03.06.2023

№ 756/3935/21

Постанова

Іменем України

12 січня 2022 року

м. Київ

справа № 756/3935/21

провадження № 61-18425св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Посольство України в Державі Ізраїль, Міністерство закордонних справ України, Державна міграційна служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної міграційної служби України на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Нежури В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з клопотанням про визначення підсудності справи за його заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив: встановити особу ОСОБА_1 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим); встановити факт, що ОСОБА_1 постійно проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року визначено підсудність цієї справи Оболонському районному суду міста Києва.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19 березня 2021 року відкрито провадження в цій справі.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 15 червня 2021 року у складі судді Шролик І. С. заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що у своїй заяві ОСОБА_1 обґрунтовував необхідність встановлення його особи та факту постійного проживання на території України для подальшого оформлення документів, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України, однак Державна міграційна служба України оспорює таке право заявника. Отже, між ОСОБА_1 та названою заінтересованою особою існує спір про право, а тому це питання підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука І. В. залишено без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 червня 2021 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій, а також невизначення законом іншого порядку їх встановлення. Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України. При цьому одним із документів на підтвердження обставин для встановлення належності до громадянства України є рішення суду, яким підтверджується факт проживання заявника на території України. Таким чином, законом передбачено встановлення в судовому порядку юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на встановлення належності до громадянства України. За наведених обставин вимоги заявника про встановлення факту проживання на території України з метою подальшого оформлення набуття громадянства України можуть бути предметом розгляду в судах в порядку, передбаченому главою 6 розділу ІV «Окреме провадження» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а тому висновок місцевого суду про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду є помилковим. З огляду на викладене на підставі статті 379 ЦПК України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У жовтні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ковальчук І. В. звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про виправлення описки, в якій просив виправити описку в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року, виклавши її зміст відповідно до мотивувальної частини зазначеного судового рішення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука І. В. задоволено. Виправлено описку в резолютивній частині повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року, викладено її зміст відповідно до мотивувальної частини зазначеного судового рішення, вказано: «Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Ковальчуком Ігорем Володимировичем, задовольнити. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 червня 2021 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції».

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в судовому засіданні 04 жовтня 2021 року колегією суддів було проголошено вступну та резолютивну частини постанови із зазначенням висновку суду про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , поданої представником - адвокатом Ковальчуком І. В., скасування ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 15 червня 2021 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Разом з тим при складанні повного тексту постанови апеляційний суд допустив описку в резолютивній частині, а саме вказав: «Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Ковальчуком Ігорем Володимировичем, залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 червня 2021 року залишити без змін», що не відповідає змісту мотивувальної частини повного тексту постанови та резолютивної частини короткої постанови.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У листопаді 2021 року Державна міграційна служба України подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука І. В. про виправлення описки.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник вказав, що вирішуючи питання про виправлення в резолютивній частині повної постанови описки, суд апеляційної інстанції фактично змінив зміст судового рішення, що є неприпустимим.

У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ковальчук І. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Оболонського районного суду міста Києва.

30 листопада 2021 року справа № 756/3935/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвали суду апеляційної інстанції про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 15 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України (у зв`язку з виявленням під час розгляду справи спору про право) (а. с. 33-34).

Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, 25 червня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ковальчук І. В. подав засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу (а. с. 136-146, 150).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Ковальчуком І. В., на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 червня 2021 року (а. с. 156-157), а ухвалою від 22 вересня 2021 року - справу призначено до розгляду на 04 жовтня 2021 року об 11 год. 45 хв. з повідомленням учасників справи (а. с. 162-163).

В судовому засіданні 04 жовтня 2021 року, яке відбулося за участю представника заявника - адвоката Ковальчука І. В., Київським апеляційним судом було проголошено вступну та резолютивну частини постанови, із зазначенням висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , поданої представником - адвокатом Ковальчуком І. В., скасування ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 15 червня 2021 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, про що свідчать звукозапис та протокол судового засідання (а. с. 189-190).

За змістом тексту скороченої постанови Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року колегія суддів постановила: «Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Ковальчуком Ігорем Володимировичем, задовольнити. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 червня 2021 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції» (а. с. 191).

Разом з тим в резолютивній частині повної постанови суд апеляційної інстанції зазначив: «Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Ковальчуком Ігорем Володимировичем, залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 червня 2021 року залишити без змін» (а. с. 192-196).

При цьому в мотивувальній частині повної постанови апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки вимоги заявника про встановлення факту проживання на території України з метою подальшого оформлення набуття громадянства України можуть бути предметом розгляду в судах у порядку, передбаченому главою 6 розділу ІV «Окреме провадження» ЦПК України, то висновок місцевого суду про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду є помилковим. Тому на підставі статті 379 ЦПК України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції (а. с. 192-196).

Відповідно до частини першої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких, зокрема, належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення.

Для того щоб були наявні підстави для виправлення описки, помилка має відповідати таким критеріям: 1) вона повинна бути технічною, тобто спричиненою випадковими огріхами під час друкування тексту судового рішення (неуважністю суду, автоматичним виправленням текстовим редактором тощо); 2) таку технічну помилку має бути допущено під час складання тексту судового рішення самим судом; 3) помилка повинна бути мимовільною та випадковою, а не обумовленою цитуванням документів, у яких було допущено помилки іншими учасниками судового процесу (позивачем, відповідачем, експертом тощо).

Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

В постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 362/2179/17 (провадження № 51-3635км19) вказано, що ухвала про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень має особливу правову природу, обумовлену її похідним характером, оскільки вона не вирішує будь-яких питань по суті, окрім як щодо виправлення допущених у судовому рішенні відповідного суду описок і очевидних арифметичних помилок або відмови у внесенні таких виправлень. Зміст ухвали про внесення виправлень у судове рішення завжди підпорядкований змісту судового рішення, до якого вносяться зміни, а тому оцінка правомірності постановлення такої ухвали з точки зору її змісту у випадку її оскарження в апеляційному чи касаційному порядку має здійснюватися одночасно з оцінкою змісту виправленого судового рішення. Отже, оскарження ухвали про внесення виправлень у судове рішення має здійснюватися в тому ж порядку, що і виправлене судове рішення, у тому числі з урахуванням інстанції суду, який прийняв таке рішення. Дотримання відповідного порядку оскарження може бути поєднано з наявністю відповідних обмежень права на оскарження тих чи інших судових рішень, крім випадків, коли суд, постановляючи ухвалу про внесення виправлень у судове рішення, вийшов за межі наданих йому законом повноважень.

Відповідно до частини першої статті 265 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

За змістом частини першої статті 381 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 (порядок вирішення питань при колегіальному розгляді справи) і глави 9 «Судові рішення» розділу ІІІ «Позовне провадження» цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 (постанова суду апеляційної інстанції) цього Кодексу.

Згідно зі статтею 383 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції проголошується за правилами, встановленими статтею 268 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої-восьмої статті 268 ЦПК України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення суду. Головуючий у судовому засіданні роз`яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення. Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Задовольняючи заяву про виправлення описки та приводячи резолютивну частину повної постанови у відповідність до проголошеної в судовому засіданні резолютивної частини короткої постанови, якою вирішено задовольнити апеляційну скаргу та скасувати оскаржувану ухвалу з направленням справи до місцевого суду для продовження розгляду, суд апеляційної інстанції тим самимусунув допущену ним під час складання повного тексту постанови технічну помилку, яка, з урахуванням мотивувальної частини цієї постанови, впливала на правосудність судового рішення та можливість його реалізації судом першої інстанції.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність вказує на те, що суддя діяв сумлінно - з належним ставленням до своїх обов`язків встановив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та витлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною й однозначною.

У справі, яка переглядається, виправлена Київським апеляційним судом резолютивна частина повного судового рішення відповідає як змісту короткої постанови, так і мотивувальній частині тексту повної постанови, а отже, в даному конкретному випадку відсутні підстави для висновку, що названий суд змінив власне рішення після його проголошення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що цей суд порушив норми процесуального права при вирішенні питання про виправлення допущеної в судовому рішенні описки.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук