Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 757/17252/18-ц
провадження № 61-18002св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня
2019 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Желепи О. В., Ігнатченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про стягнення грошових коштів.
Позов мотивований тим, що 14 вересня 2012 року між ОСОБА_1 і ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір банківського вкладу № SAMDN25000728778600, який було автоматично пролонговано 14 вересня 2013 року.
Позивач зазначав, що 29 серпня 2014 року позивач подав до банку письмову заяву про видачу суми вкладу та виплату процентів за ним відповідно до пункту 1 зазначеного договору, тобто після закінчення терміну вкладу.
Згідно з електронним листом банку від 30 серпня 2014 року позивачу було відмовлено в отриманні суми вкладу та процентів з тих причин, що відповідно до розпорядження Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 на поточний момент робота банку в Автономній Республіці Крим призупинена. Крім того, зазначено, що обслуговування рахунків, які були відкриті на території півострова, неможливе.
17 вересня 2014 року у зв`язку із закінченням строку договору звернувся до місцевого відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» з вимогою про повернення вкладу та процентів за ним, але йому було відмовлено.
ОСОБА_1 змушений був звернутись до суду з позовом про повернення коштів за депозитним договором. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2015 року рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано відмову ПАТ КБ «ПриватБанк» у поверненні ОСОБА_3 суми вкладу та процентів такою, що не відповідає вимогам закону. Крім того, зобов`язано ПАТ КБ «Приватбанк» повернути ОСОБА_3 суму вкладу за договором від 14 вересня 2012 року № SAMDN25000728778600 по особовому рахунку № НОМЕР_1 - 29 708,00 грн; по особовому рахунку
№ НОМЕР_2 - 63 200,00 дол. США. Зобов`язано ПАТ КБ «Приватбанк» нарахувати та виплатити ОСОБА_3 проценти по особових рахунках за період з 15 вересня 2013 року до 14 вересня 2014 року та за період з 15 вересня 2014 року до 03 лютого 2015 року. Вказане судове рішення набрало законної сили, проте відповідач його не виконав.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просив стягнути пеню у розмірі 3 % річних за період з 15 вересня 2016 року до 15 вересня 2017 року у сумі 1 896,00 дол. США,
891,00 грн, а також пеню у розмірі 3 % за кожен день прострочення повернення суми вкладу за період з 15 вересня 2016 року до 15 вересня 2017 року у сумі 692 040,00 дол. США, 325 215,00 грн. Загальна сума, яка пред`явлена до стягнення становить 18 382 448,39 грн.
24 квітня 2018 року ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначав, що станом на 15 травня 2018 року сума заборгованості банку збільшилась на 12 238 177,97 грн, а загальна сума становить 30 620 626,36 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня
2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі 29 708,00 грн за період з 15 вересня 2016 року до 15 вересня 2017 року, що становить 5,42 грн, 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, що становить 891,24 грн.
Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі 63 200,00 дол. США за період з
15 вересня 2016 року до 15 вересня 2017 року, що становить 308,82 грн, 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, що становить 49 921,49 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд також вважав, що з відповідача підлягає стягненню сума 3 % пені за кожен день прострочення відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» по валютному вкладу у розмірі 308,82 грн та по гривневому вкладу у розмірі 5,42 грн.
Щодо вимог заяви про збільшення позовних вимог на 12 238 177,97 грн, то суд вважав їх такими, що не можуть бути взяті до уваги через відсутність розрахунку по рахунках.
Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції погодився та вважав їх обґрунтованими.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 ,
у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у визначеному судами розмірі, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, стягнувши з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 3 % за кожен день прострочення повернення суми вкладу в розмірі 692 040,00 дол. США та 325 215,00 грн (загальна сума 18 331 334,00 грн).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, визначаючи суму пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у меншому ніж заявлено розмірі, неправильно застосували частину п`яту статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються у касаційному порядку в частині незадоволених позовних вимог про стягнення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів`у розмірі 18 331 019,76 грн (18 331 334,00 грн - (308,82 грн + 5,42 грн)).
У листопаді 2019 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги.
У листопаді 2019 року від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив,
в якій вказано на помилковість аргументів банку, викладених у відзиві на касаційну скаргу.
У квітні 2021 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли письмові пояснення, в яких банк просить врахувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду в подібних правовідносинах.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року касаційне провадження у цій справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справ № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) та
№ 761/16124/15 (провадження № 14-184цс20).
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року касаційне провадження у справі поновлено.
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Фактичні обставини справи
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2015 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання відмови у поверненні вкладу та процентів такою, що не відповідає вимогам закону. Зобов`язано ПАТ КБ «Приватбанк» повернути ОСОБА_3 суму вкладу за договором від 14 вересня 2012 року № SAMDN25000728778600 по особовому рахунку № НОМЕР_1 - 29 708,00 грн; по особовому рахунку
№ НОМЕР_2 - 63 200,00 дол. США. Зобов`язано ПАТ КБ «Приватбанк» нарахувати та виплатити ОСОБА_3 проценти по особових рахунках за період з 15 вересня 2013 року до 14 вересня 2014 року та за період з 15 вересня 2014 року до 03 лютого 2015 року. Зазначене судове рішення набрало законної сили.
Станом на дату пред`явлення позову у цій справі вказане судове рішення відповідач не виконав.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про
її часткове задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно з частиною другою статті 1060 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
У частині першій статті 1075 ЦК України визначено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
Згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.
Відповідно до частини другоїстатті 653 ЦК Україниу разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зроблено висновок, що «пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-ХІІ, застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача. Разом
з тим після ухвалення судового рішення Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області від 04 грудня 2014 року (справа № 320/9186/14-ц), яке набрало законної сили 25 березня 2015 року, розірвано договори банківського вкладу, тому між сторонами, кожним із вкладників та банком, припинилися договірні правовідносини з договорів банківського вкладу. Після ухвалення рішення про розірвання договорів банківського вкладу та набрання ним законної сили між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджене судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання. Тобто з моменту набрання рішенням законної сили на вказані правовідносини не поширюється дія Закону
№ 1023-ХІІ, а відтак пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ не нараховується».
З ухваленням рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2015 року про повернення на користь ОСОБА_1 суми вкладів, яке набрало законної сили, відбулось розірвання договорів банківського вкладу, що потягнуло за собою припинення між сторонами споживчих правовідносин і право позивача (вкладника) на стягнення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 15 вересня 2016 року до 15 вересня
2017 року, коли між сторонами вже не існувало договірних правовідносин щодо банківського вкладу (споживчих правовідносин).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Оскільки суди правильно відмовили у стягнення пені у заявленому позивачем розмірі, але помилились щодо мотивів відмови, оскаржені судові рішення належить змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 400, 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року частині незадоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 15 вересня 2016 року до
15 вересня 2017 року у розмірі 18 331 019,76 грн змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук