ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2024 року
м. Київ
справа № 757/22127/22-ц
провадження № 61-11482св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «САП Україна»,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року в складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «САП Україна» (далі - ТОВ «САП Україна») та з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з нього 2 638 558,28 грн невиплаченої заробітної плати за період з 05 січня 2022 року по 30 червня 2022 року; середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати в розмірі 441 709,54 грн на місяць, починаючи з 01 липня 2022 року та до моменту ухвалення судом рішення у справі, але не більше як 2 650 257,24 грн; 2 650 257,24 грн вихідної допомоги; та 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивувала тим, що тривалий час перебуває у трудових відносинах з ТОВ «САП Україна» та працює на посаді юрисконсульта. У зв`язку зі звільненням попереднього директора товариства їй було запропоновано зайняти цю посаду й рішенням загальних зборів учасників ТОВ «САП Україна», оформленим протоколом від 05 січня 2022 року, її призначено на посаду директора товариства.
З дня призначення на посаду директора вона сумлінно виконувала посадові обов`язки директора. При цьому продовжувала виконувати й обов`язки юрисконсульта, щоправда навантаження було дещо зменшене, оскільки функції директора забирали значну частину робочого часу та навіть потребували понаднормової роботи.
За весь час роботи на посаді директора їй нараховувалась, але не виплачувалась заробітна плата відповідно до розміру посадового окладу, затвердженого для директора товариства. Коли вона піднімала питання виплати їй заробітної плати, її просили зачекати з вирішенням цього питання.
У липні 2022 року вона дізналася, що з 30 червня 2022 року її звільнено з посади директора. Однак відповідач її про звільнення не повідомляв, розрахунки з нею не проводив.
Оскільки вона працювала на посаді директора за сумісництвом, відповідач має виплатити їй заробітну плату, виходячи з розміру щомісячного посадового окладу директора ТОВ «САП Україна» - 13 537,33 євро, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Також, оскільки трудовий договір з нею припинений з ініціативи роботодавця, з відповідача підлягає стягненню вихідна допомога в розмірі її шестимісячного середнього заробітку.
Крім того внаслідок порушення відповідачем її трудових прав їй завдано моральної шкоди, розмір якої вона оцінила в 500 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «САП Україна» на користь ОСОБА_1 2 638 558,28 грн невиплаченої заробітної плати директора за період з 05 січня 2022 року по 30 червня 2022 року; 2 408 029,43 грн середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати; 2 650 257,24 грн вихідної допомоги, 500 000,00 грн моральної шкоди та 17 405, 00 грн судового збору. У задоволенні інших вимог позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що позивач працювала на посаді директора на умовах сумісництва, тому відповідач зобов`язаний виплатити їй заробітну плату за період з 05 січня 2022 року по 30 червня 2022 року в розмірі посадового окладу директора, а також вихідну допомогу на підставі статті 44 КЗпП України та відповідно до статті 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Крім того у зв`язку з порушенням трудових прав позивача вона має право на відшкодування моральної шкоди, розмір якої, з огляду на характер та обсяг страждань, суд оцінив у 500 000,00 грн.
Додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 грудня 2022 року стягнуто з ТОВ «САП Україна» на користь ОСОБА_1 505 953,64 грн судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року та додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 грудня 2022 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована необґрунтованістю позовних вимог, оскільки за встановленими в справі обставинами позивач працювала на посаді директора на умовах суміщення. За виконану нею за суміщенням роботу роботодавцем була нарахована доплата в порядку, визначеному статтею 105 КЗпП України та передбаченому умовами колективного договору, а заробітна плата їй не нараховувалася.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року й залишити в силі Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року або передати справу на новий розгляд.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 322/1305/16, від 11 вересня 2018 року в справі № 910/18812/17, від 14 листопада 2018 року в справі № 804/3583/17, від 28 листопада 2018 року в справі № 559/321/16-ц, від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц, від 08 липня 2019 року в справі № 910/19776/17, від 19 листопада 2019 року в справі № 522/19913/17, від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц, від 25 червня 2020 року в справі № 924/233/18, від 26 серпня 2020 року в справі № 127/26237/17, від 02 жовтня 2020 року в справі № 127/25292/18, від 22 жовтня 2020 року в справі № 808/478/17, від 30 червня 2021 року в справі № 431/5197/19, від 13 вересня 2021 року в справі № 263/12413/20, від 08 лютого 2022 року в справі № 755/12623/19, від 18 травня 2022 року в справі № 756/12798/18, від 13 лютого 2023 року в справі № 295/2725/21; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення справи, неправильно визначив характер спірних правовідносин та помилково застосував до них положення статті 105 КЗпП України.
Зокрема не врахував, що робота позивача на посаді директора товариства носила постійний характер, тоді як робота за суміщенням є тимчасовою та виконується протягом тимчасової відсутності працівника. Передумовою суміщення посад є наявність вакансії суміщуваної посади в штатному розписі, а посада директора не була вакантною. Позивач займала посаду, що належить до різних категорій персоналу, тоді як суміщення дозволяється в межах однієї категорії персоналу. Суміщення є зміною істотних умов праці, проте позивач не була повідомлена про такі зміни за два місяці.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
04 жовтня 2023 року справа № 757/22127/22-ц надійшла до Верховного Суду.
Представник ТОВ «САП Україна» Прохур К. В. надіслала відзив на касаційну скаргу, у якому просить закрити касаційне провадження в частині підстави оскарження за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а в іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін. Крім того просить розгляд справи проводити в судовому засіданні з викликом учасників справи.
Перевіривши наведені у відзиві доводи, підстав для закриття касаційного провадження Верховний Суд не встановив.
Крім того, враховуючи положення статті 7, частини першої статті 401 ЦПК України, оскільки попередній розгляд справи в суді касаційної інстанції проводиться без повідомлення учасників справи, немає підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом учасників справи.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 з серпня 2003 року перебувала в трудових відносинах з ТОВ «САП Україна» на різних посадах: фахівця з контрактів, юрисконсульта, начальника юридичного відділу, заступника директора, директора, заступника директора. З 05 січня 2022 року працює на посаді юрисконсульта.
Згідно з підпунктом 8.3.10 пункту 8.3 статті 8 статуту ТОВ «САП Україна» призначення та відкликання директора до закінчення строку його посадових повноважень належить до компетенції зборів учасників.
01 грудня 2021 року в місті Валльфорд, Німеччина, відбулись загальні збори учасників ТОВ «САП Україна», на яких вирішено призначити ОСОБА_1 директором товариства згідно з підпунктом 8.3.10 статуту товариства з 05 січня 2022 року, про що свідчить рішення загальних зборів учасників ТОВ «САП Україна» від 01 грудня 2021 року.
05 січня 2022 року в Києві, Україна, відбулись загальні збори учасників ТОВ «САП Україна».
Згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ «САП Україна» від 05 січня 2022 року, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_3 з посади директора товариства з 04 січня 2022 року призначено ОСОБА_1 на посаду директора ТОВ «САП Україна» відповідно до підпункту 8.3.10 статуту товариства з 05 січня 2022 року. Доручено ОСОБА_1 виконання обов`язків за посадою директора товариства на умовах суміщення без увільнення від основної роботи за посадою юрисконсульта, спеціаліста з контрактів. У зв`язку зі зміною директора товариства вирішено здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
На підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «САП Україна» від 05 січня 2022 року наказом ТОВ «САП Україна» № 05012022-ОС від 05 січня 2022 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора товариства відповідно до пункту 8.3.10 статуту від 05 січня 2022 року. Доручено ОСОБА_1 за її згодою виконання обов`язків за посадою директора товариства на умовах суміщення без увільнення від основної роботи за посадою юрисконсульта.
19 січня 2022 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про зміну керівника ТОВ «САП Україна» на ОСОБА_1 .
Згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ «САП Україна» № 30-06-22 від 30 червня 2022 року, вирішено відкликати ОСОБА_1 з посади директора 30 червня 2022 року.
На підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «САП Україна» № 30-06-22 від 30 червня 2022 року наказом ТОВ «САП Україна» «Про скасування суміщення посад п. ОСОБА_1 » № 27/ОС від 01 липня 2022 року увільнено ОСОБА_1 , що займає посаду юрисконсульта, від виконання обов`язків директора товариства на умовах суміщення, починаючи з 01 липня 2022 року. Наказано виплатити ОСОБА_1 доплату за виконання обов`язків директора товариства на умовах суміщення за період з 05 січня 2022 року по 30 червня 2022 року включно в розмірі 1 520 571,12 грн до вирахування податків.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
У цій справі встановлено, що позивач працює на посаді юрисконсульта в ТОВ «САП Україна». У період з 05 січня 2022 року по 30 червня 2022 року виконувала також обов`язки директора цього товариства.
Спір між сторонами виник щодо оплати праці позивача за виконану нею роботу директора. ОСОБА_1 вважала, що роботу директора вона виконувала на умовах сумісництва. Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав, що таку роботу позивач виконувала на умовах суміщення.
КЗпП України передбачено такі форми організації праці як сумісництво та суміщення професій (посад), а також врегульовано порядок оплати такої праці (статті 102-1, 105).
Так, сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи.
Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу (стаття 102-1 КЗпП України).
Суміщення - це виконання працівником роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або обов`язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, за що провадиться відповідна доплата до заробітної плати.
Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі (стаття 105 КЗпП України).
Отже, робота за сумісництвом - це виконання роботи в додатковий час (вільний від основної роботи), а робота за суміщенням здійснюється в той самий проміжок робочого часу, що відведений для основної роботи.
При роботі за суміщенням професій (посад) окремий трудовий договір не укладається, лише видається наказ про допущення працівника до роботи за суміщенням, запис до трудової книжки не вноситься.
Установлено, що позивач була допущена до виконання обов`язків директора товариства на підставі наказу ТОВ «САП Україна»№ 05012022-ОС від 05 січня 2022 року, який виданий на підставі рішення загальних зборів цього товариства від 05 січня 2022 року.
І в рішенні загальних зборів товариства, і в наказі зазначено про доручення ОСОБА_1 виконання обов`язків директора саме на умовах суміщення без увільнення від основної роботи за посадою юрисконсульта.
При цьому наказ № 05012022-ОС від 05 січня 2022 року виданий, у тому числі, самою ж ОСОБА_1 як уповноваженою особою товариства з правом першого підпису. Наказ також містить підпис ОСОБА_1 про ознайомлення та погодження з ним.
Тобто, позивач погодилась з умовами суміщення. Після видачі цього наказу приступила до виконання обов`язків директора. Доказів про внесення будь-яких змін до цього наказу чи його скасування матеріали справи не містять.
Виконання роботи директора позивач здійснювала в той самий проміжок робочого часу, що відведений для основної роботи (доказів протилежного матеріали не містять). Запис про виконання роботи директора в трудову книжку позивача не внесений.
За виконання роботи директора позивачу здійснено доплату в розмірі 1 520 571,12 грн, що відповідає положенням статті 105 КЗпП України.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що позивач працювала на посаді директора за суміщенням, а оскільки будь-яких порушень її права на оплату праці за виконання цієї роботи не встановлено, правильно відмовив у задоволенні позову.
Доводи ОСОБА_1 про те, що виконання роботи директора в силу закону не могло бути покладено на неї на умовах суміщення (посада директора не була вакантною, вона займала посаду іншої категорії персоналу, її не повідомили про зміни умови праці за два місяці тощо) Верховний Суд не бере до уваги, оскільки наказ про суміщення від 05 січня 2022 року не є предметом позову в цій справі. Відповідно, суд не вправі надавати оцінку правомірності його видачі, зокрема перевіряти, чи були в роботодавця підстави для покладення на позивача обов`язків директора за суміщенням. До того ж, як уже зазначено вище, позивач погодилася з цим наказом, не оспорювала його та приступила до роботи директора на тих умовах, які визначені наказом.
Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у наведених у касаційній скарзі постановах.
Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до власного тлумачення заявником норм законодавства та необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «САП Україна» про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко