності, що підтверджується висновком МСЕК від 02 вересня 2014 року та висновком комісійної судово-медичної експертизи від 26 січня 2016 року.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив на підставі положень статей 1195 1202 ЦК України:

стягнути з ТОВ «Боріс» на користь ОСОБА_1 за період:

з 06 квітня 2012 року по 01 листопада 2019 року шкоду, пов`язану із зменшенням працездатності, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати та 15 % стійкої втрати працездатності, одноразово 34 281,15 грн,

з 01 листопада 2019 року відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, у зв`язку із зменшенням працездатності, у розмірі 15 % мінімальної заробітної плати щомісячно, починаючи з 01 листопада 2019 року і довічно.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Боріс» про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я та каліцтвом, відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем недоведений причинно-наслідковий зв`язок між діями лікарів відповідача та стійкою втратою ОСОБА_1 15 % працездатності. У висновку комісійної судово-медичної експертизи не зазначено, що причиною втрати працездатності є безпосередньо дії лікарів відповідача по усуненню вивиху правого плеча позивача, вчинені 06 квітня 2012 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди застосували статті 1166 1195 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Суди першої та апеляційної інстанцій в порушенням частин четвертої та п`ятої статті 82 ЦПК України поклали на позивача доказування обставин, які встановлені рішеннями судів першої і касаційної інстанції, що набрали законної сили, в цивільній справі № 755/2545/15-ц, у якій брали участь ті самі особи в тому числі та особа, що якої встановлено ці обставини.

Суди вдалися до переоцінки доказів, що є неприпустимим в порушення частин четвертої та п`ятої статті 82 ЦПК України та встановили обставини, які вже встановлені рішенням судів першої та касаційної інстанцій.

Суди дійшли безпідставного висновку про недоведеність наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями лікарів ТОВ «Боріс» та втратою позивачем працездатності у розмірі 15 % та як наслідок відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача шкоди, пов`язаної з втратою працездатності. Тому, виходячи з підстав та предмета позову, з урахуванням преюдиційних судових рішень, якими встановлено, що відповідач не довів відсутність своєї вини у завданні позивачу шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, позивачу в даній справі належало довести наявність відшкодування заробітку (доходу), втраченого ним внаслідок зменшення загальної працездатності, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати без урахування пенсії, яку він одержував до цього, будучи непрацездатним на момент завдання шкоди, що й довів.

Аргументи учасників справи

У грудні 2020 року ТОВ «Боріс» подало відзив на касаційну скаргу за підписом представника Лавренової Н. О. , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що суди оцінили всі обставини, на які посилались сторони. Позивач не надав жодного доказу втраченого заробітку, як підставу для застосування частини 1 або частини 2 статті 1195 ЦК України. Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача шкоди, пов`язаної із зменшенням працездатності. Однак стаття 1195 ЦК України, на підставі якої позивач подав позов, регулює відшкодування втраченого доходу. Отже, позовні вимоги позивача (стягнення шкоди, пов`язаної зі зменшенням працездатності) не відповідають статті 1195 ЦК України (відшкодування втраченого заробітку та додаткових витрат).

Висновком Дніпровської медико-соціальної експертної комісії м. Києва від 16 вересня 2014 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, однак не визначено відсоток втрати професійної або загальної працездатності. В акті огляду медико-соціальної експертної комісії вказано, що позивач не працює і є пенсіонером.

Разом з цим, призначаючи експертизу, питання щодо визначення втрати працездатності експерту не ставилось.

Висновок Верховного Суду, що у зв`язку з втратою 15 % працездатності (що згадується у висновку 2016 року) позивачу у 2014 році встановлена інвалідність є помилковим, оскільки обставини мали зворотній порядок.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать жодному з наведених судових рішень Верховного Суду, які позивач вказав як рішення яким не відповідають оскаржувані рішення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у малозначній справі за касаційною скаргою, яка може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, витребувано справу із суду першої інстанції.

У січні 2021 року матеріали цивільної справи № 755/16921/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 02 листопада 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: не врахування правового висновку Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 759/10031/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 359/4701/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 2119/2-404/2011, від 30 січня 2018 року у справі № 186/1706/17-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 348/2116/16-ц, від 20 лютого 2019 року у справі № 462/2377/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 191/48/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 165/1663/15-ц, від 15 червня 2018 року у справі № 910/13769/17, від 20 червня 2018 року у справі № 639/4336/15-ц, від 25 червня 2018 року у справі № 641/24766/17, від 27 червня 2018 року у справі № 343/1819/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 322/452/16 та у постановах Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, від 02 березня 2008 року у справі № 3-924к08, від 26 березня 2008 року у справі № 6-13953св17, від 16 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, від 12 лютого 2014 року у справі № 6-168цс14, від 28 січня 2015 року у справі № 6-229цс14, від 18 березня 2015 року у справі № 3-18гс15, від 03 червня 2015 року у справі № 6-305цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-933цс16 підлягають перевірці, а тому наявні підстави для відкриття касаційного провадження.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 06 квітня 2012 року ОСОБА_1 після травмування 02 квітня 2012 року звернувся до ТОВ «Боріс» за медичною допомогою, де після огляду та проведення дослідження лікарями-спеціалістами відповідача згідно з консультативним заключенням травматолога від 06 квітня 2012 року лікар ортопед-травматолог ОСОБА_3 встановив діагноз: «S43.0 - вивих плечового суглоба. Основний: Первинний травматичний вивих правого плеча з переломом великого горбика плечової кістки зі зміщенням». Під час об`єктивного обстеження лікар відмітив значний набряк м`яких тканин правого плеча, передпліччя, поширену гематому. Відмічене западіння в правій дельтовидній ділянці. Пальпація плеча та ліктьового суглоба болісна. Рухи в правому плечовому суглобі неможливі. Визначається пружиняча фіксація. Розладів кровообігу, іннервації правої кисті не виявлено.

Лікарем були застосовані такі лікувальні заходи: первинна консультація, рентгенологічне обстеження, загальна анестезія, закрите усунення вивиху правого плеча, що відмічене в консультативному заключенні травматолога від 06 квітня 2012 року. Призначено іммобілізацію правої руки на відвідній шині протягом шести тижнів, застосування лікарських засобів, повторний огляд через 2 тижні.

Протягом 2012-2014 років позивач неодноразово звертався до різних лікувальних установ, тривалий час перебував на лікуванні з діагнозом: «посттравматичний плексит справа, наслідки травматичного ушкодження вторинних стволів правого плечового сплетіння, з переважним ураженням аксилярного та серединного нервів».

16 вересня 2014 року Дніпровською медико-соціальною експертною комісією м. Києва позивачу встановлено третю групу інвалідності з 02 вересня 2014 року довічно за загальним захворюванням.

Згідно висновку експерта № 372-КЕ/2015/пп комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами цивільної справи № 755/2545/15-ц, 2/755/1756/15 від 17 листопада 2015 року - 26 січня 2016 року, з урахуванням відомостей із наданої медичної документації, консультативних висновків лікарів-спеціалістів, у відповідь на поставлені питання експертна комісія дійшла до наступних висновків.

Згідно наданої медичної документації та рентгенівських знімків, у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, мав місце закритий перелом великого горбика правої плечової кістки зі зміщенням, нижньомедіальний вивих правого плеча. З приводу цієї травми 06 квітня 2012 хворий ОСОБА_1 звернувся до лікувального закладу «Борис». При зверненні пред`являв скарги на біль у правому плечі та наявність обширної гематоми. Зі слів хворого, травму отримав 02 квітня 2012 року. При об`єктивному огляді мали місце: значний набряк м`яких тканин правого плеча, передпліччя, поширена гематома. Відмічалося западіння в правій дельтовидній ділянці. Пальпація плеча та ліктьового суглобу болісна, рухи в правому плечовому суглобі неможливі - визначається пружиняча фіксація. Розладів кровообігу, іннервації правої кисті не виявлено. Хворому під загальною анестезією було проведено закрите усунення вивиху правого плеча. Іммобілізація руки на відвідній шині протягом 6 тижнів. Призначене лікування, дані рекомендації.

У протоколі рентгенологічного дослідження кістково-суглобової системи, проведеного у ТОВ «Борис» 06 квітня 2012 року о 16.11 год. на ім`я ОСОБА_1 , вказано, що на рентгенограмах правої плечової кістки визначається нижнє-передній переломо-вивих головки плеча з відривом великого горбика. Суглобові поверхні повністю інконгруентні, за рахунок зміщення плеча дистально, медіально і вперед. Великий горбик зміщений дистально щодо западини і проксимально щодо головки суглоба. Контури уламків на стику нерівні, чіткі, діастаз між ними до 17 мм. Травматичних змін зі сторони ліктьового суглоба не виявлено. Висновок: МСКТ-ознаки нижньо-переднього переломо-вивиху головки правого плеча з відривом великого горбика.

У протоколі рентгенологічного дослідження кістково-суглобової системи, проведеного у ТОВ «Боріс» 06 квітня 2012 року о 19.56 год. на ім`я ОСОБА_1 , зазначено, що: на рентгенограмі правого плечового суглоба визначається стан після закритого усунення передньо-нижнього вивиху плеча. Головка плеча центрована в западині. Суглобова щілина нерівномірно розширена догори. Фрагмент великого горбика репонірований. Діастаз між уламками до 5 мм. Висновок: рентген-ознаки перелому ПЕМ правої плечової кістки (великого горбика), стан після закритого вправлення переломо-вивиху правого плеча.

Із протоколу рентгенологічного дослідження ТОВ «Боріс» від 14 квітня 2012 року о 14.19 год. на ім`я ОСОБА_1 відомо, що на серії КТ правого плечового суглоба визначається перелом великого горбика проксимального епіметафіза плечової кістки зі зміщенням уламка проксимально. Суглобова щілина нерівномірно розширена догори. Головка плеча центрована в западині. Контури уламків на стику нерівні, нечіткі, діастаз між ними до 6 мм. У порожнині суглоба відзначається незначна кількість рідини. Параартікулярні м`які тканини набряклі, інфільтровані, збільшені в обсязі; на їх фоні видно гіперденсивні ділянки (кров), міжм`язові простори слабо диференціюються. Висновок: ознаки перелому великого горбика правої плечової кістки, підвивиху головки плеча донизу, наявності рідини в порожнині правого плечового суглоба (гемартроз).

Згідно запису лікаря-невропатолога від 09 квітня 2012 у хворого ОСОБА_1 відмічалися скарги на болі в правій руці, заніміння пальців правої кисті, набряк правої руки, обмеження рухів в правій руці. Об`єктивно: права рука фіксована пов`язкою, різке обмеження рухів в правому плечовому суглобі, права рука набрякла, не може стиснути праву кисть в кулак, гіпестезія правої руки. Був встановлений діагноз: післятравматичний брахіоплексит справа. За даними електронейроміографічного дослідження від 17 липня 2012 року з боку правої верхньої кінцівки відмічаються наслідки травматичної нейропатії вторинних стовбурів правого плечового сплетіння з переважним ураженням пахвового (повне аксональне ураження) та серединного нерва (часткове аксональне ураження).

На теперішній час, згідно об`єктивного огляду лікаря-невропатолога від 18 грудня 2015 року та результатів електронейроміографічного дослідження від 08 грудня 2015 року у хворого ОСОБА_1 зберігаються стійкі наслідки травматичного ушкодження правого плечового сплетіння у вигляді проксимальної плечової плексопатії праворуч з переважним ураженням серединного та пахвового нервів.

Травма правого плечового сплетіння і його стійкі наслідки у ОСОБА_1 , відповідно до п. 10 б) Інструкції Міністерства фінансів № 2 від 08 січня 1986 року «Про порядок організації і проведення лікарсько-страхової експертизи», складають 15 % стійкої втрати працездатності, що згідно п. 2.2.1. (г) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, належать до ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм розладу здоров`я, пов`язаного зі стійкою втратою працездатності менше, чим на одну третину.

Правосторонній посттравматичний брахіоплексит у вигляді травматичної нейропатії вторинних стовбурів правого плечового сплетіння з переважним ураженням пахвового та серединного нервів у ОСОБА_1 утворився внаслідок значного зовнішнього механічного впливу. Це ушкодження не могло виникнути при отриманні травми правого плечового суглобу 02 квітня 2012 року, тому що на момент огляду 06 квітня 2012 року порушень іннервації з боку правої верхньої кінцівки не відмічалося. Слід зазначити, що при ушкодженні стовбурів плечового сплетіння порушення іннервації верхньої кінцівки повинні відображатися відразу.

Самостійне спричинення ушкодження плечового сплетіння ОСОБА_1 вже після надання йому медичної допомоги 06 квітня 2012 року маловірогідно, у зв`язку з вираженим больовим синдромом, набряком з боку м`яких тканин плечового суглобу та неможливості рухів в ньому.

Враховуючи об`єм медичних заходів, які були використані лікарем ОСОБА_3 для вправлення вивиху, виражені неврологічні зміни, які були виявлені лікарем-невропатологом 09 квітня 2012 року з боку правої верхньої кінцівки, слід вважати, що ушкодження плечового сплетіння у ОСОБА_1 найбільш вірогідно утворилося при проведенні лікарем медичної маніпуляції - закритого вправлення вивиху правої плечової кістки в умовах клініки ТОВ «Боріс» 06 квітня 2012 року.

Первинна діагностика та лікування ОСОБА_1 в ТОВ «Борис» 06 квітня 2012 року та послідуюче обстеження хворого в інших лікувальних закладах в цілому не суперечила загальноприйнятим нормам та правилам надання медичної допомоги при цьому виді травми плечового суглобу, а також наслідків травматичного ушкодження правого плечового сплетіння.

Лікар ОСОБА_3 правильно призначив іммобілізацію відвідною шиною РП-6К. Використання гр. ОСОБА_1 еластичної пов`язки РП-6 суттєво не вплинуло на стан правого плеча, що підтверджується динамічним рентгенологічним дослідженням від 06 квітня та 14 квітня 2012 року.

Існує багато способів вправлення вивиху плеча, найбільш часто використовуються методики «Метта» і «Джанелідзе». Вибір метода використовує лікар, виходячи із особливості травми.

При невправленому вивиху в плечовому суглобі, встановлюється показання до відкритого вправлення, терміни оперативного втручання залежать від багатьох причин, серед яких немало важливою являється стан м`яких тканин в ділянці оперативного доступу.

Судово-медичних даних, які б вказували на вплив самолікування та невиконання ОСОБА_1 рекомендацій лікарів на прояв плекситу та чи могло це привести до повторного вивиху правої плечової кістки, не встановлено.

09 червня 2016 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва частково задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Боріс» про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я. Стягнуто з ТОВ «Боріс» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 2 890 грн. 45 коп. та моральну шкоду у розмірі 450 000 грн. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Боріс» на користь ОСОБА_1 2 732 грн. 11 коп. витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи. Стягнуто з ТОВ «Боріс» на користь держави судовий збір у розмірі 6 577 грн. 20 коп.

27 лютого 2019 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року скасовано, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2016 року залишено в силі.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності позивачем причинно-наслідкового зв`язку між діями лікарів відповідача та стійкою втратою ОСОБА_1 15 % працездатності, виходячи з того, що висновки комісійної судово-медичної експертизи, яка проведена за матеріалами цивільної справи № 755/2545/15-ц, 2/755/1756/15 від 17 листопада 2015 року - 26 січня 2016 року, на які, як на доказ, посилався у позові позивач, не є належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки предметом позову у справі, в якій було призначено дану експертизу, було стягнення майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок неналежного виконання лікарем професійних обов`язків, і до предмету доказування входило встановлення негативних наслідків у вигляді погіршення стану здоров`я позивача, що виникло у зв`язку з діями лікаря, який надав некваліфіковану медичну допомогу пацієнтові. Крім того, на вирішення вказаної експертизи судом не ставилося питання щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями лікарів ТОВ «Боріс» та втратою ОСОБА_1 працездатності, тому зазначення у висновку експертизи про те, що «Травма правого плечового сплетіння і його стійкі наслідки у гр. ОСОБА_1 , відповідно до п. 10 б) Інструкції Міністерства фінансів № 2 від 08 січня 1986 року «Про порядок організації і проведення лікарсько-страхової експертизи", складають 15 % стійкої втрати працездатності….» є міркуваннями експерта, які він мав право включити до висновку в силу вимог частину восьму статті 102 ЦПК України, однак не є висновками експерта в світлі положень даної правової норми, оскільки по своїй суті не є відповіддю експерта на поставлене йому питання.

Однак, з такими висновками судів погодитись не можливо.

Відповідно до частини першої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У частині другій статті 1195 ЦК України передбачено, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2020 року у справі № 227/7154/13-к (провадження № 61-20082св19), зазначено, що «системний аналіз норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що для виникнення у потерпілого права на відшкодування втраченого заробітку (доходу) обов`язковою умовою є факт втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, на відміну від права на відшкодування витрат на лікування та моральної шкоди, яке не пов`язується із встановленням такого факту».

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року у справі № 755/2545/15, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боріс» про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, встановлено, що надання медичної допомоги позивачу 06 квітня 2012 року в ТОВ «Боріс» могло призвести до тривалого розладу стану здоров`я ОСОБА_1 , до порушення функції правої кисті та призвести до інвалідності.Саме з вини відповідача позивачу завдана майнова та моральна шкода наданою позивачу некваліфікованою медичною допомогою лікарями ортопедами-травматологами, які на той час працювали у відповідача, що спричинило інвалідність третьої групи, яка в даному випадку означає не тільки зниження загальної працездатності, але і неможливість обслуговувати себе в побуті.

В постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15 зазначено, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи травма правого плечового сплетіння і її стійкі наслідки у ОСОБА_1 складають 15 % стійкої втрати працездатності і належать до ушкоджень середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм розладу здоров`я, пов`язаного зі стійкою втратою працездатності менше ніж на одну третину, у зв`язку з чим 16 вересня 2014 року позивачу встановлено третю групу інвалідності, згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії. Погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 виникло у зв`язку з діями лікаря, який надав некваліфіковану медичну допомогу пацієнту.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції належним чином не мотивував відхилення доводів позивача та зробив передчасний висновок про відсутність підстав для задоволення позову. Суд апеляційної інстанції вказані порушення не усунув, належним чином не мотивував відхилення доводів апеляційної скарги та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2020 року у справі № 227/7154/13-к (провадження № 61-20082св19) колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року скасувати.

Передати справу № 755/16921/19 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 рокувтрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. Ю. Тітов