Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 756/8711/18
провадження № 61-6043св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 березня 2021 року у складі колегії суддів: Ратнікової В.М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі - ТДВ «Страхова компанія «Кредо»), ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог просив стягнути з ТДВ «Страхова компанія «Кредо» страхове відшкодування в розмірі 18969,00 грн, пеню в розмірі 15 888,23 грн, інфляційні збитки в розмірі 3067,85 грн та 3% річних в розмірі 1667,00 грн з ОСОБА_2 - різницю між матеріальним збитком та розміром страхового відшкодування в сумі 48 508,22 грн та суму сплаченого при зверненні до суду судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31 серпня 2017 року близько 16 год. 30 хв. у м. Києві на проспекті Степана Бандери, 15 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mazda» держаний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем «Renault» держаний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням позивача, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
Відповідно до постанови Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди був визнаний ОСОБА_2 .
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ «Страхова компанія «Кредо» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК\5450432.
Позивач також зазначав, що він звернувся до страхової компанії з повідомленням про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Відповідно до висновку авто товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу, а саме автомобіля «Renault», спричинених пошкодженням транспортних засобів вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Renault» держаний номерний знак НОМЕР_2 , складає 132 310,00 грн, з урахуванням ПДВ та 111 809,10 грн без урахування ПДВ ( з яких 102 515,09 грн - вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу та 9 294,01 грн - величина втрати товарної вартості КТЗ.
Листом від 07 березня 2018 року ТДВ «Страхова компанія «Кредо» повідомлено позивача про прийняте рішення щодо виплати страхового відшкодування за наслідками зазначеної ДТП в сумі 57 319,84 грн та пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 492,81 грн.
Оскільки страховою компанією не була сплачена належна сума страхового відшкодування, позивач просив стягнути з ТДВ «Страхова компанія «Кредо» страхове відшкодування в розмірі 18 969,00 грн, пеню в розмірі 15 888,23 грн, інфляційні збитки в розмірі 3 067,85 грн та 3% річних в розмірі 1 667,00 грн.
Крім того, на підставі положень статті 1194 ЦК України позивач просив стягнути з ОСОБА_2 різницю між фактичним матеріальним збитком та розміром страхового відшкодування в сумі 48 508,22 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 січня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ТДВ «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 18 969 грн, пеню в розмірі 15 888, 23 грн, інфляційні збитки в розмірі 3 067,85 грн та 3% річних в розмірі 1 667 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 48 508, 22 грн, витрати на проведення оцінки в розмірі 750,00 грн та витрати пов`язані з наданням правничої допомоги в розмірі 8 000,00 грн.
Стягнуто з ТДВ «Страхова компанія «Кредо», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 881,03 грн.
У січні 2021 року ТДВ «Страхова компанія «Кредо» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва із заявою про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду від 22 січня 2021 року.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2021 року заяву ТДВ «Страхова компанія «Кредо» залишено без задоволення.
Судове рішення мотивовано тим, що заява не містить посилань на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи і які б могли бути підставою для скасування заочного рішення.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 березня 2021 року ТДВ «Страхова компанія «Кредо» відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ТДВ «Страхова компанія «Кредо» на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 січня 2021 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ТДВ «Страхова компанія «Кредо» заява про перегляд заочного рішення не подавалася, оскільки відповідно до частини четвертої статті 284 ЦПК України відповідач у загальному порядку може оскаржити заочне рішення в разі залишення судом першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року ТДВ «Страхова компанія «Кредо» подано касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить зупинити виконання заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 січня 2021 року, скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 29 березня 2021 року, а справу передати для продовження розгляду до Київського апеляційного суду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ТДВ «Страхова компанія «Кредо» було подано заяву про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 січня 2021 року, яка ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2021 року залишена без задоволення. Отже, апеляційний суд у порушення вимог частини першої статті 354, статті 359, частини четвертої статті 284 ЦПК України неправомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТДВ «Страхова компанія «Кредо» на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 січня 2021 року.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
28 квітня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано справу № 756/8711/18 з Оболонського районного суду м. Києва.
29 червня 2021 року ухвалою Верховного суду ТДВ «Страхова компанія «Кредо» відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 січня 290021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 січня 2021 року позов ОСОБА_1 до ТДВ «Страхова компанія «Кредо»), ОСОБА_2 про відшкодування шкодизадоволено.
У січні 2021 року ТДВ «Страхова компанія «Кредо» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва із заявою про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду від 22 січня 2021 року.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2021 року заяву ТДВ «Страхова компанія «Кредо» залишено без задоволення.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції ТДВ «Страхова компанія «Кредо» подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 березня 2021 року ТДВ «Страхова компанія «Кредо» відмовлено у прийнятті його апеляційної скарги на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 січня 2021 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За частинами першою, другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги ТДВ «Страхова компанія «Кредо», послався на те, що товариство не подавало до суду першої інстанції заяву про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 січня 2021 року.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).
Тобто, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Отже, Україна, як держава-учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Заочний розгляд справи регламентовано главою 11 ЦПК України.
Згідно із частиною другою статті 281 ЦПК України заочний розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
За частинами першою, другою статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Згідно із частинами другою, третьою статті 288 ЦПК України позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному
Отже ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який виніс заочне рішення, за заявою відповідача).
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-10/11 (провадження № 61-4234св21).
Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги на заочне рішення, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у матеріалах справи відсутні докази перегляду заочного рішення судом, який виніс заочне рішення, за заявою відповідача.
Однак з висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна з огляду на таке.
У матеріалах справи міститься заява відповідача ТДВ «Страхова компанія «Кредо» від 28 січня 2021 року про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду від 22 січня 2021 року (т. 2 а. с. 26-29).
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2021 року ТДВ «Страхова компанія «Кредо» заява про перегляд заочного рішення Оболонського районного суд м. Києва від 22 січня залишена без задоволення (т. 2 а. с. 51, 52) .
Також судом першої інстанції у вказаній ухвалі роз`яснено заінтересованим особам, що заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційний суд не звернув увагу на прийняту судом першої інстанції ухвалу про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного судового рішення та зробив передчасний висновок про порушення відповідачем порядку перегляду заочного рішення.
Водночас від з`ясування цих обставин залежить право відповідача на оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» від 1 березня 2002).
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).
Крім того, за усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
За частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини четвертої статті 406, частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним скасувати судове рішення апеляційного суду та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400 406 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 29 березня 2021 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийІ. М. Фаловська СуддіВ. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук