30.10.2023

№ 756/14398/18

Постанова

Іменем України

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 756/14398/18

провадження № 61-13610св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулось до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та відшкодування збитків.

Позовна заява мотивована тим, що 11 січня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 50007287, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 207 802,56 грн, що еквівалентно 25 466 дол. США, та суму додаткового кредиту для сплати страхового внеску у розмірі 53 692,87 грн, що еквівалентно 6 471,36 дол. США, строком на 60 місяців (з кінцевим терміном повернення кредиту - 15 січня 2018 року), зі змінною відсотковою ставкою EURIBOR, з цільовим призначенням - для придбання автомобіля Volkswagen Golf.

При цьому, розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту, договором визначено в еквіваленті іноземної валюти і сплачуються у гривні в розмірі, що розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту обмінного банківського курсу.

Позивач також зазначив, що для забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 11 січня 2013 року №50007287 між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено договір застави транспортного засобу від 14 січня 2013 року № 50007287, за умовами якого відповідачка передала в заставу позивачеві належний їй на праві власності автомобіль.

Відповідачка належним чином не виконувала умов договору, у зв`язку із чим кредитодавець 17 квітня 2015 року звернувся до неї з вимогою про дострокове повернення кредиту. Вимога у добровільному порядку виконана не була.

ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маринець О. С. із заявою про вчинення виконавчого напису щодо звернення стягнення на предмет застави - автомобіль для погашення нарахованої суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 403 790,11 грн.

23 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О. С. заяву ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено та видано виконавчий напис, згідно з яким звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль Volkswagen Golf, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , та за рахунок отриманих від реалізації коштів запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» в розмірі 403 790,11 грн.

Позивач зазначає, що 15 липня 2015 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48115778, а 25 липня 2015 року - постанову про проведення електронних торгів. Від реалізації предмета застави стягнуто 273 645,60 грн. Проте, вказаної суми не вистачило для повного погашення заборгованості ОСОБА_1 перед товариством за кредитним договором від 11 січня 2013 року.

На підставі викладеного, уточнивши позовні вимоги, ТОВ «Порше Мобіліті» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 11 січня 2013 року № 50007287 (зі змінами і доповненнями) у сумі 641869,65, що складається із заборгованості за кредитом (тіло кредиту) у сумі 454 820,64 грн, процентів за користування кредитними коштами у сумі 9 854,61 грн, трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 47 626,03 грн, штрафу за порушення строків виконання зобов`язань за договором у сумі 41 560,51 грн та збитків, заподіяних товариству у зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, у розмірі 88 007,86 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2019 року у задоволенні позову ТОВ «Порше Мобіліті» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином умови кредитного договору не виконувала, унаслідок чого утворилась заборгованість. Проте, ТОВ «Порше Мобіліті» пропустило строк позовної давності на звернення до суду за захистом порушеного права щодо стягнення заборгованості за кредитним договором (тіло кредиту).

Також суд зазначив, що оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, то вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача штрафу. Відтак, відсутні правові підстави для стягнення штрафу.

Крім того, суд відмовив у задоволенні вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 3 % річних від простроченої суми, виходячи з того, що строк позовної давності основного зобов`язання сплив, а тому вимога щодо стягнення 3 % річних на суму боргу також не може бути задоволена.

При цьому суд, враховуючи, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом.

Крім того, суд за недоведеністю відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків, заподіяних товариству у зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору.

Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, ТОВ «Порше Мобіліті» подало апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення у справі, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором в розмірі 155 319,56 грн та 38 333,53 грн - 3 % річних за прострочення виконання зобов`язань, а всього - 194 101,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 4405 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 13 800 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не пропустив строк позовної давності на звернення до суду із цим позовом, оскільки ТОВ «Порше Мобіліті» не могло раніше реалізувати своє право на звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача коштів для погашення всієї суми кредитної заборгованості, оскільки не було доказів того, що кредитна заборгованість не буде погашена шляхом виконання виконавчого напису нотаріуса.

Задовольняючи позовні вимоги частково, апеляційний суд виходив з того, що грошових коштів, отриманих ТОВ «Порше Мобіліті» від реалізації заставленого транспортного засобу на електронних торгах, виявилось недостатньо для погашення заборгованості за кредитним договором, тому у позивача на підставі статті 591 ЦК України, статті 24 Закону України «Про заставу» виникло право щодо стягнення залишку визначеного у виконавчому написі нотаріуса боргу за кредитним договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року до Верховного Суду, ТОВ «Порше Мобіліті», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неврахування правових висновків Верховного Суду, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині, залишивши в силі постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій залишив поза увагою, що збитки, заподіяні позивачу у зв`язку з порушення умов кредитного договору та договору застави, підлягають стягненню з відповідача. Сума таких витрат, відповідно до виставлених рахунків відповідачу за період з 09 квітня 2015 року по 09 серпня 2018 року становить 88 007,86 грн, відповідно, зокрема, до договору про надання колекторських послуг від 01 серпня 2011 року. Вважає, що вказані витрати були необхідні для відновлення порушеного права та перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням умов кредитного договору.

Вважає, що суд апеляційної інстанції помилково, замість застосування курсу долара США до еквівалентів платежів у іноземній валюті, визначив суму заборгованості з дострокового повернення кредиту як різницю між грошовими коштами, які отримані на підставі виконавчого напису нотаріуса та сумою коштів, яка залишилась непогашеною після отримання грошових коштів на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення без врахування існуючих правових позицій Верховного Суду, неповно та неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Заявник зазначив, що апеляційний суд при ухваленні оскаржуваної постанови дійшов хибного висновку про відсутність підстав вважати строк позовної давності пропущеним.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційних скарг, відзиву на касаційні скарги до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалами Верховного Суду від 22 вересня 2020 року, 19 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

06 жовтня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що 11 січня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 50007287, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 207 802,56 грн, що еквівалентно на дату укладення договору 25 466,00 дол. США, строком на 60 місяців, зі змінною відсотковою ставкою EURIBOR, з цільовим призначенням - для придбання автомобіля Volkswagen Golf, кузов № НОМЕР_3 . Договір складається з Кредитного договору, Загальних умов кредитування та Графіку погашення кредиту.

Сплата кредиту та процентів за користування кредитними коштами повинна була здійснюватися згідно з Графіком погашення кредиту. У ньому передбачено, що усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обміннім курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту у доларах США, відповідно до п. 1.3 Загальних умов кредитування. Цей Графік містить суму платежу за розрахунковий період, вказаний у еквіваленті у доларах США, який при сплаті відповідного щомісячного платежу відповідатиме певній сумі у гривні.

Відповідно до пункту 8.2 Загальних умов кредитуванняу разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у статті 3.3, за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, передбаченої в статті 3.2.1, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 20% від суми кредиту.

23 грудня 2013 року ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 підписали додаткову угоду № 1, згідно з якою внесено зміни до кредитного договору від 11 січня 2013 року № 50007287. За цією додатковою угодою ОСОБА_1 отримала додаткову суму кредиту у розмірі 53 692,87 грн, що еквівалентно на дату укладення договору 6 471,36 дол. США, зі змінною відсотковою ставковою EURIBOR, з цільовим призначенням - для сплати страхових платежів за договором страхування.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 11 січня 2013 року № 50007287 (зі змінами і доповненнями) між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладено договір застави транспортного засобу від 14 січня 2013 року № 50007287, відповідно до якого відповідач передала в заставу позивачеві належний їй на праві власності автомобіль Volkswagen Golf, кузов № НОМЕР_3 .

Згідно з підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 Загальних умов кредитування (в редакції, викладеній додатковою угодою від 23 грудня 2013 року №1) кредитодавець має право визнати термін повернення кредиту та додаткового кредиту таким, що настав у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше один календарний місяць.

Позичальник зобов`язаний повернути кредитору у повному обсязі суму кредиту та суми додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником. Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення такого повідомлення (п. 3.3 Загальних умов кредитування (в редакції, викладеній додаткового угодою від 23 грудня 2013 року №1)).

У зв`язку з простроченням позичальником ОСОБА_1 термінів сплати чергового платежу з повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами ТОВ «Порше Мобіліті» 17 квітня 2015 року звернулося до позичальника з вимогою достроково повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

У вимозі про дострокове повернення кредиту від 17 квітня 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» вимагало сплатити кредит та проценти за користуванням кредитом протягом тридцяти календарних днів. У випадку неповернення кредиту кредитодавець зазначив, що він вживатиме заходів з примусового стягнення заборгованості за кредитом, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет застави.

У зв`язку з невиконанням відповідачкою ОСОБА_1 вимоги щодо дострокового повернення кредиту у строк, вказаній у письмовій вимозі від 17 квітня 2015 року, ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маринець О. С. із заявою про видачу виконавчого напису щодо звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитом на предмет застави - автомобіль Volkswagen Golf, кузов № НОМЕР_3 .

23 червня 2015 року нотаріусом вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на указаний транспортний засіб у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором від 11 січня 2013 року № 50007287 (зі змінами і доповненнями), з метою задоволення вимог ТОВ «Порше Мобіліті» за період з 16 лютого 2015 року по 17 квітня 2015 року у розмірі: 331 344,92 грн - дострокове повернення невиплаченої суми кредиту; 27 860,33 грн - несплачені чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу); 2 274,35 грн - штрафні санкції відповідно до статті 8.3 Договору; 750 грн - витрати понесені компанією з метою повернення простроченої заборгованості позичальника у відповідності до договору; 41 560, 51 грн - штраф в розмірі 20 % від суми кредиту за порушення терміну дострокового повернення кредит на вимогу компанії до суми заборгованості, що все разом становить 403 790,11 грн.

15 липня 2015 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві Поліщуком В. В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом № 709 виданого 23 червня 2015 року.

Відповідно до акта про проведення електронних торгів від 25 липня 2018 року вбачається, що 06 квітня 2018 року були проведені електронні торги щодо реалізації майна, а саме - транспортного засобу марки Volkswagen, модель Golf, номер шасі № НОМЕР_3 , 2012 року випуску, колір - білий, ДНЗ - НОМЕР_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Зазначено, що сума коштів, внесена покупцем за придбане рухоме майно становить 288 048 грн. На рахунок ДП «СЕТАМ» перераховано 500 грн, як суму гарантійного внеску, а на депозитний рахунок Оболонського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві - 273 645,60 грн.

