Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 757/13485/19-ц
провадження № 61-23382св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - MODERN EDUCATIONAL SOLUTIONS LTD (МОДЕН ЕДЮКЕШІОНЕЛ СОЛЮШЕНС ЛТД),
відповідач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, яке змінило назву на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 серпня 2019 року у складі судді Підпалого В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у складі колегії суддів Шкоріної О. І.,, Поліщук Н. В., Соколової В. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року позивач MODERN EDUCATIONAL SOLUTIONS LTD (МОДЕН ЕДЮКЕШІОНЕЛ СОЛЮШЕНС ЛТД) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, в якому просив: визнати свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , видане 27 серпня 2018 року фізичній особі ОСОБА_1 - недійсним; зобов`язати Міністерство економічного розвитку та торгівлі України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним Свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , виданого 27 серпня 2018 року фізичній особі ОСОБА_1 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетні «Промислова власність».
Позов мотивовано тим, що компанія MODERN EDUCATIONAL SOLUTIONS LTD володіє фірмовим (комерційним) найменуванням ІНФОРМАЦІЯ_1 - одна з найбільших онлайн шкіл англійської мови на території Східної Європи, зокрема, і в Україні. Школа створена в 2012 році та нараховує близько 44600 учнів, 5070 викладачів.
27 серпня 2018 року ОСОБА_1 , яка в період 2016 - 2017 роки співпрацювала із позивачем в напрямку розвитку Онлайн школи ІНФОРМАЦІЯ_1, Міністерством економічного розвитку і торгівлі видано Свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , предметом якого є знак майже тотожний фірмовому (комерційному) найменуванню ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач вважає, що Свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 має бути визнано недійсним з підстав не відповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони. Зареєстроване ОСОБА_1 знак не може отримати правову охорону, оскільки є таким, що може ввести в оману щодо позивача, який надає освітні послуги з використанням ІНФОРМАЦІЯ_1. Зареєстрований ОСОБА_1 знак є схожим настільки, що його можна сплутати з фірмовим (комерційним) найменуванням ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, позивач посилався на те, що він є власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований 2012 році). Компанія правомірно володіє фірмовим (комерційним) найменуванням ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому подання ОСОБА_1 заявки на реєстрацію майже тотожного знаку є порушенням його прав інтелектуальної власності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 9 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року, позов задоволено.
Визнано свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , видане 27 серпня 2018 року фізичній особі ОСОБА_1 - недійсним.
Зобов`язано Міністерство економічного розвитку та торгівлі України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним Свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , виданого 27 серпня 2018 року фізичній особі ОСОБА_1 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетні «Промислова власність».
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що оскільки знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 , яке зареєстроване 27 серпня 2018 року на ім`я ОСОБА_1 , є схожим настільки, що його можна сплутати з фірмовим (комерційним) найменуванням позивача, який з 2012 року відомий аудиторії України, і може ввести в оману щодо позивача, який надає освітні послуги, для яких використовується фірмове (комерційне) найменування ІНФОРМАЦІЯ_1, то наявні, передбачені Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та ЦК України, підстави для визнання свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , яке видане 27 серпня 2018 року ОСОБА_1 недійсним. У зв`язку з визнанням свідоцтва недійсним Міністерство економічного розвитку та торгівлі України зобов`язано внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не надав належних доказів на підтвердження того факту, що він є власником аналогічного знаку для товарів та послуг, зо розповсюджує аналогічні товари чи послуги на території України, а також того факту, що позивач надає саме аналогічні послуги своїм клієнтам.
ОСОБА_1 подала заявку про отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг 08 лютого 2017 року, після чого отримала висновок від 31 липня 2018 року про відповідність позначення умовам надання правої охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, згідно якого заявлене позначення відповідає умовам надання правової охорони відносно усього переліку товарів. До вказано висновку додано опис та графічне зображення Знаку для товарів та послуг.
Таким чином, сам факт отримання свідоцтва та надання позитивного висновку свідчить про те, що заявлений ОСОБА_1 знак повністю відповідає вимогам чинного законодавства, що не було враховано судами попередніх інстанцій.
Факт використання комерційного найменування конкретною особою може встановлюватись певними угодами - договорами оренди, купівлі-продажу, надання послуг, рекламні листівки (із значенням певної комерційної назви та її власника - юридичної особи).
Проте у матеріалах справи відсутні належні докази наявності договорів, укладених позивачем із іншими суб`єктами господарювання, клієнтами тощо в яких би зазначалось, що компанія працює із використанням назвиSkyeng, що свідчить про відсутність належних доказів використання комерційної назви.
Угоди про навчання укладаються компанією, яка не має жодного відношення до позивача. Використання комерційного найменування у своїй діяльності позивачем не здійснюється, а відповідно його право не порушено.
Судами не було встановлено чи функціонують позивач та відповідач на одному ринку товарів або послуг, щодо яких саме товарів, робіт чи послуг ними використовуються відповідні комерційні найменування та чи можуть споживачі помилятися у послугах, які ними надаються.
Судом не було проведено аналіз розповсюдження спірної комерційної діяльності позивача на території Україні: на території України відсутнє представництво позивача. Не надано жодного договору про надання послуг громадянину України позивачем за допомогою комерційної марки ІНФОРМАЦІЯ_1.
З наявних у матеріалах справи доказів взагалі неможливо встановити у якій сфері та на якому ринку (за видами видів надання послуг) працює позивач. Невідомо навіть на яку країну розповсюджується діяльність позивача. Жодних позначок щодо виду господарської діяльності, яку здійснює позивач встановити неможливо.
В матеріалах справи є висновки експерта, які були складені із порушеннями вимог чинного законодавства.
В порушення норм процесуального права суд не надав можливості відповідачу скористатися правом на призначення повторної судової експертизи.
В матеріалах справи містяться протоколи огляду інтернет-сторінок, які ніби то встановлюють обставини визначені у позовній заяві. Однак з точки зору чинного законодавства вказані протоколи не можуть бути належними доказами.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представник MODERN EDUCATIONAL SOLUTIONS LTD Гаврилова О. Ю. заперечує проти доводів відповідача та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано
Після відкриття касаційного провадження у справі представник ОСОБА_1 подала заяву про зупинення дії оскаржуваних судових рішень.
ОСОБА_1 подала клопотання про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
Клопотання мотивовано тим, що представники позивача не долучили до матеріалів справи належні докази наявності у них повноважень представляти інтереси MODERN EDUCATIONAL SOLUTIONS LTD, фактично не мали підтвердженого права представляти інтереси позивача та подавати від його імені позов. Директор вказаної компанії ОСОБА_3 не міг підписати договори про надання правової допомоги 01 червня 2018 року та 19 травня 2019 року, оскільки не перебував на території України.
Фактичні обставини, встановлені судами
З 2012 року позивач володіє фірмовим (комерційним) найменуванням ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником домену (веб-сайту) ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію доменного імені, сертифікатом про володіння доменом та інформацією із загальнодоступного Інтернет-ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_3».
ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровано веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є основою для здійснення позивачем своєї діяльності на території Східної Європи, зокрема і в Україні.
Позивач з 2012 року використовує фірмове (комерційне) найменування ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 та створених сторінках в соціальних мережах, зокрема, в You Tube, , Instagram, що підтверджується висновком експерта № 266/18, та Протоколом огляду веб-сайту www.ІНФОРМАЦІЯ_1.
08 лютого 2017 року ОСОБА_1 , яка в період 2016 - 2017 роки співпрацювала з позивачем в напрямку розвитку Онлайн школи ІНФОРМАЦІЯ_1, було подано заявку на реєстрацію тотожного знаку ІНФОРМАЦІЯ_1.
04 травня 2018 року позивач подав до ДП «Укрпатент» заперечення проти заявки, де надав обґрунтування щодо неможливості реєстрації знака ІНФОРМАЦІЯ_1.
27 серпня 2018 року ОСОБА_1 видано свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , предметом якого є знак майже тотожний фірмовому (комерційному) найменуванню ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно з висновком судового експерта Чабанець Т. М. № 267/18 від 14 грудня 2018 за результатами дослідження знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата реєстрації 27 серпня 2018 року) та фірмового (комерційного) найменування ІНФОРМАЦІЯ_1 компанії MODERN EDUCATIONAL SOLUTIONS LTD встановлено, що послуги, для яких зареєстрований знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2 є такими самими або спорідненими, для яких використовується фірмове (комерційне) найменування ІНФОРМАЦІЯ_1 компанії MODERN EDUCATIONAL SOLUTIONS LTD. Знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2 (зареєстрований 27 серпня 2018 року) є схожим настільки, що його можна сплутати із фірмовим (комерційним) найменуванням ІНФОРМАЦІЯ_1 компанії MODERN EDUCATIONAL SOLUTIONS LTD. Знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2 (зареєстрований 27 серпня 2018 року) є таким, що може ввести в оману щодо позивача, який надає освітні послуги з фірмового (комерційного) найменування ІНФОРМАЦІЯ_1.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами другою, п`ятою статті 16 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» встановлено, що свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом. Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом, позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати, та стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.
Відповідно до частини першої статі 20 Закону будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до статті 489 ЦК України правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.
Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов`язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.
Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.
Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.
Статтею 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачено, що свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованого знака умова надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.
Згідно із абз.1, 2, 3, 4 частини третьої статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності; фірмовим найменуванням, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг.
Відповідно до абзацу 5 частини другої статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть одержати правову охорону позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.
Установивши, що позначення ІНФОРМАЦІЯ_1, яке використовується компанією MODERN EDUCATIONAL SOLUTIONS LTD, є фірмовим (комерційним) найменуванням, відоме аудиторії України з 2012 року, тобто до подання ОСОБА_1 заявки, а також, що знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 є схожим настільки, що його можна сплутати із фірмовим (комерційним) найменуванням «ІНФОРМАЦІЯ_1» компанії позивача, та є таким, що може ввести в оману щодо позивача, який надає освітні послуги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позначення за знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 не відповідає умовам надання правової охорони. Крім того, подання ОСОБА_1 заявки, на підставі якої було видане оспорюване свідоцтво, порушує права позивача.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 не спростовано висновків експертизи судового експерта Чабанець Т. М., які покладені судом першої інстанції в основу ухваленого рішення.
Доводи касаційної скарги про порушення прав ОСОБА_1 на призначення повторної судової експертизи спростовуються матеріалами справи. Так, у підготовчі засідання, призначені на 04 червня 2019 року та 20 червня 2019 року, ОСОБА_1 була повідомлена належним чином, але не з`явилася. 14 червня 2019 року підготувала відзив, в якому будь-яких клопотань не заявляла, правом на подання висновку експерта, складеного на її замовлення, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, не скористалася.
Доводи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який на думку відповідача свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Вказані доводи не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки усправі, яка переглядається, судами надано належну оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може з тих підстав, що встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Оскільки усі аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , яким судом надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо клопотання представника ОСОБА_1 про зупинення дії оскаржуваних судових рішень.
Згідно з частинами першою та другою статті 436 ЦПК Українисуд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала.
Вирішуючи питання про зупинення дії судових рішень, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема у разі існування ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, з метою забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.
Колегія суддів не вбачає підстав для вирішення і задоволення клопотання відповідача про зупинення дії оскаржуваних судових рішень, поданого після відкриття касаційного провадження, оскільки здійснюючи касаційний перегляд судових рішень та залишаючи оскаржувані відповідачем рішення без змін, Верховний Суд, не вирішив можливих наслідків розгляду справи по суті позовних вимог, а відтак, і можливого виконання рішення суду чи ефективного захисту або поновлення прав чи інтересів, які, на думку відповідача, є порушеними.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності;позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Повноваження представників MODERN EDUCATIONAL SOLUTIONS LTD, які є адвокатами - Лукяненко О. Л., Гаврилова О. Ю., підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема ордерами на представництво інтересів в суді, виписаних на підставі договорів про надання правової допомоги, довіреністю від 28 лютого 2018 року, з апостилем та сертифікатом автентичності (справжності). Повноваження вказаних представників перевірялись судом першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи, правомірність поданих представниками документів не спростована, тому відсутні підстави вважати, що позов від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи, а отже клопотання про залишення позову без розгляду з наведених відповідачем підстав задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
І. В. Литвиненко
І. М. Фаловська