Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 756/11809/18
провадження № 61-205св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Панковим Дмитром Володимировичем, на постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія»), про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу.
Позовна заява мотивована тим, що 28 липня 2017 року о 15.50 год на перехресті вул. Архипенка та пр. Героїв Сталінграду у м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «КІА», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу «Сitroen», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 ДТП відбулася з вини останнього. У зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП не була застрахована, МТСБУ здійснило виплату ОСОБА_2 у розмірі 49 248,77 грн, а також було витрачено 700 грн за послуги аварійного комісара.
За таких обставин, вважало, що набуло право регресної вимоги до особи, винної у скоєнні ДТП.
Ураховуючи наведене, МТСБУ просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму страхового відшкодування у розмірі 49 948,77 грн
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2021 року у складі судді Фролової І. В. у задоволенні позову МТСБУ відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія», тому були відсутні підстави для здійснення страхової виплати МТСБУ, передбачені статтею 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року апеляційну скаргу МТСБУ задоволено.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ 51 710,77 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ПрАТ «Українська охоронна страхова компанія» була позбавлена членства в МТСБУ з 02 березня 2017 року і не мала права укладати договори обов`язкового страхування, що підтвердив у судовому засіданні і представник самої страхової компанії. Крім того, страховий поліс за номером АЕ/3582642 був оголошений як втрачений, тому, на думку колегії суддів апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що поліс № АЕ/3582642, наданий відповідачем, є належним доказом того, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року скасувати й залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2021 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що договір обов`язкового страхування між ним та ПрАТ «Українська охоронна страхова компанія» укладено не було, посилаючись на відсутність ліцензії в товариства та невнесення відповідного полісу до реєстру МТСБУ, оскільки вказані обставини не вказують на нікчемність такого полісу, а недійсним він не визнавався.
Заявник послався на відповідні судові рішення Верховного Суду.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У квітні 2022 року ПрАТ «Українська охоронна страхова компанія» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, а посилання на практику Верховного Суду не спростовує правильність висновків апеляційного суду, оскільки в даному випадку встановлені інші фактичні обставини, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
У квітні 2022 року МТСБУ подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи не заслуговують на увагу та не впливають на правильність вирішення апеляційним судом справи, тому просить залишити його постанову без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. Касаційне провадження у малозначній справі відкрито на підставі підпункту а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
11 травня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 липня 2017 року о 15.50 год на перехресті вул. Архипенка та пр. Г. Сталінграду у м. Київ відбулась ДТП за участю автомобіля «КІА», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу «Сitroen», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1
ДТП відбулася в результаті порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, що підтверджується постановою Оболонського районного суду м. Києва від 18 серпня 2017 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.
Згідно зі звітом № 1566 про оцінку автомобіля «КІА», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 14 серпня 2017 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «КІА», у результаті його пошкодження, становить 56 355,68 грн.
За результатами розгляду заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, МТСБУ було прийнято рішення про відшкодування шкоди та перераховано на рахунок ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 49 249,77 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 20 грудня 2017 року № 1262712.
На час ДТП від 28 липня 2017 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована за полісом від 26 липня 2017 року № АЕ/3582642, термін дії з 00 год. 00 хв. 27 липня 2017 року до 00 год. 00 хв. 26 липня 2018 року, що виданий ПрАТ «Українська охоронна-страхова компанія».
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/16-ц (провадження № 14-176цс18) та постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 752/6872/16-ц (провадження № 61-6302св18), від 28 липня 2021 року у справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд розглянув справу за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Панкова Д. В. підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною другою статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання
Згідно з пунктом 1 частини першої статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Згідно з пунктом а) частини першої статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, якийне відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частинами третьою та четвертою статті 18 Закону України «Про страхування» передбачено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
У відповідності до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За змістом статті 983 ЦК України договір страхування набуває чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
Видача полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є підтвердженням того, що сторони уклали договір страхування та досягли згоди щодо істотних умов договору, а також доказом того, що страхова премія була сплачена.
Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Судом першої інстанції було встановлено, що на час ДТП від 28 липня 2017 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована за полісом від 26 липня 2017 року № АЕ/3582642, термін дії з 00 год. 00 хв. 27 липня 2017 року до 00 год. 00 хв. 26 липня 2018 року, що виданий ПрАТ «Українська охоронна-страхова компанія», який містить, зокрема, пункт про дату сплати страхового платежу 26 липня 2017 року.
Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15.
Учасники справи не надали суду доказів того, що вказаний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальність був визнаний судом недійсним, як не заявлялися відповідні вимоги й у рамках цієї справи, тому, враховуючи презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, наведені правові висновки апеляційного суду та судове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу, є помилковим.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення страхового відшкодування у порядку регресу з ОСОБА_1 , а суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Щодо судових витрат
Згідно із частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Ставка, що була сплачена при поданні касаційної скарги ОСОБА_1 складала 3 524 грн, що підтверджується відповідною квитанцією, тому вказана сума коштів підлягає стягненню з МТСБУ на його користь, оскільки колегія суддів задовольняє касаційну скаргу, скасовує судове рішення апеляційного суду та залишає у силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову останнього було відмовлено.
Керуючись статтями 141 400 402 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Панковим Дмитром Володимировичем - задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року скасувати.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2021 року залишити в силі.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) судові витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 3 524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) гривні.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк