Постанова
Іменем України
12 березня 2020 року
м. Київ
справа № 757/41727/19-ц
провадження № 61-19942св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
заявник - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Дмитро Анатолійович,
стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трентор»,
боржник - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 12 серпня 2019 року у складі судді Ільєвої Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Олійника В. І., Мараєвої Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Д. А. звернувся до суду з поданням про примусове відкриття банківської скриньки.
На обґрунтування подання зазначав, що у нього в провадженні перебуває відкрите виконавче провадження № 59212207 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 17 травня 2019 року № 910/16323/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трентор» (далі - ТОВ «Трентор») суми боргу в розмірі 2 822 000 грн та 42 330 грн судового збору. Боржник має відкриті рахунки, однак коштів на рахунках недостатньо для виконання виконавчого документу. Згідно з відповіддю Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль») від 04 червня 2019 року № 81-15-9/6526-БТ, між банком та ОСОБА_1 укладено договір оренди депозитної скриньки (сейфу) № 394 від 19 січня 2017 року № 06/Д1-В43/5738 у Печерському відділенні № 7 міста Києва.
З урахуванням викладеного, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Д. А. просив надати (забезпечити) йому дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю та перебувають у володінні АТ «Райффайзен Банк Аваль» у Печерському відділенні № 7 міста Києва, а саме зобов`язати АТ «Райффайзен Банк Аваль» надати (забезпечити) тимчасовий доступ до індивідуальних банківських сейфів (індивідуальних скриньок, індивідуальних сейфів в депозитному сховищі) орендованих боржником ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), з можливістю їх відкриття, в тому числі примусового (із застосування технічних засобів та пошкодження замкових пристроїв), вилучення вмісту та вилучення самих скриньок (металевих пеналів); зобов`язати АТ «Райффайзен Банк Аваль» надати (забезпечити) тимчасовий доступ до оригіналів договорів майнового найму індивідуальних сейфів орендованих боржником ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а також документів, на підставі яких вони були укладені, та на підставі яких відбувалося відвідування та відкриття індивідуальних банківських сейфів (заяв про надання у користування сейфів, карток реєстрації договорів про зберігання цінностей в індивідуальних банківських сейфах, документів, у яких зафіксовані відомості про дату та час відкриття клієнтом таких сейфів, додаткових договорів, копій паспортів та ідентифікаційних номерів клієнтів, копій довіреностей на право користування сейфами іншими особами, тощо), платіжних документів, на підставі яких здійснювалось оплата за користування сейфами, з можливістю їх вилучення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12 серпня 2019 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що приватним виконавцем не надано доказів про те, що боржник був належним чином повідомлений про здійснення останнім виконавчих дій, а відтак надання дозволу на примусове відкриття банківської скриньки, яка належить боржнику, є передчасним та таким, що може нести негативні наслідки як для боржника так і для третіх осіб, оскільки законом охороняються права та інтереси громадян України, персональні дані, особиста інформація та інше.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. залишено без задоволення, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 12 серпня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи ухвалу районного суду без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи сторін, дослідив наявні у справі докази, унаслідок чого постановив законну і обґрунтовану ухвалу про залишення подання без задоволення, оскільки приватним виконавцем не надано доказів отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, а також повідомлення про необхідність відкриття банківської скриньки, з метою опису майна, яке в ній знаходиться.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У листопаді 2019 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Д. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення подання в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що боржник не виконує судове рішення, про що свідчить сам факт наявності відкритого виконавчого провадження, у межах якого тривають виконавчі дії, спрямовані на його виконання. Постанову про відкриття виконавчого провадження боржник не отримує, тому не можливо надати докази його повідомлення про відкриття виконавчого провадження. Разом з тим, відомості про відкрите виконавче провадження та вся інформація про нього міститься в Єдиному реєстрі боржників, який є відкритим і розміщується на офіційному сайті Міністерства юстиції України, а тому боржник не міг не знати про наявність відкритого виконавчого провадження, за яким він є боржником.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 16 квітня 2019 року з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Трентор» стягнуто суму боргу в розмірі 2 822 000 грн та 42 330 грн судового збору.
17 травня 2019 року Господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання рішення суду від 16 квітня 2019 року.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. від 27 травня 2019 року відкрито виконавче провадження № 59212207.
Постановами приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. від 27 травня 2019 року з боржника ОСОБА_1 стягнуто основну винагороду приватному виконавцю, а також арештовані кошти і майно боржника.
На запит приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А., АТ «Райффайзен Банк Аваль» 04 червня 2019 року надало відповідь № 81-15-9/6526-БТ про те, що між банком та ОСОБА_1 укладено договір оренди депозитної скриньки (сейфу) № 394 від 19 січня 2017 року № 06/Д1-В43/5738 у Печерському відділенні № 7 міста Києва.
На вимогу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. надати (забезпечити) доступ до речей, що перебувають у володінні АТ «Райффайзен Банк Аваль» у Печерському відділенні № 7 міста Києва в індивідуальних банківських сейфах (індивідуальних скриньках, індивідуальних сейфах в депозитному сховищі) орендованих боржником ОСОБА_1 , з можливістю їх відкриття, у тому числі примусового (із застосуванням технічних засобів та пошкодження замкових пристроїв) та вилучення їх вмісту, АТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовило.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з положенням статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав.
Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Як зазначено у статті 30 Конституції України, статті 311 ЦК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.
Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.
Частиною першою статті 439 ЦПК України передбачено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.
Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.
Матеріали справи не містять доказів про те, що боржник ОСОБА_1 був обізнаний про намір приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. вчинити виконавчі дії з опису та арешту його майна, яке перебуває у банківській скриньки, оскільки відповідні процесуальні документи виконавчого провадження не були вручені останньому.
Установивши, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Д. А. не надано суду належних доказів ухилення боржника від виконання рішення суду та перешкоджанню ним у здійсненні виконавчих дій, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. про примусове відкриття банківської скриньки, що перебуває у користуванні боржника.
З урахуванням викладеного, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. про невиконання ОСОБА_1 рішення суду та його обізнаність про наявність відкритого виконавчого провадження, за яким він є боржником, що також спростовується встановленими судами обставинами справи.
Інші аргументи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів - без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 12 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко