Постанова
Іменем України
19 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 757/55438/18
провадження № 61-4646св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Міністерство охорони здоров`я України, ОСОБА_2 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Національного медичного університету імені О. О. Богомольця на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовомдо Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, Міністерства охорони здоров`я України, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, в якому просила: визнати незаконним та скасувати наказ від 05 вересня 2018 року про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки ректора Національного медичного університету імені О. О. Богомольця; визнати незаконним та скасувати наказ від 25 вересня 2018 року про її звільнення з посади завідувача канцелярії Національного медичного університету імені О. О. Богомольця; поновити її на роботі; стягнути з Національного медичного університету імені О. О. Богомольця на свою користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також - з усіх відповідачів 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року відкрито провадження у справі.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що позовна заява за формою та змістом відповідає вимогам статей 175 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), подана з дотриманням встановлених правил, в тому числі територіальної юрисдикції (підсудності).
Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, Національний медичний університет імені О. О. Богомольця подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалити рішення про направлення справи за встановленою підсудністю, оскільки університет знаходиться за адресою: бульвар Тараса Шевченка, 13, місто Київ, що за адміністративно-територіальними межами відноситься до юрисдикції Шевченківського районного суду міста Києва.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року апеляційну скаргу Національного медичного університету імені О. О. Богомольця залишено без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що при відкритті провадження у справі суд першої інстанції дотримався правил територіальної підсудності. Позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Крім того, позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. ОСОБА_1 проживає за адресою: квартира АДРЕСА_1 , а місцезнаходженням одного з відповідачів - Міністерства охорони здоров`я України - є вулиця Грушевського, 7, місто Київ, що за адміністративно-територіальними межами відноситься до юрисдикції Печерського районного суду міста Києва.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У березні 2019 року Національний медичний університет імені О. О. Богомольця подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, а справу направити до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що місцевий суд порушив правила територіальної підсудності, оскільки цей спір має розглядатися Шевченківським районним судом міста Києва - за місцезнаходженням Національного медичного університету імені О. О. Богомольця.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду міста Києва.
20 серпня 2019 року справа № 757/55438/18 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Судами встановлено, що у листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, Міністерства охорони здоров`я України, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, тобто пред`явила позов, що виник з трудових правовідносин.
В позовній заяві ОСОБА_1 зазначила своє зареєстроване місце проживання: квартира АДРЕСА_1 , що за адміністративно-територіальними межами відноситься до Печерського району міста Києва.
Згідно з частиною другою статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Винятки з указаного правила становлять альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Частиною п`ятнадцятою статті 28 ЦПК України встановлено, що позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Національного медичного університету імені О. О. Богомольця є бульвар Тараса Шевченка, 13, місто Київ, що територіально відноситься до Шевченківського району міста Києва, а місцезнаходженням Міністерства охорони здоров`я України - вулиця Грушевського, 7, місто Київ, що територіально відноситься до Печерського району міста Києва.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Враховуючи викладене, при відкритті провадження у справі суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дотримався правил альтернативної підсудності, оскільки ОСОБА_1 пред`явила цей позов за зареєстрованим місцем свого проживання та за місцезнаходженням одного з відповідачів - Міністерства охорони здоров`я України, що за адміністративно-територіальними межами відноситься до Печерського району міста Києва.
Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до власного тлумачення заявником норм процесуального законодавства.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Щодо клопотання Національного медичного університету імені О. О. Богомольця про розгляд справи за участю його представника.
У касаційній скарзі Національний медичний університет імені О. О. Богомольцяпросив розглянути справу за участю його представника.
Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Таким чином, питання виклику учасників справи у судове засідання суд вирішує з урахуванням конкретних обставин справи та встановленої необхідності надання пояснень учасниками справи.
Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
При обговоренні доповіді судді-доповідача про проведені підготовчі дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність необхідності виклику в судове засідання учасників справи для надання ними пояснень та про розгляд справи у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.
Оскільки розгляд справи Верховним Судом здійснюється у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи, а характер спірних правовідносин не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін, то необхідність виклику учасників справи для надання пояснень у суді касаційної інстанції відсутня. Тому підстав для задоволення клопотання немає.
Керуючись статтями 400, 401, 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання Національного медичного університету імені О. О. Богомольця про розгляд за участю його представника справи за позовом ОСОБА_1 до Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, Міністерства охорони здоров`я України, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою Національного медичного університету імені О. О. Богомольця на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року.
Касаційну скаргу Національного медичного університету імені О. О. Богомольця залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов