Постанова
Іменем України
21 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 756/8257/15-ц
провадження № 61-16410св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
відповідач - ОСОБА_4 ,
третя особа - ОСОБА_5 ,
особа, яка зверталася з апеляційною скаргою - ОСОБА_6 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування
за касаційною скаргою адвоката Нікіташа Сергія Петровича як представника ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М.,
Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позову
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 82,5 кв. м, житловою площею 41,2 кв. м.
Як на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_7 , після смерті якої залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку та господарських будівель на АДРЕСА_1 . Позивач є спадкоємцем першої черги за законом.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 лютого 2013 року їй визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_7 , однак свідоцтво про право на спадщину вона не може отримати, оскільки право власності на спірний будинок не зареєстроване у встановленому законом порядку.
Вважаючи, що в разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку, спадкоємець, який прийняв спадщину, має право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину, позивач просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Оболонський районний суд м. Києва рішенням від 08 лютого 2016 року позов задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, на АДРЕСА_1 , загальною площею 82,5 кв. м, житловою площею 41,2 кв. м, в порядку спадкування.
Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю заявлених позивачем вимог.
У квітні 2021 року ОСОБА_6 як особа, яка не брала участі у справі, звернулася
до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року.
Суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного розгляду залучив ОСОБА_5
як третю особу без самостійних вимог.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 09 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнив частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права і обов`язки ОСОБА_6 , яка не була залучена до участі в розгляді справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 08 жовтня 2021 року, адвокат Нікіташ С. П. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 145/797/15-ц та постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 700/668/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17, від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19.
Рішення суду першої інстанції жодним чином не порушує прав та обов`язків ОСОБА_6 , яка є спадкоємцем після смерті її чоловіка ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки він не прийняв спадщини за правом представлення свого батька ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , адже на час смерті ОСОБА_7 разом із нею не проживав.
Апеляційний суд до правовідносин, які виникли після смерті ОСОБА_7 , застосував ЦК Української РСР, в результаті чого дійшов помилкових висновків, що ОСОБА_8 успадкував частину спадщини після смерті ОСОБА_7 , яка б належала його батькові ОСОБА_10 , оскільки був зареєстрований і проживав за адресою спадкового майна, тому вважався таким, що фактично прийняв спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. Оскільки шестимісячний строк на прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7 , не закінчився до 01 січня 2004 року, а сплив 25 січня 2004 року, у цій справі застосуванню підлягає ЦК України, згідно з яким сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити про прийняття спадщини, оскільки це не є доказом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Так, останні роки ОСОБА_7 постійно проживала разом з дочкою ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 , з яких два роки взагалі не могла піднятися з ліжка, проте апеляційний суд всупереч нормам ЦПК України не дослідив зазначене та не спростував доводів заперечень на апеляційну скаргу.
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Салівона Д. О. як представника ОСОБА_6 на касаційну скаргу, мотивована законністю і обґрунтованістю рішення апеляційного суду, аджеОСОБА_8 фактично проживав з ОСОБА_7 (вдвох були зареєстровані) у житловому будинку на АДРЕСА_1 , тому згідно зі статтями 529 549 ЦК Української РСР він вступив в управління (володіння) спадковим майном (житловим будинком), тобто прийняв спадщину). Апеляційний суд правильно застосував пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки спадщина вже була прийнятою ОСОБА_8 у повному обсязі, а тому інші норми не підлягали застосуванню до цих правовідносин.
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшло заперечення адвоката Нікіташа С. П. як представника ОСОБА_1 на відзив мотивоване тим, що станом на 01 січня 2004 року ОСОБА_8 не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому застосуванню підлягає ЦК України, адже він не проживав з нею на час її смерті, що підтверджується матеріалами справи.
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшли заперечення адвоката Салівона Д. О. як представника ОСОБА_6 на заперечення на відзив та касаційну скаргу, мотивоване безпідставністю доводів позивача, викладених у запереченнях та касаційній скарзі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
09 листопада 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
22 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_2 , в якій він повідомляє, що позивач у справі ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ; він як син померлої і спадкоємець першої черги за законом прийняв спадщину, тому буде вступати у справу як правонаступник ОСОБА_1
Верховний Суд ухвалою від 25 січня 2022 року зупинив касаційне провадження у справі до вирішення питання про залучення до участі у цій справі правонаступників ОСОБА_1
Верховний Суд ухвалою від 18 листопада 2022 року поновив касаційне провадження у цій справі, залучив до участі у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 як правонаступників ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_11 і ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_12
26 лютого 1961 року ОСОБА_13 уклала шлюб з ОСОБА_3 та змінила прізвище на « ОСОБА_14 ».
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_11 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , за інформацією викладеною в довідці від 07 липня 2005 року № 79, ОСОБА_7 з 21 листопада 1952 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 24, 57).
Після смерті ОСОБА_7 залишилася спадщина, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який не було зареєстровано.
05 липня 2005 року ОСОБА_1 подала до Четвертої київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7 .
Листом державного нотаріуса Четвертої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О. І. від 13 липня 2005 року № 953 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 лютого 2013 року ОСОБА_1 визначено додатковий строк тривалістю два місяці для
прийняття спадщини після матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
29 березня 2013 року ОСОБА_1 повторно подала до Четвертої київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7 .
Листом Четвертої київської державної нотаріальної контори від 25 квітня 2013 року № 501 позивача повідомлено про те, що в безспірному порядку видати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 і ОСОБА_11 на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою неможливо, оскільки право власності не зареєстроване.
Постановою державного нотаріуса Одинадцятої київської державної нотаріальної контори від 18 січня 2016 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю правовстановлювального документа на спадкове майно.
03 липня 2014 року ОСОБА_4 подала заяву про прийняття спадщини після смерті бабусі, ОСОБА_7
24 і 25 березня 2016 року укладені договори купівлі-продажу за якими ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_5 придбав по Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 .
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є сином ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , і рідним братом ОСОБА_1 .
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є сином ОСОБА_9 та ОСОБА_15 .
ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час його смерті залишались живими його мати ОСОБА_7 та син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Згідно із завіреною нотаріусом копією матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_7 , за відомостями домової книги на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою, крім ОСОБА_7 , були зареєстровані і проживали ОСОБА_1 з її донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , онук ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , та його донька ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Цих обставин, зокрема факту реєстрації і місця проживання ОСОБА_8 за
адресою спірного будинку, позивач ОСОБА_1 не заперечувала і в поданій до нотаріальної контори пояснювальній записці.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
У справі, яка переглядається, спір виник зі спадкових правовідносин щодо спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_7 .
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не
позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо
ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Установлено, що з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернулася ОСОБА_6 як особа, яка не брала участі в розгляді справи, вказуючи, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права та інтереси щодо спірного майна. На обґрунтування цього зазначала, що її чоловік ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був онуком ОСОБА_7 та фактично прийняв спадщину після смерті баби за правом представлення свого батька ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки був зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 і проживав за цією адресою разом зі ОСОБА_7 . Вона є спадкоємицею першої черги за законом після смерті чоловіка, яка в установлений строк прийняла спадщину, звернувшись з відповідною заявою до нотаріуса.
Відповідно до статті 529 ЦК Української РСР, який був чинним на час смерті ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) і відкриття спадщини, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Статтею 549 ЦК Української РСР були визначені дії, що свідчать про прийняття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Встановивши, що ОСОБА_8 на час смерті ОСОБА_7 був зареєстрований і
проживав за адресою спадкового майна у будинку АДРЕСА_1 , апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 , яка належала б його батькові ОСОБА_10 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ), шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.
Також апеляційний суд встановив, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцями першої черги після його смерті є: дружина ОСОБА_6 та діти: ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , і ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Згідно з довідкою Одинадцятої київської державної нотаріальної контори від 16 липня 2021 року № 5118/01-16 19 серпня 2005 року на підставі заяви ОСОБА_6 , яку вона подала від свого імені та як законний представник своїх малолітніх дітей ОСОБА_19 і ОСОБА_16 , заведена спадкова справа № 1337/2005
щодо спадкового майна ОСОБА_8 .
Отже, встановивши, що ОСОБА_6 в установлений законом строк прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_8 , який, у свою чергу, прийняв спадщину після смерті його баби ОСОБА_7 , апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позовних вимог з підстав незалучення до участі в розгляді справи ОСОБА_6 , адже оскаржуваним рішенням районного суду вирішено питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
Доводи касаційної скарги про те, що до спадкових правовідносин після смерті ОСОБА_7 застосовуються норми ЦК України, на увагу не заслуговують, адже правила книги шостої ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Однак як установив апеляційний суд, у цій справі спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняв її онук ОСОБА_8 25 липня 2003 року за правом представлення до набуття чинності ЦК України, оскільки проживав у спірному будинку, що не спростовано іншими учасниками справи.
Переоцінка доказів знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).
Інші аргументи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, зводяться до незгоди з ними та тлумачення норм матеріального права, які
регулюють спірні правовідносини на власний розсуд.
Висновки апеляційного суду у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду у справах, які зазначені в касаційній скарзі.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Нікіташа Сергія Петровича як представника ОСОБА_1 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун