05.02.2023

№ 755/9100/18

Постанова

Іменем України

18 липня 2022 року

м. Київ

справа № 755/9100/18

провадження № 61-17332св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Київська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката Ільницького Олексія Олександровича, на постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Заява мотивована тим, що з 12 квітня 1973 року заявник перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , однак фактичні шлюбні відносини між ними припинилися у 1988 році, а шлюб розірваний у 2005 році.

Починаючи з 1989 року, вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 .

Разом з ОСОБА_3 вони мешкали у квартирі АДРЕСА_1 та у дачному будинку АДРЕСА_2 , були пов`язані спільним побутом, реалізовували взаємні права та обов`язки, турбувалися один про одного, дбали про матеріальне забезпечення сім`ї. ОСОБА_3 працював електриком в обслуговуючому кооперативі «Садівничий кооператив «Вікторія» та заробітну плату використовував для забезпечення потреб сім`ї, вони спільно будували сімейні відносини на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, внаслідок чого відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема, квартиру АДРЕСА_1 .

З метою звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 в порядку четвертої черги ОСОБА_1 просила суд встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу у період з 2006 року до 05 березня 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу у період з 2006 року до 05 березня 2018 року включно.

Задовольнивши заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції дослідив в сукупності зібрані у справі докази, зокрема, показання свідків, фотокартки, довідку та акт Житлово-експлуатаційної дільниці № 303, довідку обслуговуючого кооперативу «Садівничий кооператив «Вікторія», в результаті чого дійшов висновку про доведеність заявником факту її проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації у період з 2006 року до 05 березня 2018 року включно, існування між ними взаємних прав та обов`язків, наявності спільного побуту.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року апеляційну скаргу Київської міської ради задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року скасовано. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу залишено без розгляду.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у справі виник спір про право на квартиру, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 , з боку заінтересованої особи Київської міської ради, яка оспорює право заявника ОСОБА_1 на це майно, що є підставою для розгляду такої заяви в порядку позовного провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ільницький О. О. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на припущеннях про те, що у справі наявний спір про право на квартиру між заявником та Київською міською радою.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не зазначив, хто саме є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 та яким чином рішення суду першої інстанції впливатиме на їхні права та обов`язки.

Матеріали справи не містять доказів наявності будь-яких інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , окрім ОСОБА_1 .

Київська міська рада не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 ні за законом, ні за заповітом, а є лише органом, який представляє інтереси територіальної громади м. Києва.

Сама лише наявність передбаченого частиною першою статті 1277 ЦК України зобов`язання (права) Київської міської ради подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою не свідчить про наявність у неї права на спадкове майно.

Звертаючись до суду із цією заявою, ОСОБА_1 посилалась на те, що метою встановлення юридичного факту є реалізація права із спадкування після смерті ОСОБА_3 , отримання свідоцтва про право на спадщину та подальша реалізація прав на таке майно, що свідчить про те, що цей факт є юридичним і зумовлює правові наслідки.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.У задоволенні клопотання адвоката Ільницького О. О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року, відмовлено.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що у період з 12 квітня 1973 року до 27 липня 2005 року ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2

16 липня 1967 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки Житлово-експлуатаційної дільниці № 303, виданої ОСОБА_1 23 травня 2018 року № 170/02, заявник проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 в цивільному шлюбі з 1998 до 05 березня 2018 року згідно з актом від 23 травня 2018 року за адресою: квартира АДРЕСА_1 .

23 травня 2018 року комісією у складі майстра т/д ОСОБА_7 , майстра т/д ОСОБА_8 складений акт, затверджений начальником ЖЕД-303, про те, що при обстеженні квартири АДРЕСА_1 встановлено, що, зі слів цивільної дружини, ОСОБА_3 проживав з нею у цивільному шлюбі з 1998 року до 05 березня 2018 року за вищевказаною адресою.

Згідно з довідкою обслуговуючого кооперативу «Садівничий кооператив «Вікторія» від 14 березня 2018 року № 12/18 ОСОБА_1 проживає на території обслуговуючого кооперативу «Садівничий кооператив «Вікторія» та у період з 2009 до 2013 рік була членом кооперативу. В листопаді 2013 року вона передала своє членство в кооперативі та земельну ділянку в користування ОСОБА_9 . Сім`я ОСОБА_1 користується земельною ділянкою площею 8,05 га та дачним будинком на АДРЕСА_2 . За цей час з нею проживав в цивільному шлюбі ОСОБА_3 , який з 2009 року до 04 березня 2018 року працював у кооперативі на посаді електрика.

31 серпня 2018 року та 04 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та до смерті постійно мешкав у кв. АДРЕСА_1

За заявою ОСОБА_1 П`ятнадцята київська державна нотаріальна контора 31 серпня 2018 завела спадкову справу № 993/2018 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 758/7094/19, від 16 січня 2018 року у справі № 640/10329/16, від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18, від 03 червня 2020 року у справі № 577/3336/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Верховний Суд зазначає, що наявність спору про право повинна встановлюватись за ознакою можливого заперечення суб`єктивного права особи, щодо якого виникає спір, у цій справі - майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зазначено, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) вказано, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів».

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (частини перша, третя статті 1277 ЦК України).

Отже, за умови відсутності спадкоємців за заповітом та законом, усунення спадкоємців від спадщини, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття спадщина може перейти до територіальної громади на підставі рішення суду.

Відповідно до статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу у період з 2006 року до 05 березня 2018 року є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , зокрема з метою наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті останнього.

У відзиві, поданому до суду першої інстанції, та апеляційній скарзі Київська міська рада неодноразово висловлювала свої заперечення щодо задоволення заяви ОСОБА_1 .

Таким чином, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України, оскільки встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу пов`язується із наступним вирішенням спору про право, а тому такий спір має вирішуватися в порядку позовного, а не окремого провадження.

Подібні висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 13 жовтня 2021 року в справі № 159/858/20 (провадження № 61-1633св21), від 12 січня 2022 року в справі № 227/2188/21 (провадження № 61-18156 св21) та від 24 червня 2022 року в справі № 337/3395/21 (провадження № 61-21062св21).

Посилання ОСОБА_1 на відсутність інших спадкоємців померлого ОСОБА_3 не впливають на правильність висновків судів про залишення заяви без розгляду, оскільки такі обставини підлягають встановленню в загальному порядку з урахуванням положень статті 1277 ЦК України.

Висновок суду апеляційної інстанції про наявність спору є обґрунтованим та відповідає нормам цивільного процесуального закону. Заява про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може розглядатися за правилами окремого провадження у разі відсутності спору, водночас у справі, яка переглядається, Київська міська рада заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 .

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 758/7094/19, від 16 січня 2018 року у справі № 640/10329/16, від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18, від 03 червня 2020 року у справі № 577/3336/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19.

Щодо визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 758/7094/19, від 16 січня 2018 року у справі № 640/10329/16, від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18, від 03 червня 2020 року у справі № 577/3336/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19, які були підставою для відкриття касаційного провадження, суди вирішували заяви про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на момент його смерті осіб, які відповідно до закону були спадкоємцями, проте не прийняли спадщину, у зв`язку з чим звертались до суду із заявою про встановлення вказаного факту. Тобто, метою захисту прав та інтересів вказаних осіб, які ніхто із спадкоємців не оскаржував, після отримання судового рішення було оформлення спадщини в нотаріальній конторі. Натомість встановлення факту у справі, яка переглядається, пов`язується із наступним вирішенням спору про правоОСОБА_1 , що свідчить про відсутність підстав для розгляду поданої заяви в окремому провадженні.

Верховний Суд зауважує, що ОСОБА_1 з метою захисту своїх прав та інтересів не позбавлена можливості звернутись до суду з відповідним позовом.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката Ільницького Олексія Олександровича, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко