Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 757/36572/19-ц
провадження № 61-17642св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - громадська організація «Фізкультурно-спортивне товариство «Динамо» України»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - ОСОБА_2 ,
третя особа - громадська організація «Вінницька обласна організація Фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 липня 2019 року у складі судді Бусик О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Березовенко Р. В., Сержанюка А. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року громадська організація «Фізкультурно-спортивне товариство «Динамо» України» (далі - ГО «ФСТ «Динамо» України») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - громадської організації «Вінницька обласна організація Фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України» (далі - ГО «ВОО ФСТ «Динамо» України»), про відшкодування працівником матеріальної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 23 вересня 2016 року між ОСОБА_1 , як керівником ГО «ВОО ФСТ «Динамо» України», та ГО «ФСТ «Динамо» України» укладено письмовий контракт від 23 вересня 2016 року.
За наслідками проведеної інвентаризації, комісією складено протокол від 23 серпня 2018 року, яким зафіксовано виявлену нестачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 53 458,53 грн.
У зв`язку з недосягненням згоди з відповідачем про добровільне відшкодування завданої шкоди та посилаючись на статті 130 131 134 КЗпП України, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану працівником під час виконання трудових обов`язків у розмірі 53 458,53 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено дату судового засідання у спрощеному порядку з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що підстав для відмови у відкритті провадження у справі або повернення позовної заяви з наданих матеріалів не вбачається.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції винесена без порушення правил підсудності, а доводи про те, що правила частини першої статті 28 ЦПК України застосовуються лише у разі, якщо позивачем є фізична особа, не ґрунтуються на вимогах закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та справу направити для розгляду до Вінницького міського суду Вінницької області.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу зсуду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням правил територіальної юрисдикції, оскільки умовою для застосування частини першої статті 28 ЦПК України є наявність між сторонами трудових правовідносин, а відповідач не перебував та не перебуває з позивачем у трудових відносинах, а перебував у трудових відносинах з ГО «ВОО ФСТ «Динамо» України»; частина перша статті 28 ЦПК України передбачає звернення з позовом за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, тобто фізичної особи, а у юридичної особи законом передбачено місцезнаходження.
У листопаді 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ГО «ФСТ «Динамо» України» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
До Верховного Суду 08 листопада 2019 року надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому - ГО «ВОО ФСТ «Динамо» України» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що у липні 2019 року ГО «ФСТ «Динамо» України» звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - ГО «ВОО ФСТ «Динамо» України», про відшкодування працівником матеріальної шкоди.
Позов до Печерського районного суду м. Києва позивач подав на підставі частини першої статті 28 ЦПК України.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17 липня 2019 року відкрито провадження у вказаній справі, оскільки ця справа підсудна Печерському районному суду міста Києва.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX).
У пункті 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відкриваючи провадження у справі за позовом ГО «ФСТ «Динамо» України» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - ГО «ВОО ФСТ «Динамо» України», про відшкодування працівником матеріальної шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що справа підсудна Печерському районному суду м. Києва, оскільки позов пред`явлено у трудових правовідносинах за зареєстрованим місцезнаходженням позивача.
Проте з такими висновками судів Верховний Суд не погоджується.
Відповідно до статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно з частиною першою статті 28 ЦПК України, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 35 «Про затвердження Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання» (далі - Постанова № 35) визначено, що місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Згідно з пунктом 3 Постанови № 35 місцем проживання фізичної особи є місце, де вона постійно або переважно проживає як власник житлового будинку (приміщення), за договором його наймання, піднаймання, оренди або на інших підставах, передбачених законодавством України. Як місце проживання визначаються житлові будинки (приміщення), придатні для проживання і включені до відповідного житлового фонду, у тому числі гуртожитки, заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки сімейного типу, спеціальні заклади для престарілих, інвалідів, ветеранів.
Частиною першою статті 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Аналізуючи частину першу статті 28 ЦПК України слід дійти висновку, що формулювання щодо зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача свідчить про те, що закріплене нею правило альтернативної підсудності поширюється лише на позивачів - фізичних осіб і не може бути застосоване при пред`явленні позову юридичною особою.
Положеннями частини дев`ятої статті 187 ЦПК України визначено, що якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідач у справі, яка переглядається, є фізичною особою, а тому суд повинен був отримати інформацію про зареєстроване його місце проживання та надіслати справу за належною територіальною підсудністю.
Висновки судів про те, що правила частини першої статті 28 ЦПК України застосовуються і у випадках коли позивачем є юридична особа, а тому позов, що виник з трудових правовідносин, може бути пред`явлений за місцезнаходженням ГО «ФСТ «Динамо» України», є неправильним та свідчить про невірне тлумачення зазначеної норми права.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що місце проживання відповідача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , то справа підсудна Вінницькому міському суду Вінницької області.
Позивач, роботодавець, може також звернутись до суду з позовом за місцем заподіяння шкоди відповідно до частини шостої статті 28 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції (пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України)
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на розгляд Вінницькому міському суду Вінницької області.
Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року скасувати, справу передати на розгляд Вінницькому міському суду Вінницької області за встановленою підсудністю.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук