Постанова
Іменем України
20 березня 2020 року
м. Київ
справа № 756/1685/17
провадження № 61-5620св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,
третя особа - Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий концерн «Наука»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2018 року в складі судді Яценко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), третя особа - Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий концерн «Наука» (далі - ПАТ «Науково-виробничий концерн «Наука»), про визнання недійсним договору про зміну до договору застави.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 23 травня 2011 року між ПАТ «Науково-виробничий концерн «Наука» (позичальник) та ПАТ «ОТП Банк» укладений договір про надання банківських послуг № СR11-099/28-2, відповідно до умов якого (з урахуванням змін та доповнень) позичальнику було відкрито кредитну лінію з лімітом банківської послуги 295 000,00 дол. США з датою припинення чинності лімітом банківської послуги 20 травня 2016 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором, 23 травня 2011 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» укладений договір застави № РL 11-165/28-2, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала у заставу банку майнові права (права вимоги) на грошові кошти в сумі 75 000,00 дол. США, розміщені ОСОБА_2 у ПАТ «ОТП Банк» за договором № 002/7561/11 про строковий банківський вклад з правом поповнення від 20 травня 2011 року та додатковим договором від 23 травня 2011 року № 1 до вказаного вище договору.
19 травня 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» укладений договір про зміну № 5 до договору застави. Цим договором сторони замінили предмет застави, а саме: замість майнових прав (права вимоги) на грошові кошти в сумі 75 000,00 дол. США, розміщені ОСОБА_2 у ПАТ «ОТП Банк» за договором № 002/7561/11 про строковий банківський вклад з правом поповнення від 20 травня 2011 року та додатковим договором від 23 травня 2011 року № 1, ОСОБА_2 передала у заставу ПАТ «ОТП Банк» майнові права (права вимоги) за генеральним договором № 0505720/1 про розміщення строкових депозитів фізичних осіб менеджерів вищої ланки та власників (співвласників) компаній - корпоративних клієнтів від 18 травня 2015 року та угодою від 19 травня 2015 року № 1 до генерального договору. Згідно з умовами генерального договору та угоди № 1 ОСОБА_2 розмістила у банку в якості депозиту грошові кошти у сумі 100 000,00 дол. США з процентною ставкою за користування коштами в розмірі 6 % річних.
Отже, чинність застави щодо попереднього предмету застави була припинена, натомість виникли відносини застави відносно інших майнових прав (прав вимоги), належних ОСОБА_2 .
Оспорюваним договором передбачалася передача в заставу банку майнових прав ОСОБА_2 на отримання грошових коштів, розміщених в якості депозиту, від ПАТ «ОТП Банк», які виникли із генерального договору та угоди № 1. Таким чином, ці майнові права розпочали існування як об`єкт права власності і стали таким об`єктом виключно з моменту укладення вказаних правочинів та виконання їх ОСОБА_2 у частині передачі грошових коштів в розпорядження банку на підставі генерального договору та угоди № 1.
Після укладення генерального договору та угоди № 1 і передачі ОСОБА_2 коштів у сумі 100 000,00 дол. США, ПАТ «ОТП Банк» в якості депозиту було створено новий об`єкт права власності у вигляді майнових прав, якого раніше не існувало, та на який розповсюджуються всі обмеження та застереження чинного законодавства щодо розпорядження ним, у тому числі і щодо передачі його в заставу.
Також зазначав, що з 08 жовтня 1999 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 . На час укладення генерального договору та угоди № 1, а також виконання умов цих правочинів в частині передачі ОСОБА_2 грошових коштів ПАТ «ОТП Банк» в якості депозиту, вони продовжували перебувати у шлюбних відносинах, проте між ними відсутні будь-які договори щодо майна, набутого кожним із подружжя під час шлюбу.
Таким чином, майнові права, які виникли у ОСОБА_2 внаслідок укладення та виконання генерального договору та угоди № 1 до нього є такими, що виникли під час шлюбу, а тому є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Тобто, оспорюваний договір є таким, що укладений з порушенням його прав співвласника майна, яке передане в заставу, та суперечить вимогам чинного законодавства.
Враховуючи наведене, позивач просив визнати недійсним договір про зміну від 19 травня 2015 року № 5 до договору застави від 23 травня 2011 року № PL 11-165/28-2, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що в матеріалах справи є заяви ОСОБА_1 від 23 травня 2011 року про згоду ОСОБА_2 на розпорядження майном, що набуте ними за час шлюбу, а саме: майнові права (права вимоги) на грошові кошти в сумі 75 000,00 дол. США та від 13 березня 2012 року про надання згоди ОСОБА_2 на розпорядження майном, що набуте ними за час шлюбу, а саме: майновими правами (права вимоги) на грошові кошти в сумі 100 000,00 дол. США, а тому підстав для визнання спірного договору недійсним немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що судами не враховано, що в заявах від 23 травня 2011 року та 13 березня 2012 року не конкретизовано щодо якого саме майна у вигляді майнових прав (прав вимоги) надано згоду на розпорядження ним; у заявах відсутні будь-які ознаки, за допомогою яких можливо було б ідентифікувати, про які саме майнові права йдеться при наданні відповідної згоди, відсутні посилання на правочин чи договір, внаслідок укладення якого виникли вказані права вимоги.
Ці майнові права є окремими самостійними об`єктами цивільних правовідносин, і не є тими майновими правами (правами вимоги), що були передані в заставу за оспорюваним договором.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_3 , справу передано до повторного автоматизованого розподілу.
01 жовтня 2019 року справу розподіллено судді-доповідачу.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 08 жовтня 1999 року.
23 травня 2011 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» укладений договір застави № РL 11-165/28-2, за умовами якого ОСОБА_2 передала у заставу ПАТ «ОТП Банк» майнові права (права вимоги) на грошові кошти в сумі 75 000,00 дол. США.
Відповідно до заяви від 23 травня 2011 року ОСОБА_1 надав свою згоду на розпорядження майном, набутим подружжям за час шлюбу, зокрема, майновими правами (права вимоги) на грошові кошти в сумі 75 000,00 дол. США.
19 травня 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» укладений договір про зміну № 5 до договору застави від 23 травня 2011 року № РL 11-165/28-2, за умовами якого сторони змінили предмет застави, а саме: замість майнових прав права (права вимоги) на грошові кошти в сумі 75 000,00 дол. США ОСОБА_2 передала у заставу ПАТ «ОТП Банк» майнові права (права вимоги) за генеральним договором № 0505720/1 від 18 травня 2015 року та угодою № 1 від 19 травня 2015 року до генерального договору № 0505720/1 від 18 травня 2015 року на грошові кошти в сумі 100 000,00 дол. США.
Згідно з заявою від 13 березня 2012 року ОСОБА_1 надав згоду ОСОБА_2 на розпоряджання майном, що набуте ними за час шлюбу, а саме: майновими правами (права вимоги) на грошові кошти в сумі 100 000,00 дол. США, що знаходяться на вкладному рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, згідно договору № 002/7561/11 про строковий банківський вклад з правом поповнення, укладеному 20 травня 2011 року між ОСОБА_2 та АТ «ОТП Банк», на умовах, визначених на її власний розсуд, зокрема, але не обмежуючись: передачу майна в заставу, укладання та підписання договору (ів) / правочину (ів) застави майна, додаткових угод/договорів/правочинів до такого (их) договору(ів)/ правочину(ів) застави майна, укладення та підписання будь-яких інших документів, а також вчинення будь-яких інших дій, пов`язаних з розпорядженням майном.
У заяві також зазначено, що зміст статей 63, 65 СК УкраїниОСОБА_1 відомі та зрозумілі.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
За частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення- без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до змісту статті 578 ЦК України та статті 6 Закону України «Про заставу» майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу тільки за згодою всіх співвласників.
Згідно зі статтею 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної влас6ності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Враховуючи наведене, суди, всупереч доводів касаційної скарги, на підставі належним чином оцінених доказів та встановлених обставин, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог з огляду на те, що позивач надав свою згоду ОСОБА_2 на розпорядження грошовими коштами у сумі 100 000,00 дол. США, які ОСОБА_2 передала у заставу за оспорюваним договором від 19 травня 2015 року, а тому правові підстави для визнання зазначеного договору недійсним відсутні.
За таких обставин доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення судів відповідають нормам матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.
Керуючись статтями 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська