ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 755/856/17
провадження № 61-18397св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа- Служба у справа дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року у складі судді Гончарука В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справа дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у здійсненні права користування майном та визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.
27 лютого 2023 року ТОВ «Кей-Колект» звернулося до суду із заявою про залишення позову без розгляду.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року позов ТОВ «Кей-Колект» залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України.
Роз`яснено учасникам процесу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач, користуючись своїм правом, звернувся до суду із заявою, в якій просив залишити позов без розгляду, а у суду відсутні правові підстави для відмови у задоволенні поданої заяви. Отже, заява позивача про залишення позову без розгляду визнана такою, що підлягає задоволенню.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду відповідають положенням пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки виходячи зі змісту принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про необхідність закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки залишення позову без розгляду надає позивачу право ще раз звернутися до суду з таким самим предметом позову, як такі, що висновків районного суду не спростовують, оскільки учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, тому суд зобов`язаний залишити позов без розгляду, якщо позивач звернувся з відповідною заявою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року скасувати та закрити провадження у справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 грудня 2023 року касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року передана для розгляду колегії суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Фаловській І. М., Ігнатенку В. М. (провадження № 61-18397ск23).
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2024 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 січня 2024 року. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 квітня 2024 року заявнику поновлено строк на касаційне оскарження судового рішення, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження Заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2024 року № 1186/0/226-24 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_6 та на підставі службової записки Секретаря Третьої судової палати Фаловської І. М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 755/856/17 за касаційним провадженням № 61-18397ск23.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 жовтня 2024 року для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року визначено суддю-доповідача Лідовця Р. А. та суддів, які входять до складу колегії: Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року у справі № 755/20231/19 позов ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект», третя особа - державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А. М. про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення, запис про державну реєстрацію та їх обтяжень від 18 січня 2016 року, індексний номер 27853077 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект», вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М., номер запису про право власності 12949026, номер розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 829828780000, що встановлює факт відсутності за ТОВ «Кей-Колект» права власності на спірну квартиру, відтак, у вказаній справі відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України).
Вважає, що залишаючи позов ТОВ «Кей-Колект» без розгляду з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України, районний суд не врахував, що ТОВ «Кей-Колект» не позбавлене права ще раз звернутися до суду з таким самим предметом позову.
Посилається на правові висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), які не були враховані судами попередніх інстанцій.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Частиною третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
За змістом статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Суд зобов`язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням.
Закріплене за позивачем право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників процесу. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд (подібний висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2020 року у справі № 548/2531/18, від 05 жовтня 2021 року у справі №308/13199/17, від 04 квітня 2022 року у справі № 441/1609/19).
За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки подати заяву про залишення позову без розгляду є правом заявника, який на власний розсуд розпоряджається своїми правами, таке право є абсолютним і не залежить від волі інших учасників процесу. При цьому надане заявнику право на подання такої заяви не залежить від думки інших учасників справи і суд не зобов`язаний при вирішенні відповідного питання з`ясовувати обставини, які стосуються суті справи або мотивів, у зв`язку з якими така заява подана.
Отже, доводи касаційної скарги про необґрунтоване залишення позову без розгляду спростовуються вищевикладеним.
Посилання касаційної скарги на висновки, що викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) є необґрунтованим, оскільки у даній справі встановлені інші фактичні обставини.
Так, в постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 за позовом про поділ майна подружжя, Верховний Суд, змінюючи постанову суду апеляційної інстанції у мотивувальній частині, дійшов висновку про те, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України) можливе якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судового рішення. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367 368 ЦПК України перевірив їх та спростував відповідними висновками.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки судами попередніх інстанцій не порушено норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, отже, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник