ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 757/14160/18-ц
провадження № 61-12032св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» - Кобзар Юлії Богданівни на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про стягнення коштів.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 березня 2018 року матеріали позовної заяви передано Печерському районному суду м. Києва для розгляду.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 квітня 2028 року відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд проводити в порядку загального позовного провадження. У справі призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 лютого 2020 року позов задоволено частково.
Стягнено з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 проценти на банківський вклад у сумі 28,99 євро, що еквівалентно 971,80 грн, у сумі
152,05 дол. США, що еквівалентно 4 107,16 грн та у сумі 17 063,45 грн.
Стягнено з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 проценти за користування грошовими коштами у сумі 210,78 євро, що еквівалентно
7 065,72 грн та у сумі 1 200,00 дол. США, що еквівалентно 32 414,31 грн.
Стягнено з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення у сумі 105,60 євро, що еквівалентно 3 539,90 грн, у сумі 720,00 дол. США, що еквівалентно 19 448,58 грн та у сумі
25 249,29 грн.
Стягнено з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 інфляційні нарахування від простроченої суми за весь час прострочення в сумі
242 534,44 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням Печерського районного суду м. Києві від 25 лютого 2020 року, АТ КБ «ПриватБанк» 23 травня 2024 року оскаржило його
в апеляційному порядку.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року відмовлено
у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 лютого 2020 року.
Ухвала мотивована тим, що АТ КБ «ПриватБанк» було обізнане про судове провадження, зокрема про дату судових засідань, проте рухом справи не цікавилося, апеляційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 лютого 2020 року подало після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а саме 23 травня 2024 року, доказів наявності обставин непереборної сили не надало.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
27 серпня 2024 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - Кобзар Ю. Б. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для відкриття апеляційного провадження та продовження розгляду апеляційної скарги.
Касаційна скарга мотивована тим, що проголошення судового рішення 25 лютого 2020 року не здійснювалось, на адресу представника банку рішення суду надійшло через електронний кабінет «Електронного суду» і на офіційну електронну пошту АТ КБ «ПриватБанк» - 14 травня 2024 року, в Єдиному державному реєстрі судових рішень його оприлюднено 14 травня 2024 року. Дати складання повного тесту судового рішення немає. До 14 травня 2024 року на поштову/електронну адресу банку/представника банку рішення суду не надходило. Жодних відповідей на заяви банку від 06 травня 2022 року, від
17 лютого 2023 року, від 31 серпня 2023 року, від 24 жовтня 2023 року, від 02 січня 2024 року про видачу повного тексту судового рішення не отримано, рішення не видано. Заявник вважає, що за таких обставин повний текст судового рішення було складено лише 14 травня 2024 року, а тому річний строк на апеляційне оскарження не пропущено. Апеляційний суд не перевірив дату вручення банку копії рішення суду від 25 лютого 2020 року та не перевірив дату оприлюднення повного тексту судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.
09 жовтня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не
є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати наданих процесуальним законом заходів для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
ЄСПЛ зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого
є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (MPP GOLUB v. UKRAINE, № 6778/05, ЄСПЛ, від
18 жовтня 2005 року).
Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Заінтересовані особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Із матеріалів справи відомо, що АТ КБ «ПриватБанк» повідомлено про розгляд справи 25 лютого 2020 року (а. с. 136).
У матеріалах справи також є заява представника АТ КБ «ПриватБанк» -
Корбзар Ю. Б. від 25 лютого 2020 року, у якій представник просила проводити судові дебати без участі представника банку (а. с. 137).
Таким чином, слід зробити висновок про те, що АТ КБ «ПриватБанк» було повідомлене (обізнане) про розгляд справи 25 лютого 2020 року.
Відповідно до довідки Печерського районного суду м. Києва від 25 лютого
2020 року фіксування судового процесу не здійснювалося, оскільки учасники справи в судове засідання не з?явилися (а. с. 142).
25 лютого 2020 року Печерський районний суд м. Києва ухвалив рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково (а. с. 143-149).
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 лютого 2020 року оприлюднено в ЄДРСР 13 травня 2024 року. Інформації щодо дати виготовлення повного тексту судового рішення немає.
Згідно із супровідним листом Печерського районного суду м. Києва копію судового рішення від 20 лютого 2020 року надіслано на поштову адресу АТ КБ «ПриватБанк» у березні 2020 року (а. с. 150).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 405/4689/19 (провадження
№ 61-1979сво24) зроблено висновок, що «законодавець при конструюванні частини другої статті 358 ЦПК України не визначив, що при її застосування має враховуватися дата внесення судом рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень; відсутність в рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту та несвоєчасне надіслання оскарженого судового рішення суду першої інстанції до Єдиного державного реєстру судових рішень, за умови, що учасник справи (зокрема, котрий ініціював позов - позивач), який подає апеляційну скаргу, знав про розгляд справи, не є перешкодою для отримання цією особою у розумний строк інформації про стан відомого їй судового провадження та не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України».
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зробив висновок про те, що в разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не
є переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу
res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).
Встановивши, що АТ КБ «ПриватБанк» було обізнане про розгляд справи
25 лютого 2020 року, а апеляційну скаргу подало лише 23 травня 2024 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, водночас правильно встановив, що випадків, коли апеляційна скарга може бути подана учасником справи після спливу одного року відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України, немає.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. Разом з тим згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від
09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від
27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Аргументи заявника про те, що суд не надав відповідей на заяви банку від
06 травня 2022 року, від 17 лютого 2023 року, від 31 серпня 2023 року, від
24 жовтня 2023 року, від 02 січня 2024 року, є безпідставними, оскільки матеріали справ не містять жодної із перелічених заяв.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року - без змін, оскільки підстав для її скасування немає.
З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400 401 406 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» - Кобзар Юлії Богданівнизалишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська