Постанова
Іменем України
08 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 757/19084/21-ц
провадження № 61-11827св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника
ОСОБА_1 - Марченко Валентини Анатоліївни на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О.,
Гуля В. В., від 27 жовтня 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він є клієнтом АТ КБ «Приватбанк» та має відкриті карткові рахунки, а саме: інтернет-картку НОМЕР_1 , Master Card World Black Edition НОМЕР_2 та картку для виплат НОМЕР_3 .
Починаючи з червня 2020 року можливість користування вказаними рахунками була обмежена з невідомих йому причин. На карткових рахунках на момент обмеження знаходились грошові кошти в сумі 176 166,22 грн, а саме: на картці Master Card World Black Edition НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 103 099,90 грн, на картці для виплат НОМЕР_3 - 2 001,40 грн та на інтернет-картці НОМЕР_1 -71 064,92 грн.
19 червня 2020 року він за допомогою онлайн-сервісу звернувся до
АТ КБ «Приватбанк» з метою дізнатися причини обмеження у користуванні його картковими рахунками, де йому повідомили, що до банку надійшла претензія на транзакції на загальну суму 48 200,00 грн.
22 червня 2020 року він направив відповідачу скріншоти угод, що підтверджують надходження коштів. Крім того, від АТ КБ «Приватбанк» не надходило жодних листів з приводу порушення вимог чинного законодавства України та/або умов договору, на карткові рахунки надходили платежі від різних фізичних осіб за продаж криптовалюти.
ОСОБА_1 вказував, що 30 червня 2020 року подав заяву з додатками, а саме: платіжні доручення №1 від 30 червня 2020 року, №2 від 30 червня 2020 року, №3 від 30 червня 2020 року до керівника відділення VIP центру «Поділ» АТ КБ «Приватбанк» з проханням здійснити переведення грошових коштів на новий картковий рахунок НОМЕР_4 , відкритий ним в АТ «Альфа-Банк», код отримувача 3375514679.
У відповідь на вказану заяву АТ КБ «Приватбанк» листом від 06 липня
2020 року повідомило про припинення обслуговування платіжної картки, посилаючись на пункт 2.1.4.51.2 Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», а саме: порушення норм чинного законодавства та/або умови договору, що є підставою для призупинення банком розрахунків за карткою (заблокування картки) до моменту усунення порушень.
Посилався позивач на те, що на момент написання листа АТ КБ «Приватбанк» та початку обмежень (01 червня 2020 року) пункт 2.1.4.51.2 Умов та правил надання банківських послуг мав зовсім інший зміст, а тому відповідач, керуючись неіснуючими нормами, безпідставно обмежує користування його картковими рахунками та неправомірно утримує грошові кошти.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії
АТ КБ «ПриватБанк» щодо обмеження у користуванні його грошовими коштами, що знаходяться на карткових рахунках, відкритих в
АТ КБ «ПриватБанк», зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» перерахувати грошові кошти у розмірі 176 166, 22 грн, що знаходяться на карткових рахунках, які відкриті на його ім`я в АТ КБ «Приватбанк», в банківську установу - АТ «Альфа-Банк» на поточний рахунок НОМЕР_4 .
Стислий виклад позиції відповідача
АТ КБ «Приватбанк» заперечувало проти задоволення позовних вимог
ОСОБА_1 , посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначало, що зупинення обслуговування карток позивача є законним, оскільки останнім порушено умови пункту 2.1.4.2.3 Умов і правил надання банківських послуг, зокрема щодо використання банківських карток для здійснення обмінно-валютних операцій, а також відмови від повернення коштів, отриманих шахрайським шляхом.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо обмеження у користуванні ОСОБА_1 грошовими коштами, які знаходяться на карткових рахунках, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк».
Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» перерахувати грошові кошти у розмірі 176 166, 22 грн, які знаходяться на карткових рахунках НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , відкритих в АТ КБ «ПриватБанк», на рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 в АТ «Альфа-Банк» НОМЕР_4 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження наявності порушень ОСОБА_1 вимог законодавства, дії відповідача щодо блокування його карткових рахунків, понад встановлені законом строки зупинення фінансових операцій є неправомірними. При цьому судом відхилено посилання банку на порушення позивачем пункту 2.1.4.51.2 Умов і правил надання банківських послуг, з огляду на те, що вони не є складовою укладених між сторонами договорів.
Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неправомірність дій банку щодо блокування карткових рахунків позивача, не звернувши уваги на порушення
ОСОБА_1 умов договору щодо використання банку для проведення незаконних операцій. Оскільки ОСОБА_1 не надав обґрунтованих пояснень щодо походження грошових коштів, які надходили на його рахунок, при цьому його карткові рахунки відкрито на ім`я фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності, а рух коштів за рахунком дозволяє дійти висновку про нецільове використання грошових коштів, пов`язаних з підприємницькою діяльністю, що є підставою для застосування банком положень пунктів 1.1.2.1.4., 1.1.3.2.14 Умов та Правил надання банківських послуг, зокрема тимчасового зупинення дії платіжних карт, якими користується позивач.
Узагальнені доводи касаційної скарги
28 листопада 2022 року засобами поштового зв`язку представник
ОСОБА_1 - Марченко В. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року та залишити в силі рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішення зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 235/5583/16-ц,
від 04 вересня 2019 року у справі № 761/40546/16-ц, а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункти 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).
Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не урахував, що дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо блокування його карткових рахунків не відповідають вимогам Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а саме в частині підстав та строків такого блокування, а також подальшого звернення до правоохоронних органів про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов`язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму або розповсюдження зброї масового знищення.
Заявник вважає, що Умови і правила надання банківських послуг, на які посилається відповідач, не є складовою укладених між сторонами договорів, оскільки вони не підписані ним та про них не зазначено у самих договорах.
Посилається також на відсутність у матеріалах справи доказів несанкціонованого переказу грошових коштів з рахунка клієнта
АТ КБ «Приватбанк» Коваленка Є. В., з огляду на те, що він не звертався до правоохоронних органів з приводу зазначеного. Крім того, відсутні докази безпідставного здійснення ним підприємницької діяльності (стаття 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення) чи шахрайських дій (стаття 190 Кримінального кодексу України), зафіксованих уповноваженими на це органами.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду
від 27 жовтня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі
№ 757/19084/21-ц.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
15 грудня 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просило поновити строк для його подання, касаційну скаргу відхилити, а оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Ураховуючи, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 20 грудня 2022 року, відзив АТ КБ «ПриватБанк» подано через засоби поштового зв`язку 15 грудня
2022 року, відсутні підстави для вирішення питання про його продовження відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України.
На обґрунтування відзиву АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що підставою для призупинення здійснення операцій з використанням платіжних карток позивача стали висновки результатів перевірки звернення клієнта про використання банківської карти для здійснення обмінно-валютних операцій з порушенням умов договору, а також відмовою від повернення отриманих коштів. Посилається на те, що ОСОБА_1 не надав належних доказів походження коштів, які надійшли на його рахунки, а надані скріншоти з екрану смартфона не мажуть вважатися належними доказами укладення між сторонами договорів купівлі-продажу біткоїнів. Крім того, зазначає, що оскільки карткові рахунки відкриті на ім`я фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності, а рух коштів за рахунком дозволяє дійти висновку про використання грошових коштів у цілях, пов`язаних з підприємницькою діяльністю, у банку були підстави для тимчасового зупинення операцій з використанням платіжних карток позивача.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 червня 2020 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір про надання банківських послуг, що підтверджується заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.
На виконання умов договору банк відкрив ОСОБА_1 поточні рахунки, які обслуговуються банківськими картками, а саме: інтернет-карткою НОМЕР_1 , Master Card World Black Edition НОМЕР_2 та картою для виплат НОМЕР_3 .
18 червня 2020 року до управління безпеки по ДРУ надійшло звернення клієнта ОСОБА_3 про проведення службової перевірки за фактом розкрадання грошових коштів 28 травня 2020 року з його карток № НОМЕР_12 , НОМЕР_13 та НОМЕР_14 , якому передувало викрадення мобільного телефону з фінансовим номером
НОМЕР_15 .
У ході перевірки було встановлено, що 28 травня 2020 року на гарячу лінію 3700 зателефонувала дочка клієнта ОСОБА_4 та вказала, що у її батька викрали його банківські картки та їх необхідно заблокувати. Фінансовий номер телефону змінено не було.
Згідно з виписками із карток ОСОБА_3 встановлено, що в період з
13.23 до 14.14 години із вказаних карток були здійснені перекази грошових коштів у сумі 9 360,00 грн, 7 700,00 грн, 5 000,00 грн, 7 000,00 грн, 9 000,00 грн, 6 500,00 грн, 8 400,00 грн, 9 500,00 грн, а всього 62 460,00 грн. Ці кошти були перераховані на картку НОМЕР_16 клієнта ОСОБА_1 з призначенням платежу «Переказ особистих коштів, купівля біткоїнів через Приват24».
У ході телефонної розмови ОСОБА_1 був проінформований про те, що зловмисники, які заволоділи картками клієнта ОСОБА_3 здійснили незаконну операцію з покупки біткоїнів та незаконно перерахували кошти в сумі 62 460,00 грн на його картку НОМЕР_16 та було запропоновано повернути вказані кошти. ОСОБА_1 повідомив, що на його думку операція цілком законна та гроші повертати він не збирається.
Співробітниками управління безпеки по ДРУ встановлено, що ОСОБА_1 , як фізична особа - підприємець не зареєстрований і своїми діями він порушує пункт 7.7 Постанови НБУ від 12 листопада 2003 року №492, згідно з яким забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності та пункт 1.1.2.1.4 Умов та правил надання банківських послуг.
З червня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» заблокувало картки ОСОБА_1 .
12 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського управління поліції ГУ НП в м. Києві із заявою про вчинення злочину.
21 серпня 2020 року адвокат Марченко В. А. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з адвокатським запитом про надання інформації зокрема щодо наявності обтяжень на розрахункових рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , щодо підстав застосування обтяжень, блокування розрахункових рахунків ОСОБА_1 , щодо наявності запитів правоохоронних органів стосовно руху коштів на розрахункових рахунках ОСОБА_1
28 серпня 2020 року від АТ КБ «Приватбанк» надійшла відповідь на адвокатський запит про те, що арешт рахунків, які відкриті в
АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 , відсутній. Запити від правоохоронних органів стосовно руху коштів по розрахункових та карткових рахунках, відкритих в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 , відсутні.
29 серпня 2020 року відділом дізнання Печерського управління поліції ГУ НП в м. Києві було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020105060000448 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України.
17 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав АТ КБ «Приватбанк» заяву про переведення коштів на його картковий рахунок в АТ «Альфа-Банк» НОМЕР_4 , код отримувача 3375514679.
22 лютого 2021 року АТ КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_1 відповідь про те, що правовою підставою для припинення обслуговування є положення пункту 2.1.4.2.3 Умов і правил надання банківських послуг, згідно з якими, у випадках порушення клієнтом вимог чинного законодавства України та/або умов договору у разі виникнення несанкціонованого овердрафту банк має право зупинити здійснення розрахунків за карткою (заблокувати картку) та/або визнати картку недійсною до моменту усунення зазначених порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або у встановленій банком частині у разі невиконання клієнтом своїх боргових зобов`язань та інших зобов`язань за цим договором.
10 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із заявою про причини блокування його карткових рахунків.
22 березня 2021 року АТ КБ «Приватбанк» надало аналогічну відповідь тій, що була надана банком 22 лютого 2021 року.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта і встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Положенням частин першої, третьої статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єктами первинного фінансового моніторингу є, серед інших, банки.
За змістом положень статті 23 вказаного Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу, що здійснює або забезпечує здійснення фінансових операцій, має право зупинити здійснення таких операцій, якщо вони є підозрілими, та зобов`язаний зупинити такі фінансові операції у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, визначеного КК України.
У день зупинення фінансової операції суб`єкт первинного фінансового моніторингу повідомляє спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку фінансову операцію, її учасників та про залишок коштів на рахунку клієнта, відкритому суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової операції, та у разі зарахування коштів на транзитний рахунок суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на такому рахунку в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється без попереднього повідомлення клієнта на два робочі дні з дня зупинення включно.
Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій, здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до семи робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до семи робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення, повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках у межах зарахованих сум.
У разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки:
ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого кримінального правопорушення, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов`язаний негайно, але не пізніше наступного робочого дня, скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб`єкта первинного фінансового моніторингу;
є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб`єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних фінансових операцій. Строк зупинення відповідних фінансових операцій продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.
Спеціально уповноважений орган у день отримання від правоохоронного органу інформації, передбаченої абзацами п`ятим і шостим цієї частини, зобов`язаний скасувати своє рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій) та повідомити про це суб`єкта первинного фінансового моніторингу.
Суб`єкт первинного фінансового моніторингу поновлює проведення фінансових операцій:
третього робочого дня з дня зупинення фінансової операції у разі неотримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу протягом строку, передбаченого частиною першою цієї статті, рішення спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення фінансової операції;
негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу протягом строку, зазначеного в рішенні спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення відповідних фінансових операцій відповідно до частини другої цієї статті або про зупинення видаткової фінансової операції відповідно до частини третьої цієї статті, повідомлення про скасування спеціально уповноваженим органом такого рішення, але не пізніше 31 робочого дня з дня зупинення фінансової операції;
наступного робочого дня після дати закінчення строку зупинення відповідних фінансових операцій, зазначених у рішенні спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій);
негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу доручення спеціально уповноваженого органу відповідно до частини третьої статті 31 цього Закону про поновлення фінансових операцій, зупинених на виконання відповідного запиту уповноваженого органу іноземної держави.
Зупинення та поновлення здійснення фінансових операцій відбуваються у порядку, визначеному суб`єктами державного фінансового моніторингу, які здійснюють державне регулювання і нагляд за діяльністю суб`єктів первинного фінансового моніторингу, або Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у межах їх повноважень.
Прийняття спеціально уповноваженим органом рішень про зупинення (подальше зупинення, продовження зупинення) відповідних фінансових операцій, зупинення чи поновлення проведення або забезпечення моніторингу фінансової операції відповідної особи на виконання запиту уповноваженого органу іноземної держави та доведення рішень чи доручень спеціально уповноваженого органу до суб`єкта первинного фінансового моніторингу, ліквідатора, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснюються у порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Строки зупинення фінансових операцій суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом є остаточними та продовженню не підлягають.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, що передбачено статтею 387 ЦК України.
Аналіз вказаних норм права вказує, що випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його банківському рахунку, передбачені спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», проте здійснення обмежень відповідно до зазначеного Закону є чітко регламентованим за строками та процедурою, що не дотримані АТ КБ «Приватбанк» при застосуванні обмежень з розпорядження коштами позивача.
Аналогічних правових висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 235/5583/16-ц та від 04 вересня 2019 року у справі № 761/40546/16-ц, на які послався представник заявника на обґрунтування підстав касаційного оскарження, а також від 17 червня 2020 року у справі № 460/5096/15-ц, 16 лютого 2022 року у справі № 591/1717/20, від 29 червня 2022 року у справі № 755/11610/16-ц,що свідчить про сталість судової практики при вирішенні питання законності обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його карткових рахунках.
Встановивши, що відповідач не виконує розпорядження клієнта -
ОСОБА_1 про переказ грошових коштів з належних йому рахунків, при цьому у червні 2020 року заблокував його рахунки (банківські картки) з підстав звернення іншого клієнта та до квітня 2021 року (звернення з позовом у цій справі) не вчинив жодних дій щодо повідомлення правоохоронних органів про підозрілі фінансові операції, не розблокував фінансові операції за рахунками позивача, законним та обґрунтованим слід визнати висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . При цьому колегія суддів враховує, що АТ КБ «ПриватБанк» не заперечувало наявності на банківських рахунках позивача заявленої ним суми коштів, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками АТ КБ «ПриватБанк» по рахунках ОСОБА_1 станом на 01 жовтня 2020 року.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що АТ КБ «ПриватБанк» не надало належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності тривалого блокування фінансових операцій по рахунках позивача, в тому числі поза межами строків, визначених у статті 23 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», що свідчить про порушення майнових прав позивача на вільне володіння, користування та розпорядження належними йому грошовими коштами на банківських рахунках.
При цьому помилковими є висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності у відповідача права на призупинення операцій за банківськими рахунками позивача, з огляду на використання позивачем рахунку для підприємницької діяльності, відповідність дій банку положенням пунктів 1.1.2.1.4., 1.1.3.2.14 Умов та правил надання банківських послуг.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 червня 2020 року між сторонами було укладено договір банківського рахунка, оформлений шляхом підписання заяви про приєднання до Умов і правил надання послуг. У вступній частині заяви указано, що ОСОБА_1 шляхом її підписання приєднується до розділу «загальні положення», підрозділів «кредитні картки», «поточні рахунки», «використання картки», «відділені канали обслуговування», «оплата частинами та миттєва розстрочка», «миттєва розстрочка та кредит готівкою» Умов і правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї заяви, які разом становлять договір банківського рахунка, приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі
№ 342/180/17 зроблено висновок, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У заяві про приєднання до Умов та правил надання послуг, з якою ознайомився та яку підписав позивач, викладено положення Умов та правил надання банківських послуг, у яких відсутні пункти 1.1.2.1.4., 1.1.3.2.14, на які посилався суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи правомірність дій відповідача.
У цьому аспекті також необхідно звернути увагу на строки зупинення фінансових операцій за банківськими рахунками (картками) позивача та відсутності будь-яких вимог банку щодо усунення клієнтом виявлених порушень, застосування санкцій чи розірвання договору у зв`язку з використанням рахунків та коштів на них у незаконних цілях.
За правилами статей 12 13 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, правильно визначився із характером спірних правовідносин, їх правовою кваліфікацією.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права щодо підстав, процедури та строків обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його банківських рахунках, у зв`язку із чим дійшов до помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбаченихстаттею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Керуючись статтями 402 409 413 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Марченко Валентини Анатоліївни задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року скасувати.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович