ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 757/4970/22-ц
провадження № 61-1781св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Генеральний прокурор, Офіс Генерального прокурора,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року в складі судді Бусик О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 11 січня 2023 року в складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Генерального прокурора, Офіса Генерального прокурора та просив стягнути з держави Україна через Державну казначейську службу України у відновлення порушених конституційних прав відшкодування заподіяної шкоди у розмірі 4 136 000, 00 євро у гривнях по курсу НБУ на дату вирішення судом справи.
Позов мотивований тим, що 17 жовтня 2018 року він звернувся із заявою до Верховної Ради України, в якій просив внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) про вчинення кримінального правопорушення та розпочати досудове розслідування. Верховна Рада України вказану заяву направила до Генеральної прокуратури України для внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення та початку досудового розслідування.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року відновлено його конституційні права та зобов`язано повноважених осіб Генеральної прокуратури України внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою про вчинення кримінального правопорушення від 17 жовтня 2018 року № 30, яка надійшла з Верховної Ради України, розпочати досудове розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
Таким чином, суд підтвердив факт незаконності дій органу, що здійснює досудове розслідування.
Оскільки незаконними діями представника держави йому завдано моральну шкоду у розмірі 4 136 000,00 євро, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 січня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди внаслідок невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його заявою, причинний зв`язок між діями працівників Офісу Генерального прокурора та настанням тих негативних наслідків, на які він посилався.
Сам факт зобов`язання уповноважених осіб Генеральної прокуратури внести відомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені внаслідок постановлення слідчими суддями ухвал.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 січня 2023 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 27 вересня 2017 року в справі № 6-1435цс17 та у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 750/6330/17, від 10 лютого 2021 року в справі № 761/24143/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Також вказував на необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 641/7772/17, від 30 червня 2020 року в справі № 641/7984/17, від 11 вересня 2020 року в справі № 638/11416/18, від 03 березня 2021 року в справі № 638/17962/15, від 13 травня 2021 року в справі № 638/8493/19, від 05 жовтня 2022 року в справі № 766/9484/20, які застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Апеляційний суд незаконно поклав на нього обов'язок доведення спричинення йому моральної шкоди та не надав належну оцінку наданим ним доказам.
Ухвала слідчого судді про задоволення скарги на процесуальні дії уповноважених осіб правоохоронних органів та зобов`язання внести відомості до ЄРДР свідчить про незаконність дій останніх та є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.
03 травня 2023 року справа № 757/4970/22-ц надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі заявив клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.
Згідно з частиною першою статті 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Таким чином, питання про виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень.
Колегія суддів не вбачає необхідності виклику учасників справи для надання пояснень у цій справі, а тому заявлене клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції за участю ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 17 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховної Ради України із заявою, в якій просив внести відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення та розпочати досудове розслідування.
Верховна Рада України направила вказану заяву до Генеральної прокуратури України для внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення та здійснення досудового розслідування.
29 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Генеральної прокуратури України щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення від 17 жовтня 2018 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року зобов`язано уповноважених осіб Генеральної прокуратури України внести відомості до ЄРДР розслідувань за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 17 жовтня 2018 року № 30, яка надійшла з Верховної Ради України, розпочати досудове розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Генеральною прокуратурою України 06 лютого 2019 року внесено відповідні відомості до ЄРДР та зареєстровано кримінальні провадження № 42019000000000280 за частиною першою статті 382 КК України, № 42019000000000281 за частиною першою статті 175 КК України та № 42019000000000282 за частиною першою статті 364 КК України.
06 лютого 2019 року на адресу ОСОБА_1 направлено лист № 15/3/2- 12332вих-19, в якому повідомлено про виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року, до якого додано витяги із ЄРДР на 3 аркушах.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеня зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Реалізація особою її права на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом у разі задоволення такої скарги становить достатньо справедливу сатисфакцію з відшкодування шкоди, яку зазнав позивач.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 638/8493/19 (провадження № 61-13452св20).
Отже ухвала слідчого судді про задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність постанови слідчого свідчить про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб Генеральної прокуратури України.
Встановивши, що позивач не надав достатні та допустимі докази на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв`язку між завданою шкодою і протиправними діяннями посадових осіб Генеральної прокуратури України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 .
Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Підстави для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду передбачені статтею 403 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Враховуючи, що заявник не навів обґрунтованих мотивів для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду і колегія суддів не встановила передбачених статтею 403 ЦПК України підстав для такої передачі, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 слід відмовити.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 січня 2023 року залишити без змін.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в режимі відеоконференції відмовити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко