№ 756/4381/17

Постанова

Іменем України

23 березня 2020 року

м. Київ

справа № 756/4381/17

провадження № 61-21137св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирик Ольга Анатоліївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирик Ольга Анатоліївна, про зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 червня 2019 року у складі судді Яценко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Сушко Л. П., Сліпченка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, який неодноразово уточнювала в процесі розгляду справи та остаточно просила: зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») подати до реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирик О. А. письмову заяву про скасування запису про обтяження домоволодіння АДРЕСА_1 , розташованого за адресою АДРЕСА_1 договором іпотеки; зобов`язати ТОВ «Кредитні ініціативи» надати їй розписку про одержання у повному обсязі грошових коштів у сумі 375 658,78 грн сплачених на підставі виконавчого листа № 2-156/11 у виконавчому провадженні № 52038500, що знаходиться на виконанні у Василівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області (далі - Василівський РВ ВДВС); вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 22 лютого 2006 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ЗАТ «Промінвестбанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Промінвестбанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 12-433/02-01 для придбання житлового будинку (далі - кредитний договір), за умовами якого позичальник отримав кредит у сумі 310 000 грн під 19 процентів річних з кінцевим терміном погашення 29 січня 2026 року. Цього ж дня для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та нею був укладений договір поруки № 12-350/03-03 за умовами якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за своєчасне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором. Окрім того, 22 лютого 2006 року між банком та ОСОБА_2 для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором був укладений іпотечний договір, за умовами якого банку в іпотеку передано домоволодіння АДРЕСА_3 . На час укладення кредитного договору вона і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Заочним рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 10 лютого 2011 року в цивільний справі № 2-156/11 задоволено позов банку до неї і ОСОБА_2 як солідарних боржників та стягнуто з них на користь банку 375 658,78 грн, з яких: 263 100 грн - неповернута частина сум кредиту, 6 512,95 грн - пеня, 104 225,83 грн - проценти за користування кредитом, 1 720 грн - судові витрати. Визначено спосіб виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно, яке зареєстровано на праві власності за позичальником, у тому числі і на предмет іпотеки. 17 лютого 2012 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений договір про відступлення права вимоги та договір про передачу прав за договорами забезпечення, тобто новий кредитор отримав право стягнення з солідарних боржників коштів у розмірі 375 658,78 грн та право звернення стягнення на спірний будинок в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 11 січня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 30 травня 2018 року, в справі № 2-156/11 (провадження № 4-с/311/5/2018) задоволено її скаргу на дії начальника та державних виконавців Василівського РВ ВДВС, під час здійснення ними виконавчого провадження та зобов`язано вчинити дії для закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення в повному обсязі. Василівський РВ ВДВС зазначене судове рішення виконано у повному обсязі 12 липня 2019 року. Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 29 січня 2019 року в цивільній справі № 311/841/18, яке набрало законної сили 11 березня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до неї та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. Вона вважає себе власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , а тому просила звільнити його з під обтяження та припинити дії які порушують її права.

ТОВ «Кредитні ініціативи», заперечуючи проти позову посилалося на те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та Цивільним кодексом України (далі - ЦК України). Рішення Василівського районного суду Запорозької області від 10 лютого 2011 року про стягнення заборгованості боржником та поручителем не виконано, а тому кредитодавець має право на стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені до остаточного виконання вказаного рішення. Таким чином, нараховування процентів та пені за користування кредитом є правомірним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Оболонський районний суд міста Києва рішенням від 21 червня 2019 року відмовив у задоволенні позову.

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що станом на час розгляду справи спірний будинок не було визнано спільною сумісною власністю подружжя, позивачкою не доведено належними та допустимими доказами, що вона є власником чи співвласником вказаного будинку, а відтак відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 має правові підстави зобов`язувати відповідача вчиняти дії для зняття іпотеки. До того ж позивач не є стороною іпотечного договору.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 08 жовтня 2019 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 червня 2019 року залишив без змін.

Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що на час ухвалення рішення судом першої інстанції в матеріалах справи містилися докази виконання нею грошових зобов`язань у розмірі, визначеному заочним рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 10 лютого 2011 року в справі № 2-156/11. Також матеріали справи містять докази того, що рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 29 січня 2019 року в справі № 311/841/18 відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 та неї про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. Вона та її представник не отримували судових повісток на судове засідання призначене на 21 червня 2019 року, чим було порушено її процесуальні права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

16 грудня 2019 року справа № 756/4381/17 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 22 лютого 2006 року між ЗАТ «Промінвестбанк», правонаступником якого є ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір за умовами якого позичальник отримав кредит у сумі 310 000 грн під 19 процентів річних з кінцевим терміном погашення 29 січня 2026 року.

Цього ж дня для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та нею був укладений договір поруки № 12-350/03-03 за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за своєчасне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

Окрім того, 22 лютого 2006 року між банком та ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором був укладений іпотечний договір, за умовами якого банку в іпотеку передано домоволодіння АДРЕСА_3 .

За змістом пункту 1.3 іпотечного договору предмет іпотеки належить ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу домоволодіння від 08 червня 2006 року.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 10 лютого 2011 року в справі № 2-156/11 задоволено позовні вимоги ПАТ «Промінвестбанк» про стягнення неповернутої суми (тіла) кредиту, процентів і пені з солідарних боржників ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в розмірі 375 658,78 грн та визначено спосіб виконання цього рішення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння АДРЕСА_3 .

Зазначене рішення набрало законної сили і стягувачем до Василівського РВ ДВС подано заяву для примусового його виконання.

17 грудня 2012 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений договір про відступлення права вимоги за кредитним договором та договір про передачу прав за договорами забезпечення, за якими ТОВ «Кредитні ініціативи» отримало право стягнення з солідарних боржників ОСОБА_2 і ОСОБА_1 боргу, визначеного судовим рішенням від 10 лютого 2011 року та права іпотекодержателя, про що 21 грудня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа Кирик O. A. до Державного реєстру іпотек внесений запис за реєстраційним номером обтяження 2910505.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2013 року замінено стягувача ПАТ «Промінвестбанк» на ТОВ «Кредитні ініціативи» у виконавчому провадженні стосовно солідарних боржників ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 07 жовтня 2013 року у справі № 0802/3492/2012 частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Жук Лариса Михайлівна, ОСОБА_5 , ПАТ «Промінвестбанк», про припинення права приватної власності на об`єкти нерухомості, визнання права спільної сумісної власності, поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Визнано спільною сумісною власністю майно, придбане ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час шлюбу, а саме - житловий будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 258,5 кв. м, житловою площею 123,2 кв. м. За кожним з подружжя визнано право власності по 1/2 частині вказаного будинку.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 04 лютого 2014 року скасовано рішення Василівського районного суду Запорізької області від 07 жовтня 2013 року в частині визнання житлового будинку АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та в частині визнання за кожним з подружжя права власності по 1/2 частині на будинок за вказаною адресою.

ОСОБА_1 виконала рішення Василівського районного суду Запорізької області від 10 лютого 2011 року та сплатила на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 375 658,78 грн, що підтверджується постановою державного виконавця Василівського РВ ДВС від 19 грудня 2017 року про закінчення виконавчого провадження № 25038500.

У березні 2018 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме домоволодіння АДРЕСА_3 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що становить станом на 25 червня 2018 року - 367 794,90 грн за нарахованими процентами та 696 263,27 грн пені.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 29 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено у зв`язку з недоведеністю наявності заборгованості.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.

Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України «Про іпотеку», до яких зокрема належать: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених Законом України «Про іпотеку».

Отже, виключний перелік підстав визначено законом, і таке припинення може бути порушене стороною договору іпотеки або власником (співвласником) іпотечного майна.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, належним чином встановив обставини справи та дійшов правильного висновку, що станом на час розгляду справи спірний будинок не було визнано спільною сумісною власністю подружжя, позивачкою не доведено належними та допустимими доказами, що вона є власником чи співвласником вказаного будинку, а відтак відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 має правові підстави зобов`язувати відповідача вчиняти дії для зняття іпотеки. До того ж позивач не є стороною іпотечного договору.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для зобов`язання ТОВ «Кредитні ініціативи» подати до реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирик О. А. письмову заяву про скасування запису про обтяження домоволодіння АДРЕСА_3 договором іпотеки.

Також суди попередніх інстанцій правильно виходили з безпідставності вимог про зобов`язання ТОВ «Кредитні ініціативи» надати ОСОБА_1 розписку про одержання у повному обсязі грошових коштів у сумі 375 658,78 грн сплачених на підставі виконавчого листа № 2-156/11 у виконавчому провадженні № 52038500, з огляду на таке.

Згідно з частинами першою третьою статті 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Наведене вище правова норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки у ОСОБА_1 виникли зобов`язання перед ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі судового рішення, яке звернуте стягувачем до примусового виконання.

Наслідки виконання рішення суду передбачені Законом України «Про виконавче провадження». При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що державним виконавцем Василівського РВ ДВС 19 грудня 2017 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 25038500.

У зв`язку з цим, не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 про неврахування судами попередніх інстанцій наявності доказів, які підтверджують виконання нею грошових зобов`язань та підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не дослідили рішення Василівського районного суду Запорізької області від 29 січня 2019 року в справі № 311/841/18, яким відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, є безпідставними, оскільки цей доказ досліджувався судами про що зазначено в оскаржуваних судових рішеннях.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що ні вона та її представник не отримували судових повісток на судове засідання призначене на 21 червня 2019 року, що є обов`язковою підставою для скасування судових рішень, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

За змістом статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

В суді першої інстанції справа розглядалася неодноразово.

В судове засідання призначене на 25 березня 2019 року сторони не з`явилися у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 21 червня 2019 року.

Зі зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення повернутого на адресу місцевого суду вбачається, що про судове засідання призначене на 21 червня 2019 року позивачка повідомлена 25 травня 2019 року (аркуш справи 223 том 1).

Отже, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про неналежне її повідомлення про судове засідання є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеним.

Крім того, ОСОБА_1 брала участь в судовому засіданні під час апеляційного перегляду і, відповідно, її процесуальні права не були порушені.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно з частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

РішенняОболонського районного суду міста Києва від 21 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило