24.11.2024

№ 757/29046/22-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 757/29046/22-ц

провадження № 61-9750 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Піліпенко Дмитро Олександрович,

відповідач - Держава Україна в особі Національної поліції України,

треті особи: Державна казначейська служба України, Офіс Генерального прокурора, ОСОБА_2 , Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Піліпенка Дмитра Олександровича, на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Желепи О. В., Мазурик О. Ф., Немировської О. В.від 28 травня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Національної поліції України, треті особи: Державна казначейська служба України, Офіс Генерального прокурора, ОСОБА_2 , Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА), в якому просив суд:

- стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на його користь суму майнової шкоди, завданої незаконними діями службової особи Головного слідчого управління Національної поліції України, у розмірі 395 090 доларів США,

500 Євро та 400 грн, що на день пред`явлення позову складає 14 463 227,35 грн

за курсом Національного банку України на день звернення до суду

(1 долар = 36,5686 грн, 1 євро = 36,4607 грн);

- стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на його користь суму моральної шкоди, завданої незаконними діями службової особи Головного слідчого управління Національної поліції України, у розмірі 100 000 грн.

- вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 01 квітня 2020 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір про співробітництво. Після підписання договору про співробітництво та відповідно до умов договору він передав, а ОСОБА_2 прийняв грошові кошти в сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) доларів США для забезпечення початкових робіт та проведення переговорів щодо придбання земельної ділянки. Факт передачі грошових коштів засвідчено письмовою розпискою.

Вищезазначені грошові кошти ОСОБА_2 розмістив в орендований банківський сейф VIP відділенні АТ КБ «ПриватБанк», розташованого за адресою: м. Київ,

вул. Саксаганського, 28.

На підтвердження доводів про належність йому, позивачу, коштів, вилучених у ході обшуку банківського сейфу ОСОБА_2 , який знаходиться у VIP відділенні

АТ КБ «ПриватБанк», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 28, до позову додані письмові докази, а саме: копія договору від 01 квітня 2020 року про співробітництво, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , копія державного акта на право власності на земельну ділянку у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510100000:02:076:0006, загальною

площею 0,1106 га, а також ухвала Печерського районного суду м. Києва

від 08 жовтня 2021 року у справі № 757/51041/21-к щодо задоволення клопотання адвоката Піліпенка Д. О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту грошових коштів ОСОБА_1 .

У ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні

№ 12012000010000072 від 22 листопада 2012 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктом 6, 12 частини другої статті 115, частини першої статті 263, частини четвертої статті 358 КК України та на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2020 року проведено обшук банківського сейфу, який належить ОСОБА_2 та знаходився в VIP відділенні АТ КБ «ПриватБанк», розташованому за адресою:

м. Київ, вул. Саксаганського, 28. Під час проведення обшуку було вилучено грошові кошти у загальній сумі 400 950 доларів США, 500 Євро, 400 грн.

У подальшому вказані грошові кошти неодноразово були предметом накладення та зняття арешту в кримінальному провадженні. Після зняття арешту з грошових коштів адвокат Піліпенко Д. О. звернувся з вимогою про їх повернення

ОСОБА_1 .

Старший слідчий в особливо важливих справах ОСОБА_4 листом

від 03 грудня 2021 року № 41222бг/24/9/2-2021 повідомила, що ОСОБА_1 може отримати грошові кошти в розмірі 5 860 доларів США, оскільки 28 грудня 2020 року з АРМА надійшло повідомлення щодо перерахування грошових коштів у розмірі

395 090,00 доларів США громадянину ОСОБА_5 . За вищезгаданим фактом детективами Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (далі - детективами НАБУ) здійснюється досудове розслідування. На подальші запити у відповідні органи відповіді не надходило.

На думку позивача, належні йому грошові кошти перераховані сторонній особі та втрачені. Зазначеними діями йому завдано моральної шкоди у душевних стражданнях через втрату значної суми коштів.

З урахуванням наведеного, з посиланням на статтю 56 Конституції України, норми ЦК України щодо відшкодування шкоди, ОСОБА_1 просив суд його позовні вимоги задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва у складі судді Головко Ю. Г.

від 18 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 395 090,00 дол. США, 500,00 Євро, 400,00 грн, що на день звернення до суду з позовом складає 14 463 227,35 грн за курсом Національного банку України. В іншій частині позов залишено без задоволення.

Рішення районного суду мотивовано тим, що належне позивачу майно, вилучене в межах кримінального провадження й подалі втрачене, йому не повернуто, тому вимога про стягнення майнової шкоди є обґрунтованою. Суд зазначив, що кошти неправомірно АРМА перерахувала сторонній особі ОСОБА_6 , а преюдиційним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 травня 2023 року у справі № 759/10246/22 безпідставно отримані ОСОБА_7 кошти стягнуті на користь АРМА. При цьому суд першої інстанції врахував відповідну судову практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо захисту права власності.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції вказав, що позивачем не доведено, що внаслідок неповернення частини майна ОСОБА_1 зазнав душевних страждань, на відновлення порушеного права приклав значних фізичних чи моральних зусиль, тому позовна вимога в частині стягнення моральної шкоди є необґрунтованою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 28 травня 2024 року апеляційну скаргу Національної поліції України задоволено. Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду першої інстанції в частині вирішення позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди є помилковим, так як ОСОБА_1 належним чином не довів, що 22 травня

2020 року правоохоронні органи вилучили із сейфа ОСОБА_2 саме ті кошти, які за твердженням позивача саме він передав ОСОБА_2 за умовами договору про співробітництво. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що у суді першої інстанції ОСОБА_1 надав розписку про передачу коштів ОСОБА_2 лише

через рік після пред`явлення позову в цій справі, що свідчить про порушення позивачем процесуального строку, встановленого процесуальним законом, для подання доказів, належного обґрунтування неможливості подання цього доказу в установлений законом строк позивач не навів. У той же час, як встановлено судом апеляційної інстанції, прокурор протягом усього розгляду справи в суді першої інстанції заперечував проти факту належності спірних коштів ОСОБА_1 .

Відтак, поданий у передостаннє судове засідання документ (письмова розписка) не підлягав врахуванню та оцінці судом першої інстанції як доказ, тобто не міг підтверджувати або спростовувати обставини, на які ОСОБА_1 посилався у позовній заяві. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що документ про передачу грошових коштів певній особі апріорі не може підтверджувати факт розміщення таких коштів саме цією особою саме в конкретному сейфі.

Також суд апеляційної інcтанції вказав, що в межах кримінального провадження преюдиційне значення при розгляді цивільної справи матимуть лише обставини щодо особи, стосовно якої ухвалено вирок або ухвала суду про закриття кримінального провадження, і лише щодо питання, чи мали місце певні дії чи бездіяльність та чи вчиненні вони цією особою. Тому обставини, встановлені в ухвалах суду кримінальної юрисдикції про накладення арешту на грошові кошти або про зняття арешту з таких коштів, не мають преюдиційного значення для розгляду цієї справи і тому обставина належності спірних грошових коштів ОСОБА_1 підлягала доказуванню ним та встановленню судом на загальних засадах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Піліпенко Д. О., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 липня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Піліпенка Д. О., залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявникові уточнити касаційну скаргу в частині зазначення повних відомостей стосовно себе (адвоката Піліпенка Д. О.), інших учасників справи та надати суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями та доданими матеріалами відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк представник ОСОБА_1 - адвокат Піліпенко Д. О., звернувся до Верховного Суду із клопотанням на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 16 липня 2024 року, а саме надав уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 757/29046/22-ц із Печерського районного суду м. Києва та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Підстава касаційного оскарження - пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У серпні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Піліпенка Д. О., мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 грудня 2018 року у справі

№ 640/17552/16-ц; від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17; від 30 червня 2020 року у справі №727/2878/19; та у постанові Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 211/6264/15-ц.

Апеляційним судом допущено порушення вимог статті 129-1 Конституції України,

статті 11 1174 ЦК України, статті 18 81 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою той факт, що права позивача порушені безпосередньо фактом невиконання рішення суду - ухвали Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2021 року, якою скасовано арешт на грошові кошти, які належать ОСОБА_1 , про що вказано у резолютивній частині вказаної ухвали. При цьому суд залишив поза увагою той факт, що відповідачем частково виконано ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2021 у справі № 757/51041/21-к, і ОСОБА_8 повернуто грошові кошти у розмірі 5 860 доларів США. Більше того, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді відповідач не заперечував факт належності грошових коштів ОСОБА_1 , факт належності коштів ОСОБА_8 визнається і ОСОБА_2 .

При цьому, вказує, що у матеріалах справи міститься відповіді відповідача на адвокатські запити представника ОСОБА_1 , в яких також не ставиться під сумнів право власності останнього на арештовані грошові кошти, а лише зазначається, з яких підстав ухвала суду не може бути виконана.

Судом апеляційної інстанції не враховано, що районним судом законність накладання арешту на грошові кошти ОСОБА_1 перевірена в межах кримінального провадження, наслідком чого є ухвала суду від 08 жовтня 2021 року про скасування арешту грошових коштів, належних саме ОСОБА_1 , невиконання якої і стало підставою позову у даній справі.

Також, пунктом 7.1 Договору про співробітництво, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , передбачено, що внесене сторонами майно, яким вони володіли на праві власності залишається у власності сторони, яка його надала.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення від АРМА на касаційну скаргу, в яких просить врахувати письмові пояснення при ухваленні судового рішення. При цьому зазначило, що на даний час за вищевказаного перерахування грошових коштів третій особі ОСОБА_6 , детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні

№ 42020000000002497 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209, частиною четвертою статті 358, частиною третьою статті 368 КК України. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/10246/22

від 11 травня 2023 року стягнуто з ОСОБА_9 на користь АРМА грошові кошти в розмірі 398 004,60 доларів США, і наразі здійснюються заходи щодо звернення вказаного судового рішення до виконання.

У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшли відзиви від Національної поліції Українита Офісу Генерального прокурора на касаційну скаргу, які по суті є ідентичними, в яких зазначено, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Зазначається, що в ухвалі Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року

у справі № 757/28300/20-к, яка стосувалася передачі грошових коштів до АРМА, чітко зазначено, що вони належать саме ОСОБА_2 і, у тому числі, що проти нього ведеться кримінальне провадження № 12022000010001327 за пунктами 6, 12 частини другої статті 115, частини першої статті 263 КК України. При цьому використовували підроблені судові рішення Печерського районного суду м. Києва щодо повернення коштів ОСОБА_5 . За даними слідства ОСОБА_10 є пособником вчинення злочину. Якщо шкода ОСОБА_1 і вчинена, то вона вчинена не діями правоохоронних органів. ОСОБА_1 може скористатися положеннями

статті 1177 ЦК України.

У відзиві Національна поліція України також зазначила, що 5 860 доларів США через зношеність не передавалися до АРМА і після скасування арешту ухвалою суду

від 08 жовтня 2021 року були повернуті скаржнику, решта коштів до Національної поліції України не поверталися.

У відзивах зазначається, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові, оскільки ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин завдання йому майнової та моральної шкоди. При цьому посилання на правові висновки, викладені у відповідних постановах Верховного Суду, є безпідставними, так як вони ухвалені за інших фактичних обставин у справі. Просять касаційну скаргу залишити без задоволення,

а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 квітня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір про співробітництво, направлений на спільну реалізацію та організацію проекту будівництва будівлі комерційного призначення у

АДРЕСА_1 , у тому числі для придбання земельної ділянки, кадастровий номер 0510100000:02:076:0006, загальною площею 0,1106 га. Після підписання договору про співробітництво та відповідно до умов договору ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв грошові кошти в сумі 500 000 доларів США для забезпечення початкових робіт та проведення переговорів щодо придбання земельної ділянки.

Факт передачі грошових коштів було засвідчено письмовою розпискою, копія якої міститься в матеріалах справи та яка була надана позивачем у судовому засіданні 03 листопада 2023 року.

Суд першої інстанції вважав, що саме вищезазначені грошові кошти ОСОБА_2 помістив в орендований банківський сейф VIP відділенні АТ КБ «ПриватБанк», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 28.

Водночас, Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012000010000072 від 22 листопада

2012 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 6,12 частини другої статті 115, частини першої статті 263, частини четвертої статті 358 КК України.

22 травня 2020 року у ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012000010000072 від 22 листопада 2012 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 6,12 частини другої статті 115, частини першої статті 263, частини четвертої статті 358 КК України та на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2020 року проведено обшук банківського сейфу, який належить ОСОБА_2 , який знаходився в VIP відділенні АТ КБ «ПриватБанк», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 28. Під час проведення обшуку було вилучено грошові кошти у загальній сумі 400 950 доларів США, 500 Євро, 400 грн.

01 червня 2020 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва в рамках кримінального провадження № 12012000010000072 від 22 листопада 2012 року постановлено ухвалу про накладення арешту на грошові кошти у загальній сумі

400 950 доларів США, 500 Євро, 400 грн які належали ОСОБА_2 та передано грошові кошти до АРМА.

22 червня 2020 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва задоволено клопотання адвоката Піліпенко Д. О., поданого в інтересах ОСОБА_1 , скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2020 року про накладення арешту на грошові кошти.

13 липня 2020 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва в рамках кримінального провадження № 12012000010000072 від 22 листопада 2012 року було повторно накладено арешт на грошові кошти у загальній сумі 400 950 доларів США, 500 Євро, 400 грн, які були вилучені у ОСОБА_2 , але належали

ОСОБА_1 , та передані грошові кошти до АРМА.

27 жовтня 2020 року ухвалою Київського апеляційного суду у справі

№ 757/28300/20-к апеляційну скаргу адвоката Піліпенко Д. О. поданої в інтересах володільця майна ОСОБА_1 було задоволено частково, скасовано ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2020 року у частині передачі грошових коштів у загальній сумі 400 950 доларів США, 500 Євро, 400 грн до АРМА, визнавши передачу коштів до АРМА передчасним. При постановленні зазначеної ухвали був присутній також прокурор. У зазначеній ухвалі встановлено, що до АРМА передані кошти ОСОБА_11

08 жовтня 2021 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі

№ 757/51041/21-к скасовано арешт на грошові кошти, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/28300/20-к від 13 липня

2020 року щодо арешту грошових коштів, які належать ОСОБА_1 , та виявлені під час обшуку банківського сейфу, який належить ОСОБА_2 , який знаходився в VIP відділенні АТ КБ «ПриватБанк», розташованому за адресою: м. Київ,

вул. Саксаганського, 28 у розмірі 400 950 доларів США, 500 Євро, 400 грн.

У відповідь на клопотання адвоката Піліпенка Д. О. щодо виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2021 року у справі

№ 757/51041/21-к та повернення вилучених грошових коштів, старший слідчий в особливо важливих справах Медведєва Н. В. листом № 41222бг/24/9/2-2021

від 03 грудня 2021 року повідомила, що ОСОБА_1 може отримати грошові кошти в розмірі 5 860,00 доларів США в Головному слідчому управлінні Національної поліції України за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 2. Крім того, 28 грудня

2020 року з АРМА надійшло повідомлення щодо перерахування грошових коштів

у розмірі 395 090,00 доларів США громадянину ОСОБА_5 . За вищезгаданим фактом детективами Головного підрозділу детективів НАБУ здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42020000000002497 від 24 грудня 2020 року.

09 серпня 2022 року на адресу АРМА представником ОСОБА_1 була направлена вимога про виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва у справі

№ 757/51041/21-к від 08 жовтня 2021 року про скасування арешту грошових коштів, які належать ОСОБА_1 , які виявлені під час обшуку банківського сейфу, який належить ОСОБА_2 , який знаходився в VIP відділенні АТ КБ «ПриватБанк», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 28 у розмірі

400 950 доларів США, 500 Євро, 400 грн.

АРМА листом від 08 вересня 2022 року № 915/6.1- 38-22/6 повідомило представника ОСОБА_1 про неможливість виконати ухвалу про скасування арешту, оскільки гроші в розмірі 395 090,00 доларів США та нараховані за ними проценти у сумі 2 914,60 доларів США перераховані ОСОБА_6

14 грудня 2020 року до АРМА надійшла заява ОСОБА_9 від 14 грудня 2020 року про повернення грошових коштів згідно з ухвали Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року. Супровідним листом Печерського районного суду м. Києва надійшла ухвала суду від 14 грудня 2020 року, якою скасовано арешт, що накладено ухвалою суду від 13 липня 2020 року в частині арешту грошових коштів у загальній сумі 400 950 доларів США, які належать ОСОБА_6 , та які було вилучено під час обшуку банківського сейфу, який належить ОСОБА_2 , та знаходиться у відділенні АТ КБ «ПриватБанк».

17 грудня 2020 року АРМА повернуло грошові кошти на транзит для

закордонних переказів, банк отримувача АТ «Ощадбанк»,

рах. № НОМЕР_1 на суму 398 004,60 доларів США.

Згідно з платіжного доручення в іноземній валюті № 45 від 17 грудня 2020 року, 398 004,60 доларів США, платник АРМА перерахував на рахунок банку посередника JP MORGAN CHASE BANK банк бенефіціара АТ КБ «ПриватБанк», бенефіціар номер рахунку IBAN НОМЕР_2 , ОСОБА_12 .

На даний час за вищевказаного перерахування грошових коштів третій особі ОСОБА_6 , та надходження до АРМА ухвали від 14 грудня 2020 року, яка відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020000000002497 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209, частиною четвертою статті 358, частиною третьою статті 368 КК України.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 травня 2023 року у справі № 759/10246/22, яке не оскаржувалося, встановлено, що ОСОБА_10 отримав 398 004,60 доларів США без відповідних правових (законних) підстав, а тому суд ухвалив стягнути з ОСОБА_9 на користь АРМА грошові кошти в розмірі

398 004,60 доларів США.

Ухвала Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2021 року у справі

№ 757/51041/21-к не виконана, грошові кошти ОСОБА_1 не повернуті, що підтверджується листом АРМА від 08 вересня 2022 року № 915/6.1- 38-22/6.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

1) Застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) Апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані

у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої

статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Піліпенка Д. О., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що 01 квітня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір про співробітництво, направлений на спільну реалізацію та організацію проекту будівництва будівлі комерційного призначення у

АДРЕСА_1 , у тому числі для придбання земельної ділянки, кадастровий номер 0510100000:02:076:0006, загальною площею 0,1106 га. Після підписання даного договору про співробітництво та відповідно до умов договору ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв грошові кошти в сумі 500 000 доларів США для забезпечення початкових робіт та проведення переговорів щодо придбання земельної ділянки.

Факт передачі грошових коштів за висновком суду першої інстанції був засвідчений розпискою, копія якої міститься в матеріалах справи та яка була надана позивачем у судовому засіданні 03 листопада 2023 року.

Районний суд уважав, що саме вищезазначені грошові кошти ОСОБА_2 помістив в орендований банківський сейф VIP відділенні АТ КБ «ПриватБанк», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 28.

Водночас, апеляційний суд вірно зазначив, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012000010000072 від 22 листопада 2012 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 6, 12 частини другої

статті 115, частини першої статті 263, частини четвертої статті 358 КК України.

22 травня 2020 року в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012000010000072 за підозрою ОСОБА_3 та на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 травня

2020 року проведено обшук банківського сейфу, який належить ОСОБА_2 , який знаходився в VIP відділенні АТ КБ «ПриватБанк», розташованому за адресою:

01 червня 2020 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва в рамках кримінального провадження 12012000010000072 постановлено ухвалу про накладення арешту на грошові кошти у загальній сумі 400 950 доларів США,

500 Євро, 400 гривень які належали ОСОБА_2 та передано грошові кошти до АРМА.

22 червня 2020 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва задоволено клопотання адвоката Піліпенка Д. О., поданого в інтересах ОСОБА_1 , та скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2020 року про накладення арешту на грошові кошти.

13 липня 2020 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва в рамках кримінального провадження № 12012000010000072 було повторно накладено арешт на грошові кошти у загальній сумі 400 950 доларів США, 500 Євро,

400 грн, які були вилучені у ОСОБА_2 , але належали ОСОБА_1 , та передані грошові кошти до АРМА.

27 жовтня 2020 року ухвалою Київського апеляційного суду у справі

№ 757/28300/20-к апеляційну скаргу адвоката Піліпенка Д. О., поданої в інтересах володільця майна ОСОБА_1 , було задоволено частково, скасовано ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2020 року в частині передачі грошових коштів у загальній сумі 400 950 доларів США, 500 Євро, 400 грн до АРМА, визнавши передачу коштів до АРМА передчасним. При постановленні зазначеної ухвали був присутній також прокурор. У зазначеній ухвалі встановлено, що до АРМА передані кошти ОСОБА_2

08 жовтня 2021 року ухвалою у справі № 757/51041/21-к Печерського районного суду м. Києва скасовано арешт на грошові кошти, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/28300/20-к від 13 липня 2020 року щодо арешту грошових коштів, які належать ОСОБА_1 , які виявлені під час обшуку банківського сейфу, який належить ОСОБА_2 , який знаходився в VIP відділенні АТ КБ «ПриватБанк», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 28

у розмірі 400 950 доларів США, 500 Євро, 400 грн.

від 03 грудня 2021 року повідомила, що ОСОБА_1 може отримати грошові кошти в розмірі 5 860,00 доларів США в Головному слідчому управлінні Національної поліції України за адресою м. Київ, вул. Багговутівська, 2. Крім того, 28 грудня

2020 року з АРМА, надійшло повідомлення щодо перерахування грошових коштів

у розмірі 395 090,00 доларів США громадянину ОСОБА_5 . За вищезгаданим фактом детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №42020000000002497 від 24 грудня 2020 року.

400 950 доларів США, 500 Євро, 400 грн.

АРМА від 08 вересня 2022 року № 915/6.1- 38-22/6 повідомило представника ОСОБА_1 про неможливість виконати ухвалу суду про скасування арешту, оскільки гроші в розмірі 395 090,00 доларів США та нараховані за ними проценти

у сумі 2 914,60 доларів США перераховані Королю І.

Так, 14 грудня 2020 року до АРМА надійшла заява ОСОБА_9 від 14 грудня 2020 року про повернення грошових коштів згідно з ухвали Печерського районного суду

м. Києва від 14 грудня 2020 року. Супровідним листом Печерського районного суду м. Києва надійшла ухвала суду від 14 грудня 2020 року, якою скасовано арешт, що накладено ухвалою суду від 13 липня 2020 року в частині арешту грошових коштів у загальній сумі 400 950 доларів США, які належать ОСОБА_6 , та які було вилучено під час обшуку банківського сейфу, який належить ОСОБА_2 , та знаходиться у відділенні АТ КБ «ПриватБанк».

17 грудня 2020 року АРМА повернуло грошові кошти на транзит для закордонних переказів, банк отримувача АТ «Ощадбанк», рахунок

№ НОМЕР_1 на суму 398 004,60 доларів США.

Згідно з платіжного доручення в іноземній валюті № 45 від 17 грудня 2020 року,

398 004,60 доларів США, платник Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, перерахував на рахунок банку посередника JP MORGAN CHASE BANK банк бенефіціара АТ КБ «ПриватБанк», бенефіціар номер рахунку IBAN НОМЕР_2 , ОСОБА_12 .

Апеляційний суд вірно вказав, що на даний час за вищевказаного перерахування грошових коштів третій особі ОСОБА_6 , та надходження до АРМА ухвали Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року, яка відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020000000002497 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209, частиною четвертою статті 358, частиною третьою статті 368 КК України.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/10246/22

від 11 травня 2023 року, яке набрало законної сили 12 червня 2023 року, встановлено що ОСОБА_10 отримав 398 004,60 доларів США без відповідних правових (законних) підстав, а тому суд ухвалив стягнути з ОСОБА_13 на користь Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, грошові кошти в розмірі 398 004 (триста дев`яносто вісім тисяч чотири) доларів США 60 центів.

Наразі ухвала Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2021 року у справі № 757/51041/21-к не виконана, грошові кошти позивачеві не повернуті, що підтверджується листом АРМА від 08 вересня 2022 року № 915/6.1- 38-22/6.

Апеляційний суд вірно скасував рішення районного суду і Верховний Суд погоджується з його висновками.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір

не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного

або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

(частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

При вирішенні спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин.

Колегія суддів звертає увагу на те, що спірні грошові кошти були вилучені правоохоронними органами з банківського сейфу, яким за укладеним з банком договором користувався ОСОБА_2 . Натомість, ОСОБА_1 наполягає на тому, що ці кошти належали саме йому та були передані ОСОБА_2 з метою реалізації умов укладеного між ними договору про співробітництво, зокрема для проведення переговорів про придбання земельної ділянки.

Верховний суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що належних та допустимих доказів на підтвердження належності спірних грошових коштів ОСОБА_1 суду надано не було.

Відповідно до положень статті 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її

з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. У свою чергу, річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

У справі, яка Верховним Судом переглядається, такою «річчю» є грошові кошти, які, очевидно, визначені родовими ознаками. Водночас, ОСОБА_1 повинен був довести, що 22 травня 2020 року правоохоронні органи незаконно вилучили із сейфа ОСОБА_2 саме ті кошти, які за твердженням позивача він йому передав за умовами договору про співробітництво.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,

на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),

що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин,

які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування

(частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність

і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтовуючи порушення своїх прав, ОСОБА_1 додав до позовної заяви копію договору від 01 квітня 2020 року про співробітництво, укладеного між ним і ОСОБА_2 , копію державного акта на право власності на земельну ділянку у АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1106 га.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що зазначені документи стосуються загального регулювання цивільно-правових відносин ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та жодним чином не підтверджують тієї юридично важливої обставини, що вилучені з сейфа ОСОБА_2 22 травня 2020 року грошові кошти належали саме

ОСОБА_1 .

Відповідно до частини другої статті 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма

статті 83 ЦПК України).

У суді першої інстанції ОСОБА_1 надав розписку про передачу коштів

ОСОБА_2 лише 03 листопада 2023 року, тобто через рік після пред`явлення позову в цій справі, що свідчить про порушення позивачем процесуального строку, встановленого законом для подання доказів.

У зв`язку з викладеним Верховний Суд погоджується з доводами апеляційного суду про те, що належного обґрунтування неможливості подання цього доказу в установлений законом строк позивач не навів. Відсутність заперечень інших сторін щодо певних обставин не звільняють позивача від покладеного на нього частиною другою статті 83 ЦПК України обов`язку подати всі наявні в нього докази разом з позовною заявою. Це мало важливе значення для правильного вирішення спору, оскільки прокурор протягом усього часу розгляду справи в суді першої інстанції заперечував проти факту належності спірних коштів саме ОСОБА_1 .

Відтак, поданий у передостаннє судове засідання документ (розписка) не підлягав врахуванню та оцінці судом першої інстанції як доказ, тобто не міг підтверджувати або спростовувати обставини, на які ОСОБА_1 посилався у позовній заяві.

Усвідомлюючи, що надана позивачем розписка не підлягає врахуванню судом під час ухвалення судового рішення по суті спору, колегія суддів тим не менш апеляційний суд додатково оцінив цей доказ і зауважив, що документ про передачу грошових коштів певній особі апріорі не може підтверджувати факт розміщення саме таких коштів цією особою в конкретному сейфі.

Щодо аргументів позивача про те, що факт належності йому грошових коштів преюдиційно встановлений у судових рішеннях у межах кримінального провадження, зокрема в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2021 року, то апеляційний суд вірно зазначив таке.

Підстави звільнення особи від доказування наведені в статті 82 ЦПК України.

Зокрема, згідно з частинами четвертою, п`ятою цієї статті обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Крім того, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина шоста статті 82 ЦПК України).

Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що в межах кримінального провадження преюдиційне значення при розгляді цивільної справи матимуть лише обставини щодо особи, стосовно якої ухвалено вирок або ухвала суду про закриття кримінального провадження, і лише в питанні, чи мали місце певні дії чи бездіяльність та чи вчиненні вони цією особою.

Тому обставини, встановлені в ухвалах суду кримінальної юрисдикції про накладення арешту на грошові кошти або про зняття арешту з таких коштів, не мають преюдиційного значення для розгляду цієї справи у порядку цивільного судочинства.

Відтак, юридично важлива обставина належності спірних грошових коштів саме ОСОБА_1 підлягала доказуванню ним та встановленню судом на загальних засадах.

Оскільки ОСОБА_1 обставину належності йому спірних грошових коштів не довів, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Піліпенка Дмитра Олександровича, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець