Постанова
Іменем України
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 757/22320/19-ц
провадження № 61-7710св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «НБМ»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2021 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «НБМ» (далі - ПІІ ТОВ «Телерадіокомпанія «НБМ») про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що кандидатом у президенти України, підприємцем і лідером партії «5.10» ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 в ефірі передачі « Рандеву з ОСОБА_12 » на «5 каналі» поширено про нього недостовірну інформацію, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію. Інформація була розміщена на офіційному сайті «5 каналу» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Недостовірну інформацію, висловлену з образливими порівняннями, було поєднано із уривками відеозаписів за його участю, в яких він висловлювався щодо різних питань, що доводить, що зазначена недостовірна інформація у виступі ОСОБА_2 стосується особи ОСОБА_1 . При цьому висловлювання в уривках відеозаписів, які задіяні відповідачем для монтажу власного відеозвернення, були очевидно «вирвані з контексту» та використовувалися для обґрунтування безпідставних звинувачень.
Враховуючи викладене, позивач, із урахуванням уточнених вимог, просив визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 в ефірі передачі « Рандеву з ОСОБА_12 » на « 5 каналі », яка також розміщена на офіційному сайті «5 каналу» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 :
«....А ОСОБА_1 - співучасник. Людина , яка торгувала пірамідками. Звісно, йому легше взяти людину, яка спокійно на біле скаже чорне і за допомогою методу ОСОБА_6 щодня буде впроваджуватися. Більше того, йому дозволили критикувати ОСОБА_7 на його каналі. Далі, він може критикувати на російських каналах, постійно його показують, раз 10 уже, він там ОСОБА_8 критикує. Тобто, що нам, українцям? Хочуть приспати пильність. А що він впроваджує ОСОБА_1 ? Він каже: «Націоналістичні рухи - це все КДБ, на Майдані - вони стріляли, там Бандера - поганий. Так, знаєте, потихеньку. І рейтинг зростає. На сьогоднішні в Гордона шалений рейтинг, оскільки на чотирьох каналах він увімкнув цю компанію «Дуремар». І він оце чаклує. Ведуча запитує: «А фінансує це все ОСОБА_7 ?» ОСОБА_2: « Звичайно! »; «....На каналі щодня, в прайм тайм, сидить ОСОБА_1 . Потім він переїжджає на інший канал у прайм тайм, потім він йде на ток-шоу і весь час говорить ці тези ОСОБА_10 . Люди просто цього не помічають»;
Зобов`язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію поширену ним про ОСОБА_1 , у той же спосіб, в який вона була поширена, шляхом виступу в прямому ефірі передачі « Рандеву з ОСОБА_12 » на «5 каналі», повідомленням такого змісту: ІНФОРМАЦІЯ_3 , мною ОСОБА_2 , в ефірі передачі « Рандеву з ОСОБА_12 » на «5 каналі» поширено неправдиву інформацію про ОСОБА_1 , такого змісту:
«....А ОСОБА_1 - співучасник. Людина , яка торгувала пірамідками. Звісно, йому легше взяти людину, яка спокійно на біле скаже чорне і за допомогою методу ОСОБА_6 щодня буде впроваджуватися. Більше того, йому дозволили критикувати ОСОБА_7 на його каналі. Далі, він може критикувати на російських каналах, постійно його показують, раз 10 уже, він там ОСОБА_8 критикує. Тобто що нам, українцям? Хочуть приспати пильність. А що він впроваджує ОСОБА_1 ? Він каже: «Націоналістичні рухи - це все КДБ, на Майдані - вони стріляли, там Бандера - поганий. Так, знаєте, потихеньку. І рейтинг зростає. На сьогоднішні в Гордона шалений рейтинг, оскільки на чотирьох каналах він увімкнув цю компанію «Дуремар». І він оце чаклує. Ведуча запитує: «А фінансує це все ОСОБА_7 ?» ОСОБА_2: « Звичайно! »; «....На каналі щодня, в прайм тайм, сидить ОСОБА_1 . Потім він переїжджає на інший канал у прайм тайм, потім він йде на ток-шоу і весь час говорить ці тези ОСОБА_10 . Люди просто цього не помічають». Наведена інформація є недостовірною, порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 . Такі мої твердження були голослівними».
Зобов`язати ПІІ ТОВ «Телерадіокомпанія «НБМ» здійснити онлайн трансляцію виступу ОСОБА_2 у прямому ефірі передачі « Рандеву з ОСОБА_12 » щодо спростування недостовірної інформації шляхом проголошення тексту спростування затвердженого судом, а також розмістити інформацію про спростування на офіційному сайті:» https://www.5.ua. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що фрази та висловлювання, на які посилається позивач, носять оціночний характер, оскільки способи використання художнього образу - героя казки та слів в переносних значеннях за допомогою метафор (алегорій) та порівнянь, безумовно, не є фактом.
Межа допустимої критики стосовно політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Позивач є активним громадським діячем та політичним експертом, користується довірою великої кількості громадян, тобто є публічною особою, у зв`язку з чим він повинен бути відкритим та повністю готовим для гострої критики та пильного нагляду громадськості, а межа допустимої критики та різноманітних оцінок його діяльності, у тому числі несхвальних, є значно ширшою.
Поширена інформація відповідачем, яку ОСОБА_1 вважає стосовно себе недостовірною, носить виключно оціночний, суб`єктивно-критичний характер, а така критика дій та поведінки публічної особи здійснена у допустимих межах.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що поширена ОСОБА_2 інформація носить оціночний характер, не є фактичними твердженнями, які містять фактичні дані, що можуть бути перевірені на їх достовірність.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі посилається на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 757/15956/16-ц, від 21 січня 2019 року у справі № 757/11377/17-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 398/4136/15-ц, від 15 квітня 2019 року у справі № 182/6720/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 760/11161/17, від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17, від 20 лютого 2020 року у справі № 462/4634/17-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 757/72390/17-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 712/1141/18, від 30 липня 2020 року у справі № 200/20351/18, від 18 квітня 2021 року у справі № 927/791/18, від 22 листопада 2021 року у справі № 761/32924/19.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_3 відбувся ефір передачі « Рандеву з ОСОБА_12 » на «5 каналі», у якому ОСОБА_11 поширив інформацію про ОСОБА_1 такого змісту: «…А ОСОБА_1 - співучасник. Людина , яка торгувала пірамідками. Звісно, йому легше взяти людину, яка спокійно на біле скаже чорне і за допомогою методу Кашпіровського щодня буде впроваджуватися. Більше того, йому дозволили критикувати ОСОБА_7 на його каналі. Далі, він може критикувати на російських каналах, постійно його показують, раз 10 уже, він там ОСОБА_8 критикує. Тобто що нам, українцям? Хочуть приспати пильність. А що він впроваджує ОСОБА_1 ? Він каже: «Націоналістичні рухи - це все КДБ, на Майдані - вони стріляли, там Бандера - поганий. Так, знаєте, потихеньку. І рейтинг зростає. На сьогоднішні в Гордона шалений рейтинг, оскільки на чотирьох каналах він увімкнув цю компанію «Дуремар». І він оце чаклує. Ведуча запитує: «А фінансує це все ОСОБА_7 ?» ОСОБА_2: «Звичайно!»; «....На каналі щодня, в прайм тайм, сидить ОСОБА_1. Потім він переїжджає на інший канал у прайм тайм, потім він йде на ток-шоу і весь час говорить ці тези ОСОБА_10. Люди просто цього не помічають».
Правове обґрунтування
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Водночас відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
У статті 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації потрібно розуміти опублікування її у пресі, передання з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є така інформація фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи, як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (рішення ЄСПЛ від 15 липня 2010 року у справі «Газета «Україна-центр» проти України», заява № 16695/04).
Під час розгляду справ про захист ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною завданням суду є забезпечення балансу прав та свобод учасників інформаційних правовідносин щодо недопущення поширення інформації, яка не відповідає дійсності, - з одного боку (приватний інтерес), а з іншого - недопущення ситуації, коли такі позови використовуються з метою обмеження загальних засад свободи слова, права громадськості бути обізнаною (публічний інтерес). Розглядаючи зазначені спори, суд зобов`язаний виважено підійти до необхідності обмеження свободи вираження поглядів та ретельно обґрунтувати ухвалене рішення щодо наявності в інформації, яка визнається недостовірною, ознак реального завдання шкоди репутації, порушення прав інших осіб, з метою забезпечення професійного захисту журналістики та недопущення надмірного втручання в право громадськості на отримання інформації.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, оцінивши зміст кожного висловлювання, які позивач просив спростувати, зробив обґрунтований висновок, що спростовувана позивачем інформація є оціночними судженнями, а тому не підлягає спростуванню.
Висновки судів про те, що спростовувана інформація є оціночним судженням, правильно обґрунтовані тим, що висловлювання відповідача є його особистою думкою про діяльність позивача, яка містить ознаки критики та ґрунтується на особистих припущеннях останнього. Спростовувана інформація з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів, зокрема, порівняння та гіперболи, не містить фактичних даних, які можна перевірити на істинність.
Верховним Судом враховано усталений підхід про те, що оскільки публічні та політичні діячі, посадові особи вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
Отже, межа допустимої критики стосовно ОСОБА_1 як публічної особи є значно ширшою, а його діяльність є об`єктом значного суспільного інтересу, який, зокрема, втамовується, з одного боку, - продукуванням інформації стосовно такої особи засобами масової інформації, а з іншого, - її сприйняттям та поглинанням суспільством як результат реалізації інтересу.
Загальний тон висловлювань відповідача на адресу позивача, який є українським журналістом, телеведучим, політичним діячем, не виходять за межі допустимої критики стосовно публічної особи та є допустимим в період передвиборчої кампанії.
У касаційній скарзі заявник зазначив, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 757/15956/16-ц, від 21 січня 2019 року у справі № 757/11377/17-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 398/4136/15-ц, від 15 квітня 2019 року у справі № 182/6720/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 760/11161/17, від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17, від 20 лютого 2020 року у справі № 462/4634/17-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 757/72390/17-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 712/1141/18, від 30 липня 2020 року у справі № 200/20351/18, від 18 квітня 2021 року у справі № 927/791/18, від 22 листопада 2021 року у справі № 761/32924/19.
У постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 712/1141/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 760/11161/17, від 21 січня 2019 року у справі № 757/11377/17-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 757/15956/16-ц, від 20 лютого 2020 року у справі № 462/4634/17-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 757/72390/17-ц, від 30 липня 2020 року у справі № 200/20351/18-ц, від 15 квітня 2019 року у справі № 182/6720/17-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17 сформульовано висновки, що чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).
У постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 927/791/18 зроблено такі висновки: отже, за своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності. Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
Проте, за встановленими у цій справі обставинами, висновки судів у оскаржуваних судових рішеннях не суперечать висновкам Верховного Суду, сформульованим у наведених заявником як приклад справах, оскільки у цій справі суди встановили, що інформація, поширена про позивача, не є фактичним твердженням, а є оціночними судженнями.
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 398/1436/15-ц викладено висновок про те, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте під час перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, зазначена обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.
Отже, висновки, сформульовані у вказаній постанові, є нерелевантними до правовідносин, що виникли у справі, що переглядається.
У справі № 761/32924/19-ц встановлено, що поширена відповідачами інформація про позивача є фактичним твердженням, а не критикою чи оціночним судженням, тому обставини у розглядуваній справі та у справі № 761/32924/19-ц, наведеній як приклад, не є подібними.
Тож, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.
Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 400 401 402 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний