№ 755/18590/19

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 755/18590/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 755/18590/19

за позовом ОСОБА_1

до: 1. Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

2. Громадської організації садівницького масиву "Місячна Галявина",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Вишгородська районна державна адміністрація,

про визнання протиправним і скасування рішення позачергових загальних зборів громадської організації та зобов`язання скасувати реєстраційний запис,

за участю представників:

позивача: не з`явилися,

відповідача-1: не з`явилися,

відповідача-2: не з`явилися,

третьої особи: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Київській області (правонаступником якого є Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції та Громадської організації садівницького масиву "Місячна Галявина" (далі -ГО СМ "Місячна Галявина"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати всі рішення позачергових загальних зборів ГО СМ "Місячна Галявина", які оформлені протоколом № 2 від 14.09.2019;

- зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Київській області (правонаступником якого є Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати реєстраційний запис відносно ГО СМ "Місячна Галявина" від 09.10.2019 № 13341070005003018 "Про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; зміну керівника юридичної особи, зміну складу підписантів" із відповідним внесенням відомостей про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В обґрунтування позовних вимог послалася на те, що оскаржувані рішення позачергових загальних зборів ГО СМ "Місячна Галявина", які оформлені протоколом № 2 від 14.09.2019, прийнято на позачергових загальних зборах, проведених всупереч вимог Статуту ГО СМ "Місячна Галявина" та чинного законодавства.

Господарський суд Київської області рішенням від 07.03.2024 позов задовольнив частково. Визнав недійсними та скасував усі рішення позачергових загальних зборів Громадської організації садівницького масиву "Місячна Галявина", які оформлені протоколом № 2 від 14.09.2019. Скасував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційний запис відносно ГО СМ "Місячна Галявина" від 09.10.2019 № 13341070005003018 "Про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; зміну керівника юридичної особи, зміну складу підписантів". У позові до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовив. Стягнув з Громадської організації садівницького масиву "Місячна Галявина" на користь ОСОБА_1 3 842,00 грн судового збору.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 04.09.2024 рішення місцевого господарського суд залишив без змін.

За наслідками касаційного оскарження, Верховний Суд постановою від 19 грудня 2024 року касаційну скаргу Громадської організації садівницький масив «Місячна Галявина» залишив без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 у справі № 755/18590/19 залишив без змін.

23 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з заявою про ухвалення додаткового рішення (постанови) у справі № 755/18590/19, у якій просила вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених нею у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Просила стягнути з Громадської організації садівницького масиву "Місячна Галявина" на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу пов`язану з переглядом справи № 755/18590/19 у суді касаційної інстанції у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 755/18590/19 призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач-2 надав Верховному Суду клопотання про зменшення заявленого позивачем до відшкодування розміру витрат на правничу допомогу, яке обґрунтоване тим, що надана позивачу у Верховному Суді допомога складається лише з відзиву на касаційну скаргу, який дублює пояснення позивача, викладені у судах попередніх інстанцій та участь адвоката у судовому засіданні суду касаційної інстанції. Решта з заявлених до відшкодування витрат не є витратами, які відшкодовуються за рахунок іншої сторони. Заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу у сумі 10 000 грн не відповідає критерію реальності та співмірності адвокатських витрат зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, та підлягає зменшенню до 1 000 грн.

Учасники справи своїх представників у судове засідання не направили, позивачка просила розглянути заяву без її участі.

Розглянувши заяву позивачки, оцінивши доводи відповідача-2 про зменшення розміру відшкодування судових витрат, суд вважає, що ця заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Позивачка у відзиві на касаційну скаргу зазначила, що попередній розрахунок суми судових витрат у вигляді надання правової допомоги, які понесла Отрощенко Людмила Миколаївна у зв`язку з переглядом справи № 755/18590/19 у суді касаційної інстанції становить 10 000 грн та що докази понесених судових витрат буде надано суду відповідно до вимог чинного законодавства України, отже, стороною позивача була виконана вимога законодавства щодо подання відповідної заяви про намір понести судові витрати.

У заяві про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції позивачка зазначила, до витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн нею були сплачені Адвокатському бюро «Іванова» на підставі договору про надання правової допомоги від 12 листопада 2024 року, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № б/н від 12 листопада 2024 року та актом виконаних робіт (наданих послуг) від 19 грудня 2024 року по наданню правової допомоги Отрощенко Людмилі Миколаївні у зв`язку з переглядом справи № 755/18590/19 у суді касаційної інстанції. Сума гонорару є твердою і не залежить від обсягу наданих послуг та кількості проведення судових засідань, що відповідає умовам договору про надання правової допомоги.

Проаналізувавши надані позивачкою докази, Верховний Суд встановив, що 12 листопада 2024 року між Отрощенко Людмилою Миколаївною, як клієнтом, та Адвокатським бюро «Іванова» (надалі - бюро) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до пункту 2.1 якого клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов`язання здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту у Касаційному господарському суді у справі № 755/18590/19 на умовах та в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного договору.

За змістом підпунктів 4.1.1 та 4.1.2 пункту 4.1 договору здійснювати адвокатську діяльність в інтересах клієнта мають право:

Іванов Роман Миколайович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №5232/10 від 08.10.2014, видане на підставі рішення ради адвокатів Київської області № 17 від 08.10.2014, посвідчення адвоката України № 5232/10 видане Національною асоціацією адвокатів України 08.10.2014, який у відповідності до частини 1 статті 14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є власником Адвокатського бюро «Іванова» та у відповідності до частини 3 статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» здійснює адвокатську діяльність в організаційно-правовій формі адвокатського бюро;

Єрмак Олег Віталійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2875 від 26.04.2007, видане на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 26.04.2007 №9-10-9, який перебуває з бюро у трудових відносинах на підставі трудового договору та у відповідності до частини 6 статті 14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» залучений до виконання умов цього договору.

У пункті 11.1 договору сторони погодили, що розмір гонорару за надання послуг, визначених в пункті 2.1, становить 10 000 грн.

До розміру гонорару входять наступні послуги (консультація з питань захисту порушеного права клієнта, збір та підготовка документів для подання до суду, складання та подання до суду відзиву на касаційну скаргу, складання та подання до суду та надсилання їх іншим учасникам справи всіх необхідних процесуальних документів (заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань) під час розгляду справи у суді, представлення інтересів клієнта у судових засіданнях у суді касаційної інстанції під час розгляду справи.

Сторони підтверджують, що даний перелік послуг не є вичерпним і адвокати бюро вправі вчиняти інші, передбачені законами України дії для захисту порушених чи невизнаних прав клієнта.

Згідно з пунктом 11.2 договору клієнт сплачує всю суму гонорару під час укладення цього договору.

Проаналізувавши умови договору про надання правової допомоги від 12.11.2024 року, Верховний Суд зазначає про те, що сторони погодили між собою фіксовану форму гонорару за надану правову допомогу в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, що не залежить від обсягу витраченого адвокатом часу на надання послуг, з огляду на що витрати часу адвоката на надання послуг за цим договором судом до уваги не беруться.

Як вбачається на виконання умов зазначеного договору між бюро та позивачкою, був підписаний акт виконаних робіт (наданих послуг) від 19.12.2024, за змістом якого адвокати бюро, відповідно до умов договору, надали клієнту правову допомогу у суді касаційної інстанції у зв`язку з переглядом справи № 755/18590/19, а саме:

- ознайомлення з касаційною скаргою Громадської організації садівницький масив «Місячна галявина»;

- аналіз судових рішень на які посилався скаржник у своїй касаційній скарзі;

- складання та направлення до Касаційного господарського суду та іншим учасникам справи відзиву на касаційну скаргу;

- участь у судових засіданнях у Касаційному господарському суді 19.12.2024;

- складання та направлення до Касаційного господарського суду та іншим учасника справи заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 755/18590/19 у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Загальна сума наданих послуг становить 10 000 грн.

Верховний Суд зазначає про те, що відображена у зазначеному акті інформація щодо наданих позивачці у цій справі послуг з правничої допомоги та обставини надання таких послуг підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається, адвокатом Єрмаком О.В. як представником позивачки у цій справі був складений та поданий до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через систему «Електронний суд» 27.11.2024 відзив на касаційну скаргу. За своїм змістом відзив побудований на аналізі доводів касаційної скарги, висновків Верховного Суду та є обґрунтованим.

Верховний Суд також зазначає про те, що адвокат Єрмак О.В. як представник позивачки брав участь у судовому засіданні Верховного Суду у цій справі, що відбулося 19.12.2024, надавав у судовому засіданні пояснення по справі, щодо доводів касаційної скарги, про що свідчить протокол судового засідання.

Верховний Суд враховує те, що адвокат Єрмак О.В. відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 договору має право здійснювати адвокатську діяльність в інтересах клієнта, має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2875 від 26.04.2007, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України та як представник позивачки у цій справі діяв на підставі ордеру серії АА №1511391, що міститься в матеріалах справи.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає доведеними обставини надання позивачці послуг з професійної правничої допомоги у цій справі, зазначених в акті виконаних робіт (наданих послуг) від 19.12.2024.

При перевірці та дослідженні розміру понесених стороною спору заявлених до стягнення витрат на оплату послуг адвоката суд керується принципами співмірності, достовірності, пропорційності та обґрунтованості цих витрат.

У разі встановлення обставин того, що заявлений до стягнення розмір витрат не відповідає визначеним законом критеріям співмірності, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Відповідачем-2 подана заява про зменшення розміру заявлених позивачкою до відшкодування судових витрат, яка обґрунтована тим, що заявлений до відшкодування розмір не відповідає критеріям реальності та співмірності, та підлягає зменшенню до 1 000 грн.

Оцінивши заперечення відповідача-2, Верховний Суд вважає, що вони є частково обґрунтованими.

З укладеного між позивачкою та Адвокатським бюро «Іванова» договору про надання правової допомоги від 12.11.2024 року, вбачається, що сторони погодили між собою фіксовану форму гонорару за надану правову допомогу в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, що не залежить від обсягу витраченого адвокатом часу на надання послуг.

Однак, як слушно зауважує відповідач-2 до переліку витрат, що підлягають відшкодуванню позивачці за рахунок іншої сторони, включено такі види робіт як направлення відзиву іншим учасникам, що не є правовою допомогою, а є технічними діями, а також складання та направлення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, щодо якої є висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, що такі витрати не підлягають відшкодуванню.

Щодо заперечень наведених відповідачем-2 про те, що позивачкою не доведено неможливість подання доказів на підтвердження понесених витрат разом з відзивом, то подання позивачкою доказів на підтвердження понесених витрат відбулося в межах строків встановлених частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. У відзиві на касаційну скаргу, який для позивачки є першою заявою у суді касаційної інстанції по суті справи, зазначено про намір понести судові витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн, та що докази, на підтвердження таких витрат, будуть подані у строки встановлені процесуальним законом.

Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає частково обґрунтованою вимогу Отрощенко Л.М. про розподіл понесених нею витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи. Обставини надання позивачці адвокатом Єрмаком О.В. у цій справі послуг з професійної правничої допомоги, зазначених в акті виконаних робіт (наданих послуг) від 19.12.2024, підтверджуються матеріалами справи.

Однак, враховуючи, що не всі послуги, що надані позивачці адвокатом, підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони, виходячи із критерію складності справи, обсягу наданих адвокатських робіт, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру Верховний Суд вважає, що відшкодування позивачці витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 8000,00 грн, відповідатиме критерію пропорційності, розумності та справедливості.

Керуючись статтями 126 129 234 235 244 315 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Отрощенко Людмили Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у справі № 755/18590/19 щодо відшкодування судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації садівницький масив «Місячна галявина» (Київська область, Вишгородський район, село Рови, ЄДРПОУ 25299690) на користь Отрощенко Людмили Миколаївни (Київська область, Вишгородський район, село Рови, РНОКПП НОМЕР_1 ) 8 000,00 (вісім тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 755/18590/19.

3. Видачу відповідного наказу у справі № 755/18590/19 доручити Господарському суду Київської області.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

О. Мамалуй