30 липня 2018 року ТОВ «Порше Мобіліті» отримало переказ коштів від Оболонського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві на суму 248 470,55 грн як стягнутих коштів з ОСОБА_1 за рахунок проданого автомобіля в межах виконавчого провадження ВП № 48115778.

25 лютого 2019 року ОСОБА_1 подано до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ «Порше Мобіліті» підлягає задоволенню частково, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 526 527 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При таких обставинах право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначений висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Установлено, що 17 квітня 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» направило на адресу відповідача вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати процентів за користуванням кредитом протягом тридцяти календарних днів.

Такими діями кредитор на власний розсуд відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Оскільки кредитор використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, то з цього часу настав строк виконання договору в повному обсязі і право кредитора нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припинилося.

Позивачем нараховано проценти за користування кредитними коштами за період з 01 серпня 2018 року по 22 жовтня 2018 року в розмірі 9 854,61 грн, тобто за період - після пред`явлення кредитором до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

При таких обставинах висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування, зміненого на підставі положень статті 1050 ЦК України, є правильними.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та штрафу

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Судом встановлено, що ТОВ «Порше Мобіліті» виконало передбачені кредитним договором зобов`язання, надавши відповідачці обумовлений сторонами кредит, за рахунок якого ОСОБА_1 придбала автомобіль. Проте відповідачка належним чином умови кредитного договору не виконувала, у зв`язку із чим у неї виникла заборгованість за кредитом.

Позичальник зобов`язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту та суми додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником. Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення такого повідомлення (п. 3.3 Загальних умов кредитування (в редакції, викладеній додаткового угодою від 23 грудня 2013 року №1)).

17 квітня 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» направило ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту, у якому вимагало сплатити кредит та проценти за користуванням кредитом протягом тридцяти календарних днів, а отже, скористалося своїм правом визнання терміну повернення кредиту таким, що настав, та правом вимагати дострокового повернення всієї суми отриманого кредиту, нарахованих процентів та інших нарахованих за договором платежів.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

За правилами частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 травня 2018 року при розгляді справи № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18).

02 січня 2019 року ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву просила про застосування наслідків пропуску позивачем позовної давності. 25 лютого 2019 року нею до суду першої інстанції подана заява про застосування позовної давності.

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що після спливу тридцяти календарних днів з дня направлення кредитором у відповідності до частини другої статті 1050 ЦК України позичальнику вказаної вище вимоги позивач знав про порушення свого права на повне дострокове повернення всієї суми кредиту та інших нарахувань за кредитним договором і саме з вказаного часу має відраховуватись загальний трирічний строк позовної давності.

Звернувшись до суду 02 листопада 2018 року, позивач пропустив строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом та штрафу, нарахованого у відповідності до пункту 8.2 кредитного договору, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог за спливом строку позовної давності.

Переглядаючи справу у порядку апеляційного провадження, апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо дати, з якого слід обраховувати строк позовної давності.

При цьому слід ураховувати, що передбачена частиною другою статті 264 ЦК України підстава переривання перебігу позовної давності у спірних правовідносинах була відсутня, оскільки мало місце звернення боржника до нотаріуса із заявою про видачу виконавчого напису щодо звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитом на предмет застави - автомобіль Volkswagen Golf, кузов № НОМЕР_3 .

Разом із тим, з позовом до ОСОБА_1 ТОВ «Порше Мобіліті» вперше звернулося до суду у листопаді 2018 року, тобто із пропуском строку позовної давності.

Будь-які інші передбачені статтею 264 ЦК України дії, направлені на переривання перебігу позовної давності, судами не встановлені.

Отже висновки суду першої інстанції в цій частині позовних вимог також є правильними, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.

Щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми

У справі, що переглядається, після пред`явлення кредитором до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси позивача були забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У відповідності до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Але Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 березня 2019 року при розгляді справи № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18) дійшов висновку, що тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України свідчить, що:

(1) натуральним є зобов`язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном;

(2) конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку;

(3) кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Із позовної заяви ТОВ «Порше Мобіліті» убачається, що 3 % річних були нараховані до вимоги, яка існує в натуральному зобов`язанні.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При таких обставинах суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача збитків, заподіяних позивачу у зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктами першим та другим статті 22 ЦК України визначено, що збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення особою свого порушеного права.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказані ТОВ «Порше Мобіліті» витрати не відповідають ознакам збитків, що визначені частиною другою статті 22 ЦК України, та не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому, позивачем не доведено те, що вказані витрати були необхідними для відновлення свого порушеного права та перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням умов кредитного договору.

При таких обставинах суд першої інстанції, визначившись із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, повно встановивши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову ТОВ «Порше Мобіліті».

Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це рішення, відповідно до статті 413 ЦПК України, необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 141 402 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», яка подана представником Чередніченком Максимом Миколайовичем, задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року скасувати.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2019 року

залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун